Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №163/740/24 — Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/740/24

Провадження № 1-кп/163/30/26

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 року Любомльський районний суд Волинської області

в складі головуючого судді ОСОБА_1

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 в режимі відеоконференції,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в режимі відеоконференції,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Любомль Ковельського району Волинської області кримінальне провадження №12023035560000107 про обвинувачення

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Томськ російської федерації, українця, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , вищої освіти, неодруженого, засновника фонду «ДЖЕ ЙЕМ ФАНД Україна», раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.358, ч.4 ст.358 КК України,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_4 , будучи особою призовного віку, яка в період дії воєнного стану не має права на перетин державного кордону України, діючи умисно та з метою незаконного перетину державного кордону України, у лютому 2023 року, точної дати досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 (номер квартири не встановлено), використовуючи власний персональний комп`ютер та мережу Інтернет, відшукав зразки документів — тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та довідки військово-лікарської комісії.

Надалі, реалізуючи свій протиправний намір, за місцем свого проживання, використовуючи власний персональний комп`ютер та 3D-принтер, виготовив кліше печаток і штампів, що імітують відтиски офіційних печаток відповідних установ. Після цього, використовуючи зазначені технічні засоби, виготовив підроблений офіційний документ — тимчасове посвідчення військовозобов`язаного серії № НОМЕР_1 від 23.05.2022 на своє ім`я, до якого вклеїв власну фотокартку та вніс завідомо недостовірні відомості про те, що він є непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. З метою надання вказаному документу вигляду офіційно виданого компетентним органом, ОСОБА_4 власноруч наніс на нього відтиск виготовленого ним кліше печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 код НОМЕР_2 » та відтиски виготовлених ним кліше штампів «Взято на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 » та «Знято з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 », у яких проставив одну й ту саму дату — 14.03.2022, а також підробив підпис начальника вказаної установи.

Крім того, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, виготовив інший підроблений офіційний документ — довідку військово-лікарської комісії № 14/41 від 14.03.2022 на своє ім`я, до якої вніс завідомо недостовірні відомості про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку. Для надання зазначеному документу вигляду офіційного він наніс відтиск виготовленого ним кліше печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 код НОМЕР_2 », а також відтиск кліше печатки «Лікар ОСОБА_7 », підробивши при цьому підписи виконуючого обов`язки голови та секретаря військово-лікарської комісії.

Крім цього, ОСОБА_4 , 27.05.2023 з 04 год 30 хв по 08:00 год., під час проходження прикордонного контролю, перебуваючи в поїзді №019 сполученням Київ-Хелм, який прибув в пункт пропуску для міжнародного залізничного сполучення «Ягодин» Волинської митниці Держмитслужби України, що за адресою: вул.Призалізнична, 13, в с. Римачі, Ковельського району Волинської області, усвідомлюючи значення та суспільно-небезпечний характер власних дій та керуючи ними, діючи умисно, будучи особою призовного віку, яка немає права перетину державного кордону України у військовий час, з метою незаконного перетину державного кордону України, в порушення Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»», як підставу для перетину державного кордону України у військовий час подав працівникам Державної прикордонної служби України завідомо підроблені документи - тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 23.05.2022, на ім`я ОСОБА_4 з внесеними недостовірними відомостями про те, що він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, завірене відтисками печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 код НОМЕР_2 », з підробленим підписом начальника вказаної установи та довідку військово-лікарської комісії №14/41 від 14.03.2022 на ім`я ОСОБА_4 , з внесеними недостовірними відомостями про те, що він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, завірену відтиском печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 код НОМЕР_2 », печатки «Лікар ОСОБА_7 », підробивши підпис виконуючого обов`язки голови та секретаря ВЛК, які зазначеною установою не видавались та не посвідчувались, чим використав завідомо підроблені документи.

Таким чином ОСОБА_4 підробив посвідчення та інший офіційний документ, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права та звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем та використав завідомо підроблені документи, тобто вчинив кримінальні правопорушення передбачені ч.1 ст.358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні визнав свою вину у виготовленні та використанні підроблених документів, щиро розкаявся у вчиненому, заперечив пред`явлене обвинувачення щодо підроблення документів за попередньою змовою групою осіб.

