Постанова від 23 лютого 2026 р. у справі №761/7660/24 — Київський апеляційний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2026 року місто Київ

єдиний унікальний номер справи: 761/7660/24

номер провадження: 22-ц/824/3428/2026

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач),

суддів: Невідомої Т.О., Нежури В.А.,

за участю секретаря - Габунії М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Гудз Роксолани Андріївни на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року у складі судді Фролової І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (далі - ТДВ «СК «Гардіан») про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що 09 липня 2023 року близько 02 год 00 хв. в місцевості Титусин між містами Хелм та Люблін, Люблінське воєводство (Польша), мала місце дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), під час якої водій автомобіля марки «Volkswagen», держаний номерний знак (далі - д.н.з.) НОМЕР_1 , не впорався із керуванням та врізався у припаркований на узбіччі тягач марки «Renault Magnum», д.н.з. НОМЕР_2 , із напівприченом, д.н.з. НОМЕР_3 . Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_3 померла на місці події.

Позивачі вказували, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_4 , була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» згідно полісу «Зелена карта» НОМЕР_10.

Зазначали, що 08 серпня 2023 року на адресу ТДВ «СК «Гардіан» була надіслана заява про виплату страхового відшкодування в межах визначеного ліміту страхового відшкодування у розмірі 160 800 грн 00 коп.

ТДВ «СК «Гардіан» листами від 26 грудня 2023 року та 16 січня 2024 року повідомило позивачів про зупинення строків розгляду страхової справи та про відтермінування прийняття рішення про виплату страхового відшкодування з огляду на відсутність рішення у кримінальній справі.

Проте позивачі із вказаним рішенням ТДВ «СК «Гардіан» про зупинення строків розгляду страхової справи і відтермінування прийняття рішення про виплату страхового відшкодування не погодились, вважали його безпідставним, оскільки внаслідок ДТП отримала тілесні ушкодження третя особа - пасажир ОСОБА_3 , а тому цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_5 , в силу вимог ст.ст.1166, 1187 ЦК України, настає незалежно від підтвердженої вини водія джерела підвищеної небезпеки.

Таким чином позивачі вважали, що рішення ТДВ «СК «Гардіан» про зупинення строків розгляду справи про виплату страхового відшкодування через відсутність вироку/постанови про закриття кримінального провадження є необґрунтованим та таким, що порушує право потерпілих на отримання страхового відшкодування.

З урахуванням наведеного, позивачі просили стягнути з відповідача на користь:

- ОСОБА_1 страхове відшкодування витрат моральної шкоди у розмірі 40 200 грн 00 коп., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 2 587 грн 75 коп., три відсотки річних у розмірі 257 грн 23 коп., інфляційні втрати у розмірі 443 грн 33 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат;

- ОСОБА_2 страхове відшкодування витрат моральної шкоди та витрат на поховання у розмірі 120 600 грн 00 коп., пеню з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України у розмірі 7 763 грн 25 коп., три відсотки річних у розмірі 771 грн 70 коп., інфляційні втрати у розмірі 1 329 грн 98 коп., а також вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Гудз Р.А. подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та увалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що перелік документів, зазначених у ст.35 Закону України «Про страхування», не містить обов`язку заявника надання вироку чи постанови про закриття кримінального провадження, а вимога надання такого документу з боку ТДВ «СК «Гардіан» була спрямованою на безпідставне затягування строків виплати страхового відшкодування потерпілим, адже обов`язок по розслідуванню страхового випадку покладено саме на відповідача. Вказує, що представником позивачів долучено до заяви про виплату страхового відшкодування повний та вичерпний перелік документів, передбачений п.35.2 ст.35 Закону України «Про страхування», тому позивачі мають право одержати належне відшкодування у межах страхових лімітів. При цьому, у цивільно-правових відносинах із відшкодування шкоди, завданих джерелом підвищеної небезпеки, присутня презумпція вини.

Вказує, що у справі встановлено, що дійсно відбулася ДТП, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_4 , який був учасником ДТП, була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан», а також була завдана шкода життю потерпілого. Таким чином наявні усі умови для настання страхового випадку у даній ситуації, а доводи відповідача про ймовірну відсутність цивільно-правової відповідальності у водія транспортного засобу є неаргументованими, адже до даних правовідносин застосовується спеціальний інститут цивільного права - відповідальність без вини.

Вважає безпідставним посилання відповідача на наявність вироку чи постанови про закриття кримінального провадження, оскільки у даному випадку відсутність чи наявність вини водія не матиме правового значення для здійснення виплати страхового відшкодування.

