Рішення від 04 березня 2026 р. у справі №752/27000/25 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа №752/27000/25

Провадження №2/752/4236/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2026 року м. Київ

Голосіївський районний суд міста Києва в складі судді Кордюкової Ж.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання витрат додатковими витратами на дитину, стягнення додаткових витрат на дитину, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання витрат додатковими витратами на дитину, стягнення додаткових витрат на дитину, зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування заявлених вимог зазначила, що вона є матір`ю неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , 2015 року народження.

Батько дитини, ОСОБА_2 , відповідно до рішення Голосіївського районного суду міста Києва у справі № 752/9803/16-ц від 15.08.2018 зобов`язаний сплачувати аліменти на утримання ОСОБА_3 , 2015 року народження.

ОСОБА_3 навчається у Дитячій музичній школі № 10 м. Києві, де є ученицею 5-го класу за фахом «фортепіано». Повна навчальна програма є дев`ятирічною і триває до червня 2029 року.

Анісія мріяла про фортепіано з раннього дитинства. Вона бере участь у конкурсах, має диплом за 4-те місце, що підтверджує її наполегливість і талант.

Про все вищезазначене вона повідомляла відповідача електронними листами, які отримано, однак були проігноровано. Вона також зверталася з проханням підтримати дитину у її музичному розвитку.

З метою гарантування безпеки та безперервності освіти донька продовжила навчання у форматі індивідуальних додаткових занять із викладачем, яка має музичну освіту й педагогічний досвід та є викладачем Дитячої музичної школи № 10 м. Києва. Ці заняття є систематичними, регулярними, що забезпечує сталість методики та відповідність офіційній навчальній програмі та спрямовані на розвиток техніки гри, музичного слуху і підтримання творчого потенціалу дитини.

Вартість одного індивідуального заняття становить 750 грн., а середньомісячна потреба - 12 академічних годин, що у середньому складає приблизно 9 000 грн. на місяць. Така сума є помірною та нижчою за офіційну вартість навчання у державній ДМШ № 10 м. Києва.

У період з серпня 2024 року по вересень 2025 року нею було витрачено 103600 грн.

Просила:

визнати витрати на індивідуальні заняття з фаху «фортепіано» для ОСОБА_3 додатковими витратами на дитину, зумовленими особливими обставинами її життя - воєнним станом, небезпекою навчання у шкільному приміщенні та необхідністю безпечного продовження музичної освіти;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 50 % понесених додаткових витрат на оплату індивідуальних занять з фортепіано для дитини за період з серпня 2024 року по вересень 2025 року, що становить 51800 грн.;

зобов`язати відповідача ОСОБА_2 брати участь у подальших додаткових витратах, пов`язаних з оплатою індивідуальних занять з фортепіано для ОСОБА_3 , починаючи з дати подання позову і до припинення воєнного стану в Україні;

визнати зазначені витрати самостійним грошовим зобов`язанням, що не входить до складу аліментів, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.09.2017 у справі №522/9654/16-ц.

встановити порядок виконання рішення суду: компенсація додаткових індивідуальних занять з фортепіано для ОСОБА_3 витрат здійснюється щомісячно; розрахунок належних до сплати сум здійснюється виходячи з фактичної вартості індивідуальних занять з фортепіано, підтвердженої належними доказами - квитанціями, банківськими виписками, платіжними дорученнями або іншими документами, що засвідчують оплату таких занять; частка відповідача становить 50 % від фактично сплаченої суми за кожен відповідний місяць; позивач має право на щомісячну компенсацію без необхідності повторного звернення до суду; після набрання рішенням законної сили - викласти резолютивну частину у спосіб, що забезпечує можливість його виконання у виконавчому провадженні, шляхом щомісячних перерахувань відповідачем 50 % фактичних витрат на навчання дитини грі на фортепіано; з метою належного виконання рішення - видати окремий виконавчий лист на виконання пунктів 3-6 цього рішення, які передбачають періодичні платежі у розмірі 50 % фактичних щомісячних витрат на оплату індивідуальних занять, підтверджених квитанціями, банківськими виписками або іншими належними доказами;

зобов`язати відповідача здійснювати зазначені виплати щомісячно, на банківську картку позивача або інші реквізити, письмово повідомлені ним відповідачу, з правом відповідача подавати зауваження у межах виконавчого провадження відповідно до статей 18, 25, 33 Закону України "Про виконавче провадження".

стягнути судові витрати.

