Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №461/8829/25 — Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

09 березня 2026 рокуСправа №461/8829/25

Провадження № 2/451/111/26

Радехівський районний суд Львівської області

в складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів цивільну справу №461/8829/25 за позовом ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

установив:

Стислий виклад позиції учасників процесу

У жовтні 2025 року ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги представник позивача обґрунтував тим, що 23.06.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ В1ДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» (далі - Первісний кредитор, ТОВ «МАКС КРЕДИТ», Крсдитодавець) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач, Позичальник) укладено кредитний договір № 00-9828720 (далі - Кредитний договір) на суму 8 050,00 грн. На виконання умов Кредитного договору, 23.06.2024 Первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» на платіжну картку № НОМЕР_1 , що в свою чергу, є доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію Кредитодавця. Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Повідомленням від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОФІТГІД» з відміткою та додатком до нього. 17.02.2025 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу №17022025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 17.02.2025 до Договору Факторингу та Акту приймання-передачі, до Позивача перейшло право вимоги до Відповідача. Станом на дату подання позовної заяви на рахунки Позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості Відповідача за Кредитним договорам. Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 30 835,00 грн, яка складається з: 8 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19 285,00 грн - заборгованість но несплачених відсотках за користування кредитом; 3 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с.1-5).

Надалі відповідачка ОСОБА_1 подала відзив на позовну заяву, письмові пояснення та додаткові пояснення, у яких зазначила, що факт укладення кредитного договору з ТОВ «МАКС КРЕДИТ» від 23.06.2024 визнає. Разом з тим, не погоджується із заявленим позивачем розміром заборгованості та вважає його необґрунтованим і недоведеним. Нею здійснювалися платежі на погашення заборгованості, що підтверджується квитанціями, зокрема: платіж від 23.06.2024 р. у розмірі 2785 грн 20 коп.; платіж від 18.07.2024 р. у розмірі 2537 грн 50 коп.; платіж від 12.08.2024 у розмірі 671 грн. Однак у позовній заяві ці платежі належним чином не враховані. Позивач не надав суду належного, допустимого та детального розрахунку заборгованості із розподілом на суму основного боргу (тіло кредиту), відсотки, пеню та штрафні санкції. Крім того, відповідач зазначає, що Кредитодавець, який відступив право вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучив колекторську компанію до врегулювання простроченої заборгованості, зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит новому кредитору або залучення колекторської компанії до врегулювання простроченої заборгованості повідомити споживача, а також надати інформацію про нового кредитора або колекторську компанію відповідно (найменування, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, місцезнаходження, інформацію для здійснення зв`язку - номер телефону, адресу, адресу електронної пошти). Зазначений обов`язок зберігається за новим кредитором. Оскільки її не було повідомлено належним чином про зміну первісного кредитора. Позивач як фактор взяв на себе відповідні ризик за виконання даного договору, також їй не було надано відповідних документів, що підтверджують перехід кредитної заборгованості до Позивача. Згідно зі ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч. 1, 2 ст. 627 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно. На думку відповідача, оскільки заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами не є співрозмірною сумі кредиту, суперечать принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості) у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Також, звертає увагу суду, що нею здійснювалися регулярні платежі для погашення кредитної заборгованості, дані факти були вказані у відзиві до позовної заяви та додані відповідні фотокопії розрахункових документів на підтвердження здійснення вказаних платежів. Позивач у позовній заяві ігнорує даний факт. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то суд має враховувати, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, відповідачка просить суд врахувати здійснені нею платежі при визначенні дійсного розміру заборгованості та відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення необґрунтованих сум, а також штрафних санкцій і пені як неспівмірних та недоведених (а.с.87-91,101-103,115-123,135).

Також представник позивача подав відповідь на відзив та додаткові пояснення у справі, у яких виклав свої доводи стосовно позовних вимог, зокрема, що уклавши Договір, Позичальник підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись умов Договору та Правил, які є невід`ємною частиною до нього. Відповідач отримав екземпляр Договору на власну електронну пошту, а також має вільний доступ до умов Договору на Сайті Первісного кредитора. Відповідно до п.1.3 Строк дії кредитної лінії (Строк кредитування): 360 календарних днів. Позичальник зобов`язаний повернути Суму кредиту Кредитодавцю в останній день Строку кредитування (дата остаточного повернення кредиту) - 18 червня 2025 року відповідно до умов пункту 3.5 цього Договору Також, слід зазначити, що відповідно до п. 1.5.1. Стандартна процента ставка складає 1,45% (один цілих 45 сотих) від Суми кредиту за кожний день користування Кредитом, застосовується у межах Строку дії кредитної лінії, зазначеного в пункті 1.3. цього Договору: 7 000(сума виданого кредиту)*360(строк)*1,45 (процентна ставка)/100= 36 540 (сума нарахованих відсотків за користування кредитом строком 360 днів). 36540/360=101,5 (сума за один день користування кредитом, що здійснювалось за період 23.06.2024-17.02.2025 (що підтверджується розрахунком підготовленим ТОВ «МАКС КРЕДИТ»). Також зазначає, що ТОВ «МАКС КРЕДИТ» нараховувало пеню та штрафні санкції, однак Позивач їх не стягує. Щодо направлення письмового повідомлення боржнику щодо зміни сторони кредитора, представник позивача зазначає, що якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, унаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. Отже, не є підставою для звільнення Відповідача від виконання Кредитного договору те, що він не був повідомлений про відступлення права грошової вимоги (а.с.106-107, 125-128).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Своєю ухвалою від 30 грудня 2025 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання, постановив витребувати у АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» письмові докази (а.с.76-77).

14 січня 2026 року до суду надійшли витребувані документи (а.с.83).

У позовній заяві представник позивача просив провести розгляд цивільної справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с.1-5).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористався представник позивача.

Відповідачка у судове засідання не прибула.

На підставі ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України суд не здійснює фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Установлені судом фактичні обставини справи

23.06.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ В1ДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9828720 на суму 8050,00 грн (7000,00 грн – тіло кредиту, 1050,00 грн - комісія) (а.с.24-28, 28-зворот).

Для отримання кредиту Відповідачка зареєструвалася на сайті Кредитодавця та отримала доступ до Особистого кабінету. У процесі реєстрації вона пройшла процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту Кредитодавця. Після цього ознайомилася з чинною редакцією Правил надання коштів у позику (далі – Правила) (а.с.19-23), заповнила свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов`язкові, та вказала суму коштів, яку бажає отримати.

Під час укладення Кредитного договору Первісним кредитором здійснено ідентифікацію та верифікацію Відповідачки згідно з вимогами, встановленими Постановою НБУ «Про затвердження Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», що передбачено та погоджено умовами Кредитного договору.

Згідно з Правилами, до укладення Кредитного договору, Позичальнику для ознайомлення в особистий кабінет надано Паспорт споживчого кредиту (а.с.17-18).

Відповідачка приєдналася до умов Кредитного договору шляхом введення одноразового ідентифікатора 37522, що відповідно до вимог законодавства визнається належним та допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після вчинення акцепту Позичальником, Кредитодавцем на Кредитний договір накладено кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи із кваліфікованою електронною позначкою часу. Зазначений порядок підтверджується положеннями Кредитного договору та Довідкою про ідентифікацію (а.с.16).

З огляду на викладене, Позивачем доведено факт укладення Кредитного договору між Первісним кредитором та Відповідачкою, чого не заперечує і сама ОСОБА_1 ..

Крім того, факт отримання грошових коштів Відповідачкою підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 03.01.2026 №20.1.0.0.0/7-251231/22931-БТ та випискою за період від 23.06.2024-28.06.2024, з якої видно, що ОСОБА_1 28.08.2024 отримувала кредитні кошти в сумі 7 000,00 гривень на платіжну карту № НОМЕР_2 та користувалася ними (а.с.83,84).

16.04.2025 між Первісним кредитором та Позивачем укладено Договір факторингу № 16042025-МК/ЮнітКапітал, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором (а.с.46-51).

Відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 17.02.2025 до Договору Факторингу та Акту прийому-передачі (а.с.43-45), до Позивача перейшло право вимоги до Відповідачки.

Додатково, для підтвердження факту передачі грошових коштів у розпорядження (фінансування) Первісного кредитора зі сторони Позивача згідно Договору Факторингу саме за відступлення права вимоги у обсязі кредитних договорів, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н до Договору Факторингу (до якого входило також відступлення права вимоги щодо заборгованості Відповідача по Кредитному договору) до позовної заяви додано Платіжну інструкцію (а.с.52).

Загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить - 30 835,00 грн, яка складається з: 8 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19 285,00 грн - заборгованість но несплачених відсотках за користування кредитом; 3 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).

Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 17.02.2025 - 01.10.2025 (а.с.39) та детальним розрахунком заборгованості станом на 17.02.2025 (а.с.40-41).

Крім того, суд дослідив копії квитанцій, наданих відповідачем ОСОБА_1 (а.с.93-95).

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань перед кредитодавцем за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Позиція суду

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

Відповідно до положень ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ч.1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

За правилами ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Ч.2 ст.1050 ЦК України встановлено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки

Судом встановлено, що відповідачка своєчасно не повернула грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договорів, що має відображення у розрахунках заборгованості за договорами. Таким чином, у порушення умов кредитних договорів, а також статей 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаними договорами - не виконав.

Доказів зворотного відповідачем надано не було.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 23.07.2024 року №00-9869327 становить 30 835,00 грн, яка складається з: 8 050,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 19 285,00 грн - заборгованість но несплачених відсотках за користування кредитом; 3 500,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи)

Суд не погоджується із зазначеним розрахунком з огляду на наступне.

Щодо тіла кредиту, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач зазначає про те, що 23.06.2024 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9828720 на суму 8 050,00.

Зазначена обставина не відповідає дійсності, оскільки, до позовної заяви долучено копію кредитного договору від 23.06.2024 № 00-9828720, укладеного між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 , відповідно до якого ТОВ «МАКС КРЕДИТ» зобов`язалося передати ОСОБА_1 грошові кошти в кредит у розмірі 7 000,00 гривень на строк 360 днів із застосуванням стандартної процентної ставки у розмірі 1,45% за день.

Тобто, ОСОБА_1 отримала від первісного кредитора в якості тіла кредиту грошову суму у розмірі 7 000,00 гривень.

До позову долучено детальний розрахунок заборгованості, складений ТОВ «МАКС КРЕДИТ», зі змісту якого вбачається, що видача кредиту відбулася лише один раз 23.06.2024 року на загальну суму 7 000,00 гривень.

В будь-які інші дні розрахунку, первісним кредитором не здійснювалося додаткове надання грошових коштів в якості тіла кредиту.

Позивачем також не надано доказів на підтвердження того, що між ТОВ «МАКС КРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до кредитного договору, якою погоджено надання додаткового траншу на суму 1 050,00 гривень, а також докази перерахування зазначеної грошової суми.

Факт отримання грошових коштів Відповідачкою підтверджується листом АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 03.01.2026 №20.1.0.0.0/7-251231/22931-БТ та випискою за період від 23.06.2024-28.06.2024, з якої видно, що ОСОБА_1 28.08.2024 отримувала кредитні кошти в сумі 7 000,00 гривень на платіжну карту № НОМЕР_2 .

За таких обставин, суд вважає, що заявлений позивачем до стягнення розмір тіла кредиту не відповідає дійсним обставинам справи, а його розмір повинен становити 7 000,00 гривень.

Щодо відсотків за користування кредитом, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

У постанові КЦС ВС від 12 лютого 2025 року у справі №679/1103/23, Верховний Суд висловив наступну позицію щодо стягнення непропорційно великої суми відсотків.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Вказане узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Пунктами 1, 2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, зокрема у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином, ефективного вибору.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Відсутність позову про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів (див. постанову Верховного Суду від 12 лютого 2025 року у справі N 679/1103/23).

Відповідно до наданих позивачем розрахунків заборгованості, первісний кредитор здійснював нарахування процентів за користування кредитом відповідно до встановленої у договорі процентної ставки протягом строку кредитування

Проте, надмірна тривалість дії кредитного договору (360 днів) та встановлення високої процентної ставки (1,45% за день) призвели до виникнення заборгованості зі сплати процентів у розмірі 19285,00 гривень, що вочевидь є непропорційно високою та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак, вказані умови є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності, оскільки встановлюють вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов`язань за цим договором.

Фактично позивач порушує питання про стягнення з позичальника простроченої заборгованості за нарахованими процентами у розмірі, що майже у 1,5 рази перевищує розмір простроченої заборгованості за кредитом.

Враховуючи, що зобов`язання має виконуватись належним чином, а також те, що відповідач був обізнаний про необхідність здійснювати сплату процентів за користування кредитними коштами, проте, враховуючи очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум процентів за користування кредитними коштами тілу кредиту, виходячи із принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає, що розмір заявлених відсотків в даному конкретному випадку не може перевищувати первісного тіла кредиту, тобто, 7 000,00 гривень.

Щодо нарахування штрафних санкцій у розмірі 3500,00 грн.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установивши, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відповідно до висновку Касаційного цивільного суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 31.01.2024 у справі № 183/7850/22, тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань і така особливість проявляється: - в періоді існування особливих правових наслідків, яким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; - в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки, зокрема, договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; - у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зважаючи на те, що в Україні діє воєнний стан та з огляду на викладені положення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, згідно із якими у період дії в Україні воєнного стану позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки за таке прострочення, позивачем безпідставно нараховано відповідачу пеню у розмірі 3500,00 гривень, яка стягненню не підлягає, тому позовні вимоги в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню також.

Висновки суду

Таким чином, з урахуванням зазначеного, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 23.06.2024 №00-9828720 у розмірі 14 000,00 гривень.

Розподіл судових витрат

Позивач ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на свою користь судовий збір в розмірі 2422,40 грн та 7 000,00 витрат на правничу допомогу.

Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи, що позов задоволено на 51,20% (14000 х 100 : 27335), з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним судовий збір у розмірі 1 394,10 грн (1240,30 грн х 51,20%).

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з висновком зробленим у постанові Верховного суду 13.03.2025 у справі № 275/150/22, принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Представник позивача для підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн надав копію Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року (а.с.37-38); копію Акта прийому-передачі наданих послуг (а.с.35), Додаткову угоду №25770865959 (а.с.36).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, беручи до уваги обґрунтування сторони відповідача наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає, що 4000 грн є співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 2 048,00 грн (4000 грн х 51,20%).

За таких обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2 048,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 27, 64, 76, 81, 95, 133, 141, ч.4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, 258-259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити частково позов ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ».

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, місто Київ, 01133, Код ЄДРПОУ: 43541163) заборгованість за Кредитним договором № 00-9828720 від 23.06.2024 у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 34, офіс 333, місто Київ, 01133, Код ЄДРПОУ: 43541163) суму сплаченого судового збору в розмірі 1240 (одна тисяча двісті сорок) гривень 30 (тридцять) копійок та судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 048 (дві тисячі сорок вісім) гривень 00 копійок.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

рішення суду виготовлене 09.03.2026.