Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №361/10049/21 — Київський апеляційний суд

справа № 361/10049/21 головуючий у суді І інстанції Гізатуліна Н.М.

провадження № 22-ц/824/4241/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді Березовенко Р.В.,

суддів Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Щавлінського С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Шевченко Тетяною Вікторівною на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2025 року, про заміну позивача у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

у провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом АТ «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних у сумі 7 704,93 дол. США та інфляційних втрат в розмірі 123 247,11 грн за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №014/04/01/2584 від 22 вересня 2006 року.

24 вересня 2024 року представник ТОВ «Цикл Фінанс» подав до суду заяву про заміну сторони її правонаступником оскільки 19 грудня 2023 року ТОВ «Цикл Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 вересня 2006 року №014/04/01/2584.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2025 року заяву задоволено. Замінено позивача АТ «Райффайзен Банк» на його правонаступника ТОВ «Цикл Фінанс».

Не погодившись із вказаною ухвалою суду, представниця ОСОБА_1 - адвокатка Шевченко Тетяна Вікторівна 06 листопада 2025 року через систему Електронний суд подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставин справи, які мають значення, просила скасувати ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення яким відмовити у задоволенні заяви про заміну сторони.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказала, що усі спори між ОСОБА_1 та АТ «Райффайзен Банк Аваль» вирішені, станом на 2018 рік у позивачки була відсутня заборгованість перед банківськими установами України.

Предметом цього спору не є заборгованість за кредитним договором, адже спори щодо цих сум вирішені та правовідносини припинені.

З позиції апелянтки, у суду були відсутні підстави для заміни кредитора, оскільки позовні вимоги та право вимоги за кредитним договором не пов`язані між собою. Заявлена у позовній заяві вимога відшкодування збитків є особистим правом АТ «Райффайзен Банк», яке передбачене законодавством, а не кредитним договором. Право на відшкодування збитків ТОВ «Цикл Фінанс» не передано і не могло передаватися.

Вважає, що стаття 625 ЦК України не дає кредитору права на додаткові санкції (пеню, штраф), якщо інше не передбачено договором. Ці санкції (передбачені договором) договірні, а інфляційні та 3% річних - законні (встановлені ЦК України).

У наданому позивачем розрахунку зазначено, що три відсотки річних та індекс інфляції він нараховував за період з 23 жовтня 2018 року по 23 жовтня 2021 року у сумі 123 247, 11 грн та 3% річних нарахував за період з 15 жовтня 2018 року по 08 жовтня 2021 року - 7 704,93 дол. США.

У цей період кредитний Договір вже припинив свою дію, а тому ніякі нарахування не можуть здійснюватися за кредитним договором після його припинення.

Більш того ТОВ «Цикл Фінанс» не надано до суду, а судом не зазначено в ухвалі ніяких доказів щодо передачі прав вимог останньому на суму 123 247, 11 грн індексу інфляції та 3% річних на суму 7 704, 93 дол. США. При цьому такі докази і не могли бути наданими, оскільки ці нарахування виконані не в межах і не на підставі кредитного договору, а поза межами кредитного договору на підставі ЦК України.

Нарахування індексу інфляції та 3% річних вважає правом кредитора, що нерозривно пов`язане з особою кредитора у розумінні ст. 515 ЦК України і не може бути передане іншому кредитору за договором відступлення. У таких зобов`язаннях заміна кредитора не допускається.

Більш того, між ОСОБА_1 та Банком не було укладено ніякого правочину з приводу компенсації нею індексу інфляції та 3% річних, а тому відсутні підстави для укладання будь-яких послідуючих договорів відступлення прав вимог на підставі неіснуючого правочину. У кредитному договорі зазначено лише про сплату пені 0,5 % від суми простроченого платежу та 14% річних. Індекс інфляції та 3% річних не є предметом кредитного договору.

Жоден з нормативно-правових актів не передбачає передачу прав вимог за правом компенсувати та/або відшкодувати збитки, а тому така вимога не могла і не може бути предметом договору відступлення прав вимог або факторингу.

Також факт правонаступництва ТОВ «Цикл Фінанс» не підтверджено належними доказами, зокрема відсутні оригінали договорів та платіжних документів. Також між учасниками правовідносин триває спір хто є новим кредитором та чи взагалі існує борг.

З матеріалів справи №361/4626/22 (щодо спору між тими самим сторонами) вбачається, що АТ «Райффайзен банк» не визнає ТОВ «Цикл Фінанс» новим кредитором та просить суд замінити його на АТ «Оксі Банк», а також не визнає дійсним Договір відступлення, укладений між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс». Суд, у провадженні якого перебуває справа №361/4626/22, відмовив у задоволенні клопотання про заміну сторони посилаючись на те, що до заяви додано лише частину копій додатків договору відступлення прав вимог, а сам договір відступлення містить лише копії першої та останньої сторінок, а отже не можна вважати належним та достатнім в розумінні доказом ст.ст.77,80 ЦПК України, зокрема з наданих представником ксерокопій сторінок заяви не можливо встановити обсяг і умови відступлених прав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд не перевірив та не врахував вказану ухвалу, якою спростовується перший перехід прав вимог за першим договором, укладеним між АТ «Райффайзен банк» та ТОВ «Оксі Банк», не оглянув оригінали та повні комплекти з усіма додатками вказаних договорів, оригіналу кредитного договору, первинної бухгалтерської документації, платіжних документів та не надав повної оцінки усім документам та обставинам.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 23 січня 2026 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 поданою представницею - адвокаткою Шевченко Тетяною Вікторівною на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2025 року, про заміну позивача у справі за позовом Акціонерного товариства «Райффайзен Банк» до ОСОБА_1 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором, надано учасникам справи строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

02 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від керівника ТОВ «Цикл Фінанс» - Жабченко Т.М., у якому представниця заперечила проти доводів апеляційної скарги вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 06 лютого 2026 року призначено справу до розгляду з повідомленням учасників справи.

У судове засідання апелянт Садова С.В. не з`явилася, про розгляд справи повідомлена у встановленому законом порядку.

27 лютого 2026 року адвокатка Шевченко Т.В., діючи в інтересах апелянта, направила через електронний суд клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Дане клопотання було передано колегії суддів 03 березня 2026 року , тому його розгляд проводиться у судовому засіданні безпосередньо під час розгляду справи. Просила, у разі неможливості забезпечити участь у засіданні в режимі відеоконференцприйому або через технічні збої у роботі, оголошення повітряної тривоги, зняття розгляду справи відкласти розгляд справи та врахувати прохання призначати розгляд справи у четвер/ п`ятницю після 16-00 год.

Вирішуючи подане клопотання колегія суддів враховує, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою. Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Встановлено, що клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції подано менш ніж за п`ять днів до судового засідання, а саме за 4 дні, тобто з порушенням встановлених законом строків. Таким чином, внаслідок невідповідності клопотання вимогам ч. 2 ст. 212 ЦПК України, відповідно до ст. 126 ЦПК України воно залишається без розгляду.

Щодо клопотання в частині відкладення розгляду справи колегія суддів виходить з того, що відповідно до ч. 1 ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників учасників справи, а неможливість вирішення спору (питання) у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка не з`явилась (статті 240 ЦПК України).

Також ЄСПЛ виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (рішення у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

ЄСПЛ неодноразово наголошував, що національні суди мають організовувати судові провадження таким чином, щоб забезпечити їх ефективність та відсутність затримок (рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Шульга проти України», заява № 16652/04).

Колегія суддів враховує, що розумні строки судового розгляду є невід`ємним елементом права на справедливий суд, а невиправдано тривалий розгляд справи, без достатніх на те підстав, призводить до перебування сторін у стан правової невизначеності, враховуючи, що явка до апеляційного суду учасників справи не є обов`язковою, а позиція апелянта у справі є чіткою і зрозумілою.

26 лютого 2026 року від представника АТ «Райффайзен Банк» - адвоката Собчука О.В. надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися, належним чином повідомлені про місце, час і дату розгляду справи в апеляційній інстанції, заяв та клопотань не надходило, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів у межах своїх повноважень дійшла висновку про визнання неповажними причин неявки ОСОБА_1 та її представника у судове засідання, а неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті, адже про дату апеляційного розгляду суд повідомив адвокатку Шевченко Т.В. 09 лютого 2026 року (а.с. 180) надавши можливість завчасно реалізувати право на подання клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, однак таке право нею реалізовано з порушенням строків. Крім того, на час розгляду справи не було оголошено повітряну тривогу, отже, відсутні підстави для зняття справи з розгляду, тому з огляду на належне повідомлення про судове засідання усіх учасників справи, з урахуванням правових висновків у справі №752/8103/13-ц від 24 жовтня 2024 року, категорії справи, строку її розгляду, ухвалила проводити розгляд справи по суті за їх відсутності, на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції вважав, що заявником ТОВ «Цикл Фінанс» правомірно заявлено вимогу про заміну сторони її правонаступником у даній цивільній справі за зобов`язаннями боржника ОСОБА_1 у зв`язку із доведенням факту відступлення первісним кредитором новому кредитору права вимоги за кредитним договором від 22 вересня 2006 року №014/04/01/2584, заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

На переконання колегії суддів, оскаржувана ухвала означеним вище вимогам відповідає, виходячи з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Питання заміни сторони в справі (позивача або відповідача) та третьої особи її правонаступником врегульоване положеннями статті 55 ЦПК України. Заміна ж стягувача у виконавчому провадженні або виконавчому листі передбачена статтею 442 ЦПК України.

Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину, при цьому заміна кредитора саме у зобов`язанні допускається протягом усього часу існування зобов`язання, якщо це не суперечить договору або не заборонено законом.

Як зазначено в постанові Верховного Суду від 20 березня 2018 по справі №910/1972/17 за загальним визначенням правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво може бути універсальним або частковим (сингулярним). За універсального правонаступництва до правонаступника (фізичної або юридичної особи) переходять усі права і обов`язки того суб`єкта, якому вони належали раніше. За часткового (сингулярного) правонаступництва від одного до іншого суб`єкта переходять лише окремі права і обов`язки. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні. Правонаступництво слід розглядати як певний юридичний механізм похідного правонабуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Доказами правонаступництва щодо окремого зобов`язання може бути: відповідний договір, на підставі якого воно виникло, передавальний акт чи розподільчий баланс, статут правонаступника.

Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку з цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи.

Встановлено, що рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2012 року у справі №1007/9082/2012 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПуАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/04/2584 від 22 вересня 2006 року в сумі 81 308,18 дол. США, що становить в еквіваленті по курсу НБУ 649 481,61 грн та судові витрати в сумі 3 219,00 грн.

У цій справі позивачем заявлено вимогу про стягнення з ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України. Відтак, норми розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України).

Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Норми цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Такий правовий висновок зроблено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15-ц.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством.

Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України три проценти річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Враховуючи положення частини другої статті 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За правилами ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов`язаннях, нерозривно пов`язаних з особою кредитора, зокрема у зобов`язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю. Також нерозривно пов`язаними з особою кредитора є й сімейні права, тому законодавець встановив, що сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі (частина перша статті 14 СК України);

Зобов`язання визначене ст. 625 ЦК України є грошовим та не є таким, що нерозривно пов`язано з особою кредитора, тому заборона, встановлена у ст. 515 ЦК України, на спірні правовідносини не поширюється.

В той же час, акцесорний (додатковий до основного) характер зобов`язання за ст. 625 ЦК України передбачає можливість відступлення права вимоги на його отримання у зв`язку з переходом прав вимоги щодо основного зобов`язання (у даному випадку - за кредитним договором від 22 вересня 2006 року №014/04/01/2584).

Наведене у сукупності спростовує доводи апелянтки про неможливість відступлення права вимоги за кредитним договором від 22 вересня 2006 року №014/04/01/2584, як у зв`язку з нерозривною пов`язаністю з особою кредитора так і у зв`язку з відсутністю самого переходу права вимоги.

19 грудня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк» та АТ «Оксі Банк» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-65, відповідно до якого АТ «Оксі Банк» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 вересня 2006 року №014/04/01/2584.

19 грудня 2023 року між АТ «Оксі Банк» та ТОВ «Цикл Фінанс» укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-65-1, відповідно до якого ТОВ «Цикл Фінанс» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 22 вересня 2006 року №014/04/01/2584.

На підставі платіжної інструкції №4908123 від 19 грудня 2023 року ТОВ «Оксі Банк» сплатило АТ «Райффайзен Банк Аваль» 7 754 000,00 грн як оплату права грошової вимоги згідно Договору відступлення права вимоги №114/2-65.

На підставі платіжної інструкції №5632 від 19 грудня 2023 року ТОВ «Цикл Фінанс» сплатило ТОВ «Оксі Банк» 7 754 000,00 грн як оплату права грошової вимоги згідно Договору відступлення права вимоги №114/2-65-1.

До реєстрів боржників, які є Додатками до Договору відступлення права вимоги №114/2-65 та Договору відступлення права вимоги №114/2-65-1, включено ОСОБА_1 - боржника за кредитним договором від 22 вересня 2006 року №014/04/01/2584.

Наведене спростовує доводи апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження набуття ТОВ «Цикл Фінанс» права вимоги заборгованості за кредитним договором від 22 вересня 2006 року №014/04/01/2584 укладеного між АТ «Райффайзен Банк» та ОСОБА_1 .

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16 зазначено, що, вирішуючи питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником за відсутності обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, суд має виходити з принципу правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих в обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни.

За обставинами цієї справи, ОСОБА_1 не оскаржувала Договори відступлення права вимоги №114/2-65 та №114/2-65-1 від 19 грудня 2023 року в частині відступлення права вимоги за її кредитним зобов`язанням, а тому з урахуванням презумпції правомірності правочину, колегія суддів вважає, що відступлення (продаж) прав вимоги та майнових прав за цим договором не суперечить статті 514 ЦК України, а ТОВ «Цикл Фінанс» у встановленому законом порядку набуло право вимоги до боржниці.

Також у розумінні ст. 82 ЦПК України не має преюдиційного значення у цій справі ухвала Броварського міськрайонного суду Київської області від 05 березня 2024 року у справі №36/4626/22, адже у цій справі заявником надано належні та допустимі докази на підтвердження своїх прав. Крім того, в ході розгляду питання про заміну сторони у цій справі АТ «Райффайзен Банк» не висловив заперечень проти його заміни.

Таким чином, оскільки АТ «Райффайзен Банк» відступило право вимоги ТОВ «Цикл Фінанс» за кредитним договором від 22 вересня 2006 року №014/04/01/2584, укладеним з ОСОБА_1 , місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «Цикл Фінанс» у зв`язку з підтвердженням правонаступництва.

Європейським судом з прав людини зазначено, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Отже, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд доходить висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подану представницею - адвокаткою Шевченко Тетяною Вікторівною - залишити без задоволення.

Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 09 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06 березня 2026 року.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова