Постанова від 26 лютого 2026 р. у справі №363/7747/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2026 року

м. Київ

провадження № 33/824/1463/2026

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Євграфової Є. П.,

при секретарі Мудрак Р. Р.,

за участі ОСОБА_1

розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Вишгородського районного суду Київської області у складі судді Чіркова Г. Є.

від 19 січня 2026 року

у справі №363/7747/25 Вишгородського районного суду Київської області

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , 22-г

В С Т А Н О В И В :

Постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19 січня 2026 року провадження відносно ОСОБА_2 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрито за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Не погоджуючись із вказаною постановою, 29.01.2026 ОСОБА_1 , подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП та притягнути його до адміністративної відповідальності за цією статтею.

Зазначає, що останнім часом ОСОБА_3 , з яким вона перебуває в зареєстрованому шлюбі, перебуваючи у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, втрачає адекватність, застосовує психологічне насильство щодо апелянта та дітей, вчиняє фізичне насильство, що виражається у пинках, штовках, хапанні за обличчя, за волосся, робить це при дітях.

Так, 15 грудня 2025 року близько 19 год 30 хв. ОСОБА_3 перебуваючи в стані алкогольного та наркотичного сп`яніння на ґрунті ревнощів вчинив психологічне насильство, поводив себе агресивно, висловлювався в бік апелянта нецензурною лайкою, погрожував, тобто це ніяк не була побутова сварка під час прибирання будинку, на чому настоював ОСОБА_3 . Такими діями він цілеспрямовано та навмисно завдав шкоду психологічному здоров`ю, спричинивши емоційну невпевненість, постійний страх за безпеку, безсоння, а також перелякав дітей. Однак, судом першої інстанції не було взято до уваги пояснення апелянта, які містяться в матеріалах справи. Також поза увагою суду залишився факт, що працівниками поліції було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 524792, що підтверджується рапортом ст. інспектора чергового Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Гаркавки В. М.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу з підстав та доводів, викладених в ній, просила її задовольнити.

ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Дослідивши матеріали адміністративного провадження та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №858730, складеного 15 грудня 2025 року слідує, що 15 грудня 2025 року близько 19 год 30 хв, ОСОБА_3 за місцем свого проживання в буд. 22г, розташованого в СТ «Ветеран», вчинив щодо своєї дружини ОСОБА_1 домашнє насильство психологічного характеру, а саме: виражався нецензурною лайкою та погрожував, чим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Закриваючи провадження у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що належних, допустимих та достатніх доказів вчинення домашнього насильства ОСОБА_1 в справі відсутні, коли сама по собі обопільна сварка між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не є домашнім насиллям про, що було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

За змістом ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративні правопорушення має бути забезпечено всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи, підлягають для з`ясування питання про те, чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа в його вчинені, рішення приймається на підставі доказів, долучених у суді і оцінених суддею за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідності до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, тобто, умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання захисного припису особою, стосовно якої він винесений, не проходження корекційної програми особою, яка вчинила насильство в сім`ї.

Суд наголошує, що для кваліфікації дій за цією статтею недостатньо лише факту наявності конфлікту або використання нецензурної лайки. Склад даного правопорушення передбачає обов`язкову наявність специфічного об`єкта посягання - особистої безпеки, психічного здоров`я та гідності члена сім`ї. Психологічне насильство, на відміну від звичайної сварки, характеризується цілеспрямованим тиском на емоційну сферу особи, що має на меті залякування, приниження або обмеження її волевиявлення.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу став словесний конфлікт між подружжям 15.12.2025 на побутовому ґрунті (через ревнощі та прибирання в будинку). Суд зазначає, що за своєю юридичною природою психологічне насильство є формою агресивної поведінки, наслідком якої є виникнення у постраждалої особи побоювань за свою безпеку, нездатності захистити себе або тривале порушення емоційного стану.

Аналізуючи об`єктивну сторону інкримінованого діяння, суд приходить до висновку, що в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №858730 не відображено конкретних наслідків, які б свідчили про завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої. Сама по собі нецензурна лайка, хоча і є антисоціальною та аморальною формою поведінки, за умови її обопільного характеру під час побутової сварки, не утворює складу правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, якщо не доведено наміру особи саме на вчинення насильства як акту придушення особистості.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати на важливість дотримання стандарту доказування «поза розумним сумнівом». У справах про домашнє насильство свідчення потерпілої особи мають надзвичайно важливе значення, проте вони повинні підкріплюватися іншими об`єктивними даними, які б підтверджували системність, тривалість або особливу агресивність дій кривдника. У даному провадженні, окрім пояснень ОСОБА_1 , матеріали не містять свідчень очевидців, медичних довідок про стан психічного здоров`я після інциденту або відео/аудіозаписів події.

Щодо посилань апелянта на винесення термінового заборонного припису, суд зазначає, що цей захід є превентивним інструментом поліції для миттєвого реагування на ситуацію, проте він не є беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Вина особи має бути встановлена судом на підставі аналізу всієї сукупності ознак складу проступку.

Оскільки всі сумніви щодо доведеності вини особи, відповідно до ст. 62 Конституції України, мають тлумачитися на її користь, апеляційний суд погоджується з висновком першої інстанції про те, що конфліктна ситуація на ґрунті ревнощів у даному конкретному випадку не досягла ступеня суспільної небезпеки та ознак, притаманних домашньому насильству в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Враховуючи викладене, судом першої інстанції відповідно до ст. 280 КУпАП належним чином встановлено обставини, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, та досліджено докази, наявні в матеріалах справи.

На підставі всебічного, повного та об`єктивного дослідження цих доказів, суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність вини ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173 КУпАП.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Вишгородського районного суду Київської області від 19 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. П. Євграфова