Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №753/1139/26 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

33/824/1662/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 753/1139/26

10 березня 2026 року Київський апеляційний суд у складі судді Судової палати з розгляду цивільних справ Кафідової О.В.

при секретарі Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шепель Ксенії Володимирівни на постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2026 рокув справі про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,-

в с т а н о в и в:

Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито, у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись з такою постановою суду першої інстанції, 12 лютого2026 року представник ОСОБА_1 адвокат Шепель К.В. подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року та визнати ОСОБА_2 винною у вчиненні адміністративного правопорушення.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції ухвалена з неповним з`ясуванням обставин справи.

Зазначає, що в оскаржуваній постанові суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що водій ОСОБА_1 , який побачивши, що за кілька десятків метрів попереду інший учасник дорожнього руху лише розпочинає виїзд із місця парковання, не зупинився та не обрав безпечної швидкості руху, продовживши рух до зіткнення, розраховуючи лише на формальну перевагу в русі.

Вказує на те, що з такими висновками суду першої інстанції апелянт не погоджується оскільки такі висновки спростовуються поясненнями, які були надані ОСОБА_2 17.01.2026.

Також в апеляційній скарзі просить суд поновити строк на апеляційне оскарження постанови.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що з повним текстом постанови суду першої інстанції апелянт ознайомився 06 лютого 2026 року.

Вказує на те, що до моменту отримання копії постанови суду першої інстанції апелянту не було зрозуміло мотиви суду, а тому вважає, що строк на апеляційне оскарження постанови припушено з поважних причин.

За положенням ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.

Постанова суду про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена за правилами, визначеноми цим Кодексом.

Згідно частини 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.

В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу- ст. 289 КУпАП.

З матеріалів справи вбачається, що з матеріалами справи представник апелянта ознайомився 10 лютого 2026 року.

З апеляційною скаргою представник ОСОБА_1 адвокат Шепель К.В. звернулась 12 лютого 2026 року.

Дослідивши матеріали справи, доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи є обгрунтованими, а тому наявні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, оскільки строк було пропущено з поважних причин.

В судове засідання з`явився ОСОБА_1 та його адвокат Шепель К.В., які підтримали доводи апеляційної скарги.

ОСОБА_2 про дату, час та місце розгляду справи повідомлялась засобами поштового зв`язку. Відповідно до інформації, яка міститься на сайті «Укрпошта» поштова кореспонденція не була вручена адресату, причина- «одержувач відсутній за вказаною адресою».

З огляду на вище викладене суд апеляційної інстанції вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності ОСОБА_2 .

Заслухавши доповідь судді Кафідової О.В., вислухавши пояснення апелянта та його представника перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно протоколу про адміністративне правопорушення від 17 січня 2026 року серії ЕПР № 568725, водійка ОСОБА_2 17 січня 2026 року за адресою: м. Київ, вул. Сортувальна, керуючи транспортним засобом «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху та зміною напрямку не впевнилась у безпечності та здійснила зіткнення з автомобілем «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на зустріч. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 2.3.б; 10.1, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

До вказаного протоколіу були додані: схема місця ДТП, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

На схемі місця ДТП графічно зображені та зафіксовані об`єкти, дані про обставини дорожньої пригоди (ділянка дороги, де сталася дорожньо-транспортна пригода, сталі орієнтири, до яких на схемі здійснена прив`язка об`єктів, транспортні засоби, причетні до ДТП, координати їх розміщення відносно елементів проїзної частини та інше), зазначено дані транспортних засобів та відомості про їх пошкодження.

З письмових пояснень ОСОБА_1 наданих ним на місці ДТП вбачається, що він їхав з дозволеною швидкістю, бачив всю дорожню ситуацію, побачивши автомобіль «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 він знизив швидкість, але водій зазначеного автомобіля виїхала на смугу руху і здавати назад не могла. Його автомобіль потрапив на лід. Намагаючись уникнути зіткнення він взяв праворуч, проте через погодні умови відбулось зіткнення.

З письмових пояснень ОСОБА_2 наданих ним на місці ДТП вбачається, що вона почала виїзджати на припаркованому автомобілі, вивернула кермо вліво, зупинилась та побачила, що напроти досить швидко рухається на неї автомобіль «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 . Зазначала. Що на вулиці був сильний мороз та вся дорога була покрита льодом. Зазначений автомобіль зіткнувся з автомобілем, яким вона керувала.

Закриваючи провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, суд першої інстанції посилався на те, що з отриманих показань безпосередньо, встановлено, що дані, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення, не підтверджують навність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, згідно ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов`язаний, зокрема, з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При ухваленні рішення в справі про адміністративні правопорушення суд повинен дотримуватись принципу повноти дослідження обставин справи, що суттєво впливає на об`єктивність рішення, а також на здобуття достатньої сукупності доказів, які обґрунтовують зроблені у даному рішенні висновки, як такі, що не залишають сумнівів.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час її розгляду, виключає будь - яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, а також того, що інкриміноване правопорушення було вчинене саме особою стосовно якої складено протокол про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 251 КУпАП,доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

Розділом 2 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року за №1306 передбачено обов`язки водіїв транспортних засобів.

Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Диспозиція ст. 124 КУпАП є бланкетною, оскільки містить посилання на Правила дорожнього руху, а тому для визначення суті правопорушення та вирішення питання про наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення необхідно встановити, які пункти Правил дорожнього руху були порушені особою, яка притягується до адміністративної відповідальності, та у чому полягали такі порушення.

Склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, передбачає наявність трьох елементів об`єктивної сторони (протиправне діяння):

1) порушення Правил дорожнього руху,

2) наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів,

3) наявність причинно-наслідкового зв`язку між порушенням Правил дорожнього руху та наслідками.

Таким чином, настання наслідків дорожньо-транспортної пригоди у вигляді пошкодження транспортних засобів мають бути обумовлені саме порушенням певним учасником дорожнього руху Правил дорожнього руху, тобто, має бути наявний прямий чи опосередкований причинно-наслідковий зв`язок між діями та наслідками.

Характеризуючою ознакою дорожньо-транспортної пригоди є те, що при зіткненні двох або більше транспортних засобів, порушення ПДР може бути допущено усіма його учасниками, але у причинно-наслідковому зв`язку із пригодою можуть бути порушення одного із водіїв.

Причинно-наслідковий зв`язок між пригодою та порушенням ПДР встановлюється у кожному конкретному випадку на підставі повного і всебічного дослідження доказів зібраних працівниками поліції та наданих учасниками. Тобто, тільки ті порушення ПДР, які є причиною настання цих наслідків, а отже перебувають із ними у причинному зв`язку.

Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 17 січня 2026 року за адресою: м. Київ, вул. Сортувальна, керуючи транспортним засобом «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху та зміною напрямку не впевнилась у безпечності та здійснила зіткнення з автомобілем «Audi», державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався на зустріч. Своїми діями ОСОБА_2 порушила вимоги п. 2.3.б; 10.1, тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП.

Пунктом 2.3 б ПДР України водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та враховувати стан дорожнього покриття і погодні умови.

Відповідно пункту 10.1 Правил дорожнього руху перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій зобов`язаний переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху.

Як вбачається з матеріалів справи, схеми місця ДТП, водій транспортного засобу Volkswagen д.н.з. НОМЕР_3 належним чином переконався у безпечності маневру та не створював перешкод іншим учасникам руху, що суперечить складеному відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Також відповідно до п. 13.1 ПДР визначено, що водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримувати безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Із матеріалів долучених до справи, а також із пояснень водіїв, суд встановив, що дорожньо-транспортна пригода сталася на досить вузькій ділянці дороги в умовах сніжного покриву та ожеледиці.

Відповідно до наявного в матеріалах справи доказів встановлено, що водій транспортного засобу «Skoda», державний номерний знак НОМЕР_1 діяла з дотриманням вимог ПДР, адже перед початком руху переконалася у його безпечності, звернула увагу на автомобіль, який рухався їй назустріч, та вживала заходів для повернення на місце паркування.

Враховуючи вище викладене суд першої інстанції дійшов до обгрунтованого висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні передбаченого ст.124 КУпАП адміністративного правопорушення, наявними в матеріалах справи доказами не доведена, та судом першої інстанції вжиті всі передбачені законом заходи для з`ясування обставин дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце.

Разом з тим, закриваючи провадження у справі відносно ОСОБА_2 , суд першої інстанції в оскаржуваній постанові встановив вину іншого водія - ОСОБА_1 .

Апеляційний суд зазначає, що справа про адміністративне правопорушення розглядається судом лише стосовно конкретної особи та в межах висунутого їй обвинувачення у вчиненні конкретного правопорушення. Предметом дослідження у даній справі є відповідність дій ПДР України саме водія ОСОБА_2 , а не водія ОСОБА_1 , оскільки протокол про адміністративне правопорушення, що є предметом розгляду даної справи, складений відносно ОСОБА_2 , а суд здійснює судовий розгляд лише щодо особи, відносно якої складений протокол про адміністративне правопорушення.

У суду відсутні повноваження у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у суду першої інстанції не було правових підстав для зазначення в мотивувальній частині висновку про те, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 17 січня 2026 року, перебуває в причинно-наслідковому зв`язку, зокрема, з діями ОСОБА_1 , оскільки встановлення вини потерпілого ОСОБА_1 , виходить за межі розгляду даної адміністративної справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги часково знайшли своє підтвердження.

На підставі викладеного, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шепель К.В. задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, виключивши з мотивувальної частини постанови посилання суду на наявність вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 17 січня 2026 року. В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,-

у х в а л и в:

Поновити представнику ОСОБА_1 адвокату Шепель Ксенії Володимирівні строк на апеляційне оскарження постанови Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шепель Ксенії Володимирівни задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду м. Києва від 29 січня 2026 року - змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови посилання суду на наявність вини ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 17 січня 2026 року.

В іншій частині постанову суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її ухвалення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя: