Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №951/104/26 — Козівський районний суд Тернопільської області

Справа № 951/104/26

Провадження №3/951/58/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року селище Козова

Суддя Козівського районного суду Тернопільської області Лавренюк О.М., розглянувши матеріали, що надійшли з сектору поліцейської діяльності №1 Відділу поліції №1 Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українки, громадянки України, що зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , пенсіонерки,

за частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №745233 від 05.02.2026, 05.01.2026 близько 08 год. 00 хв. за місцем спільного проживання в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно свого чоловіка ОСОБА_2 , 1956 року народження, обзивала його нецензурними словами.

Дії ОСОБА_1 посадовою особою органу Національної поліції кваліфіковані за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

У судовому засіданні 26.02.2026 ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП не визнала, зазначила, що 05.01.2026 близько 08 год. 00 хв. у неї з чоловіком ОСОБА_2 виник побутовий конфлікт, однак домашнього насильства відносно свого чоловіка вона не вчиняла, жодної шкоди фізичному чи психічному здоров`ю ОСОБА_2 внаслідок її дій завдано не було. При цьому повідомила, що її чоловік ОСОБА_2 неодноразово притягався судом до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно неї, а також порушує вимоги термінового заборонного припису.

З огляду на викладене, просила провадження у справі відносно неї закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

26.02.2026 розгляд справи було відкладено на 10.03.2026 для виклику потерпілого ОСОБА_2 у судове засідання.

У судове засідання 10.03.2026 ОСОБА_1 не прибула, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Потерпілий ОСОБА_2 у судове засідання 10.03.2026 не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, жодних заяв чи клопотань суду не подавав.

Ураховуючи, що згідно з частиною другою статті 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за статтею 173-2 КУпАП, не є обов`язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 .

Суд, ураховуючи пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, надані у судовому засіданні 26.02.2026, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, в тому числі відеозапис, долучений ОСОБА_1 до матеріалів справи 18.02.2026, дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог статті 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За правилами статті 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, під час розгляду справи, законодавець покладає на суд обов`язок, обумовлений з`ясуванням істотних обставин справи, перелік яких регламентовано законом, які слугують правовими підставами (підґрунтям) для прийняття рішення про визнання особи винною у скоєнні інкримінованого правопорушення та застосування до неї заходу державного примусу у вигляді накладення стягнення.

При цьому законодавець у положеннях статті 7 КУпАП констатує, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад адміністративного правопорушення - це сукупність законодавчо визначених ознак, наявність яких дає підстави дійти висновку у кожному конкретному випадку щодо належної правової кваліфікації дій особи, та як наслідок прийняти рішення щодо можливості притягнення такої особи до юридичної відповідальності.

Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із ознак складу адміністративного правопорушення унеможливлює прийняття рішення про притягнення особи до відповідальності та застосування відносно неї заходів державного примусу.

Відповідно до частини першої статті 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.

Згідно з частиною першою статті 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.

Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України у зв`язку з ратифікацією Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок i домашньому насильству та боротьбу з цими явищами» від 22.05.2024 № 3733-IX, який набув чинності 19.12.2024, статтю 173-2 КУпАП викладено в новій реакції.

Диспозиція частини першої статті 173-2 КУпАП передбачає вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Таким чином, з 19.12.2024 диспозиція частини першої статті 173-2 КУпАП в якості обов`язкового елементу об`єктивної сторони правопорушення передбачає наслідки правопорушення у вигляді заподіяння шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Натомість подібне діяння, яким така шкода не була завдана, не утворює адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП.

Ці обставини (завдання шкоди фізичному здоров`ю або завдання шкоди психічному здоров`ю), як обов`язкові елементи складу правопорушення, повинні бути зазначені у протоколі.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №745233 від 05.02.2026, ОСОБА_1 ставиться у провину те, що вона 05.01.2026 близько 08 год. 00 хв. за місцем проживання за адресою АДРЕСА_1 вчинила домашнє насильство психологічного характеру відносно чоловіка ОСОБА_2 , обзивала його нецензурними словами.

Разом з тим у протоколі не вказано, чи було завдано шкоди психічному здоров`ю потерпілого ОСОБА_2 . Також про наявність наслідків у виді заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого не зазначено і у доданих до протоколу матеріалах, зокрема і в письмових поясненнях ОСОБА_2 .

Також суд звертає увагу, що важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».

Сварка - це гостра суперечка, що супроводжується взаємними докорами, образами, стан, період взаємної ворожнечі, що виникає внаслідок такої суперечки; порушення дружніх взаємин.

Конфлікт - особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.

Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися та відповідно до останніх змін у законодавстві - наслідки у виді заподіяння шкоди фізичному чи психічному здоров`ю потерпілого.

У свою чергу за змістом пункту 14 частини першої статті 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю потерпілої особи.

Отже, самі по собі нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КУпАП, лише у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Водночас з протоколу про адміністративне правопорушення, як і інших матеріалів справи, не встановлено, що конфліктна ситуація викликала у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинила емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдала шкоди фізичному чи психічному здоров`ю особи.

Вказане виключає наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Згідно з частиною другою статті 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відтак тягар доказування на предмет доведеності винуватості ОСОБА_1 у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладено на особу, що складала протокол про адміністративне правопорушення.

Обов`язок органу (особи), яка склала протокол про адміністративне правопорушення, нести тягар доказування, є складовою презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини в розумінні статті 62 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, та звільняє особу від обов`язку доводити свою непричетність до вчинення порушення.

Наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судовому засіданні свідчать про наявність побутового конфлікту між ОСОБА_1 та її чоловіком ОСОБА_2 .

Водночас суд вкотре наголошує, що самі по собі конфліктні стосунки між родичами, вживання ними нецензурної лексики в ході побутових конфліктів, не утворюють складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

З врахуванням наведеного, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи поза розумним сумнівом не доведено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Згідно з вимогами пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

За таких підстав, виходячи з принципу зазначеного у статті 62 Конституції України про те, що будь-яке обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиного першою статті 173-2 КУпАП.

При цьому суд враховує, що статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому відсутні підстави для стягнення з ОСОБА_1 судового збору.

Керуючись статтями 7, 9, 173-2, 245, 247, 251-252, 254, 268, 277, 283-284, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, до Тернопільського апеляційного суду через Козівський районний суд Тернопільської області.

Суддя О.М. Лавренюк