10.12.2025 подала заяву на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, до якої долучила нову редакцію позовної заяви, в якій просила:

визнати витрати на індивідуальні заняття з фаху «фортепіано» для ОСОБА_3 додатковими витратами на дитину, зумовленими особливими обставинами її життя - воєнним станом, небезпекою навчання у шкільному приміщенні та необхідністю безпечного продовження музичної освіти;

стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , 50 % понесених додаткових витрат на оплату індивідуальних занять з фортепіано для дитини за період з серпня 2024 року по вересень 2025 року, що становить 51800 грн.;

зобов`язати відповідача ОСОБА_2 брати участь у подальших додаткових витратах, пов`язаних з оплатою індивідуальних занять з фортепіано для ОСОБА_3 , починаючи з дати подання позову і до завершення навчальної програми в ДМШ № 10 м. Києва (до червня 2029 року) або до припинення навчання дитини.

визнати зазначені витрати самостійним грошовим зобов`язанням, що не входить до складу аліментів, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.09.2017 у справі №522/9654/16-ц;

встановити порядок виконання рішення суду: компенсація додаткових індивідуальних занять з фортепіано для ОСОБА_3 витрат здійснюється щомісячно; розрахунок належних до сплати сум здійснюється виходячи з фактичної вартості індивідуальних занять з фортепіано, підтвердженої належними доказами - квитанціями, банківськими виписками, платіжними дорученнями або іншими документами, що засвідчують оплату таких занять; частка відповідача становить 50 % від фактично сплаченої суми за кожен відповідний місяць; позивач має право на щомісячну компенсацію без необхідності повторного звернення до суду; після набрання рішенням законної сили - викласти резолютивну частину у спосіб, що забезпечує можливість його виконання у виконавчому провадженні, шляхом щомісячних перерахувань відповідачем 50 % фактичних витрат на навчання дитини грі на фортепіано. З метою належного виконання рішення - видати окремий виконавчий лист на виконання пунктів 3-6 цього рішення, які передбачають періодичні платежі у розмірі 50 % фактичних щомісячних витрат на оплату індивідуальних занять, підтверджених квитанціями, банківськими виписками або іншими належними доказами;

зобов`язати відповідача здійснювати зазначені виплати щомісячно, на банківську картку позивача або інші реквізити, письмово повідомлені ним відповідачу, з правом відповідача подавати зауваження у межах виконавчого провадження відповідно до статей 18, 25, 33 Закону України «Про виконавче провадження».

стягнути судові витрати.

04.12.2025 постановлено увалу про залишення позовної заяви без руху.

15.12.2025 постановлено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

29.12.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

Зазначив, що рішенням Голосіївського районного суду м. Києва №752/8063/21 від 09.09.2021 визначено його участь як батька у вихованні доньки шляхом встановлення графіку зустрічей, однак, 25.02.2022 ОСОБА_1 , без будь-якого повідомлення, вивезла дитину за державний кордон України та не зазначила місце перебування доньки.

Він ніколи не відмовлявся сплачувати аліменти на доньку ОСОБА_4 та додаткові витрати з метою забезпечення нормального життя та розвитку доньки, а доводи позивача про те, що він ухиляється від сплати аліментів і участі у додаткових витратах не відповідають дійсності.

Позивач у позові наголошує, що донька є ученицею 5-го класу Дитячої музичної школи № 10 м. Києва за фахом «фортепіано», програма є дев`ятирічною і триває до червня 2029 року.

Разом з тим, позивач не додає до позову доказів навчання доньки у музичній школі (як-то договір про навчання дитини та/або довідки з навчального закладу та/або квитанцій про сплату за навчання).

Так, позивачем на підтвердження ніби-то оплати приватних занять з фортепіано надані квитанції на загальну суму 70050 грн., в яких зазначено призначення платежу: переказ на карту.

При цьому в позові 50% понесених додаткових витрат позивач відраховує від суми 103 600 грн., що є неправовірним та робить цей позов безпідставним.

Також всі квитанції стосуються переказів на картки невідомих фізичних осіб без призначення платежу, який би надав можливість впевнитися в тому, що перекази були здійснені саме на оплату приватних занять Анісії з гри на фортепіано.

Позивачем не надані належні, достовірні, достатні докази на підтвердження понесених додаткових витрат на дитину. Додані квитанції, не містять інформації щодо предмету доказування, а відтак вони не можуть бути доказами підтвердження позовної вимоги щодо наявності підстав для стягнення коштів в розмірі 51800 грн., як таких що є додатковими витратами на дитину. Сума в розмірі 51800 грн. даним позовом не підтверджена.

