Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №761/7397/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження: Доповідач - Кафідова О.В.

№ 22-ц/824/5049/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ Справа № 761/7397/25

05 березня 2026року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кафідової О.В.

суддів - Оніщука М.І.

- Шебуєвої В.А.

при секретарі - Можарівській М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Пономаренко Н. В. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги», третя особа: Приватне акціонерне товариство «ДТЕК Київські електромережі» про зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, у якому просив зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» здійснювати йому як споживачу о/р № НОМЕР_1 нарахування за електричну енергію по будинку за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до показань приладу обліку згідно пункту 16 договору про користування електричною енергією від 07.10.2003 року № 141036-508-20, а саме за тарифом - «13 коп. + 20% = 15,6 коп. за 1 квт. ч.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 07 жовтня 2003 року між ним та ПАТ «Київенерго», правонаступником якого в подальшому стало ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» було укладено договір 141036-508-20 від 07 жовтня 2003 року про користування електричною енергією. Договір було укладено на користування та постачання електричної енергії в будинку АДРЕСА_1 , який належить йому на підставі свідоцтва про приватну власність та також при укладанні договору враховано, що позивачу належить трансформаторна підстанція - 6051, до якої здійснене підключення будинку.

Зазначав, що ним виконувалися умови договору №141036-508-20 про користування електричною енергією та завжди сплачувалися рахунки за фактично спожиту електроенергію згідно показів лічильника.

Вказував, що в подальшому розподіл електричної енергії на приватний садовий будинок за адресою: АДРЕСА_1 почав здійснюватися на підставі договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Публічний договір), до умов якого було приєднано його згідно із п.4 постанови НКРЕКП від 14 березня 2018 року №312 на умовах договору про користування електричної енергії, укладеного з постачальником за регульованим тарифом за особовим рахунком № НОМЕР_1 .

Надалі позивачу надійшло попередження від відповідача про відключення електроенергії №2297 від 14.05.2018, однак до розрахунків заборгованості були включені суми, які не можуть стягуватися відповідно до закону. Відповідно до листів НКРЕ та Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, позивачу стало відомо про наявність ознак того, що пункт 16 Договору від 07.10.2003 року суперечить актам цивільного законодавства. Відповідно до пункту 16 Договору №141036-508-20 від 07.10.2003 року, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Київенерго», оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань обліку 13 коп. + 20% = 15,6 коп. за 1 квт.ч. + 777 квт.ч. (ежемес. ППХ) + 2,41% (от собствен. Расход. и 141036-507-20) в мес.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23.06.2023 року в задоволенні вимог поданого позивачем позову до АТ «К.Енерго» (ПАТ «Київенерго»), Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські Енергетичні Послуги» про визнання пункту договору частково недійсним було відмовлено (справа № 761/22952/18). На вищевказане рішення була подана апеляційна скарга, 23.01.2024р. вона була залишена без задоволення, а рішення без змін. Рішення набрало законної сили. Зазначеним рішенням остаточно було вирішено про те, що відповідний пункт договору №16 щодо оплати електричної енергії є дійсним і саме по ньому повинні здійснюватися нарахування.

Разом із тим, відповідач здійснює частину нарахувань згідно Публічного договору, а частину нарахувань згідно п.16 Договору від 07.10.2003 року, при цьому враховуючи наявність відповідних судових рішень нарахування повинні здійснюватися виключно за пунктом 16 Договору. Отже, незаконним є здійснення нарахування одночасно і за пунктом 16 вказаного Договору та окремо додатково і за Публічним договором. В такому випадку, на переконання позивача, грубо порушуються його права, як споживача, через очевидно незаконні дії відповідача.

Позивач вважає, що його права грубо порушуються відповідачем, оскільки з нього здійснюють стягнення заборгованості за двома договорами, хоч судовим рішенням, яке набрало законної сили було встановлено про дійсність положень лише одного договору від 07.10.2003 року.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до чинного законодавства позивач має здійснювати розрахунки за спожиту електричну енергію за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку та оплачувати втрати електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку, а також він як власник трансформаторної підстанції має додаткові обов`язки щодо її утримання, які окрім іншого полягають в додаткових нарахуваннях, пов`язаних з втратою електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку.

