Постанова від 03 березня 2026 р. у справі №755/21659/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 755/21659/24 Головуючий у суді І інстанції: Хромова О.О.

провадження №22-ц/824/5392/2026 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Болотова Є.В., Музичко С.Г.,

секретар судового засідання: Янчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Клименка Тараса Васильовича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2024 року позивач ТОВ «Бізнес Позика» звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання кредиту від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003 в загальному розмірі 91 408,68 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 33 000,00 грн, заборгованість за відсотками - 53 458,68 грн, прострочені платежі за комісією - 4 950,00 грн, та судові витрати у сумі 2 422,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 499371-КС-003, який вчинено в електронній формі та підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4223.

ТОВ «Бізнес Позика» зобов`язання відповідно до договору виконав у повному обсязі, надав позичальнику грошові кошти у розмірі 33 000,00 грн, однак належного зустрічного виконання зобов`язань за договором не отримав. Станом на 26 листопада 2024 року заборгованість ОСОБА_1 становить 91 408,68 грн, яка складається з суми простроченої заборгованість за кредитом - 33 000,00 грн (тіло кредиту), заборгованості за відсотками - 53 458,68 грн, заборгованість за комісією - 4 950,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача 91 408,68 гривень та судові витрати.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором про надання кредиту від 30 червня 2024 року № 499371-КС-003, що складається із простроченої заборгованості за кредитом - 33 000 грн, заборгованості за відсотками - 43 228,68 грн, комісія - 4 950 грн, що разом складає - 81 178,68 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2 151,30 грн.

Не погодившись з вказаним рішення суду першої інстанції, адвокат Клименко Т.В., який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», подав апеляційну скаргу, в якій просив його змінити в частині стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика» про процентам за користування кредитом, а саме змінити суду стягнення з 43 228,68 грн на грошову суму в розмірі 53 458,68 грн. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги вказував на те, що суд першої інстанції помилково сприйняв норми Закону України «Про споживче кредитування», а також ЦК України, та існуючої судової практики щодо, начебто, можливості суду зменшувати розмір процентів за кредитним договором, які нараховуються протягом строку кредитування (статті 1048 та 1056-1 ЦК України).

Представник позивач звертав увагу на те, що не слід ототожнювати поняття «денна процентна ставка» в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» та процентну ставку(ки) в день, які встановлені в кредитному договорів укладеному відповідачем з ТОВ «Бізнес Позика».

Звертав увагу на лист Національного банку України № 14-0004/3433 від 15.01.2024 року, в якому зазначено, що враховуючи наданий законом фінансовим установам Перехідний період за договорами, укладеними протягом Перехідного періоду, або строк дії яких було продовжено протягом Перехідного періоду, денна процентна ставка може перевищувати законодавчо встановлений максимальний розмір лише протягом Перехідного періоду та за умови, що строк виконання зобов`язань позичальника за такими договорами спливає до закінчення Перехідного періоду.

Зазначав, що розмір денної процентної ставки передбачений Договором № 499371-КС-003 про надання кредиту від 30.06.2024 року становить 0,97% (з розрахунку 36280/33000/113 днів), що не перевищує 1%, виходячи з того, що обрахування базувалось на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в договорі - як того вимагає норма ч. 3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а тому позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом у сумі 53 458,68 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Боржником не було сплачено жодного платежу на погашення кредиту з простроченням по графіку за договором № 499371-КС-003 про надання кредиту, чим порушено зобов`язання, встановлені договором, що цілком закономірно призвело до подорожчання кредиту і збільшення процентної ставки - що чітко і заздалегідь було погоджено сторонами кредитного договору у пункті 3.2.2 договору.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вирішуючи даний спір та задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що між сторонами існували кредитні правовідносини, які виникли на підставі договору № 499371-КС-003 про надання кредиту від 30 червня 2024 року, укладеного в електронній формі відповідно до вимог чинного законодавства. Факт надання позивачем відповідачу кредитних коштів у розмірі 33000,00 грн та невиконання відповідачем зобов`язань щодо їх повернення суд визнав доведеним, у зв`язку з чим дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення суми простроченої заборгованості за тілом кредиту в зазначеному розмірі, а також заборгованості за комісією у розмірі 4950 грн.

Разом з тим суд першої інстанції встановив, що нарахування позивачем процентів за користування кредитними коштами здійснено з порушенням вимог закону. Так, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, відповідно до якої максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 відсотка.

Оскільки кредитний договір між сторонами укладено 30 червня 2024 року, тобто після набрання чинності вказаними змінами, умови договору щодо встановлення денної процентної ставки у розмірі 1,5 % та 1,15 %, передбачені договору, суперечать вимогам частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до частини п`ятої статті 12 цього Закону є нікчемними.

З огляду на викладене суд першої інстанції здійснив перерахунок заборгованості за процентами, виходячи з максимально допустимого розміру денної процентної ставки у розмірі 1%, та встановив, що розмір процентів за період фактичного користування кредитом становить 43 228,68 грн, у зв`язку з чим дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в цій частині та відмову у стягненні процентів у решті заявленого розміру.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до частин 1-5 статі 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» при цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Встановлено, що 30 червня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту № 499371-КС-003. До договору долучено паспорт споживчого кредиту.

30 червня 2024 року позивач надав ОСОБА_1 після його реєстрації на веб-сайті в мережі інтернет за посиланням: https://www.tpozyka.com.ua та ідентифікації в особистому кабінеті, паспорт споживчого кредиту для ознайомлення та підписання. Паспорт споживчого кредиту підписано одноразовим ідентифікатором UA-7048, що направлявся на фінансовий номер телефону відповідача НОМЕР_1 . Позивач направив відповідачеві індивідуальну оферту, яка містила істотні умови договору. ОСОБА_1 здійснив акцепт оферти та підписання договору одноразовим ідентифікатором UA-4223.

За умовами пунктів 2.1, 2.2, 2.3, 2.5, 2.6, 2.7, 3.2 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 33 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика». Тип кредиту - кредит. Строк, на який надається кредит - 16 тижнів. Загальний розмір наданого кредиту - 33 000,00 грн; стандартна процентна ставка за кредитом - фіксована 1,50000000 % в день, знижена - 1,15890982 % в день; комісія за надання кредиту - 4950,00 грн, загальна вартість наданого кредиту складає 76024,50 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка

- 23 456,38 % річних, термін дії Договору та дата повернення кредиту - 20 жовтня 2024 року.

Відповідно до пункту 3.2 договору, протягом строку кредитування процентна ставка за кредитом, нараховується за ставкою, визначеною у пункті 2.4 договору на залишок заборгованості по кредиту, наявної на початок календарного дня, за період фактичного користування кредитом, в залежності від дотримання позичальником графіку платежів, що вказаний у пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору.

Сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, у наслідок чого виникає прострочка по кредиту, та строк цієї прострочки більше семи календарних днів то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана у пункті 2.4 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня, від дня прострочення платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення строку дії договору.

Відповідно до пункту 6.3 договору у разі прострочення позичальником дати сплати чергового платежу визначеного графіком платежів, кредитодавець має право нараховувати штраф за кожний випадок такого порушення строків сплати на початок наступного дня після дня обов`язкового платежу, визначеного графіком платежів, та встановлюється у розмірах, що наведені нижче та Правилами.

Підписуючи цей договір позичальник надав згоду на те, що на створення особистого кабінету позичальника в ІТС Кредитодавця та його використання для інформування позичальника про умови договору, додаткових угод до договору, Правил тощо; отримання будь-яких повідомлень відповідно до вимог законодавства; а також - укладення правочинів (в т.ч. договорів), додаткових угод про зміни договору в формі електронного документа з використання електронних підписів (в т.ч. електронних підписів одноразовим ідентифікатором), про що сторони зазначили у пункті 7.2.1. договору.

За змістом пункту 7.3.1 договору, підписуючи цей договір позичальник підтверджує, що до укладення договору отримав від кредитодавця (в т.ч. кредитного посередника) інформацію та документи, надання яких передбачені законодавством України, зокрема, передбачені статтею 9 Закону України «Про споживче кредитування», паспорт споживчого кредиту, частиною другою статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також про умови договору і правила, що розміщені на сайті кредитодавця.

