Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №607/3422/26 — Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2026 Справа №607/3422/26 Провадження №3/607/1616/2026

м. Тернопіль

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Царук І.М., розглянувши матеріали справи, яка надійшла з Державної екологічної інспекції у Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , неодруженого, непрацюючого, РНОКПП: НОМЕР_1 ,

за ст. 91 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

06.02.2026 о 14 год. 30 хв. ОСОБА_1 , діючи всупереч правил охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду та перебуваючи в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» на території зимувальної ями, здійснював вилов риби на сім жерлиць, чим порушив вимоги наказу Тернопільського рибоохоронного патруля №76 від 21.10.2025 «Про затвердження переліку меж зимувальних ям у рибогосподарських водних об`єктах Тернопільської області в осінньо-зимовий період 2025-2026 років», ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», п. 3.1. Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Серетський», пп. 5 п. 3 р. IV Правил любительського рибальства, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст. 91 КУпАП.

Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, із заявою про відкладення розгляду справи не звертався.

Також на офіційному сайті суду в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення справи щодо ОСОБА_1 до розгляду, до моменту розгляду справи були зазначені дата, час та місце її слухання.

Враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи достеменно обізнаним про дату, час та місце розгляду справи щодо нього, не повідомивши причин своєї неявки, в судове засідання не з`явився, клопотань по відкладення розгляду справи не надав, беручи до уваги принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, вважаю за необхідне провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності на підставі наявних матеріалів.

Приймаючи рішення про розгляд даної справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, також враховую положення ч. 2 ст. 268 КУпАП, згідно з якими адміністративне правопорушення, передбачене ст. 91 КУпАП, не відноситься до правопорушень, по яким є обов`язковою присутність в судовому засіданні особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суддя дійшов таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» до природно-заповідного фонду України належать природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

За змістом ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

На землях природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного або історико-культурного призначення забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на територіях заказників забороняються рубки головного користування, суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Згідно з п. 3.1. Положення про гідрологічний заказник загальнодержавного значення «Серетський», затвердженого Наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 20.07.2021 №493, відповідно до Закону України «Про природно-заповідний фонд України» на території заказника забороняється будь-яка діяльність, що суперечить меті та завданням заказника, передбаченим цим Положенням, і загрожує збереженню природного комплексу, у тому числі інші види діяльності, що можуть призвести до порушення природних зв`язків та ходу природних процесів, втрати наукової, господарської та естетичної цінності природного комплексу, що охороняється.

Відповідно до пп. 5 п. 3 р. IV Правил любительського рибальства, затверджених Наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України від 19.09.2022 №700, забороняється добування (вилов) у таких місцях: на зимувальних ямах, в тому числі з берега.

Згідно з Переліком меж зимувальних ям в осінньо-зимовий період у водних об`єктах Тернопільської області 2025-2026 років, затвердженим Наказом Тернопільського рибоохоронного патруля №76 від 21.10.2025, річка Серет від урізу води Івачівського водосховища по правому березі в с. Чернихів (Тернопільської ТГ) Тернопільського району 300-метрова зона до дамби в с. Г. Івачів (Білецької ТГ) Тернопільського району входить до меж зимувальних ям в осінньо-зимовий період 2025-2026 років період у водних об`єктах Тернопільської області.

За змістом ч. 1 ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» порушення законодавства України про природно-заповідний фонд тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну або кримінальну відповідальність. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд несуть особи, винні у здійсненні в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон заборонених господарської та інших видів діяльності (п. «б» ч. 2 ст. 64 Закону України «Про природно-заповідний фонд України»).

Згідно зі ст. 91 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за здійснення в межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду, їх охоронних зон, а також територій, зарезервованих для наступного заповідання, забороненої господарської та іншої діяльності, порушення інших вимог режиму цих територій та об`єктів, самовільна зміна їх меж, невжиття заходів для попередження і ліквідації негативних наслідків аварій або іншого шкідливого впливу на території та об`єкти природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, доведена матеріалами справи, безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, а саме даними, що містяться у: протоколі про адміністративне правопорушення №8406 від 06.02.2026, складеному у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП, де викладені обставини вчинення адміністративного правопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 ; копії наказу Тернопільського рибоохоронного патруля №76 від 21.10.2025 «Про затвердження переліку меж зимувальних ям у рибогосподарських водних об`єктах Тернопільської області в осінньо-зимовий період 2025-2026 років» з долученим до нього Переліком.

Надаючи оцінку вказаним доказам, суддя вважає їх такими, які узгоджуються між собою, є належними та допустимими, підстави ставити під сумнів їх достовірність відсутні, а тому такі приймаються до уваги. На думку судді, зазначені докази підтверджують обставини, що підлягають з`ясуванню при розгляді даної справи.

Отже, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, доходжу висновку, що в діях ОСОБА_1 , які мали місце 06.02.2026 о 14 год. 30 хв. в межах гідрологічного заказника загальнодержавного значення «Серетський» на території зимувальної ями, наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, а тому його слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, та притягнути до адміністративної відповідальності.

Обставин, які б спростовували зазначений висновок та були підставами для закриття провадження в справі, у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, при розгляді справи не встановлено.

Приймаючи рішення, також враховую, що ОСОБА_1 не скористався своїм правом взяти участь в судовому засіданні та надати суду пояснення та/або заперечення щодо викладених у складеному відносно нього протоколі обставин.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність ОСОБА_1 згідно зі ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Термін притягнення до адміністративної відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП, не закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Відповідно до положень ст. 23 КУпАП метою адміністративного стягнення є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

За змістом ч. 1 ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 33 КУпАП при накладенні адміністративного стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують його відповідальність.

Обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність ОСОБА_1 за адміністративне правопорушення, відповідно до положень ст. ст. 34, 35 КУпАП, суддею не встановлено.

Отже, враховуючи характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення у сфері охорони природи, дані про його особу, щодо якого відсутні відомості у матеріалах справи про притягнення його до адміністративної відповідальності раніше, в тому числі за порушення правил охорони та використання територій та об`єктів природно-заповідного фонду, ступінь вини, вважаю можливим застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу, в мінімальному розмірі передбаченому санкцією ст. 91 КУпАП для громадян.

При цьому, враховуючи те, що згідно матеріалів справи знаряддя і засоби вчинення правопорушення - сім жерлиць у ОСОБА_1 не вилучались, а незаконно добутих природних ресурсів у даному випадку немає, суддя не знаходить підстав для прийняття рішення у даній справі про конфіскацію знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів.

На переконання судді, накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ст. 91 КУпАП, без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів є справедливим та достатнім для його виправлення, а також запобіганню вчиненню ним та іншими особами нових правопорушень.

Також, враховуючи вимоги ст. 40-1 КУпАП, згідно з якими судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення, вважаю за необхідне стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»), що у відповідності до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» становить 665,60 гривень.

Керуючись ст. ст. 33-35, 40-1, 245, 280, 283-285, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 91 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі дев`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153 (сто п`ятдесят три) гривні, без конфіскації знарядь і засобів вчинення правопорушення та незаконно добутих природних ресурсів.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня винесення.

Штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2, 300-3 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню подвійний штраф в розмірі вісімнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 306 (триста шість) гривень та витрати на облік зазначеного правопорушення, розмір яких визначається Кабінетом Міністрів України.

СуддяІ. М. Царук