Крім того, позивач стверджує, що оплата доньці приватних занять з гри на фортепіано здійснювалась за період з серпня 2024 року по вересень 2025 року. Разом з тим, в травні 2025, на прохання позивача, ним особисто, була здійснена оплата за навчання дитини в музичній школі в сумі 3600 грн. на рахунок позивача з призначенням платежу та два платежі безпосередньо на рахунок музичної школи в сумі 301 грн. та в сумі 1701,00 грн.

Однак, про дані платежі позивач не зазначає і не віднімає їх, як додаткові витрати на дитину, які були сплачені ним особисто.

Вартість навчання доньки у Дитячій музичній школі № 10 м. Києва, про яку позивач зазначає в позові складає всього 550 грн. в місяць, що підтверджується інформацією, яка міститься на сайті музичної школи за посиланням https://www.dmsh- 10.kiev.ua/areas-of-study/.

Позивач одноосібно вирішує питання пов`язані з вихованням доньки Анісії, на власний розсуд змінює форму навчання доньки з гри на фортепіано, обирає приватні заняття поміж навчання у музичній школі, не запитуючи у нього думки щодо закладу та можливості оплачувати вартість саме приватних занять, що є грубим порушенням ч.1 ст. 157 СК України.

Щодо стягнення додаткових витрат на майбутнє зазначив, що додані до позову квитанції про оплату сум на карткові рахунки фізичних осіб, без призначення платежу, який би свідчив, що перерахунок здійснюється саме за приватні заняття дитини з гри на фортепіано, не є підтвердженням понесених позивачем додаткових витрат, а тому і стягнення таких непідтверджених додаткових витрат на майбутнє є безпідставним. Вимога про стягнення додаткових витрат на майбутнє є похідною від стягнення додаткових витрат, а тому оскільки перша вимога не підтверджена то і в похідній слід відмовити.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 , батьками записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

28.09.2016 Голосіївським районним судом міста Києва у справі № 752/9803/16-ц вирішено стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в сумі 3000 грн., щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.06.2016.

13.11.2024 ОСОБА_5 , учениця IV класу ДМШ № 10, була нагороджена дипломом за участь у шкільному фестивалі - конкурсі темничної майстерності «Юний віртуоз».

Матеріали цивільної справи містять копії платіжних квитанції, про те, що ОСОБА_1 перерахувала:

-15.11.2024 9800 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ на картку;

-22.12.2024 8750 грн. на картку № НОМЕР_2 , призначення платежу: переказ на картку;

-21.01.2025 9450 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ на картку;

-20.02.2025 8400 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ на картку;

-21.03.2025 5000 грн. на картку № НОМЕР_3 , призначення платежу: переказ на картку;

-21.03.2025 3400 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ на картку;

-06.05.2025 7750 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ на картку;

-04.07.2025 11550 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ на картку;

-23.09.2025 5950 грн. на картку № НОМЕР_1 , призначення платежу: переказ на картку.

Також матеріали цивільної справи містять скрін-шоти листування з користувачем « ОСОБА_6 » (мова оригіналу), в яких обговорюються питання пов`язанні з музичними нотами, підручниками, розрахунком за навчання та в яких містяться посилання на Zoom - конференції.

Відповідно до довідки Головного центру обробки спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 28.04.2023 відповідно до наявної у Базі даних інформації про перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, Жило Анісія , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перетнула державний кордон України 25.02.2022.

28.05.2025 ОСОБА_2 перерахував на банківську картку грошові кошти у розмірі 3600 грн. ОСОБА_9 , призначення платежу: оплата за музичну школу для Жело Анісії.

05.05.2025 ОСОБА_2 перерахував на банківський рахунок P24 Education Schools грошові кошти у розмірі 1701 грн. та 301 грн.

Постановою Київського апеляційного суду у справі № 752/10069/22 від 06.12.2023 скасовано рішення Голосіївського районного суду від 09.02.2023, змінено спосіб стягнення аліментів, встановлений рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 28.09.2016 у справі №752/9803/16-ц у вигляді стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.06.2016. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи із дня набрання цим судовим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників від 15.10.2025 станом на 15.10.2025 у ОСОБА_2 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів віл 07.10.2025 за період з 27.06.2016 по 01.10.2025 становить 49092,29 грн., що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

Постановою про скасування заходів примусового виконання від 22.10.2025 в межах виконавчого провадження № 57186833 скасовано заходи примусового виконання, застосовані при примусовому виконання виконавчого листа № 752/9803/16-ц, виданого 29.08.2018 Голосіївським районним судом міста Києві, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в сумі 3000 грн., щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27.06.2016. Відповідно до постанови Київського апеляційного суду від 06.12.2023 змінено спосіб стягнення аліментів, а саме здійснювати стягнення аліментів у розмірі 1/4 доходу боржника щомісячно, починаючи з 06.12.2023 і до досягнення дитиною повноліття. Виключено відомості про ОСОБА_2 з Єдиного реєстру боржників.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 22.10.2025, зробленого старшим державним виконавцем Романченко І.О. в межах виконавчого провадження № 57186833/8, станом на 01.10.2025 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів відсутня.

