Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №755/1421/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року

м. Київ

єдиний унікальний номер судової справи 755/1421/24

номер провадження №22-ц/824/1955/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,

суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» - Костюченко Валерії Андріївни,

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року /суддя Гончарук В.П./

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги централізованого опалення, постачання теплової енергії та гарячої води у розмірі 81 016,86 грн., та судовий збір в розмірі 2 684,00 грн.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість у розмірі 29571.87 грн., судовий збір у розмірі по 1 514,00 грн., з кожного. /а.с. 196-200/

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ТОВ «Євро-реконструкція» Костюченко В.А. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила з урахуванням спливу строків позовної давності, стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 01.12.2023 у розмірі 18 810,20 грн., заборгованість за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 01.12.2023 у розмірі 44 586,27 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 11 752,75 грн., 3 % річних у розмірі 3383,61 грн., судовий збір за подання позовної заяви до суду у розмірі 2 684,00 грн., судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4 026,00 грн.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги представника ТОВ «Євро-Реконструкція» зводяться до того, що суд першої інстанції безпідставно зменшив розмір стягнення до 29 571,87 грн., обмеживши його періодом з січня 2021 року, не врахувавши повний період заборгованості (з січня 2016 року по листопад 2023 року за опалення та з лютого 2017 року по листопад 2023 року за гарячу воду), не застосувавши інфляційні втрати та 3% річних за весь період прострочення через помилкове тлумачення дії карантинних та воєнних обмежень. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Ці платежі є компенсаційними (відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів та плата за користування утримуваними грошима), а не штрафними санкціями (неустойкою, штрафом чи пенею). Заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) під час карантину (п. 4 ч. 3 ст. 2 Закону № 530-ІХ від 17.03.2020) та воєнного стану (постанова КМУ № 206 від 05.03.2022) на них не поширюється. Суд першої інстанції також помилково обмежив стягнення періодом з січня 2021 року, не врахувавши повний період заборгованості з 12.03.2017 по 01.12.2023 після застосування позовної давності (п. 12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України), що призвело до невірного визначення суми боргу 29 571,87 грн. Позивач довів факт надання послуг, їх споживання відповідачами та неоплату в повному обсязі (розрахунки, відсутність претензій щодо якості послуг), а відповідачі не спростували розмір заборгованості та не довели поважні причини неоплати (ст. 81 ЦПК України).

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 також звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення в частині стягнення 2 113,46 грн інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 579,48 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в цій частині позовних вимог.

На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалася на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з`ясовані обставини справи, зокрема те, що нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 12 березня 2020 року по 31 грудня 2023 року суперечить нормам матеріального права через дію карантину (Закон № 530-ІХ від 17.03.2020) та воєнного стану (постанова КМУ № 206 від 05.03.2022), оскільки в цей період заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені). Наголошувала, що З 24.02.2022 введено воєнний стан, а постановою КМУ №206 від 05.03.2022 заборонено нарахування та стягнення штрафів, пені, інфляційних нарахувань, 3% річних за несвоєчасну оплату ЖКП населенням. Отже, суд першої інстанції безпідставно стягнув 2 113,46 грн інфляційних втрат + 579,48 грн 3% річних, хоча значна частина боргу (з січня 2021) припадає на заборонені періоди.

Представник ТОВ «Євро-реконструкція» Костюченко В.А. звернулась з відзивом на апеляційну скаргу відповідача, вказуючи на те, що 3% річних та інфляційні втрати (ст. 625 ЦК) не є неустойкою (штрафом/пенею), тому заборона Закону №530-ІХ (карантин COVID-19) на них не поширюється. Вказане підтверджується висновками ВП ВС: постанова від 08.11.2019 №127/15672/16-ц; КЦС ВС від 12.02.2025 №758/5318/23, постанови ВС від 05.07.2019 №905/600/18, ВП від 19.06.2019 №646/14523/15-ц тощо.

ОСОБА_3 про розгляд справи в порядку письмового провадження поінформований належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу до суду не звертався.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Євро-реконструкція» підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а судове рішення скасуванню, з ухваленням рішення про стягнення заборгованості, з урахуванням поданої відповідачами заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності на підставі наступного.

Судом встановлено, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 у тому числі в НОМЕР_4 здійснюється ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198 та відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10 квітня 2014 року № 1198-VII, за яким виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності з 1 липня 2014 року є об`єкт господарювання з постачання теплової енергії.

Відповідачі є споживачами послуг з постачання гарячої води та централізованого опалення, які надавалися позивачем, за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідачі, як споживачі послуг, з січня 2016 року за вказаною квартирою своєчасно не вносили плату за отримані послуги централізованого опалення, теплової енергії та з лютого 2017 року не вносили плату за послуги з постачання гарячої води, в результаті чого станом на 01 грудня 2023 року утворилась заборгованість у розмірі 64 716,83 грн.

Також встановлено, що звернень з приводу ненадання або неналежного надання послуг від відповідачів протягом спірного періоду не надходило.

Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції керувався ст. 509, 526, 625, 634, 642 ЦК України, ст. 9, 13, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами №630, №45, ст. 81, 89, 141, 263 ЦПК України; про те, що відповідачі отримали послуги та не сплатили їх; про компенсацію інфляційних втрат та 3% річних за прострочення; про часткове задоволення позову з урахуванням періоду з січня 2021 року.

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що позивач довів зобов`язання, відповідачі не спростували борг, прострочення тягне стягнення основного боргу, інфляційних втрат (2 113,46 грн) та 3% річних (579,48 грн) за період з січня 2021 року.

Однак з таким висновком суду у повній мірі погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц, а також у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 сформувала усталену правову позицію про те, що 3% річних та інфляційні втрати за ст. 625 ЦК України мають компенсаційний (не штрафний) характер, входять до складу грошового зобов`язання, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення, спрямовані на відшкодування втрат від знецінення коштів та плату за користування чужими коштами. Вони не є неустойкою (штрафом/пенею) у розумінні ст. 549 ЦК, тому заборона п. 4 ч. 3 ст. 2 Закону №530-ІХ (карантин COVID-19) на них не поширюється (постанова КЦС ВС від 12.02.2025 №758/5318/23 та ін.).

Постанова КМУ №206 від 05.03.2022 забороняє нарахування та стягнення інфляційних нарахувань, 3% річних на заборгованість, утворену за період воєнного стану (з 24.02.2022). У розрахунку позивача такі платежі нараховані виключно на борг до 24.02.2022, тому заборона не застосовується.

Щодо позовної давності, відповідно до ст. 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність 3 роки. Строки продовжувалися на період карантину з 12.03.2020 року та зупинялися на воєнний стан (до змін 2025 року). Позов подано 18.01.2024 вчасно, водночас, з урахуванням заяви відповідачів про позовну давність, стягнення повинно обмежуватись періодом з 12.03.2017 по 01.12.2023 (після застосування давності).

Суд першої інстанції неправильно застосував норми щодо періоду стягнення та компенсаційних платежів, що призвело до зменшення суми.

Отже, відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, з урахуванням поданої відповідачами заяви про застосування судом наслідків спливу строків позовної давності, стягненню солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підлягає заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 01.12.2023 у розмірі 18 810,20 грн., заборгованість за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 01.12.2023 у розмірі 44 586,27 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 11 752,75 грн., 3 % річних у розмірі 3383,61 грн.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 щодо невідповідності рішення суду першої інстанції нормам матеріального права в частині стягнення 2 113,46 грн інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 579,48 грн., спростовані вище викладеним, водночас, оскільки загальна сума стягнення зменшується з урахуванням строку позовної давності, апеляційна скарга задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати стягнути з відповідачів на користь позивача, в рівних частинах за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 684,00 грн., тобто по 1342 грн з кожного, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 026,00 грн., тобто по 2013 грн з кожного.

Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу представника товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» - Костюченко Валерії Андріївни - задовольнити.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року - скасувати.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20, міжнародний номер банківського рахунку НОМЕР_3 в AT «Сенс Банк» у м. Києві, код ЄДРПОУ 37739041) заборгованість за послугу з централізованого опалення/постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 01.12.2023 у розмірі 18 810,20 грн., заборгованість за послугу з централізованого постачання гарячої води за період з 12.03.2017 по 01.12.2023 у розмірі 44 586,27 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 11 752,75 грн., 3 % річних у розмірі 3383,61 грн., судовий збір в рівних частинах за розгляд справи в суді першої інстанції у розмірі 2 684,00 грн., тобто по 1342 грн з кожного, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 4 026,00 грн., тобто по 2013 грн з кожного.

Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Головуючий: Судді: