Постанова від 02 лютого 2026 р. у справі №361/14317/25 — Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/14317/25

провадження № 3/361/4569/25

03.02.2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2026 року м. Бровари

Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Анікушин В.М., за участі адвоката Коваленко М.В., розглянувши адміністративну справу, яка надійшла від начальника Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

- за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-

в с т а н о в и в:

12 листопада 2025 року, о 15 годині, у приміщені початкової школи, що знаходиться за адресою вулиця Симона Петлюри, будинок 17-Д, місто Бровари, Київська область, ОСОБА_1 , ухилялася від виконання батьківських обов`язків відносно свого малолітнього сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме, не забезпечила здобуття дитиною повної загальної середньої освіти. Таким чином, ОСОБА_1 вчинила правопорушення, передбачене частиною першою статті 184 КУпАП.

Адвокат Коваленко М.В. в судовому засіданні просила закрити провадження у справі в зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення. Захисник, зазначила, що у протоколі про адміністративне правопорушення поліцією не конкретизований батьківський обов`язок, який не виконала її підзахисна відносно свого сина. Наголосила, що ОСОБА_1 не ухилялась від виконання обов`язку щодо здобуття її дитиною середньої освіти, зокрема: забезпечувала сина всіма необхідними для навчання речами, відправляла дитину в школу, бажала бути присутньою на заняттях, повідомляла класовода про відсутність сина на заняттях у період, коли він їздив з нею на відпочинок. Зазначила, що у справі немає достатніх доказів, які підтверджують винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому їй правопорушенні. Так, відомості в характеристиці зумовлені прискіпливим ставленням класовода до неї та спростовуються долученою перепискою матері з класоводом. Відсутність сина ОСОБА_1 на деяких заняттях захисник пояснює оголошеними у Броварському районі повітряними тривогами під час яких діти повинні перебувати в укриттях.

Дослідивши матеріали справи, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності і взаємозв`язку, суд зазначає таке.

Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері виховання, навчання та утримання дітей, їхнього фізичного, духовного та морального розвитку.

Суб`єктом названого вище правопорушення є: батьки неповнолітніх дітей, усиновлювачі, опікуни, піклувальники або прийомні батьки.

ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_2 21 жовтня 2016 року, а тому є суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в ухиленні батьків від покладених на них обов`язків, які визначені статтею 150 Сімейного кодексу України. Так, батьки зобов`язані виховувати дитину у дусі прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

ОСОБА_1 інкримінується невиконання обов`язку щодо здобуття її малолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 повної загальної середньої освіти, що впливає на успішність дитини. Суд відхиляє доводи захисника, що у протоколі не конкретизований обов`язок, який не виконала її підзахисна по відношенню до своєї дитини, оскільки це спростовується змістом цього документу в якому чітко зазначено невиконання ОСОБА_1 обов`язку, який передбачений ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України, а саме: забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти.

Відповідно до статті 53 Конституції України повна загальна середня освіта є обов`язковою.

Згідно зі статтею 55 Закону України «Про освіту» батьки здобувачів освіти зобов`язані, зокрема, сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.

Відповідно до пунктів 12 - 14 Порядку ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 року № 684, якщо учень, який не досяг повноліття, відсутній на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин, заклад освіти невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та Службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов`язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти. Причини відсутності учня на навчальних заняттях підтверджуються відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров`я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників.

З системного аналізу відповідних положень чинного законодавства суд дійшов висновку, що батьки дитини, повинні забезпечити здобуття дитиною середньої загальної освіти і однією із невід`ємних складових здобуття такої освіти є відвідування дитиною навчальних занять для успішного виконання освітньої програми. Водночас лише батьки несуть юридичну відповідальність за невиконання обов`язків щодо здобуття дитиною середньої освіти. В той час, як відповідальність дітей та вчителів за невиконання таких обов`язків у чинному законодавстві відсутня.

Судом встановлено, що відповідно до характеристики ОСОБА_2 , він є учнем 3-Д класу Початкової школи №12 Броварської міської ради Броварського району з 01 вересня 2025 року. За вересень із 110 уроків по всім предметам був присутній лише на 30 заняттях, а заняття з музичного мистецтва та інформатики не відвідував жодного разу. За жовтень 2025 року із 90 уроків був присутнім лише на 6 заняттях, а заняття з української мови, образотворчого і музичного мистецтва, дизайну і технології, інформатики, фізичного виховання не відвідував. Також у характеристиці зазначено, що учень не знає більшість літер, не читає склади та слова та не пише у зошиті літери, склади, слова, речення.

