Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №753/12659/25 — Дніпровський районний суд міста Києва

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2026 р.

м. Київ

справа № 753/12659/25

провадження № 2/755/2653/26

Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Прокопчук Н.А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Олена Юріївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

УСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про встановлення для неї додаткового строку тривалістю чотири місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та позивач просить зобов`язати приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. прийняти заяву ОСОБА_1 в межах встановленого судом строку, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер дідусь позивача ОСОБА_4 , який був власником частини квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки в АДРЕСА_2 . Власником іншої частини вказаної квартири була дружина ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позивач та відповідач є онуками ОСОБА_4 та спадкоємцями останнього. Позивач з 13.08.2024 року звернулась до приватного нотаріуса Литвиненко Л.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті дідуся ОСОБА_4 та бабусі ОСОБА_5 . Однак нотаріус Литвиненко Л.В. відкрила спадкову справу лише щодо майна бабусі ОСОБА_5 та в листопаді 2024 року повідомила позивачу, що спадкову справу відносно майна ОСОБА_4 відкрито іншим нотаріусом Кирилюк О.Ю. Після звернення до нотаріуса Кирилюк О.Ю., останньою відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про прийняття спадщини, з підстав пропуску позивачем строку звернення із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , тому позивач вимушена звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження.

За протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями в порядку статті 33 ЦПК України 06 лютого 2026 року головуючим суддею по справі визначено суддю Галагана В.І.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 03 березня 2026 року підготовче засідання закрито та справу призначено до судового розгляду по суті позовних вимог.

Позивач ОСОБА_1 та її уповноважений представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, що містить зміст позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_3 та його уповноважений представник ОСОБА_6 в судове засідання не з`явились, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце судового розгляду справи повідомлена належним чином, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. (Том 1 а.с. 57)

Дослідивши матеріали справи, матеріали спадкової справи № 46/2024 (Том 1 а.с. 88-164), матеріали спадкової справи № 05/2024 (Том 1 а.с. 168-250, Том 2 а.с. 1-197), оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в рівних долях, що підтверджено Свідоцтвом про право власності на житло від 01 лютого 1996 року. (Том 1 а.с. 18, 19)

Згідно Державного Акту на право власності на земельну ділянку ОСОБА_4 належала на праві власності земельна ділянка 0,0513 га в АДРЕСА_2 . (Том 1 а.с. 20)

За даними свідоцтва про смерть, виданого Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві ЦМУЮ (м. Київ) від 26.04.2024 року, актовий запис № 960, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . (Том 1 а.с. 13)

За даними свідоцтва про смерть, виданого Київським відділом державної реєстрації смерті ЦМУЮ (м. Київ) від 01.08.2024 року, актовий запис № 12898, ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . (Том 1 а.с. 14)

Спадкоємець першої черги ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджено свідоцтвом про смерть, виданим Київським відділом державної реєстрації смерті ЦМУЮ (м. Київ) від 07.08.2024 року, актовий запис № 22409. (Том 1 а.с. 15)

На підставі заяви ОСОБА_1 від 13.08.2024 року про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко Л.В. відкрито спадкову справу № 05/2024. (Том 1 а.с. 170)

04.01.2025 року ОСОБА_3 подано заяву приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Литвиненко Л.В. про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . (Том 2 а.с. 2)

07.02.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко Л.В. видано на ім`я ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на частку квартири АДРЕСА_1 . (Том 1 а.с. 249)

27.03.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Литвиненко Л.В. видано на ім`я ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 на частку квартири АДРЕСА_1 . (Том 2 а.с. 25)

На підставі заяви ОСОБА_3 від 11.10.2024 року про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. відкрито спадкову справу № 46/2024. (Том 1 а.с. 94)

02.12.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. зареєстровано заяву ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті діда ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . (Том 1 а.с. 105)

02.06.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. видано на ім`я ОСОБА_3 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 на частку грошових вкладів, на частку земельної ділянки в АДРЕСА_2 , та 03.07.2025 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 . (Том 1 а.с. 150, 152, 161)

16.12.2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. Листом № 214/02-14 відмовлено ОСОБА_1 у посвідченні свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , у зв`язку із пропуском шестимісячного строку звернення із заявою про прийняття спадщини. (Том 1 а.с. 107)

Таким чином, нотаріусом у Листі № 214/02-14 від 16.12.2024 року вказано, що у зв`язку з тим, що позивач пропустила строк для прийняття спадщини та відповідно до частини першої ст. 49 Закону України «Про нотаріат», а також ст. 1270, 1272 ЦК України має звернутись до суду із заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 статті 1268 Цивільного кодексу України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємством визнається перехід майна спадкодавця в разі його смерті до іншої особи - спадкоємцю у порядку передбаченому законодавством. Спадкоємець може прийняти спадщину за заповітом або за законом. У випадку, коли спадкодавець склав заповіт, - до спадщини закликаються спадкоємці за заповітом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до абз. 1 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами справ про спадкування», часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

У статті 67 Закону України «Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-12 встановлено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину. Письмова заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини.

Згідно частини другої ст. 1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Якщо у відношенні до особи, яка пропустила строк для прийняття спадщини, не надійшла до державної нотаріальної контори, за місцем відкриття спадщини, письмова згода про прийняття цією особою спадщини хоча б від одного із спадкоємців, які прийняли спадщину, або якщо ні один із потенційних спадкоємців не прийняв спадщину - спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини має право звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, що урегульовано ч. 3 ст. 1272 Цивільного кодексу України.

За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої 1272 Цивільного кодексу України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини суд визнав поважними.

Як роз`яснено в пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Узагальнення судової практики розгляду судами справ про надання спадкоємцеві додаткового строку для прийняття спадщини свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: тривала хвороба спадкоємців; велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним Судом України в постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 1320цс17, при розгляді справ про надання додаткового строку для прийняття спадщини судам необхідно дослідити чи вчиняв нотаріус після встановлення ним наявності заповіту спадкодавця дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, чи здійснювався виклик спадкоємця за заповітом, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.

Згідно із ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 Цивільного процесуального кодексу України.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Аналізуючи наявні у справі докази в їх сукупності, керуючись положеннями діючого законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для встановлення позивачу ОСОБА_1 додаткового тримісячного строку для прийняття спадщини за законом після смерті діда ОСОБА_4 , оскільки судом встановлено, що позивач у встановлений строк звернулась до приватного нотаріуса Литвиненко Л.В. із заявою про прийняття спадщини після смерті баби ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 , та позивач не була обізнаною про відкриття іншим приватним нотаріусом Кирилюк О.Ю. спадкової справи про прийняття спадщини після смерті діда позивач ОСОБА_4 . Будучи повідомленою нотаріусом Литвиненко Л.В. про відкриття іншим нотаріусом спадкової справи після смерті діда ОСОБА_4 , позивач звернулась до приватного нотаріуса Кирилюк О.Ю. із заявою про прийняття спадщини після свого діда ОСОБА_4 , пропустивши строк звернення на місяць, що є незначним строком, який підлягає поновленню в межах розгляду даної справи.

Таким чином суд враховує ту обставину, що пройшов незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняттям спадщини та подачею зави про прийняття спадщини. Більш того, позивач вважала, що діє у відповідності до вимог чинного законодавства, розуміючи для себе, що строк для прийняття спадщини продовжений.

Крім того, відповідно до статті 50 Закону «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно висновку Верховного Суду, наведеного у постанові від 17 березня 2021 року у справі № 761/3641518, тлумачення статті 50 Закону «Про нотаріат» свідчить, що при задоволенні позову про оспорення постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії суд не може зобов`язати нотаріуса вчиняти нотаріальні дії, оскільки такі дії вчиняються нотаріусом відповідно до Закону «Про нотаріат» і належать до його компетенції.

Таким чином, вимога позивача про зобов`язання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кирилюк О.Ю. прийняти заяву ОСОБА_1 в межах встановленого судом строку задоволенню не підлягає, оскільки є неналежним способом захисту порушеного права.

Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 Цивільного кодексу України, звернувшись до нотаріуса, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

При цьому, Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на необхідності держав дотримуватися принципу «якості законів» при їх прийнятті або зміні. Зокрема, у своєму рішенні у справі «Сєрков проти України» ЄСПЛ зазначив, що якість законодавства передбачає доступне для зацікавлених осіб, чітке і передбачуване у застосуванні законодавство; відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з важливого питання, що призводить до його суперечливого тлумачення, в тому числі судом, має наслідком порушення вимог положень Конвенції щодо «якості закону». Крім того, у справі «Новік проти України» ЄСПЛ зробив висновок, що надзвичайно важливою умовою є забезпечення загального принципу юридичної визначеності. Вимога «якості закону» у розумінні пункту 1 статті 5 Конвенції означає, що закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для убезпечення від будь-якого ризику свавілля.

Європейський суд з прав людини в пунктах 33, 34 рішення від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основновоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з правовою позицію ЄСПЛ у справі «Ілхан проти Туреччини» від 27.06.2000 при вирішення питання пропуску строку на вчинення дій має застосовуватись правило встановлення всіх обставин з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Судом також враховується рішення ЄСПЛ у справі «Маркс проти Бельгії» від 13.06.1979, ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які по своїй суті є гарантом права власності, оскільки визнають право будь-якої особи на безперешкодне користування своїм майном.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Олена Юріївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини підлягає до часткового задоволення.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України за №7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 4, 6-13, 19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кирилюк Олена Юріївна про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити частково.

Встановити ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 , додатковий тримісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , який рахувати з дня набрання даним рішенням суду законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 10 березня 2026 року.

Суддя: В.І. Галаган