Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №759/19352/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 759/19352/25 Головуючий у суді І інстанції: Горбенко Н.О.

провадження № 22-ц/824/4110/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Даниленка Платона Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва із позовом до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Позовні вимоги обґрунтував тим, що 27.07.2020 року між сторонами укладено договір позики, за умовами якого позивач надав відповідачу у борг грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США, що було еквівалентно 555 118,00 грн відповідно до курсу НБУ станом на день укладення договору. Грошові кошти були повністю передані позивачем відповідачу, що останній підтвердив підписавши договір позики, який сторони посвідчили у нотаріуса. За умовами договору відповідач повинен був повернути позику у повному обсязі у строк до 16:00 год. 27.01.2022 року.

Позивач вказував, що відповідачем борг не повернуто в обумовлені строки та до тепер. На неодноразові звернення позивача щодо необхідності повернути грошові кошти відповідач не вчиняє будь-яких дій щодо повернення боргу.

Оскільки у п. 3.3. договору сторони погодили, що сума боргу повертається позичальникм у національній валюті України за курсом продажу долара США, встановленого НБУ станом на день повернення коштів, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 20 000 доларів США, що є еквівалентом 823 370,00 грн. Також позивач просить здійснити розподіл судових витрат.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за Договором позики від 27 липня 2020 року у розмірі 555 118 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 5 551 грн 18 коп..

Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, адвокат Даниленко П.О., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року в частині відмови у задоволенні інших позовних вимог скасувати. Рішення в частині задоволених позовних вимог - змінити в частині розміру стягнення. Просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 841 450 грн, що є еквівалентном 20 000 доларів США станом на день ухвалення рішення (а.с. 129-147 том 1).

Також просив судові витрати покласти на відповідача.

Доводи апеляційної скарги обгрунтовані тим, що сторони у зобов`язанні визначили суму позики та її еквівалент в іноземній валюті і передбачили її повернення в гривні, зазначивши прив`язку до еквіваленту в доларах на момент здійснення платежу. Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції неправильно було застосовано положення ст. 533 ЦК України, не враховані умови укладеного між сторонами договору позики в цій частині та вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за договором позикик в гривні, враховуючи еквівалент суми 20 000 доларів США, за курсом продажу долару США, встановленого НБУ для здійснення кожного платежу за договором. В резолютивній частині рішення суду першої інстанції навіть не прописаний еквівалент у доларах США.

Тому вважає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05.11.2025 року в частині вирішення вимог позову про стягнення боргу за договором позики необхіно змінити та стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики у розмірі 841 450 грн, що є еквівалентним 20 000 доларів США, за курсом продажу долару США, встановленого НБУ на день ухвалення рішення суду (перерахунок суми заборгованості в національну валюту у відповдіності до офіційного курсу НБУ (станом на 05.11.2025 року, що становить 42,0725 грн за 1 долар США: 20 000 доларів США х 42,0725 = 841 450 грн).

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що зобов`язання відповідач за договором позики, укладеним між позивачем та відповідачем, у повному обсязі не виконав, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення із відповідача на користь позивача грошових коштів, отриманих за договором позики від 27 липня 2020 року, оскільки відповідач не виконує взяті на себе за договором зобов`язання, грошові кошти у розмірі позики в національній валюті на загальну суму 555 118,00 грн позивачу не повернуто, тому дана заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку.

Суд першої інстанції також врахував, що за умовами договору між сторонами і фактично у позику були передані кошти гривнях у сумі 555 118,00 грн, про що сторони вказали у п. 3.1 Договору позики, а не в іноземній валюті, тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума позики у розмірі 555 118,00 грн, оскільки у позичальника виник обов`язок повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), яка була отримана у позику.

Такі висновки суду не в повній мірі відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено, що 27.07.2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Русанюком З.З., зареєстровано в реєстрі за №333.

Відповідно до п. 1.1 договору позикодавець передав у власність позичальнику грошові кошти, а позичальник зобов`язувався повернути позику позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у порядку та строки, зазначені у Договорі.

Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору сума позики складає 555 118 гривень 00 копійок, що еквівалентно 20 000 доларів США 00 центів відповідно до курсу Національного банку України, встановленого в день підписання цього договору, який складає 27,7559 гривень за 1,00 долар США. Позика є безпроцентною, крім випадку, визначеного п. 3.6 цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору сторони обумовили, що позичальник зобов`язується повернути позикодавця суму позики у повному розмірі в строк 16:00 год. 27 січня 2022 року.

Факт отримання позичальником грошових коштів ОСОБА_2 підтвердив підписанням договору, про що зазначено у п. 3.1 Договору.

Так, у п. 3.1. договору позики зазначено, що своїм підписом під цим договором позичальник підтверджує факт отримання ним суми позики у розмірі 555 118 гривень 00 копійок, що еквівалентно 20 000 доларів США 00 центів, відповідно до курсу Національного банку України, встановленого в день підписання цього договору.

Відповідно до п. 3.3. договору позики сторони погодили, що повернення суми позики чи її частини здійснюється готівковими коштами у національній валюті України за курсом продажу долару США, встановленого Національним банком України для здійснення кожного платежу за договором. Тобто, у разі зміни курсу НБУ в порівнянні з курсом, що був зафіксований сторонами на дату укладення договору позики (п.1.2 договору) сума позики чи її частина, яка підлягає поверненню у гривнях, коригується пропорційно такій зміні курсу на дату здійснення кожного платежу згідно договору позики.

Позивач направляв відповідачу засобами поштового зв`язку претензію (вимогу) від 27.06.2025 року про сплату заборогованості за договором позики, однак вказана претензія відповідачем не отримана.

Позивач вказував на те, що у зв`язку з невиконанням своїх зобов`язань щодо повернення коштів за договором позики виникла заборгованість, яка станом на 20.08.2025 року, еквівалентно курсу НБУ долара США до гривні складає 823 370,00 грн (20 000 доларів США х 41,2185 грн).

З матеріалів справи вбачається, що станом на день подачі позову до суду відповідач борг не повернув.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що 27.07.2020 року ОСОБА_1 , як позикодавець та ОСОБА_2 , як позичальник уклали договір позики, за умовами якого позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 555 118 грн, що за курсом НБУ (1 долар США=27,7559) на день укладення цього договору еквівалентно 20 000 доларів США, а позичальник зобов`язався повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів готівковими коштами у національній валюті України за курсом продажу долару США, встановленого національним банком України.

Отже, встановивши, факт укладення договору позики та отримання відповідачем ОСОБА_2 у борг від ОСОБА_1 грошових коштів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про виникнення між сторонами позикових правовідносин, зобов`язання за якими позичальник не виконав, та у зв`язку з цим, про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за договором позики.

Водночас суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про те, що оскільки відповідачу передано сума у розмірі 555 118 грн, тому саме ця сума грошових коштів підлягає поверненню позивачу. Однак суд першої інстанції не врахував, що сторони у зобов`язанні визначили суму позики та її еквівалент в іноземній валюті і передбачили її повернення в гривні, зазначивши прив`язку до еквіваленту в доларах на момент здійснення платежу.

Відповідно до статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, за правилами статті 533 ЦК України у зобов`язанні, де сторони визначили грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума заборгованості, що підлягає сплаті у гривні, визначається спочатку у сумі відповідної іноземної валюти, яка визначена еквівалентом зобов`язання, а потім переводиться за офіційним курсом у гривню на день платежу чи на день визначення розміру заборгованості.

Приписи чинного законодавства, хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, у якому має бути виражене та виконане зобов`язання (частина перша статті 192, частина перша статті 524, частина перша статті 533 ЦК України), проте не забороняють вираження у договорі грошового зобов`язання в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на перерахунок грошового зобов`язання у випадку зміни Національним банком України курсу національної валюти України щодо іноземної валюти.

Як укладення, так і виконання договірних зобов`язань, зокрема позики, виражених через іноземну валюту, не суперечить законодавству України.

Виконання зобов`язання у гривнях з урахуванням еквівалента іноземної валюти можливе лише у разі, якщо сторони узгодили це у договорі.

У випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях із визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Схожий за змістом правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц (провадження № 14-727цс19), постановах Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 200/16729/15 (провадження № 61-16100св20), від 21 червня 2022 року у справі № 766/12555/16 (провадження № 61-19280св21).

Враховуючи, що сторони визначили у розписці еквівалент позики у доларах США у розмірі 20 000 доларів США, відповідач належним чином добровільно не виконав умови договору позики, не повернув борг, тому наявні підстави для стягнення з нього заборгованості у гривні за курсом Національного банку України для визначеної сторонами іноземної валюти на час ухвалення судового рішення.

Аналогічні висновки щодо стягнення боргу в гривні за курсом іноземної валюти на час ухвалення рішення викладені у постановах Верховного Суду від 05 листопада 2020 року у справі № 531/251/19 (провадження № 61-22966св19), від 20 січня 2021 року у справі № 635/8483/18 (провадження № 61-16738св19), від 22 серпня 2022 року у справі № 752/1500/21 (провадження № 61-20191св21), від 05 квітня 2023 року у справі № 754/16388/19 (провадження № 61-1012св23), від 13 грудня 2023 року у справі № 754/5522/22 (провадження № 61-10415св23).

Стягуючи з відповідача суму боргу в розмірі 555 118 грн суд першої інстанції наведеного не врахував, не надав належної оцінки тому факту, що сторони визначили у договорі позики еквівалент у доларах США у розмірі 20 000 доларів США, тому заборгованість підлягає стягненню у гривні за курсом НБУ для визначеної сторонами іноземної валюти на час ухвалення судового рішення, а не в сумі в гривнях, яку фактично було отримано ОСОБА_2 ..

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, а в частині задоволених позовних вимог змінити, яким задовольнити вимоги ОСОБА_1 та стягнути з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 27 липня 2020 року у розмірі 869 096 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України на день ухвалення судового рішення апеляційним судом (станом на 04 березня 2026 року - 43,4548 грн).

Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу та знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду першої інстанції з позовом позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 8243,70 грн (а.с. 7 том 1), та при зверненні з апеляційною скаргою ним сплачено 4294,98 грн (а.с. 138 том 1).

Оскільки позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення суми позики задоволені, з ОСОБА_2 на його користь підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8243,70 грн та апеляційної скарги у розмірі 4294,98 грн.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права, що полягало у невірному наданні оцінці доказів та тлумаченні закону, і підлягає скасуванню в частині відмовлених позовних вимог, з ухваленням в цій частині нового судового рішення про задоволення позовних вимог відповідно до ст. 376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.374, 376 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Даниленка Платона Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року в частині відмовлених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 листопада 2025 року в частині задоволених позовних вимог змінити.

Викласти резолютивну частину в редакції цієї постанови.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики від 27 липня 2020 року у розмірі 869 096 грн, що є еквівалентом 20 000 доларів США за офіційним курсом Національного банку України (43,4548 грн) на день ухвалення судового рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 8243 грн 70 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 4294 грн 98 коп..

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст постанови складено «09» березня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

С.Г. Музичко