Суду показав, що дійсно мав намір перетнути державний кордон України, оскільки, мав робочу необхідність виїзду за межі держави. У зв`язку з цим наприкінці лютого 2023 року, точної дати не пам`ятає, він самостійно виготовив підроблені документи - тимчасове посвідчення військовозобов`язаного та довідку військово-лікарської комісії, які у подальшому використав під час перетину державного кордону України. Зокрема, у квітні 2023 року на підставі зазначених документів він виїжджав за межі України та повернувся назад. Під час повторного виїзду у травні 2023 року зазначені підроблені документи були виявлені.

Також показав, що форму та зразки вказаних документів він відшукав у мережі Інтернет, звідки запозичив і прізвища посадових осіб, зазначених у відповідних документах. У подальшому, перебуваючи за місцем свого проживання на той час за адресою: АДРЕСА_2 (номер квартири не пам`ятає, оскільки винаймав зазначене житло), використовуючи 3D-принтер, виготовив кліше печаток та штампів, після чого власноручно заповнив бланки документів, вклеїв до них свою фотокартку та наніс відтиски виготовлених ним печаток і штампів.

У вчиненому ОСОБА_4 щиро розкаявся та пояснив, що раніше надані ним показання про те, що підроблені документи він нібито замовив у мережі Інтернет та сплатив за них грошові кошти, були зумовлені страхом перед можливими правовими наслідками та покаранням, яке може бути призначене за вчинене.

Підроблених документів йому Новою Поштою ніхто не надсилав, а відправлення про яке йдеться в обвинувальному акті було надіслано йому його колегою та в ньому містився Меморандум про співробітництво БО «Благодійний Фонд «ДЖЕ ЙЕМ ФАНД Україна», засновником якого він є.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.4 ст.358 КК України доведена наданими в судовому засіданні стороною обвинувачення доказами, із дослідження та аналізу яких встановлено таке.

Згідно внесених 27.05.2023 відомостей в ЄРДР за ознаками ч.4 ст.358 КК України ОСОБА_4 близько 09:16 години 27.05.2023 під час проходження прикордонного контролю в МЗПП «Ягодин» надав працівнику прикордонної служби тимчасове посвідчення військовозобов`язаного та довідку військово-лікарської комісії, видані ІНФОРМАЦІЯ_4 на його ім`я з ознаками підробки.

Під час проходження прикордонного контролю встановлено ознаки повної підробки поданих ОСОБА_4 документів, через що інспектором прикордонної служби зроблено заяву на здійснення поглибленої перевірки документа.

З висновку за результатами здійснення поглибленої перевірки документів від 27.05.2023 - тимчасового посвідчення військовозобов`язаного серії № НОМЕР_1 від 23.05.2023 вбачається, що воно не встановленого зразку, гербові печатки, штампи та записи нанесені на папір за допомогою принтера, підпис начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 не відповідають дійсності.

Зазначене слугувало підставою для повідомлення працівником прикордонної служби на службу «102» та виїзду на місце події слідчо-оперативної групи, що підтверджується повідомленням про виявлення кримінального правопорушення та рапортом старшого інспектора – чергового чергової частини ВП № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 27.05.2023.

З протоколу огляду місця події від 27.05.2023 встановлено, що в службовому приміщенні на першому поверсі адміністративної будівлі ДПС України на території МЗПП «Ягодин» виявлено і вилучено, зокрема: тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 23.05.2023 видане, довідку військово-лікарської комісії №14/41 від 14.03.2022.

Із тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 встановлено, що воно видане 23.05.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_8 . В розділі 13 зроблено відмітку про зняття взяття на військовий облік 14.03.2022 та з його зняття 14.03.2022.

З довідки військово-лікарської комісії №14/41 від 14.03.2022 вбачається, що ОСОБА_4 пройшов медичний огляд 14.03.2022 ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 та на підставі встановленого діагнозу визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. Дана довідка завірена гербовою печаткою та підписами виконуючого обов`язки голови ВЛК ОСОБА_9 , секретарем ВЛК ОСОБА_10 .

Згідно інформації, наданої т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 за №СД/2/335 від 22.12.2023 встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , згідно наявних баз даних не перебуває і ніколи не перебував на військовому обліку, як військовозобов`язаний, у ІНФОРМАЦІЯ_8 . ІНФОРМАЦІЯ_6 ніколи не видавались військово-облікові документи (військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов`язаного) на ім`я ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Громадянин ОСОБА_4 ніколи не проходив військово-лікарську комісію у ІНФОРМАЦІЯ_6 та на ім`я вказаного громадянина не надавалась довідка про проходження вказаної військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_6 . Військово-лікарська комісія ІНФОРМАЦІЯ_6 припинила свою діяльність 24.02.2022 року і у її складі ніколи не працювали ОСОБА_9 та ОСОБА_10 . На посаді військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_9 полковник ОСОБА_11 перебував з 21.03.2012 року по 02.09.2014 рік. 3 01.11.2020 року ІНФОРМАЦІЯ_10 переформовано у ІНФОРМАЦІЯ_11 , у статусі він перебував до 13.07.2020 року. 3 13.07.2020 року ІНФОРМАЦІЯ_12 переформовано у ІНФОРМАЦІЯ_13 . Також повідомлено, що всі оригінали печаток та штампів, які використовувались у службовій діяльності ІНФОРМАЦІЯ_14 , після припинення його правової діяльності були передані для подальшого знищення до ІНФОРМАЦІЯ_15 , де були знищені у встановленому діючим законодавством порядком.

Відповідно до висновку експерта Волинського НДЕКЦ від 12.06.2023 №СЕ-19/103-23/6034-ДД відбиток гербової печатки ІНФОРМАЦІЯ_14 розміщений на лицьовому боці у лівому верхньому куті, відбиток гербової печатки ІНФОРМАЦІЯ_14 розміщений

на лицьовому боці у графі «полковник ОСОБА_11 », відбиток

штампу «ВЗЯТО на військовий облік військовозобов`язаних

ІНФОРМАЦІЯ_3 » розміщений у графі «Взято на військовий облік», відбиток штампу «ЗНЯТО з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 » розміщений у графі «Знято з військового обліку», відбиток гербової печатки ІНФОРМАЦІЯ_14 на зворотному боці у графі « ОСОБА_12 » у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 23.05.2022, видане ІНФОРМАЦІЯ_12 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - нанесені контактним способом з використанням кліше печатки та кліше штампів. Підпис розміщений на лицьовому боці у графі «полковник ОСОБА_11 »; підпис розміщений у відбитку штампу «ВЗЯТО на військовий облік військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 »; підпис розміщений у відбитку штампу «ЗНЯТО з військового обліку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_3 »; підпис розміщений на зворотному боці у графі « ОСОБА_12 » у тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 23.05.2022, видане ІНФОРМАЦІЯ_12 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - виконані рукописним способом з використанням пишучих приладів пастами синього кольору. Відбиток гербової печатки ІНФОРМАЦІЯ_14 розміщений у графі « ОСОБА_12 », відбиток печатки лікаря ОСОБА_7 розміщений у графі

«М.П.» у довідці військово-лікарської комісії №14/41 від 14.03.2022, видана

ІНФОРМАЦІЯ_12 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - нанесені контактним способом з використанням кліше печатки та кліше штампів. Підпис розміщений у графі «Виконуючий обов`язки голови ВЛК»; підпис розміщений у графі «Секретар ВЛК»; підпис розміщений у графі « ОСОБА_12 » у довідці військово-лікарської №14/41 від 14.03.2022, видана ІНФОРМАЦІЯ_12 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 - виконані рукописним способом з використанням пишучих приладів пастами синього кольору.

Допитаний свідок - працівник прикордонної служби ОСОБА_13 показав, що виконував свої обов`язки в прикордонному наряді "Перевірка документів", однак подробиць проходження прикордонного контрою саме ОСОБА_4 вже не пам`ятає. Разом з цим, показав, що якщо під час перевірки документів пасажира поїзда у нього виникали підозри щодо документів, які подані до прикордонного контролю, то він подає заяву спеціалісту з поглибленої перевірки документів.

Оцінюючи такі докази в їх сукупності, суд приходить до таких висновків.

Із висновку експерта встановлено, що тимчасове посвідчення військовозобов`язаного та довідка військово-лікарської комісії, які ОСОБА_4 надав під час проходження прикордонного контролю, є підробленими.

З відповіді територіального центру комплектування та соціальної підтримки вбачається, що ОСОБА_4 на військовому обліку у зазначеному органі не перебував, військово-лікарську комісію в ньому не проходив, а будь-які військово-облікові документи на його ім`я цим органом не видавалися.

ІНФОРМАЦІЯ_12 , зазначений у документах як орган їх видачі, припинив діяльність у 2020 році у зв`язку з реорганізацією, у зв`язку з чим видача таким органом документів у 2022 році була неможливою.

За таких обставин обвинувачений, як особа, щодо якої не здійснювалися відповідні процедури військового обліку та медичного огляду у зазначеному органі, не міг не усвідомлювати, що надані ним документи не могли бути видані уповноваженим органом у встановленому законом порядку.

Обізнаність ОСОБА_4 щодо підробленості зазначених документів підтверджується і його показаннями у судовому засіданні, відповідно до яких він самостійно відшукав у мережі Інтернет зразки відповідних документів, виготовив за допомогою 3D-принтера кліше печаток і штампів, власноруч заповнив бланки документів та наніс на них відтиски виготовлених ним печаток.

Показання свідка — інспектора прикордонної служби ОСОБА_13 , який під час перевірки документів виявив ознаки їх підроблення та ініціював проведення додаткової перевірки, є послідовними, узгоджуються з іншими доказами у справі та підстав сумніватися у їх достовірності суд не вбачає.

Таким чином, суд приходить до переконання, що ОСОБА_4 , достовірно знаючи про підроблений характер тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та довідки військово-лікарської комісії, умисно використав їх під час проходження прикордонного контролю.

За обвинувальним актом ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він у невстановлений час та в невстановленому місці, будучи особою призовного віку, яка підлягає мобілізації та не має права перетину державного кордону України під час дії запровадженого воєнного стану, переслідуючи мету виїзду за межі території України, в порушення вимог Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 із послідуючими змінами, діючи умисно, у невстановлений спосіб вступив у змову із невстановленою досудовим розслідуванням особою, з якою домовився про виготовлення на своє ім`я документів, які надають право безперешкодного перетину державного кордону України для виїзду за межі України.

В подальшому ОСОБА_4 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, розуміючи, що документи будуть підробленими, діючи за попередньою змовою в групі осіб з невстановленою досудовим розслідуванням особою, обговорив деталі виготовлення підроблених документів, а саме: тимчасового посвідчення військовозобов`язаного, а також іншого офіційного документу - довідки військово-лікарської комісії, які будуть видані на ім`я ОСОБА_14 та до яких будуть внесені недостовірні відомості про те, що він непридатний до військової служби по стану здоров`я з виключенням з військового обліку. При цьому, діючи за попередньою змовою узгодили зміст виконуваних функцій кожного для досягнення свого злочинного наміру.

Так, на виконання спільного злочинного наміру, ОСОБА_4 безпосередньо виконав об`єктивну сторону кримінально-караного діяння, пов`язаного із підробленням посвідчення та іншого офіційного документу, шляхом передачі невстановленій досудовим розслідуванням особі власної фотокартки та своїх анкетних даних, які передав невстановленим шляхом.

У подальшому, невстановлена досудовим розслідуванням особа, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_4 , використовуючи анкетні дані останнього, у невстановлений досудовим розслідуванням час та місці, за допомогою комп`ютерної техніки, умисно виготовила підроблене тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 23.05.2022 на ім?я ОСОБА_4 , в яке вклеїла фотокартку останнього та внесла недостовірні відомості про те, що він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку та яке завірила відтисками печатки « ІНФОРМАЦІЯ_2 код НОМЕР_2 », підробивши підпис начальника вказаної установи.

Крім того, виготовила інший офіційний документ - підроблену довідку військово- лікарської комісії №14/41 від 14.03.2022 на ім?я ОСОБА_4 , в яку внесла недостовірні відомості про те, що він непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку, яку завірила відтиском печатки

« ІНФОРМАЦІЯ_2 код НОМЕР_2 », печатки «Лікар ОСОБА_7 »», підробивши підпис виконуючого обов`язків голови та секретаря ВЛК.

В подальшому 24.05.2023 невстановлена особа, знаходячись у відділенні

№36 TOB «Нова Пошта», що по вулиці О.Гончара, 14 в м. Дніпро, переслала

ОСОБА_4 підроблені документи, заповнені на його ім`я, а саме: тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 23.05.2022 та довідку військово-лікарської комісії №14/41 від 14.03.2022, які останній отримав 25.05.2023 у відділенні «Нова Пошта» №365, що за адресою: просп.Соборності, 7А, м. Київ.

Вищевказані дії, надали ОСОБА_15 право на використання документів, як офіційних, тобто таких, що мають усі необхідні реквізити та юридично значущий характер, та дають особі, котра є особою призовного віку та не має права перетину державного кордону України під час дії воєнного стану, здійснити незаконний перетин державного кордону України на виїзд з України.

Такі дії ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.3 ст.358 КК України як підроблення посвідчення та іншого офіційного документу, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права та звільняє від обов`язків, з метою його використання підроблювачем, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

В цій частині обвинувачення суд дійшов таких висновків.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показав, що дійсно 24.05.2023 перебуваючи у місті Дніпро здійснював відправлення з відділення Нової пошти для ОСОБА_4 . Показав, що оскільки є головою Фонду БО «Благодійний Фонд «ДЖЕ ЙЕМ ФАНД Україна», засновником якого є ОСОБА_4 , надсилав останньому Меморандум про співробітництво та організацію взаємовідносин. Відношення до підроблених документів він немає та про це йому нічого не відомо.

Такі показання свідка підтверджуються наданими стороною захисту доказами, а саме оригіналом конверту із оригіналом Меморандуму, які були надіслані ОСОБА_16 ОСОБА_4 Новою Поштою 24.05.2023.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.28 КК України кримінальне правопорушення визнається таким, що вчинене групою осіб, якщо у ньому брали участь декілька (два або більше) виконавців без попередньої змови між собою. Кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення.

Частина 3 ст.358 КК України передбачає кримінальну відповідальність, в тому числі, за підроблення офіційного документа, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

За обставинами цієї справи достовірно і безсумнівно встановлено, що ОСОБА_4 використав підроблені документи, надавши їх працівнику Державної прикордонної служби України в пункті пропуску під час виїзду з України, і його дії в цій частині правильно кваліфіковані за ч.4 ст.358 КК України.

Вказані ж в обвинувальному акті обставини щодо виготовлення тимчасового посвідчення військовозобов`язаного та довідки ВЛК за попередньою змовою групою осіб, жодними доказами не доведені.

У цьому кримінальному провадженні відомості за ознаками ч.4 ст.358 КК України в ЄРДР внесені 27.05.2023 на підставі повідомлення працівника прикордонної служби, а за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України – 27.12.2023 на підставі рапорту дізнавача СД ВП № 1 (м.Любомль) Ковельського РУП ГУНП у Волинській області від 27.12.2023.

Із рапорту дізнавача вбачається, що його зміст є ідентичним змісту обвинувального акту за ч.5 ст.27, ч.3 ст.358 КК України, при цьому будь-яких посилань на джерела такої інформації, які б в розумінні ст.84 КПК України могли слугувати доказом у кримінальному провадженні, цей рапорт не містить.

Жодних доказів, які б підтверджували участь обвинуваченого у підробленні офіційних документів та вчинення кримінального правопорушення за попередньою змовою групою осіб сторона обвинувачення суду не надала.

Сам же рапорт дізнавача не є належним та допустимим доказом у кримінальному провадженні в розумінні норм КПК України, а в матеріалах кримінального провадження жодних відомостей про особу яка виготовила підроблені документи немає.

Стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_4 вступив у попередню змову з невстановленою досудовим розслідуванням особою з метою виготовлення підроблених документів, передавав такій особі свої анкетні дані чи фотокартку для їх виготовлення, а також погоджував із нею будь-які дії, спрямовані на реалізацію інкримінованого кримінального правопорушення.

Посилання сторони обвинувачення на те, що підроблені документи були надіслані ОСОБА_4 24.05.2023 через відділення ТОВ «Нова Пошта», відправником ОСОБА_16 з міста Дніпро, також не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, навпаки спростоване стороною захисту через показання свідка і долучені докази.

Суд констатує, що сторона обвинувачення, володіючи вичерпними відомостями про особу ОСОБА_16 та інкримінуючи відправлення від останнього поштової кореспонденції з підробленими документами, не вжила жодних процесуальних заходів задля забезпечення його допиту. Така бездіяльність органу досудового розслідування свідчить про неповноту з`ясування обставин, що мають істотне значення для кримінального провадження, та порушення принципу всебічного дослідження доказів

Інших доказів, які б беззаперечно підтверджували домовленість ОСОБА_4 із невстановленою особою щодо виготовлення підроблених документів, стороною обвинувачення суду не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено поза розумним сумнівом наявність у діях ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.358 КК України, зокрема вчинення підроблення документів за попередньою змовою групою осіб.

Під час судового розгляду ОСОБА_4 надав послідовні показання про те, що підроблені документи він виготовив самостійно, використовуючи знайдені у мережі Інтернет зразки документів, а також виготовлені за допомогою 3D-принтера кліше печаток і штампів, після чого власноруч заповнив бланки документів та наніс на них відтиски відповідних печаток.

Наведені показання узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні доказами та не спростовані стороною обвинувачення.

Таким чином, дії ОСОБА_4 суд перекваліфікував з ч.3 ст.358 КК України на ч.1 ст.358 КК України, з наступним формулюванням обвинувачення, визнаного судом доведеним: ОСОБА_4 підробив посвідчення та інший офіційний документ, який видається та посвідчується установою, яка має право видавати та посвідчувати такі документи, і який надає права та звільняє від обов`язків, з метою використання його підроблювачем.

Щодо аргументів сторони захисту про відсутність підстав вважати ОСОБА_4 підозрюваним, так як останній не набув такого статусу через порушення порядку повідомлення особі про підозру, та як наслідок визнання повідомлення про підозру недопустимим доказом суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Допустимість доказів - це властивість, яка визначає здатність фактичних даних бути використаними у розгляді судової справи. Ця властивість забезпечується дотриманням таких правил: доказ повинен бути отриманий належним суб`єктом; із належного джерела; із додержанням належної правової процедури; доказ не повинен бути отриманий на підставі неприпустимого джерела та не повинен засновуватись на чутках.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України №12рп/2011 від 20.10.2011 року, визнаватися допустимими і використовуватися як докази у кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Таку ж гарантію збережено і в кримінальному процесуальному законі - згідно з ч. 1 ст.94 КПК України, суд має оцінити кожний доказ з точки зору його належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст.17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом.

З огляду на зазначене суд, вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, повинен насамперед з`ясувати вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або ж обмежили особу в можливостях їх ефективного використання".

Отже, за наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли вони: прямо та істотно порушують права і свободи людини; та/або надають підстави для сумнівів у достовірності отриманих фактичних даних, які не видалося за можливе усунути в ході судового розгляду.

Давши аналіз таким доводам сторони захисту та їх запереченням сторони обвинувачення суд дійшов такого висновку.

Повідомлення про підозру ОСОБА_4 складене 28.12.2023 року та було вручене 28.12.2023 у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень, а саме відповідно до ч. 2 ст. 135 КПК України — через іншу особу за місцем проживання, яке вказав сам ОСОБА_4 під час досудового розслідування, що підтверджується рапортом слідчого СВ ВП №1 Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_17 від 15.07.2025, відрядженням, фотоілюстративними таблицями місця проживання та реєстрації ОСОБА_4 .

Під час судового розгляду, встановлюючи актуальні анкетні дані, ОСОБА_4 підтвердив, що проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тобто саме за тією адресою, за якою слідчим здійснювався виїзд для вручення повідомлення про підозру.

Зазначена адреса також використовується ОСОБА_4 як адреса його реєстрації як фізичної особи-підприємця.

ОСОБА_4 був належним чином обізнаний про здійснення щодо нього кримінального провадження, мав реальну можливість реалізувати свої процесуальні права, у тому числі право на захист, користувався правничою допомогою захисника та брав участь у процесуальних діях.

Таким чином, не встановлено, що порядок вручення повідомлення про підозру призвів до обмеження процесуальних прав ОСОБА_4 , зокрема його права на захист, або поставив під сумнів достовірність отриманих у кримінальному провадженні фактичних даних, суд приходить до висновку, що наведені стороною захисту доводи мають формальний характер і не можуть бути підставою для визнання повідомлення про підозру недопустимим доказом чи для визнання ОСОБА_4 таким, що не набув статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні.

Крім того, 15.02.2024 по прибуття до органу досудового розслідування, вказана підозра була особисто вручена в присутності захисника, при цьому дотримано усіх процесуальних аспектів щодо її вручення, а саме роз`яснено її суть, роз`яснено права та обов`язки, що підтверджується власноручним підписом ОСОБА_4 .

Питання порядку вручення підозри не оскаржене в ході досудового розслідування, під час підготовчого судового засідання. Дані обставини будь-яким чином не звузили та не порушили процесуальних прав підозрюваного, в тому числі на захист, на реалізацію інших прав.

Єдиним правовим наслідком в даній ситуації для органу досудового розслідування був початок перебігу процесуальних строків встановлених для досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, який не був порушений в цілому.

Отже, ОСОБА_4 набув процесуального статусу підозрюваного у встановленому законом порядку.

Щодо призначення покарання.

Покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинений злочин, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових злочинів як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання виправлення засудженого.

Однак у певних випадках процес виправлення засудженого може відбуватися настільки інтенсивно, що ця мета реально досягається значно раніше від закінчення визначеного вироком суду строку покарання або взагалі відсутня реальна потреба в застосуванні такої форми реагування. Тоді покарання або подальше його відбування втрачає свій сенс як в соціальному, так і в юридичному аспектах, суперечить принципам справедливості і гуманізму, сприйматиметься засудженим та оточуючими як прояв надмірної жорстокості.

У такому разі можливе застосування звільнення від покарання та його відбування, що також виступає фактичною реалізацією принципу невідворотності кримінальної відповідальності та кримінально правового реагування на поведінку особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

З метою реалізації кримінально правового реагування шляхом звільнення особи від покарання законодавцем у розділ ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу «Звільнення від покарання та його відбування» передбачено систему кримінально-правових норм, що утворюють собою окремий, самостійний комплексний інститут кримінального права інститут звільнення від покарання (статті 74-87 КК).

В межах аналізованого інституту законодавцем використовуються різні термінологічні звороти, зокрема: «звільнення від покарання», «звільнення від відбування покарання», «звільнення від подальшого відбування покарання», «заміна покарання більш м`яким», «пом`якшення покарання».

Згідно із ч.5 ст.74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Зазначена норма передбачає саме «звільнення від покарання», як одна з форм реалізації кримінально правового реагування при визнанні особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, надає можливість засудження такої особи без призначення покарання, тобто дозволяє відмовитись від призначення конкретного заходу примусу за наявності певних передбачених законом на те підстав.

У такому випадку суд, постановивши обвинувальний вирок, разом з тим у самому вироку зазначає, що покарання особі не призначається, тобто суд постановляє обвинувальний вирок без призначення покарання або засуджує без покарання. Водночас, при засудженні особи без призначення покарання, один з найголовніших елементів реалізації кримінальної відповідальності осуд особи, яка вчинила злочин, залишається і знаходить своє відображення в обвинувальному вироку.

Судом визнано доведеним вчинення ОСОБА_4 підроблення документів у лютому 2023 році та їх використання 27.05.2023 року.

Відповідно до редакції ст.12 КК України на час вчинення передбаченого ч.1 ст.358 КК України діяння відносилось до категорії кримінальних проступків, за яке передбачене покарання у виді штрафу до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешту на строк до шести місяців або обмеження волі на строк до двох років.

Згідно із п.2 ч.1 ст.49 КК України (в редакції на той же час) особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до дня набрання вироком законної сили з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

На час ухвалення цього вироку передбачений ч.1 ст.358 КК України кримінальне правопорушення віднесено до кримінальних проступків.