Разом з тим, захисник не спростувала інформацію, яка зазначена у такій характеристиці, не надала доказів щодо поважності причин пропуску ОСОБА_2 у вересні-жовтні 2025 року. Роздруківки щодо оголошення повітряних тривог у Броварському районі з огляду на дати та час оголошень цих тривог не підтверджують поважність причин неявки ОСОБА_2 на 164 заняттях із 200 за два місяці навчального року.

Водночас захисник надала пояснення ОСОБА_1 , в яких вона заперечує прогули занять своїм сином. Разом з тим, зазначає, що він відвідував заняття 23-24 дні за вересень-жовтень 2025 року. Також ОСОБА_1 зауважила, що її син був відсутній на заняттях лише з поважних причин, таких як: тривога, хвороба або сімейні обставини. Водночас в матеріалах справи відсутні докази, що мати повідомляла класовода про причини його неявки до школи цьому періоді.

Водночас, твердження захисника щодо прискіпливого ставлення класовода до

ОСОБА_1 є непереконливими, оскільки не підтверджуються жодними доказами, які наявні у матеріалах справи.

До того ж, заяву ОСОБА_1 від 11.11.2025 суд вважає неналежним доказом, оскільки вона стосується поважності причин відсутності її сина на заняттях в школі з 03.11.2025 по 11.11.2025, а протокол про адміністративне правопорушення був складений за невідвідування занять у вересні-жовтні 2025 року.

Отже, суд вважає, що в діяннях ОСОБА_1 наявна об`єктивна сторона інкримінованого їй правопорушення, а саме невиконання батьківського обов`язку щодо здобуття її малолітнім сином ОСОБА_2 повної середньої освіти. На переконання суду, забезпечення відвідування учнем занять у школі є однієї зі складових здобуття такої освіти і покладається саме на батьків дитини. Суд вбачає прямий зв`язок між відвідуванням учнем занять та успішним виконанням ним навчальної програми і як наслідок здобуття середньої освіти.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у цьому випадку характеризується необережністю, а саме ОСОБА_1 протиправно допустила недбале ставлення до батьківського обов`язку щодо здобуття її сином повної загальної середньої освіти. Так, враховуючи малолітній вік ОСОБА_2 мати повинна і могла контролювати відвідуваність ним занять у школі та сприяти йому в успішному виконанні навчальної програми. Щодо аргументів захисника, що ОСОБА_1 бажала відвідувати уроки у класі, де навчається її син, то аргументована відмова навчального закладу щодо присутності ОСОБА_1 не перешкоджала їй корегувати поведінку сина щодо відвідування занять іншими способами. Переписка долучена захисником між матір`ю дитини ОСОБА_1 та класоводом не містить спростування інформації наведеної у характеристиці ОСОБА_2 зокрема, щодо належного контролю за відвідуванням ним занять.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 710779 від 12 листопада 2025 року, характеристикою ОСОБА_2 з місця навчання та наданими нею поясненнями, які долучені захисником.

Перелічені документи відповідно до статті 251 КУпАП є доказами в справі про адміністративне правопорушення, які узгоджуються між собою.

За вказаних обставин суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП.

В ході розгляду адміністративної справи обставин, які виключають провадження в справі та адміністративну відповідальність, обтяжуючих та пом`якшуючих адміністративну відповідальність особи не встановлено.

Отже, з урахуванням особи ОСОБА_1 , а також обставин справи, вважаю, що слід застосувати адміністративне стягнення, передбачене частиною першою 184 КУпАП у виді попередження, що забезпечить мету адміністративного стягнення.

Водночас відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп., сплату якого передбачено пунктом 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись пунктом 1 статті 24, статтями 26, 221, 283, 284 КУпАП,-

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною першою статті 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у виді попередження.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,) на користь держави судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць, що становить 665 грн 60 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Постанова може бути звернута до примусового виконання протягом трьох місяців з наступного дня після набрання законної сили.

Суддя В.М. Анікушин