Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №761/10155/25 — Київський апеляційний суд

справа № 761/10155/25 головуючий у суді І інстанції Контдратенко О.О.

провадження № 22-ц/824/2944/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського поданою тимчасово виконуючим обов`язків ректора Олександром Бессарабом на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року у справі за позовом Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг,

В С Т А Н О В И В:

у березні 2025 року представник Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд:

стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором №01.5-244/Д від 30 жовтня 2024 року про надання освітніх послуг у розмірі 42 950, 00 грн.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року позов залишено без розгляду.

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, тимчасово виконуючий обов`язки ректора Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського- Олександр Бессараб 29 вересня 2025 року засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2025 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Апелянт зазначає, що застосовуючи п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд не мотивував, що неявка представника позивача може перешкоджати розгляду справи. В ухвалі про відкритті провадження у справі суд не визнавав явку позивача у судове засідання обов`язковою, а з матеріалів справи слідує, що суд мав усі повноваження для вирішення справи за наявними матеріалами, проте дійшов помилкового тлумачення положень ст. 257 ЦПК України.

Вважає, що суд вийшов за межі тлумачення та застосування ст. ст. 143, 144 ЦПК України при обґрунтуванні дисциплінарного впливу на позивача через його неявку до суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 26 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського поданою тимчасово виконуючим обов`язків ректора Олександром Бессарабом на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року у справі за позовом Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судовому засіданні представник апелянта Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського - Риков В.В. вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши думку учасника справи, який прибув у судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи без розгляду позов Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання освітніх послуг, суд першої інстанції керувався тим, що представник позивача повторно (08 травня 2025 року та 10 вересня 2025 року) в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, причини неявки суду не сповістив; заяв про розгляд справи за його відсутності чи оголошення перерви до суду не надіслав, як і не направив свого представника для прийняття участі у розгляді справи.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

За змістом частини першої, другої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За правилами частини 5 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі №759/6512/17, від 07 грудня 2020 року у справі №686/31597/19, від 20 січня 2021 року у справі №450/1805/18 та ін.

За обставин цієї справи, про судове засідання 08 травня 2025 року о 10-30 год. суд повідомив Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського шляхом доставлення ухвали про відкриття провадження та судової повістки про виклик до електронного кабінету. За даними Довідки про доставку електронного документу ухвалу доставлено 02 квітня 2025 року (а.с. 26), а судову повістку - 11 квітня 2025 року (а.с. 30).

Про судове засідання 10 вересня 2025 року о 13-20 год. суд повідомив Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського шляхом доставлення судової повістки про виклик до електронного кабінету. За даними Довідки про доставку електронного документу судову повістку доставлено 07 липня 2025 року (а.с. 35).

Відповідно до статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.

Днем вручення судової повістки є: день вручення судової повістки під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Згідно з частинами 5-7 статті 14 ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами», суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Враховуючи, що Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського в силу прямого припису частини 6 статті 14 ЦПК України зареєстрував Електронний кабінет в ЄСІТС, направлення процесуальних документів, у т.ч. судових повісток про виклик до суду є належним повідомленням учасника справи.

Також, ані у тексті позовної заяви, а ні окремою заявою Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського не клопотав про розгляд справи без його участі.

ЄСПЛ у своїй практиці виходить з того, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Зважаючи на вищевикладене, Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського як особа, яка ініціювала провадження у справі мав проявити зацікавленість у її розгляді та реагувати на судові виклики, а не очікувати, що суд визнає його явку у судове засідання обов`язковою або вживе інших заходів процесуального примусу з метою вирішення справи по суті.

Таким чином, станом на 10 вересня 2025 року мала місце друга неявка належним чином повідомленого позивача Таврійський національний університет імені В.І. Вернадського у судове засідання, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.

Інші доводи апеляційної скарги також не дають правових підстав для встановлення порушення норм процесуального права судом першої інстанції, а зводяться лише до не згоди із судовим рішенням і тлумачення норм права на розсуд апелянта.

Ухвалюючи судове рішення, крім іншого, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм процесуального права при його постановленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Згідно ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу, а судове рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала не підлягає скасуванню, як така, що постановлена з додержанням вимог закону.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Таврійського національного університету імені В.І. Вернадського подану тимчасово виконуючим обов`язків ректора Олександром Бессарабом - залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 10 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06 березня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова