Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №439/544/26 — Бродівський районний суд Львівської області

Справа № 439/544/26

Провадження № 2-о/439/48/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Рахімової О.В.,

з участю секретаря судового засідання Скорик І.Б.,

заявниці ОСОБА_1 ,

свідка ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою представника заявника ОСОБА_1 адвоката Білик Романни Олегівни, заінтересована особа, щодо якої подано заяву про видачу обмежувального припису ОСОБА_3 , про видачу обмежувального припису,

ВСТАНОВИВ:

Представник заявника звернулася до суду з заявою в якій вказує, що ОСОБА_1 проживає за адресою АДРЕСА_1 та є бабусею ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Представник зазначає, що ОСОБА_3 регулярно вчиняє щодо своєї баби ОСОБА_1 домашнє насильство. Чоловік зловживає алкогольними напоями, після чого стає агресивним, поводиться неадекватно, вчиняє скандали, ламає меблі, двері, кілька раз розбивав вікна в будинку, ображає її, виражається нецензурною лайкою. ОСОБА_3 систематично залякує та погрожує розправою ОСОБА_1 та членам її сім`ї, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої особи та виразилося у формі пригніченого настрою, переживанні за власне здоров`я, тривожність, напруженість, страх, розгубленість, пригніченість, астенію.

Представник наголошує, що ОСОБА_3 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_1 , він продовжує свої умисні систематичні дії, направлені на вчинення домашнього насильства відносно своєї баби.

Враховуючи викладені обставини, існує вірогідність продовження та повторного вчинення домашнього насильства, а також вірогідність настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, тому заявниця змушена звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно свого брата, оскільки попередньо вжиті заходи до нього виявилися неефективними. Тому представник заявниці мотивує, що вона вимушена звернутися із заявою про видачу обмежувального припису, оскільки попередньо вжиті заходи виявилися неефективними та не захистили її від домашнього насильства.

05 березня 2026 року – відкрито провадження у справі

Заявниця в судовому засіданні заявлені вимоги підтримала повністю, просить суд заяву задовольнити. Також просила здійснювати розгляд справи без її представника ОСОБА_4 . В судовому засіданні додала, що переживає за своє життя та здоров`я та здоров`я і життя малолітніх та неповнолітніх онуків, що мешкають з нею та її чоловіка ( переніс інсульт), додавши довідку про стресовий розлад онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який боїться ОСОБА_3 ( онук від дочки). Вважає, що онук ОСОБА_3 так себе поводить, бо на щось ображений, зловживає алкогольними напоями, зазначає, що ми в своєму будинку жити не будемо, він нас чи спалить, чи ще щось зробить ( б`є вікна, погрожує, вводить своїх друзів у двір, виламує замки).

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату слухання справи був повідомлений належним чином.

Свідок неповнолітня ОСОБА_2 в судовому засіданні повідомила, що є онукою заявниці, як і ОСОБА_3 , який неодноразово погрожував усій родині, що мешкає за адресою АДРЕСА_1 . Також її побив, погрожував спалити усіх, і якби не ми, то він зі своєю мамою мешкав за цією адресою, а не блукали по Польщах. А так як не може тут мешкати, то і вони тут мешкати не будуть і що побиті вікна це тільки початок.

Суд, заслухавши заявницю, свідка ОСОБА_2 , вивчивши матеріали справи, вважає, що заява обґрунтована та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 01-16-08/472 від 25.02.2026 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 . Разом з нею зареєстровані та проживають: чоловік – ОСОБА_6 , син – ОСОБА_7 , невістка – ОСОБА_8 , онука – ОСОБА_2 та онук – ОСОБА_5 ( а.с.6).

Також встановлено, що 07 грудня 2025 року близько 16 години 40 хвилин ОСОБА_3 за місцем проживання, повторно протягом року, вчинив домашнє насильство психологічного характеру відносно своєї баби ОСОБА_1 , а саме обзивав її нецензурною лайкою та голосно кричав, дестабілізував психологічний стан потерпілої, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.173-2 КУпАП. 07 грудня 2025 року, близько 19 години 30 хвилин ОСОБА_3 , стосовно якого винесено терміновий заборонний припис серії АА № 612799 строком на 5 діб, не виконав його, а саме перебував за місцем проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП. 08 грудня 2025 року, близько 05 години 00 хвилин, ОСОБА_9 , стосовно якого винесено терміновий заборонний припис серії АА №612799 строком на 5 діб, не виконав його, а саме перебував за місцем проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП. 08 грудня 2025 року, близько 02 години 21 хвилин, ОСОБА_9 , стосовно якого винесено терміновий заборонний припис серії АА №612799 строком на 5 діб, не виконав його, а саме перебував за місцем проживання постраждалої особи ОСОБА_1 , чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 173-8 КУпАП ( а.с. 10-11).

Постановою Бродівського районного суду Львівської області від 26.01.2026 року ОСОБА_3 був визнаний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбаченого частиною 3 статті 173-2 та частиною 2 статті 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення та вирішено накласти на нього, із врахуванням вимог статті 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 360 (одна тисяча триста шістдесят) гривень 00 коп.

Як вбачається з вищевикладеного ОСОБА_3 вчиняв та продовжує вчиняти домашнє насильство, що виражається у постійних сварках, в погрозах фізичної розправи та нанесенні тілесних ушкоджень, що свідчить про систематичність вчинення насильства, не зважає на заходи вжиті поліцією та судом.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

За змістом нормативного регулювання пунктів 3, 6-8 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство – діяння (дії або бездiяльнiсть) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. А саме:

-економічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

-психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

-фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Імперативним приписом пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» встановлено, що оцінка ризиків – це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

- Вимогами пункту 2 частини 1 статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

У частині 2 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

-заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

-усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

-обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

-заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

-заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

-заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Відповідно до частини 3 статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Нормою частини 4 статті 26 вищевказаного Закону передбачається, що обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.

Обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вище зазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Статтею 350-2 ЦПК України передбачено, що заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Вказаний закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

При цьому, згідно із пунктом 3 частини 1 статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).

Частиною 4 статті 350-6 ЦПК України передбачено, що рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Відповідно до частини 2 статті 350-8 ЦПК України про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника. Правилами пункту 10 частини 1 статті 430 ЦПК України визначено, що суд допускає негайне виконання рішень у справах про видачу або продовження обмежувального припису.

Як вбачається із доказів по справі ОСОБА_3 систематично вчиняє домашнє насильство відносно баби ОСОБА_1 .

Судом встановлено безумовні факти систематичного вчинення з боку ОСОБА_3 щодо заявниці психологічного насильства. Між ними примирення не відбулося ОСОБА_3 не припиняє свою протиправну поведінку. Такі обставини мотивують високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства. В тому числі й з тяжким наслідками, такі ризики є реальними та підтверджуються доказами по справі.

Також суд бере до уваги вжиті заявницею розумні та законні заходи для її захисту та покарання винного, зокрема в рамках адміністративних справ, які не дали очікуваного результату. Обмежувальний припис залишається єдиним належним та допустимим способом захисту прав заявниці.

Тимчасове обмеження прав кривдника – ОСОБА_3 з метою забезпечення безпеки постраждалої особи – ОСОБА_1 , шляхом встановлення судом обмежувального припису у порядку, визначеному Законом «Про запобігання та протидію домашньому насильству», є легітимним заходом втручання у права та свободи особи.

За таких обставин справи, суд вважає, що для забезпечення дієвого та ефективного захисту прав заявниці від ОСОБА_3 , задля досягнення легітимної мети необхідно застосувати обмежувальний припис, яким протягом шести місяців визначити заходи тимчасового обмеження останнього прав, а саме: заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Таке обмеження прав ОСОБА_3 не буде надто обтяжливим для нього, та на думку суду буде розмірним заходом до мети, яка повинна бути досягнена застосування такого обмежувального припису.

За правилами частини 3 статті 350-5 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи про обмеження припису відносяться на рахунок держави.

На підставі статтей 1, 24, 26 Закону України «Про запобіганню та протидію домашньому насильству» керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 76-78, 258-268, 350-1, 350-8, 352-355 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

Заяву представника заявника ОСОБА_1 адвоката Білик Романни Олегівни, про видачу обмежувального припису – задовольнити.

Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким визначити наступні тимчасові обмеження його прав, а саме:

1) заборонити ОСОБА_3 перебувати в місці проживання (перебування) з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ;

2) заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Обмежувальний припис видати строком на 6 (шість) місяців.

Копію рішення направити до Відділення поліції № 1 Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області для взяття ОСОБА_3 на профілактичний облік.

Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заявниця: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,.

Заінтересована особа, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст виготовлено 11.03.2026.

Суддя О.В. Рахімова