Постанова від 24 лютого 2026 р. у справі №370/235/25 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 370/235/25 Головуючий у суді І інстанції Сініцина О.С.

Провадження № 22-ц/824/2233/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2026 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Голуб С.А.,

суддів: Журби С.О., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Гаврилко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі - ТОВ «Бізнес Позика») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 108 240,88 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 73 740,88 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4 500,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 31 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та відповідачкою укладено договір № 501151-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який був підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до умов договору позивач надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та Правил про надання грошових коштів у кредит.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачці грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , зазначену під час заповнення анкетних даних в особистому кабінеті.

Натомість, ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за договором про надання кредиту№ 501151-КС-001 від 31 травня 2024 року належним чином не виконувала, у зв`язку з чим станом на 14 січня 2025 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 108 240,88 грн, що стало підставою для звернення до суду.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика»заборгованість у розмірі 78 000,00 грн та судовий збір у розмірі 1 745,61 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що строк кредитування за договором № 501152-КС-001 від 31 травня 2024 року про надання кредиту закінчився 15 листопада 2024 року, а тому з цього часу кредитор не мав підстав здійснювати нарахування відсотків, передбачених умовами договору. Вимоги позивача про стягнення таких відсотків, нарахованих після узгодженого строку, є необґрунтованими.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення процентів за користування кредитом у розмірі 30 240,88 грн, ТОВ «Бізнес Позика» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції змінити, збільшивши суму стягнення заборгованості за кредитним договором з 78 000,00 грн до 108 240,88 грн.

Апеляційна скарга обґрунтована неповним з`ясуванням судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильним застосуванням норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Позивач вказує, що ним дотримано вимоги законодавства щодо встановлення розміру процентів за користування кредитом, а тому він має законне право на нарахування процентів протягом усього строку договору, який становить 24 тижні.

Суд помилково ототожнив проценти, які нараховуються протягом строку кредитування у відповідності до норм ЦК України в якості правомірної плати позичальника за користування кредитними коштами, наданими йому кредитором у відповідності до умов кредитного договору, та процентів, які нараховуються за порушення грошового зобов`язання, тобто у випадку, коли сума кредиту за кредитним договором не повертається позичальником у визначений ним строк.

Зазначає, що строк, на який надається кредит, становив 24 тижні; стандартна процентна ставка за кредитом - в день 1,50000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом - в день 1,15013259, фіксована; загальний розмір наданого кредиту - 30 000,00 грн; термін дії договору - до 15 листопада 2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 88 923,36 грн. При цьому відсотки по кредитному договору № 501151-КС-001 нараховані в межах строку дії договору за кожен день користування кредитом на залишок по кредиту та в межах строку дії договору.

Боржником належним чином умови договору не виконувалися, графік не дотримувався, за весь період дії договору не було сплачено жодного платежу, внаслідок чого, починаючи з восьмого дня прострочення першого платежу почалося нарахування процентів за стандартною ставкою - 1,50000000 %, а саме з 22 червня 2024 року по 15 листопада 2024 року включно, а після 15 листопада 2024 року проценти не нараховувалися.

Суд першої інстанції не врахував, що проценти за користування кредитом в загальній сумі 73 740,88 грн включають в себе: нараховані за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15013259 % у розмірі 7 590,88 грн за період з 31 травня 2024 року по 21 червня 2024 року включно та нараховані за стандартною процентною ставкою 1,50000000 % у розмірі 66 150,00 грн за період з 22 червня 2024 року по 15 листопада 2024 року включно.

Отже, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, що нараховані у відповідності до статті 1056-1 ЦК України та в межах строку дії договору, який був встановлений умовами договору про надання кредиту і закінчується 15 листопада 2024 року.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на те, що доводи позивача є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Посилається на те, що загальна вартість кредиту становила 88 923,36 грн, а орієнтовна реальна річна процентна ставка - 19 671,94 %. Подібні умови створюють надмірний та неспівмірний фінансовий тягар для споживача, суперечать вимогам статей 627 та 628 ЦК України, які передбачають, що свобода договору не є абсолютною і обмежується вимогами закону, справедливості, розумності та добросовісності.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є умови договору, які встановлюють істотний дисбаланс прав та обов`язків сторін на шкоду споживачу. Нарахування понад 73 000,00 грн відсотків при тілі кредиту в 30 000,00 грн і є саме таким дисбалансом.

Крім того, відповідно до статті 1048 ЦК України проценти за договором позики повинні нараховуватись у розумних межах. У даному випадку розмір відсотків явно виходить за межі розумності. Також до цієї ситуації можуть застосовуватись положення статті 233 ЦК України, яка передбачає можливість визнання правочину кабальним, якщо він укладений під впливом тяжких обставин на вкрай невигідних для однієї сторони умовах.

Суд першої інстанції, керуючись вищевказаними нормами, обґрунтовано зменшив суму стягнення, захистивши баланс прав і законні інтереси обох сторін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції відповідачка заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення.

Позивач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відповіді на відзив на апеляційну скаргу просив розгляд справи проводити за відсутності його представника.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідачки в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволенняз таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що 31 травня 2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладений договір про надання кредиту № 501151-КС-001 в електронній формі у порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію і Правилами про надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика», через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця із використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором UA-1672.

Також відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до пункту 2.1 договору кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика».

Строк, на який надається кредит - 24 тижні, стандартна процентна ставка за кредитом - в день 1,500000000, фіксована; знижена процентна ставка за кредитом - в день 1,15013259 %, фіксована; комісія за надання кредиту - 4 500,00 грн; загальний розмір наданого кредиту - 30 000,00 грн; строк дії договору - до 15 листопада 2024 року; орієнтовна загальна вартість наданого кредиту - 88 923,36 грн; загальні витрати за кредитом - 58 923,36 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка - 19 671,94 процентів (пункти 2.3-2.10 договору).

Сторони в пункті 3.2.3 договору кредиту погодили «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів.

Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачці грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн шляхом їх перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою ТОВ «Платежі Онлайн» від 17 січня 2025 року за № 2932/01.

Зі змісту розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 501151-КС-001 від 31 травня 2024 року вбачається, що станом на 14 січня 2025 року у відповідачки утворилась заборгованість у загальному розмірі 108 240,88 грн, яка складається із: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 30 000,00 грн; суми прострочених платежів по процентах - 73 740,88 грн; суми прострочених платежів за комісією - 4 500,00 грн.

За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог про стягнення тіла кредиту у розмірі 30 000,00 грн, процентів за користування кредитом у розмірі 43 500,00 грн та комісії за надання кредиту у розмірі 4 500,00 грн, а всього - 78 000,00 грн, не оскаржується сторонами, а тому апеляційним судом не переглядається.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У відповідності до частини першої статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі № 686/13446/15 (провадження № 61-18379св21).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Умовами укладеного між сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи договору про надання кредиту № 501151-КС-001 від 31 травня 2024 року передбачено строк кредиту 24 тижні, стандартну процентну ставку у розмірі 1,500000000 в день, знижену процентну ставку у розмірі 1,15013259 % в день, розмір наданого кредиту в сумі 30 000,00 грн, строк дії договору до 15 листопада 2024 року, орієнтовну загальну вартість наданого кредиту у розмірі 88 923,36 грн.

Згідно із пунктом 3.2.2 договору сторони домовились, що у разі якщо повернення кредиту не здійснюється згідно погодженого графіку платежів, що наведений в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору (за виключенням дострокового повернення кредиту), унаслідок чого виникає прострочка по кредиту та строк цієї прострочки більше семи календарних днів, то умови про нарахування процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою втрачають чинність і до відносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, що вказана в пункті 2.4 договору. При цьому, нарахування процентів за стандартною процентною ставкою починається з восьмого календарного дня від дня простроченого платежу, передбаченого графіком платежів, що вказаний в пункті 3.2.3 та додатку № 1 до договору, та до закінчення строку дії договору.

Із розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем дотримано зазначені умови кредитного договору щодо строку кредитування, а саме нараховано відповідачці проценти за користування кредитом у визначеному договором розмірі за кожен день в період із 31 травня 2024 року по 21 червня 2024 року включно за зниженою (пільговою) процентною ставкою 1,15013259 % в сумі 7 590,88 грн та процентиза стандартною процентною ставкою 1,50000000 % в сумі 66 150,00 грн в період із 22 червня 2024 року по 15 листопада 2024 року включно.

Після закінчення строку кредитування жодні відсотки, штрафи (пеня) чи інші платежі по кредиту відповідачці не нараховувалося, а заборгованість за відсотками за користування кредитом становила 73 740,88 грн.

Отже, нарахування позивачем відсотків здійснювалось відповідно до пунктів 2.4, 3.2.2 договору, за змістом яких плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1,50000000 % за кожен день користування кредитом, а знижена відсоткова ставка за кредитом в день 1,15013259 % мала б місце протягом усього періоду кредитування при дотримані позичальником визначеного сторонами графіку платежів. Протягом строку кредитування, погодженого в цьому договорі, плата за користування кредитом нараховувалась на заборгованість по кредиту, розмір якої був більшим, ніж зазначено у графіку платежів, з огляду на невиконання своїх зобов`язань відповідачкою.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що рішення суду в частині частково задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом не відповідає умовами кредитного договору та вимогам закону.