ТОВ «Київські енергетичні послуги» як постачальник універсальної послуги на закріпленій території, не встановлює ціни на електроенергію для побутових споживачів, оскільки відповідно до вимог чинного законодавства України державне регулювання цін здійснюється Кабінетом Міністрів України відповідно до його повноважень шляхом установлення, зокрема обов`язкових для застосування суб`єктами господарювання фіксованих цін.

Відсутність обставин, які підтверджували б факт порушення права особи, за захистом якого вона звернулась, а також законна можливість відповідача його відновлення, є самостійною підставою для відмови у задоволенні такого позову

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 28 листопада 2025 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заявник вказує на те, що в оскаржуваному рішенні судом були неправильно та не в повному обсязі досліджені обставини справи.

Так, згідно з пунктом 16 Договору, який остаточно було визнано дійсним судовим рішенням, оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань обліку 13 коп. + 20% = 15,6 коп. за 1 квт.ч. + 777 квт.ч. (ежемес. ППХ) + 2,41% (от собствен. Расход. и 141036-507-20) в мес. Незважаючи на це, відповідач здійснює нарахування за Публічним договором за загальновідомими тарифами, а також нарахування згідно вказаного пункту проте лише 777 квт.ч. (ежемес. ППХ) + 2,41% (от собствен. Расход. и 141036-507-20) в мес.

Тобто відповідач незаконно користується лише частиною пункту 16 договору, а в іншій частині він користується положеннями Публічного договору. Такі дії грубо порушують права споживача та законодавство та є незаконними.

Неможливим є виконання частини якогось пункту за власним бажанням, а також частини пункту за іншим договором. У даному випадку він просив суд визнати недійним цілий пункту 16 Договору від 2003 року, проте суд остаточними судовими рішеннями встановив, що цей пункт є дійсним, тому він підлягає повному виконанню.

Отже, враховуючи дійсність цього пункту нарахування можуть здійснюватися виключно на підставі нього і будь-які інші нарахування згідно якихось нових договорів є очевидно безпідставними та незаконними.

Незважаючи на це, Шевченківський районний суд м. Києва жодним чином не врахував ці обставини та зробив необґрунтований висновок про законність нарахувань за обома договорами, тобто не врахував того, що в договорі який остаточно було визнано дійсним судом чітко визначені тарифи.

В судове засідання з`явився позивач ОСОБА_1 який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київські енергетичні послуги» Жовтун О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечувала.

Представник третьої особи ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» Сапсай О.В. проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 є власником об`єкту нерухомості, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та власником особового рахунку № НОМЕР_1 за вказаною адресою.

Також ОСОБА_1 з 2003 року є власником трансформаторної підстанції №6051.

07 жовтня 2003 року між ПАТ «Київенерго» (правонаступниками якого, відповідно до рішення ПАТ «Київенерго» від 13 липня 2017 року є ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ТОВ «Київські енергетичні послуги») та ОСОБА_1 було укладено договір про користування електричною енергією №141036-508-20, згідно якого ОСОБА_1 здійснювалося постачання електричної енергії в помешкання за адресою: АДРЕСА_1 на платній основі.

Пунктом 16 договору, зокрема передбачено, що оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приладу обліку 13 коп. + 20% = 15,6 коп. за 1 квт.ч. + 777 квт.ч. (ежемес. ПХХ) + 2,41 % (от собствен. расход. и 141036-507-20) потери К.З. + 0,02% (от собст. расх. и 141036-507-20) в мес.

11 червня 2017 року набрав чинності Закону України «Про ринок електричної енергії» від 13 квітня 2017 року №2019-VIII (далі - Закон №2019-VIII).

Пунктом 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2019-VIII передбачено, що під час здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу вертикально інтегрований суб`єкт господарювання повинен до 1 січня 2019 року вжити заходів для відокремлення оператора системи розподілу від виробництва, передачі, постачання електричної енергії шляхом створення відповідних суб`єктів господарювання.

З метою забезпечення надійного та безперервного постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам відокремлення оператора системи розподілу, кількість приєднаних споживачів до системи розподілу якого перевищує 100 тисяч, здійснюється з урахуванням вимог цього пункту, а саме:

- суб`єкт господарювання, створений у результаті здійснення заходів з відокремлення з метою забезпечення постачання електричної енергії споживачам, у строк не пізніше ніж 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом зобов`язаний в установленому порядку отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії;

- упродовж двох років з 1 січня 2019 року такий електропостачальник, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальних послуг на закріпленій території, яка визначається як область, міста Київ та Севастополь, Автономна Республіка Крим, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та постачання електричної енергії за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання;

- фактом приєднання споживача до умов договору постачання універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної заяви про приєднання, оплата рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії.

Упродовж строку виконання електропостачальником, створеним у результаті здійснення заходів з відокремлення, функцій постачальника універсальних послуг:

- тариф на послуги постачальника універсальних послуг встановлюється Регулятором відповідно до затвердженої ним методики;

- надання універсальних послуг здійснюється з дотриманням умов щодо виконання спеціальних обов`язків для забезпечення загальносуспільних інтересів, передбачених статтею 62 цього Закону.

Стаття 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» дає визначення універсальної послуги як постачання електричної енергії побутовим та малим непобутовим споживачам, що гарантує їхні права бути забезпеченими електричною енергією визначеної якості на умовах, визначених відповідно до цього Закону, на всій території України;

На виконання вимог вищевказаного Закону в результаті здійснення заходів з відокремлення оператора системи розподілу було створене ТОВ «Київські енергетичні послуги», яке упродовж двох років з дня отримання ліцензії на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії виконує функції постачальника універсальної послуги на території м. Києва, на якій до відокремлення провадив свою діяльність з передачі електричної енергії місцевими електричними мережами та її постачання за регульованим тарифом вертикально інтегрований суб`єкт господарювання ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 червня 2018 року №429 ТОВ «Київські енергетичні послуги» видано ліцензію з постачання електричної енергії споживачам.

Отже з 01 січня 2019 року на території м. Києва розрахунки за спожиту електроенергію проводяться з компанією-постачальником ТОВ «Київські енергетичні послуги».

Відповідно до пункту 3.1.5. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі - ПРРЕЕ) електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам до укладення. До договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електростачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на своїх офіційних веб-сайтах.

Договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником (пункт 3.1.7. ПРРЕЕ).

На офіційному сайті позивача https://kep.com.ua розміщено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.

Згідно з умовами, визначеними пунктом 1.1. даного договору, він є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам та укладається сторонами з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 642 ЦК України шляхом приєднання споживача до цього договору згідно із заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з пунктом 2.1. даного договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до положень статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Стаття 634 цього Кодексу визначає, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до частини 1 статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно із статтею 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить.

Відповідно до пункту 5.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Згідно з пунктом 4.10. ПРРЕЕ побутові споживачі та суб`єкти господарювання, предметом діяльності яких є надання житлово-комунальних послуг населенню, у межах наданих населенню послуг, установи та організації, які утримуються за рахунок коштів (внесків) населення, здійснюють повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії, як правило, один раз за фактичними показами засобів комерційного обліку електричної енергії на початку періоду, наступного за розрахунковим, відповідно до договору про постачання електричної енергії споживачу (пункт 4.10. ПРРЕЕ).

Згідно з пунктом 4.12. ПРРЕЕ плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

За несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором (пункт 4.17. ПРРЕЕ).

Пунктом 19 ПКЕЕН визначено, що розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснювалися за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку.

Разом з цим, якщо у власності споживача перебувають електричні мережі напругою понад 0,4 кВ, а прилад обліку встановлений не на межі розподілу електромереж, втрати електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку відносяться на рахунок власника зазначеної ділянки електромережі.

Положеннями статей 77-80 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно з частиною четвертою статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року (справа №761/22952/18), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «К.Енерго» (ПАТ «Київенерго»), ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі», ТОВ «Київські Енергетичні Послуги» про визнання 16 пункту договору частково недійсним відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 20 лютого 2025 року у справі №761/22952/18 рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 23 червня 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 23 січня 2024 року залишені без змін.

Судами при розгляді справи №761/22952/18 встановлено, що згідно з додатком №8 до договору «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін» та схемою електроустановок та точок розподілу мереж, в балансовій належності позивача, зокрема перебувають КЛ (кабельна лінія) 10 кВ, ТП 526, опора №1, ТП 6051, КЛ 0,4 кВ, тобто, електричні мережі напругою понад 0,4 кВ. Межа розподілу відповідальності сторін встановлена на ізоляторах опори № 1. Прилад обліку №0305553 встановлений не на межі розподілу електромереж.

За таких обставин, позивач має здійснювати розрахунки за спожиту електричну енергію за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі фактичних показань приладів обліку та оплачувати втрати електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку.

Під час розгляду справи №761/22952/18 не встановлено, що договір №141036-508-20від 07 жовтня 2003 року, в тому числі в частині п.16, суперечив цивільному законодавству, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства.

На момент укладення договору обидві сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, були вільними в його укладені, крім того правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, а саме на постачання електричної енергії та користування нею.

Матеріалами справи №761/22952/18 підтверджено, що сторони виконували умови договору, відповідачем здійснювалось постачання електроенергії, а позивачем здійснювалась оплата за таке користування.

Судами при розгляді справи №761/22952/18 встановлено, що ОСОБА_1 з 2003 року по 2018 рік не звертався до відповідача щодо зміни умов договору, зокрема й в частині умов та порядку оплати, визначених п.16 договору.

При цьому, ОСОБА_1 мав усвідомлювати наслідки укладення правочину та виконання його умов упродовж 15 років.

Також під час розгляду апеляційної скарги на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №761/22952/18 колегією суддів було надано оцінку доводам ОСОБА_1 щодо того, що вимога енергопостачальника про сплату додаткових нарахувань передбачених в пункті 16 договору призводить фактично до подвійної сплати за нормативно технологічні витрати на транспортування електроенергії, так як дані витрати вже включені до звичайного тарифу в електроенергію, який він платить, що суперечить зокрема статті 509 ЦК України.

Зокрема, судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідно до положень пункту 1.2 ПКЕЕ власник електричних мереж визначався як юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі та/або розподілу електричної енергії; основний споживач - споживач електричної енергії або власник електричних мереж, який передає частину електроенергії своїми технологічними електричними мережами субспоживачам та/або електропередавальній організації; субспоживач - споживач, електроустановки якого приєднані до технологічних електричних мереж основного споживача.

Згідно з пунктом 1.3 ПКЕЕ постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснювалося на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладався між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладався між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з пунктом 1.7 ПКЕЕ у разі використання технологічних електричних мереж електропередавальною організацією відносини між власником цих мереж та електропередавальною організацією, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулювалися договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 2 до ПКЕЕ).

За положеннями пункту 6.29 ПКЕЕ електропередавальні організації, які використовували технологічні електричні мережі інших власників електричних мереж, сплачували останнім плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначалася відповідно до Методики обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж, затвердженої постановою НКРЕ від 12 червня 2008 року №691, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 08 серпня 2008 року за №732/15423.

Відповідно до п.6.32 ПКЕЕ в редакції від 25 грудня 2015 року у разі використання технологічних електричних мереж власника електричних мереж (споживача, основного споживача) для електрозабезпечення електроустановок декількох суб`єктів господарювання величина витрат на утримання цих технологічних електричних мереж розподілялася пропорційно обсягам електричної енергії, що надійшла в мережі відповідних суб`єктів господарювання, та обсягу електричної енергії, використаної власником електричних мереж (споживачем, основним споживачем), відповідно до фактичного балансу за розрахунковий період, що минув.