Згідно ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20.11.1989 батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27.02.1991та набула чинності для України 27.09.1991, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно положень ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ч. 2 ст. 185 СК розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка перебуває на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку з розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу тощо. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких обставин підлягає доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини. Аліменти необхідні, щоб забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. В окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що згідно із ч.1 ст.185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Верховний Суд у постанові від 10.01.2019 у справі № 369/11745/16 погодився з висновком апеляційного суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення додаткових витрат, оскільки витрати на відвідування дитиною приватного дитячого садка не викликані особливими обставинами.

У постанові Верховного Суду від 22.05.2019 у справі № 201/15248/16 зазначено, що дитина навчається в приватній школі за бажанням матері, що не є крайньою необхідністю чи особливими обставинами в розумінні положень статті 185 СК України.

Верховний Суд у постанові від 09.09.2019 у справі № 344/5315/18 погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивачка не навела особливих обставин, які б свідчили про необхідність понесення додаткових витрат, які викликані розвитком здібностей дитини, хворобою дитини тощо. Також позивачка не довела існування особливих обставин, які зумовили б потребу платного навчання дитини у приватній школі-садочку «Перша ластівка» при наявності можливості отримання дитиною безкоштовної середньої освіти, гарантованої державою, та не навела мотивів вибору освітнього закладу, що зокрема залежить від матеріальних можливостей та бажання батьків, а також погодження такого вибору з батьком дитини.

У постанові Верховного Суду від 29.04.2022 у справі № 761/27222/20 зазначено, що витрати, які позивачка віднесла до витрат, пов`язаних з поглибленим навчанням та інтелектуальним розвитком дитини, понесені на проходження дитиною додаткових курсів з професійної орієнтації, підготовки до зовнішнього незалежного оцінювання, навчання дитини в школі, на купівлю обладнання та витратних матеріалів на підготовчих курсах вищого навчального закладу, тому апеляційних суд обґрунтовано виходив з того, що такі додаткові витрати не були викликані особливими обставинами, особливою схильністю дитини до навчання. Позивачка не довела, що такі витрати не покриваються за рахунок аліментів, які сплачував відповідач на дитину. Верховний Суд врахував, що підготовка до зовнішнього незалежного оцінювання, заняття з репетитором для підготовки до вступу до вищого навчального закладу, придбання посібників, не може вважатися розвитком особливих здібностей дитини та відповідно бути особливими обставинами в розумінні статті 185 СК України. Понесення таких витрат є добровільним волевиявленням одного із батьків, позивачем не доведено погодження з відповідачем необхідності відвідування дитиною таких додаткових занять.

У постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 761/6933/17, скасовуючи рішення апеляційного суду про стягнення додаткових витрат і залишаючи в силі рішення суду першої інстанції про відмову у стягненні цих витрат, послався на те, що відвідування музичної школи дитиною не свідчить про її подальше відвідування, а в переважній більшості це відноситься до загального розвитку дитини, і є не обов`язковим, а добровільним волевиявленням одного із батьків, у даному випадку матері.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 205/4622/16-ц з подібними правовідносинами та фактичними обставинами, де залишаючи без змін судове рішення про відмову у стягненні додаткових витрат на дитину, Верховний Суд вказав, що відвідування дитиною спортивної секції та дитячого гуртка малювання не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини.

Позивач звернулася до суду з позовною вимогою, зокрема, про стягнення з відповідача додаткових витрат, які пов`язані з відвідуванням їх спільної дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , музичної школи.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_3 навчається у Дитячій музичній школі № 10 м. Києві, де є ученицею 5-го класу за фахом «фортепіано». Повна навчальна програма є дев`ятирічною і триває до червня 2029 року.

З метою гарантування безпеки та безперервності освіти донька продовжила навчання у форматі індивідуальних додаткових занять із викладачем Дитячої музичної школи № 10 м. Києва.

Вартість одного індивідуального заняття становить 750 грн., а середньомісячна потреба - 12 академічних годин, що у середньому складає приблизно 9 000 грн. на місяць.

Суд звертає увагу, що наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Так, зазначені позивачем витрати, пов`язані з відвідування музичної школи, а також індивідуальні додаткові заняття з викладачам не відносяться до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків на утримання дитини, у розумінні ст. 185 СК України.

Вказані витрати не викликані особливими обставинами, вони не зумовлені особливою схильністю дитини до навчання та не пов`язані з розвитком певних здібностей дитини.

Посилання позивача на те, що дитина мріяла про фортепіано з раннього дитинства, не свідчить про те, що у дитини є певні досягнення та здібності в даній галузі, які вона має розвивати. Будь-яких висновків компетентних установ з цього приводу позивач суду не надала.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, не вбачається, що ОСОБА_3 має високі досягнення у музиці чи має якусь особливу схильність до вказаного виду навчання.

Також суд звертає увагу, що матеріали цивільної справи не містять жодних доказів щодо того, що ОСОБА_3 дійсно навчається в Дитячій музичній школі № 10 м. Києва, що навчальна програма є дев`ятирічною і триває до червня 2029 року, що ОСОБА_3 продовжила навчання у форматі індивідуальних додаткових занять із викладачем цієї школи, оскільки немає жодних доказів щодо зарахування дитини до будь - якої музичної школи, а також, що особа, яка надає дитині індивідуальні уроки є викладачем цієї школи.

Водночас, наданими до суду квитанціями про перерахування грошових коштів на різні банківські картки не підтверджується факт понесення позивачем додаткових витрат на дитину, оскільки вказані квитанції не містять інформації щодо отримувача зазначених коштів, а також відповідне призначення платежу за що та з якою метою були перераховані зазначені кошти.

Згідно з ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічна норма міститься ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Згідно з ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на дитину у зв`язку з її навчання у музичній школі та визнання цих витрат додатковими витратами на дитину є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Щодо решти позовних вимог про зобов`язання відповідача брати участь у подальших додаткових витратах, пов`язаних з оплатою індивідуальних занять з фортепіано, суд зазначає наступне.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Однак, оскільки позивачем не доведено наявність додаткових витрат на дитину та розміру їх понесення, а також, оскільки вимога про зобов`язання відповідача брати участь у подальших додаткових витратах, пов`язаних з оплатою індивідуальних занять з фортепіано для ОСОБА_3 , починаючи з дати подання позову і до завершення навчальної програми в ДМШ № 10 м. Києва (до червня 2029 року) або до припинення навчання дитини залежить від задоволення позовної вимоги про стягнення додаткових витрат на дитину пов`язаних з оплатою індивідуальних занять з фортепіано (основної вимоги), то суд не вбачає підстав для її задоволення.

Також суд не вбачає підстав для застосування ст. 267 ЦПК України щодо визначення порядку виконання рішення суду, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Щодо вимог визнати витрати на індивідуальні заняття з фаху фортепіано для ОСОБА_3 додатковими витратами на дитину, зумовленими особливими обставинами її життя - воєнним станом, небезпекою навчання у шкільному приміщенні та необхідністю безпечного продовження музичної освіти, та визнати зазначені витрати самостійним грошовим зобов`язанням, що не входить до складу аліментів, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 06.09.2017 у справі №522/9654/16-ц, суд відзначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Також суд враховує правовий висновок, зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц, яка виснувала, що за змістом частини першої статті 2 ЦПК України метою цивільного судочинства є саме ефективний захист прав та інтересів позивача. Отже, спосіб захисту цивільного права чи інтересу має бути ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків.

У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально.

Задоволення судом позовної вимоги має з урахуванням вимог правовладдя (верховенства права) дозволити досягнути мети судочинства, зокрема реально відновити суб`єктивне право, яке порушив, оспорює або не визнає відповідач. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом і той, який обрав позивач, можна використати для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких він звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним, зокрема неефективним, і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлену позовну вимогу взагалі не можна використати для захисту права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, таку вимогу не можна розглядати як спосіб захисту.

З наведеного можна зробити висновок, що позивач може вимагати захисту порушених прав у спосіб, визначений законом, цей спосіб захисту буде належним та ефективним, матиме наслідком відновлення порушеного права та призведе до того результату, на який спрямована мета позивача у цьому спорі.

Суд вважає, що вищезазначені вимоги не підлягають задоволенню, оскільки не є ефективними, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29).

Згідно зі ст. 141 ЦПК України позивачу не відшкодовуються витрати по оплаті судового збору, оскільки у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Рішення складене 05.03.2026.

Суддя Ж. І. Кордюкова