Строк давності притягнення до кримінальної відповідальності, визначений п. 2 ч.1 ст. 49 КК України, на час розгляду кримінального провадження не змінено та становить три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, або у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.

З урахуванням встановлених судом фактичних обставин кримінального правопорушення, трирічний строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.1 ст.358 КК України розпочався не пізніше лютого 2023 року та закінчився у лютому 2026 року.

Підстав для переривання або зупинення перебігу строків давності, передбачених ст.49 КК України, судом не встановлено.

Отже, на момент ухвалення вироку сплив строк давності притягнення до кримінальної відповідальності за вказане кримінальне правопорушення.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 49 КК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд звільняє ОСОБА_4 від призначення покарання за ч.1 ст.358 КК України, не призначаючи конкретного покарання, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Разом із тим, строк давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за ч.4 ст.358 КК України на момент ухвалення вироку не сплив, тому обираючи міру покарання обвинуваченому в цій частині, суд враховує характер і тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання, активно займається волонтерською діяльністю.

Суд бере до уваги, що обвинувачений, маючи фактичну можливість залишитися за межами України, оскільки раніше здійснив виїзд за кордон, повернувся на територію України, що свідчить про відсутність у нього наміру ухилитися від перебування на території держави під час дії воєнного стану.

ОСОБА_4 з 2017 року здійснює підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець, основним видом діяльності якого є діяльність рекламних агентств, а також діяльність у сфері зав`язків з громадськістю.

Бере участь у благодійній та суспільно корисній діяльності. Так, він отримував подяку від пологового будинку КНП «Ірпінська центральна міська лікарня» за благодійну ініціативу та підтримку у забезпеченні дороговартісним діагностичним та хірургічним обладнанням у 2022 році.

Обвинуваченому оголошено подяку благодійною організацією «Центр складного ендопротезування» за систематичну підтримку діяльності організації.

Окрім цього, ОСОБА_4 отримав подяку за значний внесок в організацію роботи інформаційної служби для каналів італійського державного телебачення. Як встановлено у судовому засіданні, на початку повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, за відсутності належної підтримки з боку дипломатичних установ, ОСОБА_4 сприяв організації евакуації частини співробітників зазначеного телебачення, а також допоміг журналістам та технічним працівникам у налагодженні процесу виробництва новин для основних телевізійних каналів Італії, що сприяло поширенню об`єктивної інформації про події в Україні та формуванню підтримки України з боку італійського суспільства.

Також суд враховує, що ОСОБА_4 є представником засобу масової інформації, який висвітлює діяльність Збройних Сил України, що підтверджується наявною у матеріалах справи прес-карткою №7609.

Під час судового розгляду ОСОБА_4 визнав свою вину у використанні підроблених документів, щиро розкаявся у вчиненому та критично оцінив власну поведінку.

Обставиною, що обтяжує покарання, суд визнає вчинення кримінального правопорушення з використанням умов воєнного стану.

З урахуванням наведеного, а також беручи до уваги, що вчинене кримінальне правопорушення належить до категорії кримінальних проступків, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без реального відбування призначеного покарання.

За таких обставин суд вважає за можливе застосувати до обвинуваченого положення ст. 75 КК України та звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Долю речових доказів належить вирішити згідно зі ст.100 КПК України.

На підставі ст.124 КПК України процесуальні витрати на проведення експертиз слід покласти на обвинуваченого.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого не застосовано, клопотання про застосування такого заходу не заявлено і суд не вбачає підстав для його застосування з власної ініціативи.

Керуючись ст.ст.373, 374, ч.15 ст.615 КПК України,

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.358 КК України, на підставі п.2 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити його від покарання у зв`язку із закінченням строку давності.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, і за цим законом призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає такі обов`язки: періодично з`являтиметься для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомлятиме уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Долю речових доказів та документів визначити в такий спосіб:

- тимчасове посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 23 травня 2022 року, та довідку військово-лікарської комісії №14/41 від 14.03.2022, видані на ім`я ОСОБА_4 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження №12023035560000107.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 2390 (дві тисячі триста дев`яносто) гривень процесуальних витрат на проведення судово-технічної експертизи.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду протягом 30 днів із дня його проголошення через Любомльський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий : суддя ОСОБА_1