Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №361/9854/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 361/9854/24 Головуючий у суді І інстанції: Писанець Н.В.

провадження №22-ц/824/5074/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Музичко С.Г., Болотова Є.В., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою адвоката Мартинюк Марії Русланівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач в своїй позовній заяві зазначав, що 19 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3975525632 від 19 липня 2021 року.

Підписанням кредитного договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма умовами та правилами надання коштів у позику, які розміщені на веб-сайті товариства та беззастережно приєднався до умов договору.

За умовами кредитного договору позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за його користування в повному обсязі у визначені строки та на умовах передбачених договором.

Позивач повністю виконав умови кредитного договору надавши відповідачу кредитні кошти, натомість відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання.

07 червня 2016 року між АТ «ТаскомБанк» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зобов`язалося відступити АТ «ТаскомБанк» права вимоги за кредитними договорами.

04 квітня 2024 року між АТ «ТаскомБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №НІ/11/17-Ф, відповідно до умов якого, АТ «ТаскомБанк» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами.

Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/17-Ф, від 04 квітня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14535,98 грн, з яких 8646,19 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,74 грн - сума заборгованості за відсотками; 5889,05 грн - загальна заборгованість по комісії.

Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» за кредитним договором №3975525632 від 19 липня 2021 року в розмірі 14535,98 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму заборгованості за кредитним договором №3975525632 від 19 липня 2021 року в розмірі 14 535,98 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №3975525632 від 19 липня 2021 року в розмірі 14535 грн 98 коп..

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн.

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Мартинюк М.Р., в інтересах ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просила його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що доказів щодо перерахування ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» на рахунок та в інтересах відповідача ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 11 286, 33 грн на виконання умов кредитного договору, позивачем не надано.

У долученому до позовної заяви розрахунку заборгованості за укладеним між відповідачем та первісними кредиторами договором, лише зазначено розмір заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією. Проте, позивачем не доведено за який саме період нараховано заборгованість за відсотками та комісією за вказаним договором, яку просить стягнути позивач на свою користь, що унеможливлює перевірити нарахування в межах строку дії договору та відповідно до узгодженої сторонами відсоткової ставки, врахування платежів відповідача на погашення боргу.

Також зазначала, що вказаний розрахунок складений ТОВ «ФК «ЄАПБ», а не первісним кредитором без долучення будь-яких первісних бухгалтерських документів.

Крім того, в матеріалах справи відсутній реєстр прав вимоги відповідно до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016, відповідно до якого ОСОБА_1 був би боржником за зобов`язанням, яким право вимоги перейшло від ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до АТ «ТАСКОМБАНК», оскільки договір факторингу між цими компаніями був укладений ще до виникнення зобов`язань у відповідача перед первісним кредитором ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень».

Доказів укладання додаткових угод до договору про відступлення права вимоги №ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року, до позовної заяви долучено не було.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо відступлення права вимоги, представник відповідача зазначала про те, що на момент укладення договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року грошові зобов`язання відповідача за договором № 3985525632 від 19.07.2021 року ще не існували, оскільки виникли після переуступки боргу, а відтак і не могли відступатися права кредитора за цим договором.

Вважає, що оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов`язання між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , то у первісного та другого кредиторів не виникло право вимоги за зобов`язанням, яке могло бути передано АТ «ТАСКОМБАНК» на підставі Договору факторингу № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року.

Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу права грошової вимоги до відповідача від первісного кредитора - ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» до кредитора - АТ «ТАСКОМБАНК», відповідно не довів перехід права вимоги від АТ «ТАСКОМБАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ», тобто не доведено переходу права вимоги на кожному етапі такої передачі, що є його процесуальним обов`язком.

Обгрунтовуючи доводи щодо стягнення з відповідача комісійної винагороди у розмірі 5889,05 грн, представник відповідача зазначала, що така вимога є безпідставною, оскільки самим кредитним договором № 3975525632 сплата комісії не передбачена.

Вказувала, що у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за розрахунково-касове обслуговування. При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.

За таких обставин, представник відповідача вважає, що положення щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію не передбачену кредитним договором у розмірі 5889,05 гривень є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому вимоги в частині стягнення 5889,05 гривень заборгованості за комісією не підлягають задоволенню.

З огляду на вищевикладене, на переконання представника відповідача, є підстави для відмови у задоволені позовної заяви у повному обсязі.

23 лютого 2026 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив від представника ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Ясницької Наталії Олегівни, в якому просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (а.с. 178-208).

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги представник позивача зазначала про те, що відповідач у повному обсязі був повідомлений про умови та можливі наслідки на виконання даних умов, погодився їх виконувати, на підставі чого отримав картку банку з кредитним лімітом для особистого користування за власним розсудом.

Наголошувала, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача. Всі нараховані відсотки за порушення кредитних зобов`язань, нараховувались виключно первісним кредитором, а саме ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень». Водночас ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надані до суду документи, які підтверджують оформлення відповідачем кредитного договору, отримання кредитних коштів та детальний розрахунок заборгованості.

Щодо перерахування кредитних коштів та розрахунку заборгованості, представник позивача повідомила, що ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не володіє та не може володіти оригіналами первинних документів (касовими та меморіальними) на отримання та повернення відповідачем кредитних коштів за укладеними з первісними кредиторами договорами, щодо яких виник спір з тих причин, що не є первісним кредитором (позикодавцем), а дані документи відповідно до п. 35 Положення Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, формуються, складаються та зберігаються в установі банку який видав кредит, відповідно до чинного законодавства України відповідальною особою банку.

Представник позивача зазначала, що з метою надання, вичерпної інформації по справі позивач звернувся до первісного кредитора з відповідними запитами щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів що підтверджують надання (перерахування) коштів за укладеним кредитним договором.

Після винесення рішення судом першої інстанції, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримано відповідь на запити від первісних кредиторів, в тому числі отримано додаткові докази, тому позивач просив суд апеляційної інстанції поновити строк для подання доказів, прийняти та долучити їх до матеріалів справи.

Щодо відступлення права вимоги, зазначала, що позивачем було надано до суду всі наявні документи по кредитній справі, які були передані первісним кредитором до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» в рамках укладеного договору факторингу та додатково отримано у відповідь на запит.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що в порушення умов договору відповідач кредит не погашав і відсотки за користування кредитними коштами не сплачував, у зв`язку з чим позивачем нарахована заборгованість у розмірі 14 535,98 грн підлягають стягненню на користь позивача.

Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 19 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №3975525632 від 19 липня 2021 року (а.с. 5-9).

07 червня 2016 року між АТ «ТаскомБанк» та ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» укладено договір факторингу № ТАСЦФР-10-2016, відповідно до умов якого, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» зобов`язалося відступити АТ «ТаскомБанк» права вимоги за кредитними договорами (а.с. 15-16).

04 квітня 2024 року між АТ «ТаскомБанк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № НІ/11/17-Ф, відповідно до умов якого, АТ «ТаскомБанк» зобов`язалося відступити ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за кредитними договорами (а.с. 17-18).

До матеріалів справи долучено акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу № НІ/11/17-Ф від 04 квітня 2024 року (а.с. 20).

Відповідно до реєстру прав вимог до договору факторингу № НІ/11/17-Ф від 04 квітня 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 14535,98 грн., з яких: 8646,19 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 0,74 грн - сума заборгованості за відсотками; 5889,05 грн - загальна заборгованість по комісії (а.с. 19).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором №3975525632 від 19 липня 2021 року, у відповідача ОСОБА_1 за період з 04.04.2024 року по 31.08.2024 року утворилась заборгованість у розмірі 14 535,98 грн, з яких 8646,19 грн - заборгованість по тілу кредиту, 0,74 грн - сума заборгованості за відсотками, 5889,05 грн - загальна заборгованість по комісії (а.с. 14).

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, щодо дійсності якого заперечує відповідач, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

У постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №200/5647/18 (провадження №61-9618св19), від 28.10.2020 року у справі №760/7792/14-ц (провадження №61-16754св19), від 17.12.2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження №61-22158св19) вказано, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом із тим, відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена в п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року №75.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Отже, банківська виписка (облікова) з рахунків позичальника є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 року у справі №910/1580/18; від 23.09.2019 року у справі №910/10254/18.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що з урахуванням того, що фінансова установа перераховувала кошти на купівлю побутової техніки для відповідача, платіжне доручення також буде належним доказом отримання коштів.

Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є, саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

При цьому, у разі заміни первісного кредитора у зобов`язанні, останній повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення, в тому числі і первинні документи, що підтверджують факт виконання свого обов`язку перед позичальником, тобто факт надання коштів у кредит.

В обґрунтування заявлених вимог про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» надало суду копію кредитного договору №3975525632 від 19.07.2021 року (а.с. 5-8), копію заяви-анкети позичальника від 17.07.2021 року (а.с. 9), повідомлення ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» про позитивне рішення щодо надання споживчого кредиту ОСОБА_1 (а.с. 11), копії договорів про відступлення права вимоги (а.с. 15-16, 17-18), копію витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 року (а.с. 19), акт прийому-передачі реєстру прав вимоги за договором факторингу № НІ/11/17-Ф від 04.04.2024 року (а.с. 20), розрахунок заборгованості (а.с. 14), рахунок на придбання кондиціонеру від 17.07.2021 року (а.с. 13).

Однак, вказані документи підтверджують лише умови кредитування та переуступку права вимоги попередніми кредиторами за вказаним кредитним договором останньому кредитору ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів». Але вони не є належними та допустимим доказами надання ОСОБА_1 кредиту за кредитним договором №3975525632 від 19.07.2021 року, або перерахування коштів юридичній особі за товар, що був отриманий відповідачем.

Вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладених договорів та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.

Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.

ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» не надало суду первинних бухгалтерських та платіжних документів, якими б підтверджувалося перерахування кредитних коштів на рахунок ОСОБА_1 зазначений в кредитному договорі та користування ним останньою, а також документів, які б надавали можливість ідентифікувати належність зазначеного рахунку в кредитному договорі відповідачу.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Однак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві щодо вказаних кредитних договорів матеріали справи не містять.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази отримання та користування ОСОБА_1 кредитними коштами, про стягнення яких було заявлено позивачем.

Суд апеляційної інстанції враховує, що звертаючись з відзивом на апеляційну скаргу представник позивача долучив до нього виписку по особовим рахункам кредитного договору № 3975525632 за період з 19.07.2021 року по 04.04.2024 року, та просив прийняти та врахувати під час перегляду справи апеляційним судом (а.с. 185-207).

В обгрунтування поновлення строку на подання доказів представник позивача зазначала, що з метою надання, вичерпної інформації по справі позивач звернувся до первісного кредитора з відповідними запитами щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів що підтверджують надання (перерахування) коштів за укладеним кредитним договором. Після винесення рішення судом першої інстанції, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» отримано відповідь на запити від первісних кредиторів, в тому числі отримано додаткові докази, тому позивач просив суд апеляційної інстанції поновити строк для подання доказів, прийняти та долучити їх до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 2, 8 ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що останній звертався до первісного кредитора з відповідними запитами щодо надання додаткових доказів, а саме детальних розрахунків заборгованості та доказів що підтверджують надання (перерахування) коштів за укладеним кредитним договором до моменту подання позовної заяви про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості або ж під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Доказів неможливість отримання позивачем вказаних доказів до ухвалення рішення судом першої інстанції позивачем не наведено, а їх отримання саме перед поданням відзиву на апеляційну скаргу свідчить про неналежне виконання обов?язку, передбаченого ст.83 ЦПК України.

Оскільки позивачем не надано доказів неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, тому суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості прийняти зазначений документи, як належний та допустимий доказ та надати йому відповідну правову оцінку.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

За таких обставин висновок суду першої інстанції про наявність підстав до задоволення позову не відповідає фактичним обставинам справи, не ґрунтується на наявних у справі доказах, що в силу вимог ст. 376 ЦПК України є підставою до його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що після перегляду справи в суді апеляційної інстанції у задоволенні позову було відмовлено повністю, відтак, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір на подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн, який був сплачений відповідачем (а.с. 151).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду про задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів, і підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Мартинюк Марії Русланівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633 грн 60 коп..

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Реквізити сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ: 35625014, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст постанови складено «09» березня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді С.Г. Музичко

Є.В. Болотов