Разом із тим, такий висновок суду першої інстанції не призвів до неправильного вирішення справи в частині позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення процентів, виходячи з наступного.

Частиною третьою статті 1054 ЦК України визначено, що особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

22 листопада 2023 року був прийнятий Закон України № 3498-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Даним Законом було внесено зміни та доповнення і до Закону України № 1734-VIII від 15 листопада 2016 року «Про споживче кредитування».

Зокрема, статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено частиною п`ятою, якою визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %. При цьому, згідно пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 3498-ІХ дія пункту 5 розділу I цього Закону, яким власне і запроваджено максимальний розмір денної процентної ставки, поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Частиною другою розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Таким чином положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» застосовуються до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати. До кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Оскільки договір № 501151-КС-001 про надання кредиту був укладений 31 травня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальна денна процентна ставка за кредитом для відповідачки не могла перевищувати 1 %.

При цьому, положення частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», внесені згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24 грудня 2023 року, не вказують на недійсність або нікчемність умов договору про надання споживчого кредиту, яким передбачаються умови про нарахування кредитором процентів за користування кредитом в розмірі, що перевищує максимальний розмір денної процентної ставки (1 %). Вказаною нормою установлено обмеження щодо розміру процентів за користування кредитом, який може нараховуватися кредитором за договором про споживчий кредит, з метою захисту прав споживача від надмірного фінансового навантаження.

Отже, враховуючи, що Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року, а кредитний договір № 501151-КС-001 був укладений між сторонами 31 травня 2024 року, тобто після набрання чинності цим Законом, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у позивача підстав для нарахування відповідачці відсотків за процентною ставкою, яка не відповідає вимогам чинного законодавства, виходячи із встановленої частиною п`ятою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки у розмірі 1 %.

Доводи апеляційної скарги про те, що розрахунок заборгованості, наданий позивачем по кредитному договору № 501151-КС-001, повністю відповідає умовам договору, а розмір нарахованих процентів відповідає нормам статей 1048, 1050 та 1056-1 ЦК України, колегія суддів відхиляє, оскільки нарахування процентів у розмірі більшому ніж 1 % на день суперечить положенням частини п`ятої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», незалежно від того, що такі проценти були нараховані як плата за правомірне користування коштами.

За таких обставин заявлена ТОВ «Бізнес Позика» до стягнення з ОСОБА_1 сума прострочених платежів по процентах у розмірі 73 740,88 грн, які нараховані виходячи із денних процентних ставок 1,15013259 % та 1,500000000 % протягом всього періоду кредитування, не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а тому за будь-яких умов зазначена сума заборгованості не підлягала стягненню з відповідачки на користь позивача.

Відповідно до ухваленого у справі судового рішення районний суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика»заборгованість по процентах за користування кредитом у розмірі 43 500,00 грн. Відповідачка рішення суду першої інстанцій у цій частині в апеляційному порядку не оскаржувала.

Водночас, суд апеляційної інстанції не може вийти і за межі доводів та вимог апеляційної скарги, погіршивши при цьому становище заявника (позивача, який подав апеляційну скаргу). Зазначене узгоджується з принципом заборони повороту до гіршого (non reformatio in peius), який відомий ще із часів римського права та існував у зв`язку з іншим правилом - tantum devolutum quantum appellatum (скільки скарги, стільки і рішення). Правило заборони повороту означає недопустимість погіршення становища сторони, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка оскаржує судове рішення, не може потрапити в гірше становище, порівняно з тим, що така особа досягнула в попередній інстанції в результаті своєї ж скарги.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з відповідачки на користь позивача 43 500,00 грнзаборгованості по відсоткам за користування кредитом, що у цьому конкретному випадку відповідає обставинам даної справи та положенням матеріального закону.

Правильне по суті судове рішення не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи вищенаведене, на підставі статті 375 ЦПК України апеляційну скаргу ТОВ «Бізнес Позика» необхідно залишити без задоволення, а рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 рокув оскаржуваній позивачем частині - без змін.

У такому разі новий розподіл судових витрат позивача не проводиться згідно зі статтями 141, 382 ЦПК України.

З огляду на положення частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 13 серпня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий С.А. Голуб

Судді: С.О. Журба

Д.О. Таргоній