Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №357/12053/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №357/12053/25 Головуючий у суді І інстанції: Кошель Б.І.

провадження №22-ц/824/5856/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Абекор» звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1625869 від 28.03.2025 року в сумі 38 460,00 грн та судові витрати по сплаті судового збору та витрати по відправці документів відповідачу.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 28.03.2025 року ТОВ «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «ФК «Абекор» уклали електронний кредитний договір №1625869. Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 21 500,00 грн. Позивач виконав свої зобов`язання перед позичальником за кредитним договором та надало йому кредит в сумі 21 500,00 грн шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку позичальника. Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до 15.06.2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці (Графік платежів) обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до кредитного договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування акційної процентної ставки, виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, враховуючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , що емітована банком України. Згідно з п. 4.1. Строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, запропоновану кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються кредитором, публікуються на сайті), на підставі правочину, що укладається між сторонами. Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «t66936». Відповідно до квитанції за сплату №20175-1363-202742989 від 28.03.2025 року на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 21 500,00 грн, що здійснювалось за допомогою системи EasyPay, час операції 28.03.2025 року в 15:58. Згідно з п. 1.3.2. кредитного договору періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30дн. (період, що починається з моменту укладення Договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу. У зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед Позивачем в розмірі 21 500,00 грн тіло кредиту та 16 960,00 грн нараховані проценти.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2025 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» заборгованість за кредитним договором № 1625869 від 28.03.2025 року в розмірі 38460 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Абекор» судові витрати по справі, а саме сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати за відправку копій документів відповідачу у розмірі 70 грн.

Не погодившись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила його змінити, залишити до стягнення тіло кредиту у розмірі 21 500 грн, зменшити розмір нарахованих процентів як неспівмірний, надати розстрочку виконання рішення з щомісячним платежем 1500-2000 грн. Перерозподілити судові витрати з урахуванням зміненого рішення.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначала, що визнає заборгованість за тілом кредиту у розмірі 21 500 грн та не ухиляється від виконання зобов`язання.

Разом з тим відповідачка не погоджується з стягненням процентів у повному обсязі та з одноразовим способом виконання рішення, оскільки це є неспівмірним, не враховує реального фінансового становища відповідачки та порушує принципи справедливості, добросовісності та розумності.

Крім того ОСОБА_1 зазначала, що кредит був оформлений під психологічним та фінансовим тиском колишнього чоловіка та використаний виключно для забезпечення потреб сім`ї та дітей. Після припинення сімейних відносин усі наслідки кредитного зобов`язання фактично покладені на неї, тоді як колишній чоловік мобілізований та не здійснює регулярної і стабільної участі у фінансовому забезпеченні дітей, у зв`язку з чим увесь тягар їх утримання фактично покладений на неї.

Вважає, що зазначені обставини судом першої інстанції належним чином не досліджені та не оцінені, що призвело до ухвалення рішення без урахування реального балансу інтересів сторін.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані також тим, що відповідачка є єдиною особою, яка утримує двох малолітніх дітей. Стягнення всієї суми без розстрочки створює загрозу забезпечення їхніх базових потреб, що суперечить принципу пріоритету інтересів дитини.

Наголошувала також на тому, що рішення суду ухвалене в умовах дії воєнного стану, що об`єктивно ускладнює можливість стабільного доходу. Відповідачка зареєстрована як ФОП та сплачує податки державі, однак її дохід є нестабільним, а після спати податків, оренди житла та витрат на дітей не дозволяє одноразово виконати рішення суду.

Також відповідачка повідомила суду апеляційної інстанції, що вона діяла добросовісно та намагалася врегулювати спір у досудовому порядку. Після виникнення прострочення відповідачка неодноразово виходила на зв`язок з кредитором та подавала заяву з проханням про реструктуризацію заборгованості з метою реального та добровільного виконання зобов`язання. Факт досудового звернення до кредитора підтверджується письмовою заявою про реструктуризацію заборгованості та офіційною відповіддю ТОВ «ФК «Абекор» про відмову у її наданні. Однак як вбачається з відповіді кредитора, реальна реструктуризація відповідачці запропонована не була, а фактично єдиним варіантом було запропоновано пролонгацію кредиту, що не зменшує боргове навантаження, а навпаки призводить до подальшого нарахування процентів.