Відповідно до п. 7.4.4 договору позичальник підтвердив, що ознайомлений з договором та правилами, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань, вважає їх справедливими та погоджується неухильно дотримуватися їх, уклав договір з вільним волевиявленням.

Видача ОСОБА_1 кредиту підтверджується інформаційною довідкою від 28 листопада 2024 року, відповідно до якої ТОВ «Платежі Онлайн» успішно проведено через платіжний сервіс «Platon» № 41971-64751-88623, дата платежу 30 червня 2024 року, на картковий рахунок № НОМЕР_2 у сумі 33 000,00 грн за призначенням: «перерах.коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. до кредитного дог. №499371-КС-003 від 30.06.2024 Без ПДВ» (а.с. 60).

З наданої АТ «Універсал Банк» інформації встановлено, що банківська картка НОМЕР_4 була емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

З виписки з особового рахунку встановлено, що 30 червня 2024 року на рахунок ОСОБА_1 в АТ «Універсал Банк» № НОМЕР_5 зараховано переказ грошових коштів на суму 33 000,00 грн (а.с. 118-121).

Також з виписки по рахунку ОСОБА_1 у АТ «Універсал Банк» вбачається, що відповідач користувалася грошовими коштами, що надійшли на його рахунок 30 червня 2024 року. Дані обставини свідчать про визнання ОСОБА_1 обставин щодо отримання кредиту.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №499371-КС-003 від 30.06.2024 та довідки про стан заборгованості, заборгованість відповідача станом на 27.11.2024 року складає 91 408,68 грн, з яких: 33 000 грн заборгованість за тілом кредиту; 53 458,68 грн заборгованість за відсотками та 4950 грн заборгованість по комісії (а.с.17-19, 20).

З урахуванням викладеного, встановлено, що кредитний договір № 499371-КС-003 про надання кредиту від 30 червня 2024 року був укладений між сторонами в електронній формі через інформаційно-комунікаційну систему позивача. Під час оформлення договору відповідач зазначив власні персональні дані, пройшов ідентифікацію в системі кредитодавця, підтвердив умови кредитування та ввів одноразовий ідентифікатор, що свідчить про його вільне, усвідомлене та добровільне волевиявлення на укладення відповідного правочину.

Підписавши кредитний договір, відповідач погодився з його умовами та взяв на себе зобов`язання щодо повернення отриманих кредитних коштів і сплати передбачених договором платежів. Факт перерахування позивачем кредитних коштів у розмірі 33000,00 грн на банківську картку, зазначену відповідачем, підтверджений матеріалами справи.

Водночас відповідач не заперечував факту укладення кредитного договору та не надав належних і допустимих доказів, які б спростовували обставини отримання ним кредитних коштів, належність засобів зв`язку, використаних при укладенні договору, або належність банківського рахунку, на який були зараховані кошти. Також відповідачем не подано доказів повного чи часткового погашення заборгованості за тілом кредиту або спростування правильності її розрахунку.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту укладення між сторонами кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів та наявність у нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 33 000,00 грн та за комісією у розмірі 10 650,00 грн, що є правовою підставою для їх стягнення.

Наявність кредитних правовідносин, факт отримання відповідачем кредитних коштів та їх неповернення сторонами не заперечується і в апеляційному порядку не оскаржується, у зв`язку з чим зазначені обставини не є предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Рішення суду першої інстанції оскаржується виключно в частині визначення розміру процентів, що підлягають стягненню.

Доводи апеляційної скарги в основному зводяться до твердження, що розмір денної процентної ставки за кредитним договором № 499371-КС-003 від 30 червня 2024 року, не перевищує 1%, а суд першої інстанції помилково ототожнив поняття денної процентної ставки та процентної ставки за день користування кредитом.

Суд апеляційної інстанції зазначені доводи апеляційної скарги, з урахуванням встановлених у справі обставин та вимог чинного законодавства, відхиляє з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ТОВ «Бізнес Позика», звертаючись до суду з позовом, просив, окрім стягнення заборгованості за тілом кредиту, також просив стягнути заборгованість за несплаченими процентами за користування кредитними коштами у розмірі 53 458,68 грн.

Відповідно до ч. 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній з 24 грудня 2023 року (з урахуванням змін, внесених Законом України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року), максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Зі змісту статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що законодавець чітко розмежував та водночас пов`язав між собою такі категорії, як реальна річна процентна ставка, денна процентна ставка та загальна вартість кредиту для споживача. Так, частиною першою цієї статті визначено, що реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, а частиною другою передбачено, що для цілей обчислення як реальної річної процентної ставки, так і денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Перехідні положення законопроєкту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроєкту.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Водночас спірний кредитний договір укладений 30 червня 2024 року, тобто після внесення відповідних змін до Закону України «Про споживче кредитування», а отже, на нього поширюються загальні приписи частини п`ятої статті 8 цього Закону щодо граничного розміру денної процентної ставки у 1 %.

Зі змісту положень частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Відповідно до ч. 4 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС - денна процентна ставка; ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК - загальний розмір кредиту; t - строк кредитування у днях.

Пунктом 1-2 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено поняття «денна процентна ставка» як загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Тобто, денна процентна ставка є розрахунковою величиною за спеціальною формулою, що базується на показниках загальних витрат за споживчим кредитом, його загальним розміром та строком кредитування, максимальний розмір якої визначений вказаним вище Законом.

Встановлено, що відповідно до пункту 2.11 договору про надання кредиту, з урахуванням формули, передбаченої частиною четвертою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцем було визначено та підтверджено розмір денної процентної ставки у 1,15 %. Зазначена обставина підтверджується змістом самого договору та не спростована апелянтом належними і допустимими доказами (а.с. 16).

Водночас законодавець імперативно встановив, що загальні витрати за споживчим кредитом, у тому числі проценти за користування кредитом, повинні бути розраховані кредитодавцем таким чином, щоб максимальний розмір денної процентної ставки не перевищував 1 %.

Отже, суд першої інстанції вірно вважав, що розмір денної процентної ставки, передбаченої договором, не узгоджується із розміром денної процентної ставки, передбаченої Законом.

А тому і розрахував проценти за договором, виходячи зі ставки 1%.

Доводи апеляційної скарги про те, що денна процентна ставка за договором фактично становить 0,97 % (з розрахунку 36 280,00/33000,00)/113 днів х 100%) та відповідає вимогам закону, суд апеляційної інстанції відхиляє, ґрунтуються на довільному перерахунку, який суперечить умовам самого кредитного договору, зокрема пункту 2.11, яким прямо зафіксовано інший розмір денної процентної ставки.

Так, в п. 2.11 договору про надання кредиту встановлено, що денна процентна ставка розраховується у процентах за формолою: (ЗВСК 43024,50 грн / ЗРК 33000,00)/ t 113 днів х 100% = 1,15 %) (а.с. 16).

Доказів внесення змін до договору в цій частині матеріали справи не містять.

Наведені судом першої інстанції у рішенні розрахунки розміру процентів, здійснені з урахуванням максимально допустимої денної процентної ставки у 1%, в апеляційній скарзі не спростовані, а доводи апелянта зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з правовою оцінкою, наданою судом першої інстанції.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, надав належну оцінку зібраним у справі доказам та обґрунтовано відхилив вимоги позивача у частині стягнення процентів за користування кредитом понад розмір, визначений законом.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Бізнес Позика» в цій частині фактично зводяться до незгоди апелянта з правовою оцінкою доказів, наданою судом першої інстанції, та спрямовані на переоцінку встановлених судом обставин, що саме по собі не є підставою для скасування або зміни судового рішення.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що Закон України «Про споживче кредитування» не оперує поняттям «процентна ставка в день». Законодавцем визначено виключно поняття денної процентної ставки як розрахункової величини, що обчислюється відповідно до формули, встановленої частиною четвертою статті 8 Закон України «Про споживче кредитування», та для якої встановлено імперативне обмеження максимального розміру. Отже, посилання апелянта на розмежування «процентної ставки в день» та «денної процентної ставки» не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу адвоката Клименка Тараса Васильовича, який представляє інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 листопада 2025 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в частині 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено «09» березня 2026 року.

Головуючий суддя Л.П. Сушко

Судді Є.В. Болотов

С.Г. Музичко