Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №703/7477/25 — Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/7477/25

1-кп/703/232/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Смілянського міськрайонного суду Черкаської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025250350000663 від 11.10.2025 року, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Сміла, Смілянського району Черкаської області, громадянки України, українки, зареєстрованої та проживаючої по АДРЕСА_1 , яка має середню – технічну освіту, тимчасово не працює, має на утриманні має 4-х малолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , депутатом не являється, раніше не судимої.

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 11 жовтня 2025 року в період часу з 00:08 год. по 00:10 год. шляхом відкриття, за допомогою ключа, замку дверей запасного виходу проникла до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ФОП « ОСОБА_9 »., де маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за її протиправними діями ніхто не спостерігає, таємно, умисно, з корисливих мотивів, достовірно знаючи, про введення на території України правового режиму воєнного стану, що запроваджений Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, затвердженого Законом України «Про введення воєнного стану в Україні» № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в подальшому неодноразово продовженого, а востаннє Указом Президента України № 4524-IX з 15.07.2025 на строк 90 діб, з відкритого сейфу викрала грошові кошти в сумі 26 000 гривень, якими у подальшому розпорядилась на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_4 завдала матеріальну шкоду ФОП « ОСОБА_9 » на загальну суму 26 000 гривень.

Вказані дії ОСОБА_4 судом кваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України визнала повністю, у вчиненому щиро розкаялась, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованого їй органом досудового розслідування злочину, викладеному в обвинувальному акті, які відповідають дійсності і вона їх у повному обсязі підтверджує. Пояснила, що11 жовтня 2025 року в період часу з 00:08 год. по 00:10 год. шляхом відкриття, за допомогою ключа, замку дверей запасного виходу проникла до приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_6 », що розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , яке на праві приватної власності належить ФОП « ОСОБА_9 »., де з відкритого сейфу викрала грошові кошти в сумі 26 000 гривень, якими у подальшому розпорядилась на власний розсуд.

У скоєному щиро кається, та засуджує свої дії. Усвідомлює протиправність своїх дій, усвідомлює негативні наслідки для себе. Просила врахувати, що під час досудового розслідування вона усвідомила та повністю визнала свою провину, зробивши для себе належні висновки, засуджує свою поведінку. У скоєному щиро розкаялась. Готова нести відповідальність за свій злочини, але просить не позбавляти її свободи.

Враховуючи те, що обвинувачена ОСОБА_4 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованого їй органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності позиції останньої, роз`яснивши їй положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавленою права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстав вважати, що обвинувачена себе обмовляє або в інший спосіб викривляє визнані нею у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Заперечень з приводу оголошених фактичних обставин, встановлених в ході досудового розслідування в кримінальному проваджені, від сторін не надійшло, учасники погодилися із кваліфікацією вчинених діянь, будь-які заперечення відсутні.

Вина обвинуваченої ОСОБА_4 підтверджується доказами, які були зібрані органами досудового розслідування і які вона визнала в судовому засіданні, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України.

Це узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, покази якої є послідовними, логічними і не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченої, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що дії обвинуваченої ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч.4 ст.185 КК України, яктаємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена в умовах воєнного стану.

Прокурор , в судових дебатах, просив призначити обвинуваченій ОСОБА_4 міру покарання у вигляді п`яти років позбавлення волі з застосування вимог ст. 75 КК України строком на 1 рік.

Потерпіла ОСОБА_9 в письмовій заяві повідомляла, що матеріальні збитки їй відшкодовано в повному обсязі, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 покладались на розсуд суду.

За змістом статей 50, 65КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , суд відповідно до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, яке відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, характеризується за місцем проживання позитивно, має на утриманні4-х малолітніх дітей: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_5 , на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, щиро розкаялась у вчиненому та активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення, добровільно відшкодувала спричинені збитки.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, добровільне відшкодування майнової шкоди, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення. Про цю обставину, на думку суду, свідчать показання ОСОБА_4 , які не спростовані стороною обвинувачення, зокрема, що вона визнала вину, щиро покаялась у вчиненому кримінальному правопорушенні та активно сприяла розкриттю кримінального правопорушення.

При цьому, суд враховує, що щире каяття характерне тим, що воно засновано на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, тобто характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого кримінального правопорушення, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Також суд враховує, що активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення як обставину, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином, зокрема таким, як повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність.

У судовому засіданні обвинувачена свою вину визнала у повному обсязі, у вчиненому щиро розкаялась, неодноразово вибачилась за вчинене та висловлювала жаль з приводу вчиненого, критично оцінювала свої дії та готова нести відповідальність за вчинене, що також свідчить про те, що особа розуміє тяжкість наслідків від своїх дій та щиро кається, дійсно бажає виправити ситуацію, що склалася з її вини. Також у судовому засіданні обвинувачена зазначила, що вона співпрацювала з органами досудового розслідування, що не спростовано стороною обвинувачення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 66 КК України при призначенні покарання суд може визнати такими, що його пом`якшують, і інші обставини, не зазначені в частині першій цієї статті.

Відтак, у якості обставини, що пом`якшує покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , суд також визнає, повне відшкодування збитків потерпілій ОСОБА_9 , що підтверджується письмовою заявою потерпілої.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , згідно ст.67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, враховуючи вимоги ст.65КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а також суспільну небезпеку злочинного діяння та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, в межах нижньої межі санкції ч.4 ст. 185 КК України.

Разом з тим, суд також враховує: загальні засади призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості; вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер; поведінку обвинуваченого до та після вчинення кримінальних правопорушень, яка усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, при цьому не намагаючись нічого спотворити або будь-яким чином перешкоджати проведенню необхідних слідчих дій, надала правдиві свідчення про обставини вчиненого нею кримінального правопорушення, які повністю викривають її у вчинені кримінального правопорушення, дала критичну оцінку своїм злочинним діям, виказала готовність нести кримінальну відповідальність, усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, в судовому засіданні неодноразово вибачалась за вчинене, а також враховуючи її щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Виходячи з принципу гуманізму, суд вважає, що при зазначених вище обставинах призначення ОСОБА_4 навіть мінімального покарання у виді реального позбавлення волі в межах санкції вказаної норми було б явно несправедливим. При цьому, суд не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_4 положень ст.69 КК України.

Згідно ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403,405,407,408,429цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127цьогоКодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, враховуючи характеристику на ОСОБА_4 з місця проживання, відомості про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, щиро розкаялась у скоєному, активно сприяла розкриттю злочину, добровільно відшкодувала майнову шкоду, наявність на утриманні чотирьох малолітніх дітей, матеріали досудової доповіді органу пробації що до ОСОБА_4 , та за відсутності обставин, які обтяжують покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої можливо без ізоляції від суспільства, шляхом звільнення від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, а також вважає необхідним покласти на обвинувачену ОСОБА_4 обов`язки у відповідності з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Призначення ОСОБА_4 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

У даному кримінальному провадженні запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

Цивільний позову встановленомузаконом порядкув даномукримінальному провадженні не заявлявся.

Долю інших речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Відповідно до положень ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченої ОСОБА_4 на користь держави необхідно стягнути документально підтверджені витрати на залучення експерта в розмірі 7131 грн. 20 коп. за проведення судової трасологічної експертизи по кримінальному провадженню.

Керуючисьст.12, 65, 66, 67, 75, 76, ч.4 ст. 185 КК України, ст.100, 124, 369-371, 374 КПК України суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять ) років.

На підставіст.75КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.

Відповідно до п.1,2ч.1ст.76КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Відповідно до ст. 165 КВК України іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку.

Речові докази по справі:

Грошові кошти в сумі 26000 гривень, що передано законному представнику потерпілого ОСОБА_10 під зберігальну розписку – залишити за належністю потерпілій ОСОБА_9 , звільнивши її від обов`язків по зберігальній розписці.

DVD-R диск з відеозаписами з приміщення магазину «М`ясомаркет» від 11.10.2025, що зберігається при матеріалах кримінального провадження – залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження.

Конверти з фіскальними чеками, що знаходиться у сейф-пакеті № RIC2253742 та речі, які знаходяться у сейф-пакеті NPU5616318, що передано до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області – повернути власниці ОСОБА_4 .

Механічний замок та один із ключів довжиною 98 мм,що передано до кімнати зберігання речових доказів Відділу поліції № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області – повернути власниці ОСОБА_9 .

Процесуальні витрати по кримінальному провадженню за проведення судової трасо логічної експертизи від 31.10.2025 №СЕ-19/124-25/15196 в сумі 7131 грн. 20 коп. - стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Черкаського апеляційного суду через Смілянськийміськрайонний суд Черкаської області протягом 30 днів - учасниками процесу з дня його проголошення.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий: ОСОБА_1