Також в своїй апеляційній скарзі відповідачка посилаючись на ст. 433 ЦПК України та ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», з урахування свого майнового стану, просила змінити спосіб і порядку виконання рішення та надати розстрочку з щомісячними платежем у розмірі 1500-2000 грн.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строку не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що кредитний договір, укладений між сторонами, встановлює обов`язок позичальника повернути кредит, своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, а у випадку порушення умов цього договору, достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих на фактичний залишок заборгованості за кредитом, а також те, що позичальник не виконує взятті на себе зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту та процентів, суд першої інстанції вважав необхідним стягнути з відповідача на користь позивача кредитну заборгованість у розмірі 38460,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 21500 грн, заборгованість за нарахованими процентами 16960,00 грн.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Встановлено, що 28 березня 2025 року TOB «ФК «Абекор» та ОСОБА_1 за допомогогою Інформаційно-телекомунікаційної системи TOB «ФК «Абекор», уклали електронний кредитний договір № 1625869 (а.с. 34-49).

Відповідно до п.1.1 кредитного договору, укладення цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІКС кредитора, доступ до якої забезпечується позичальнику через сайт. Електронна ідентифікація позичальника в ІКС кредитора здійснюється при вході позичальника в особистий кабінет в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки кредитором правильності введення коду, що є електронним підписом позичальника та направлений кредитором на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході та/або (під час обслуговування у Кредитора). При цьому, позичальник самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до сайту/ІКС кредитора. На умовах цього договору, кредитор надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним, комісії та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Згідно з пунктом 1.2 кредитного договору загальний розмір наданого кредиту складає 21500,00 грн.

Строк кредиту 80 днів з кінцевим терміном повернення до «15» червня 2025 року (включно). Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується - Графік платежів), що є додатком №1 до цього договору. Графік платежів розраховується виходячи з припущення, що позичальник виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі/графіку платежів. Кількість платежів - 2 платежі. Періодичність сплати платежів: 1-й платіж через 30дн. (період, що починається з моменту укладення договору та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати першого платежу, далі по тексту - перший період користування кредитом); 2-й платіж через 50 днів (період, що починається з наступного дня, що слідує за останнім днем першого періоду користування кредитом та закінчується останнім днем (включно), встановленим для сплати другого платежу, (далі по тексту - другий період користування кредитом). (п. 1.3., п. 1.3.1, п. 1.3.2. кредитного договору)

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від умов користування кредитом та становить: 1.4.1. Базова процентна ставка - 0,9900% в день, що застосовується протягом першого періоду користування кредитом. 1.4.2. Основна процентна ставка 0,99% в день, що застосовується протягом другого періоду користування кредитом. 1.4.3. Акційна процентна ставка, що застосовується відповідно до наступних умов: - 0,3465% в день, що застосовується протягом першого період користування кредитом, (крім випадку якщо позичальник скористався першою акційною ставкою або уклав додаткову угоду про продовження строку кредиту, де дана акційна ставка буде застосована до дати такого укладення(включно), якщо позичальник своєчасно сплатить перший платіж не пізніше строку та не менше суми, що встановлені в початковому графіку платежів (+3 календарні дні додатково для виконання вказаного зобов`язання) або у вказаний строк укладе додаткову угоду про продовження строку кредиту (пролонгацію). Якщо позичальник не має права на отримання знижки на умовах акційної ставки, акційна ставка в цьому полі буде дорівнювати розміру базової ставки, яка відповідно діє в цей період, у зв`язку з чим ця умова договору носить технічний характер та не має юридичного змісту для позичальника. В даному випадку, позичальник, як учасник програми лояльності, отримує від кредитора індивідуальну знижку на базову процентну ставку, в зв`язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити позичальник за базовою процентною ставкою протягом першого періоду користування кредитом (його частини), а у випадку пролонгації - до дати пролонгації (включно), буде перераховано за акційною процентною ставкою, відповідно до вищезазначених умов. У випадку невиконання позичальником умов для отримання індивідуальної знижки від кредитора, користування кредитом для позичальника здійснюється за базовою процентною 3 ставкою протягом першого періоду користування кредитом (без застосування знижки) на звичайних (базових) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших споживачів (позичальників), які не мають окремих індивідуальних знижок базової процентної ставки. При цьому, позичальник розуміє та погоджується, що застосування акційної процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Позичальник погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання позичальником права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується базова процентна ставка, при цьому застосування базової процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для позичальника, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах базової процентної ставки. 1.4.3.1. Протягом строку дії договору розмір процентів за користування кредитними коштами може бути змінений у бік зменшення для позичальника, якщо позичальнику доступна знижка на базову проценту ставку та позичальник виконав умови для отримання доступної знижки.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: 344,43% річних (п. 1.9. кредитного договору).

Відповідно до п.2.1. вищевказаного договору, кошти кредиту надаються кредитором у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 що емітована банком України (далі - платіжна картка); у випадку, якщо після здійснення (ініціювання здійснення) кредитором платежу за реквізитами вищевказаної платіжної картки виявиться, що платіж не може бути зарахований на рахунок з будь-яких причин, які не залежать від кредитора (в тому числі, але не виключно у випадку відсутності авторизації платіжної картки), сторони укладають додаткову угоду про зміну платіжних реквізитів позичальника для надання кредиту за цим договором. При цьому, така додаткова угода може бути укладена лише протягом 24-х годин з моменту прийняття кредитором рішення про надання кредиту позичальнику. Якщо сторони з будь-яких причин у вказаний строк не укладуть вказану додаткову угоду, позичальник втрачає право отримати кредитні кошти за цим договором, а у кредитора не виникає прострочення кредитора.

Згідно з п.4.1. договору, строк кредиту може бути продовжено за ініціативою позичальника на кількість днів, запропоновану кредитором (умови продовження строку кредиту, що пропонуються кредитором, публікуються на сайті), на підставі правочину, що укладається між сторонами, відповідно до наступного порядку.

Кредитний договір та додаток №1 до договору підписано відповідачем з використанням кваліфікованого електронного підпису одноразовим ідентифікатором «t66936».

Відповідно до квитанції за сплату № 20175-1363-202742989 від 28.03.2025 року на банківську платіжну картку № НОМЕР_1 зараховано грошові кошти в сумі 21 500 грн, що здійснювалось за допомогою системи EasyPay, час операції 28.03.2025 року в 15 год. 58 хв. (а.с. 20, 21).

Також на виконання ухвали суду першої інстанції від 26.08.2025 року АТ «Універсал Банк» надано інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано картку № НОМЕР_2 та відкрито під неї відповідний банківський рахунок. Також надано рух коштів по картці, з якої вбачається зарахування грошових коштів на картку № НОМЕР_2 у розмірі 21 500 грн, які були зараховані 28.03.2025 року (а.с. 81-83).

Однак у зв`язку з невиконанням умов договору у відповідача виникла прострочена заборгованість перед кредитом в розмірі 38460,00 грн, яка складається з : 21500,00 грн - тіло кредиту та 16960,00 грн - нараховані проценти.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного про задоволення позовних вимог, оскільки фактично отримані та використані відповідачкою кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, що свідчить про порушення його прав, у зв`язку з цим позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконання боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, сплати відсотків.

Доводи апеляційної скарги про те, що стягнення процентів у розмірі 16 960 грн, що становить майже 80% тіла кредиту, є явно неспівмірним та порушує баланс інтересів сторін, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки як встановлено судом з розрахунку заборгованості наданого позивачем, розмір заборгованості за відсотками складає 16960 грн, заборгованості за тілом кредиту - 21 500 грн, отже заборгованості за відсотками не перевищує розмір заборгованості за тілом кредиту, як про це зазначає відповідачка.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, в тому числі і щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами. Укладений між сторонами правочин або його окремі положення недійсними не визнано, отже умови кредитного договору, в тому числі і щодо сплати відсотків, є обов`язковими для виконання відповідачкою.

Доводи апеляційної скарги про те, що кредит був оформлений під психологічним та фінансовим тиском колишнього чоловіка та використаний виключно для забезпечення потреб сім`ї та дітей, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки вони не ґрунтується на доказах, які містяться в матеріалах справи та вимогах закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачка зареєстрована як фізична особа-підприємець та наразі має нестабільний дохід, що в свою чергу ускладнює виконання грошових зобов`язань за договором, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки узгодженні між сторонами умови кредитного договору є обов`язковими для сторін. Між тим, позичальник при отриманні кредиту діяв на власний розсуд щодо спроможності віддавати кредитні кошти позивачу, а також мав враховувати як розмір своєї заробітної плати чи інших доходів так і усвідомлювати, що на час дії кредитного договору позичальник несе зобов`язання щодо виконання його умов, а тому наведені відповідачкою обставини не можуть бути враховані при спростуванні розміру заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду ухвалене в умовах дії воєнного стану, що об`єктивно ускладнює можливість стабільного доходу, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти. Боржник не надала доказів того, що її підприємницька діяльність зупинена у зв`язку з воєнним станом.

Щодо стосується вимог відповідачки розстрочення виконання рішення суду, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи в суді першої інстанції відповідачка зверталась з додатковими поясненнями, в яких зокрема просила надати можливість реструктуризації боргу та відстрочення його погашення (а.с. 86-99, 104-118).

Звертаючись з апеляційною скаргою відповідачка також в прохальній частині просила суд апеляційної інстанції надати розстрочку виконання рішення з щомісячним платежем 1500-2000 грн.

Як на підставу для розстрочення виконання рішення суду відповідачка посилалась на те, що кредит, який є предметом спору, відповідачка брала за спільною домовленістю з колишнім чоловіком - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який запевняв відповідачку у своїй постійній участі в погашені боргу та забезпеченні родини. Пізніше він припинив працювати, зловживав алкоголем і фактично не виконував фінансових обіцянок, внаслідок чого утримання двох малолітніх дітей і витрати на сім`ю лягли виключно на відповідачку.

З жовтня 2024 року відповідачка самостійно виховує двох малолітніх дітей (син 2020 року народження та донька 2023 року народження).

З липня 2025 року батько дітей мобілізований до лав Збройних Сил України.

Відповідачка з батьком дітей не перебували у зареєстрованому шлюбі, через що в отриманні аліментів їй було відмовлено, попри те, що діти фактично повністю перебувають на утриманні відповідачки.

Відповідачка додатково повідомила суд, що у неї одночасно виникла значна кількість кредитних зобов`язань - понад 20 кредитних договорів у різних установах. Більшість з них оформлювалися для перекриття попередніх позик та базових потреб дітей (житло, харчування, лікування).

Така множинність договорів у сумі призвела до надмірного фінансового навантаження, яке об`єктивно не відповідає теперішнім можливостям відповідачки.

Також відповідачка повідомляла, що з 2020 року вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дітьми, які повністю знаходяться на її утриманні. Одночасно з червня 2025 року відповідачка зареєстрована як ФОП, веде діяльність у межах своїх можливостей і сумлінно сплачує податки державі, навіть за умов нестабільного доходу. Попри це, отриманні кошти є мінімальними та нерегулярними, оскільки більшість часу відповідачка присвячує догляду за двома малолітніми дітьми, а також самостійно вирішує всі побутові та фінансові питання родини.

Обставини воєнного стану в України також безпосередньо вплинули на соціально-економічні та психологічні умови життя відповідачки. На даний час відповідачка проживає з дітьми в орендованому житлі, що створює додаткове фінансове навантаження, адже всі витрати на оренду, комунальні платежі та забезпечення дітей несе самостійно. Попри всі зусилля, фінансовий стан відповідачки залишається складним, оскільки більшість отриманих коштів спрямовує на базові потреби родини.

Зазначала, що наразі вона не ухиляється від зобов`язань і намагається врегулювати борги, виходячи з реальних обставин.

В суді першої інстанції до письмових пояснень долучила копії свідоцтв про народження дітей, та копії договорів оренди квартири.

Відповідно до п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України у разі необхідності в резолютивній частині також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

За приписами ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 року у справі №295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Суд не бере до уваги посилання відповідачки про перебування на її утриманні двох малолітніх дітей, оскільки вказана обставина, не свідчить ні про винятковість, ні про поважність причин невиконання рішення суду (грошового зобов`язання за кредитним договором), а тому не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що введення та продовження строку воєнного стану в Україні у зв`язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України не свідчить ні про наявність виняткових обставин, ні про поважність причин невиконання рішення суду. Введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що боржник не може здійснювати підприємницьку діяльність та набувати кошти.

Отже, скрутне за твердженням відповідачки матеріальне становище не є безумовною підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «09» березня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

Є.В. Болотов