Судом апеляційної інстанції у справі №761/22952/18 встановлено, що у відповіді НКРЕКП на адвокатський запит від 15 квітня 2021 року, зазначено, що якщо позивач мав статус фізичної особи - підприємця, відносини між ним та енергопостачальником за регульованим тарифом, які виникали в процесі купівлі-продажу електричної енергії (на роздрібному ринку електричної енергії), до 11 червня 2018 року регулювалися ПКЕЕ, зокрема, в частині укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та, відповідно, сплати за їх спільне використання. При цьому, розрахунки за спожиту електричну енергію субспоживачами (населенням) здійснювалися виключно з енергопостачальником, відповідно до укладених договорів про користування електричною енергією. Компенсація основному споживачу субспоживачами (населенням) витрат з утримання технологічних електричних мереж, втрат, які виникають в цих мережах, вимогами законодавства не була передбачена.

У разі, якщо позивач мав статус побутового споживача, відносини між ним та енергопостачальником до 26 червня 2018 року регулювалися договором про користування електричною енергією для населення, укладеного відповідно до норм ПКЕЕН, якими не було передбачено укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відшкодування витрат.

При укладенні договору стороною був позивач, який не мав статусу фізичної особи - підприємця, отже, позивач мав статус побутового споживача та відносини між ним та енергопостачальником до 26 червня 2018 року регулювалися договором про користування електричною енергією для населення, укладеного відповідно до норм ПКЕЕН, якими не було передбачено укладення договору про спільне використання технологічних електричних мереж та відшкодування витрат.

Крім того, на момент укладення договору позивач був один підключений до своєї трансформатної підстанції, в той же час, виходячи із встановлених положень ПКЕЕН, зокрема, абзацу другого пункту 19 ПКЕЕН, у власності побутового споживача (населення) могла бути трансформаторна підстанція, яка використовувалася виключно для потреб цього споживача, при цьому, ПКЕЕН не було передбачено врегулювання питань, які виникають у разі транзиту електричної енергії, зокрема, щодо складення балансу електричної енергії, розподілу втрат електричної енергії, відшкодування витрат на утримання та обслуговування електричних мереж тощо.

Таким чином позивач, як власник, має наразі додаткові обов`язки щодо утримання власної трансформаторної підстанції, які, окрім іншого, полягають в додаткових нарахуваннях, пов`язаних з втратою електричної енергії на ділянці електромережі від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку.

Крім того, рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 вересня 2025 року в справі № 753/10601/25, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 січня 2026 року, позов ТОВ «Київські енергетичні послуги» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Київські енергетичні послуги» заборгованість за послуги у загальному розмірі 226 894,99 грн, з яких: 209 298,52 грн - сума основного боргу, 3 029,81 грн - 3% річних, 14 566,66 грн - інфляційні втрати та судовий збір в розмірі 2 794,74 грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції в постанові від 15 січня 2026 року в справі № 753/10601/25 встановлено, що нарахування за фактично спожиту електричну енергію з урахуванням технологічних втрат споживачем здійснювались відповідно до даних комерційного обліку (інформація про обсяги споживання), які надавались Оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» відповідно до вимог п.4.3, 4.12, пп.31 п.5.1.2 ПРРЕЕ, та глави 9.14 Розділу IХ, глави 12.4 Розділу ХІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14 березня 2018 року №311.

Обсяги фактично спожитої електричної енергії з урахуванням технологічних втрат додатково підтверджені довідкою про обсяги споживання електричної енергії, яка надана Оператором системи розподілу - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі».

Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Таким чином, вказані вище обставини встановлені судовими рішеннями, які повторному встановленню під час розгляду справи, яка переглядається, не підлягають.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність заявлених позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються встановленими судами в інших справах обставинами.

Згідно з пунктом 1 частиною першою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частин першої статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 29 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена

в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 09 березня 2026 року.

Головуючий: Судді: