Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №441/32/25 — Городоцький районний суд Львівської області

441/32/25 2/441/48/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2026 року Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Перетятько О.В.,

за участі секретаря Сороки М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Городок Львівської області справу за позовною заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Хамандяк Віталії Богданівни до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» про стягнення страхового відшкодування, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , через представника - адвоката Хамандяк В.Б. звернувся в суд з позовом до ПрАТ «СГ «ТАС» про стягнення страхового відшкодування в розмірі 360 000 гривень.

В обґрунтування позову покликається на те, що 23 липня 2024 року приблизно о 20 год. 24 хв. на автодорозі «Львів-Самбір-Ужгород», поблизу села Градівка Львівського району Львівської області у напрямку до міста Львів відбулась ДТП за участю автомобіля марки «Audi 100», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та пішохода ОСОБА_3 - дружини позивача ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП ОСОБА_3 загинула на місці пригоди. Відомості по цьому факту того ж дня внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024140000000758, правова кваліфікація - частина 2 статті 286 КК України. На момент ДТП (23 липня 2024 року) транспортний засіб марки «Audi 100», номерний знак НОМЕР_1 був забезпечений страховим полісом в АТ «СГ «ТАС». Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є чоловіком загиблої ОСОБА_3 , досяг пенсійного віку. У строк визначений Законом ОСОБА_1 звернувся із заявою про виплату страхового відшкодування, однак у відповіді за наслідками розгляду цієї заяви, яка отримана ОСОБА_1 на його усне прохання лише у грудні 2024 року, відповідач повідомив, що АТ «СГ «ТАС» прийнято рішення про призупинення розгляду справи про виплату страхового відшкодування, оскільки немає документального підтвердження завершення кримінального провадження. Вважає таке призупинення розгляду справи про виплату страхового відшкодування незаконним, оскільки завдана смертю потерпілої ОСОБА_3 шкода позивачу, була завдана джерелом підвищеної небезпеки, що має наслідком безвинну відповідальність власника такого джерела, а відтак позивач, згідно норм статті 1200 ЦК України, має право на відшкодування не менше, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, просила позов задовольнити.

Представник відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» Пилипчак І.М. 05 лютого 2025 року подав до суду відзив на позовну заяву, а 27 лютого 2025 року письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Посилається на те, що відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 стосовно проведення страхового відшкодування шкоди, пов`язаної з фактом смерті ОСОБА_3 , яка настала внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого автомобіля «Audi 100», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , що трапилася 23 липня 2024 року. Зазначає, що відповідач не ухиляється від обов`язку виплатити страхове відшкодування, однак за відсутності остаточного рішення у кримінальному провадженні № 12024140000000758 від 23 липня 2024 року здійснити таку виплату неможливо, у зв`язку з чим розгляд заяви тимчасово призупинено про що, відповідним листом, повідомлено ОСОБА_1 , що окрім відсутності кінцевого рішення у кримінальному провадженні, позивачем також не надано Страховику всіх необхідних документів, які визначені статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» для здійснення відповідної виплати. Просив у позові відмовити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хамандяк В.Б. у відповіді на відзив від 13 лютого 2025 року позов підтримала, зазначила, що покликання представника відповідача про не порушення строку виплати страхового відшкодування необґрунтовані, а наявність чи відсутність в матеріалах страхової справи кінцевого рішення у кримінальному провадженні № 12024140000000758 від 23 липня 2024 року не має ключового значення, оскільки завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки має наслідком безвинну відповідальність власника ТЗ або інших визначених Законом осіб - Страховика. Також зазначила, що до заяви про виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 долучено всі необхідні документи, зокрема які підтверджують витрати на поховання ОСОБА_3 , а також докази заподіяння позивачу шкоди пов`язаної із втратою годувальника, надання яких передбачено Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Представник ОСОБА_1 - адвокат Крецул Л.М. у клопотанні від 25 лютого 2026 року вимоги підтримала просила позов задовольнити, справу розглядати за її відсутності та за відсутності позивача Град М.С.

Представник відповідача ПрАТ «СГ «ТАС» Пилипчак І.М. у додаткових поясненнях від 17 жовтня 2025 року та заяві від 23 лютого 2026 року позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування в сумі заявленій позивачем заперечив, зазначив, що обґрунтованим та документально підтвердженим розмір страхового відшкодування, згідно пунктів 27.3, 27.4 статті 27 Закону № 1961-IV, відповідач АТ «СГ «ТАС» вважає 96 000 гривень - моральної шкоди та 96 000 гривень - витрат на поховання та спорудження надгробного пам`ятника, що в сумі становить 192 000 гривень. Просив про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з вимогами статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Із змісту позовної заяви, із вироку Городоцького районного суду Львівської області від 11 лютого 2025 року, який набрав законної сили, вбачається, що 23 липня 2024 року близько 20 год. 45 хв. водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем марки «Audi 100», номерний знак НОМЕР_1 , автодорогою «Львів-Сабір-Ужгород» у селі Градівка Львівського району Львівської області у напрямку до міста Львів, проїжджаючи ділянку дороги поблизу повороту до села Коропуж, порушив вимоги чинних Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року із наступними змінами і доповненнями, а саме Розділ 1 пункт 1.5, Розділ 2 пункт 2.3 «б», «д», Розділ 10 пункт 10.1, Розділ 12 пункт 12.3, 12.4, 12.9 «б», що виразилося у тому, що він проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, в межах населеного пункту рухався з перевищенням дозволеної швидкості руху у 50 км/год, чим завідомо поставив себе у таке становище, що призвело до того, що він з моменту об`єктивної можливості виявлення небезпеки для руху у вигляді корови, яка проходила через проїзну частину справа наліво відносно його напрямку руху, не зміг би вжити заходів для уникнення наїзду на неї шляхом застосування своєчасного екстреного гальмування, хоча мав таку можливість за умови руху автомобіля із максимально дозволеною швидкістю руху на цій ділянці дороги, з метою уникнення наїзду на корову застосував екстрене гальмування та змінив напрямок свого руху праворуч, в результаті чого допустив виїзд за межі проїзної частини дороги на праве по ходу свого руху узбіччя, де здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_3 . В результаті порушення ОСОБА_2 правил дорожнього руху пішохід ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у вигляді перелому лівого передпліччя рани в лівій завушній ділянці, садна на лівій руці, рани на нижніх кінцівках, підшкірного крововиливу на голові зліва, крововиливів в м`які оболонки головного мозку, розриву атланто-окципітального (черпено-шийного) з`єднання та перелому грудного відділу хребта з пошкодженням спинного мозку, розриву печінки з крововиливом в черевну порожнину, розриву лівої легені, множинних переломів ребер, перелому лівої та правої гомілок, крововиливів в корені легень та навколо ниркової клітковини, крововиливів в грудні порожнини. Ці ушкодження мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, а пошкодження шийного відділу спинного мозку (розрив атланто-окципітального з`єднання) призвело до зупинки функції центральної нервової системи та, як наслідок, смерть потерпілої.

Факт смерті ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (а.с. 17 зворот).

На момент ДТП (23 липня 2024 року) транспортний засіб марки «Audi 100», номерний знак НОМЕР_1 був забезпечений страховим полісом в АТ «СГ «ТАС» (а.с. 18 зворот).

Як убачається із копії Свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_3 , пенсійного посвідчення Серія НОМЕР_4 , позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був чоловіком потерпілої в ДТП ОСОБА_3 , досяг пенсійного віку (а.с. 16 зворот, 17, 23).

Згідно довідки про доходи № 7029 1907 1107 1008/2035 за період липень 2023 року по червень 2024 року ОСОБА_1 отримував пенсійні виплати сума яких становить 55 977 гривень 40 копійок (а.с. 19 зворот).

Відповідно до довідки Вих. № 2036 від 01 серпня 2024 року за період липень 2023 року по червень 2024 року померла ОСОБА_3 отримувала пенсійні виплати на загальну суму 32 531 гривня 52 копійки (а.с. 19).

Із змісту позовної заяви, із Витягу № 744 від 08 серпня 2024 року убачається, що ОСОБА_3 до дня смерті була зареєстрована та проживала з позивачем ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 (а.с. 22 зворот).

Як убачаєсять із копій довідки № 696 від 31 липня 2024 року старости села Градівка Львівського району Львівської області - Легедза М. , договору на виготовлення надгробного пам`ятника № 398-Л, інших матеріалів справи, позивачем ОСОБА_1 понесено витрати на поховання та виготовлення надгробного пам`ятника померлій дружині ОСОБА_3 , документально підтверджена сума яких становить 106 205 гривень (а.с. 20-22).

Як убачається із змісту полісу ЕР 218136599, страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю та здоров?ю складає - 320 000 гривень.

Із долученого до позовної заяви повідомлення убачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування з метою відшкодування шкоди заподіяної смертю дружини ОСОБА_3 (а.с. 5 зворот, 6).

У відповіді Вих. № 02664/0124/ТС від 16 вересня 2024 року Страховик повідомив, що ПрАТ «СГ «ТАС» призупиняє розгляд справи про виплату страхового відшкодування, оскільки на наданий час не може прийняти рішення по справі, в зв`язку з відсутністю документального підтвердження того, що по справі завершене кримінальне провадження. Цим же листом позивачу повідомлено про необхідність доручення до заяви про виплату страхового відшкодування додаткових документів.

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (чинного на момент ДТП) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зокрема, є шкода, пов`язана зі смертю потерпілого.

Пунктом 27.2 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відповідно до пункту 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду (пункт 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Аналіз наведених норм Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дає підстави для висновку, що у відносинах з обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів законодавець при виплаті таких складових страхового відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, а саме шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, як сама шкода, так і відшкодування моральної шкоди, розмежовує осіб, які мають право на таке відшкодування, а також порядок такого відшкодування і його розмір. При цьому спільним чинником, який повинен враховуватися при його виплаті (стягненні в судовому порядку) є те, що його розмір визначається в мінімальних заробітних платах у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, а також те, що сукупний розмір усіх відшкодувань не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, здійснюється на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами.

Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно з частиною першою статті 1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.

Шкода відшкодовується: 1) дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); 2) чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; 3) особам з інвалідністю - на строк їх інвалідності; 4) одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; 5) іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягом п`яти років після його смерті.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що на момент дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 , досяг пенсійного віку, а відтак у нього виникло право на отримання відшкодування шкоди, завданої смертю чоловіка на підставі пункту 2 частини першої статті 1200 ЦК України.

Щодо перебування ОСОБА_1 на утриманні загиблої дружини ОСОБА_3 суд зазначає наступне.

Факт перебування особи на утриманні померлого має місце за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю (заявнику), була для нього постійним і основним джерелом засобів до існування.

Одержання позивачем пенсії не є безумовною підставою для спростування факту перебування на утриманні, за умови коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для неї допомога з боку особи, яка надавала їй утримання. Повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо крім допомоги, що надавалася померлим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.

Матеріалами справи підтверджується, що за період з липня 2023 року по червень 2024 року відсутня інформація про доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору.

Згідно довідки Вих. № 2036 від 01 серпня 2024 року за період липень 2023 року по червень 2024 року померла ОСОБА_3 отримувала пенсійні виплати розмір яких на червень 2024 року становив 3 177 гривень 00 копійок (а.с. 19).

Згідно довідки про доходи № 7029 1907 1107 1008/2035 за період липень 2023 року по червень 2024 року ОСОБА_1 отримував пенсійні виплати розмір яких на червень 2024 року становив 4 895 гривень 69 копійок (а.с. 19 зворот).

Згідно частини першої статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу (частина друга статті 75 Сімейного кодексу України).

Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи (частина друга статті 75 Сімейного кодексу України) .

Один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму, встановленого законом. Частину четверту статті 75 Сімейного кодексу України визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2024 від 29 жовтня 2024 року.

З огляду на вищевикладене, враховуючи досліджені судом докази в їх сукупності, суд вважає недоведеним факт перебування позивача ОСОБА_1 на утриманні померлої дружини ОСОБА_3 .

В свою чергу, за змістом Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Пунктом 27.3 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що Страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (пункт 27.4 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» передбачено, що з 1 квітня 2024 року мінімальний розмір заробітної плати в місячному еквіваленті становить 8 000 гривень.

Пункт 27.5 статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати, а загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду, яка на день страхового випадку становила 96 000 гривень - моральної шкоди та 96 000 гривень - витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, відтак відповідач ПрАТ «СГ «ТАС» має обов`язок відшкодування ОСОБА_1 шкоди в сумі 192 000 гривень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на наведене, а також враховуючи фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин і досліджені судом під час розгляду справи докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а відповідно про стягнення з відповідача на користь позивача 192 000 гривень страхового відшкодування за шкоду, заподіяну смертю дружини ОСОБА_3 .

Відповідно до положень статей 133, 141 ЦПК України та пункту 2 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», суд стягує з відповідача в дохід держави 1 920 гривень 00 копійок судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 13, 81, 89, 247, 258, 259, 265, 354 ЦПК України, статтями 15, 16, 1200 ЦК України, статтями 22, 23, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд -

у х в а л и в :

позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243, місцезнаходження проспект Берестейський, 65 у місті Київ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрованого на АДРЕСА_1 ) страхове відшкодування у розмірі - 192 000 (сто дев`яносто дві тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (код ЄДРПОУ: 30115243, місцезнаходження проспект Берестейський, 65 у місті Київ) в дохід держави 1 920 (одна тисяча дев`ятсот двадцять) гривень 00 копійок судового збору.

В задоволенні решти вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Перетятько О.В.