Також зазначає, що зважаючи на те, що з моменту отримання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування (08 серпня 2023 року) минуло більш ніж 90 днів (08 грудня 2023 року), то є підстави вважати, що дії страховика є незаконними та наявні підстави для стягнення штрафних санкцій за користування чужими коштами. Тобто, розрахунок штрафних санкцій виконаний із 91-го дня (08 грудня 2023 року) після одержання відповідачем заяви про виплату страхового відшкодування на суму 160 800 грн 00 коп., тобто з першого дня порушення грошового зобов`язання за Законом.

Вказує, що мотивувальна частина оскаржуваного рішення не містить переліку доказів, відхилених судом та мотивів їх відхилення. У рішенні відсутня мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Відповідач ТДВ «СК «Гардіан» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вказує, що відповідач не відмовив позивачам у здійсненні страхової виплати, а лише зупинив строк виплати до моменту отримання процесуального рішення суду про встановлення винної особи у зазначеній ДТП. При цьому, відповідач не заперечує свій обов`язок щодо виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди, тому не відмовляв позивачам, а лише зупинив строк на прийняття рішення, як це передбачено спеціальним законом. Зазначає, що відповідачу невідомі обставини ДТП, причини її настання, у нього відсутні матеріали справи, на яких ґрунтується розподіл вини учасників вказаної ДТП. Лише після отримання рішення суду у кримінальній справі у відповідача будуть обґрунтовані підстави для виплати страхового відшкодування у визначеному спеціальним законом розмірі. Вважає, що позовні вимоги про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, так як на момент звернення позивачів до суду з позовом між ними та ТДВ «СК «Гардіан» не виникло боргових зобов`язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої пунктом 36.5 статті 36 Закону №1961-IV та ч.2 ст.625 ЦК України.

Також ТДВ «СК «Гардіан» заперечує щодо обґрунтованості вимог про стягнення витрат на правничу допомогу та вказує, що представником позивачів до позовної заяви долучено лише договір про надання правової допомоги, проте відсутній детальний опис наданих послуг, документальне підтвердження витрат позивачів на правничу допомогу. Крім того, позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 7 500 грн 00 коп. кожному з позивачів, а всього 15 000 грн 00 коп., не відповідають критерію розумності, оскільки до суду подана одна позовна заява від обох позивачів, при підготовці якої представник вивчав одні і ті ж докази однієї і тієї ж ДТП. Позовні вимоги розглядаються одночасно і у сукупності у судовому засіданні. Тобто має місце подвійне стягнення витрат за одні і ті ж самі послуги. Тому вважає, що вимоги про стягнення правової допомоги у розмірі 15 000 грн 00 коп. витрат на правову допомогу є необґрунтованими та такими, що не підлягають відшкодуванню. Відповідач не поніс судових витрат та не очікує їх понести в зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до положень ч.ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, враховуючи доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Проте зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відповідно до змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями ч.1 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до приписів ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно з ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 80 ЦПК України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обставини, які є загальновідомими, не потребують доказуванню в силу положень ч.3 ст.82 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 близько 02 год 00 хв. в місцевості Титусин між містами Хелм та Люблін, Люблінське воєводство (Польща), мала місце ДТП, під час якої водій автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з НОМЕР_1 , не впорався із керуванням та врізався у припаркований на узбіччі тягач марки «Renault Magnum», д.н.з. НОМЕР_6 , із напівприченом, д.н.з. НОМЕР_3 .

Внаслідок ДТП пасажир автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_4 , ОСОБА_3 померла на місці події.

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_4 , була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» за полісом міжнародного страхування «Зелена картка» НОМЕР_10.

За фактом загибелі ОСОБА_3 компетентними правоохоронними органами Республіки Польща було порушено кримінальне провадження, яке на момент вирішення справи триває.

08 серпня 2023 року представником позивачів - ОСОБА_4 на адресу ТДВ «СК «Гардіан» була надіслана заява про виплату страхового відшкодування в інтересах матері загиблої ОСОБА_1 і батька загиблої ОСОБА_2 та долучено всі необхідні документи, передбачені ст.35 Закону, в межах визначеного ліміту страхового відшкодування у розмірі 160 800 грн 00 коп., з яких: 40 200 грн 00 коп. - моральна шкода для ОСОБА_1 ; 40 200 грн 00 коп. - моральна шкода для ОСОБА_2 ; 80 400 грн 00 коп. - витрати на поховання для ОСОБА_2 (а.с.13-15).

Факт того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблої ОСОБА_3 підтверджується наявними у справі доказами та сторонами не запречується.

01 вересня 2023 року представником позивачів - ОСОБА_4 на адресу ТДВ «СК «Гардіан» було надіслано заяву про долучення документів, а саме, оригінал фактури про оплату витрат на поховання та службової записки із матеріалів кримінального провадження (а.с.38-39).

12 жовтня 2023 року представником позивачів - ОСОБА_4 на адресу ТДВ «СК «Гардіан» було надіслано заяву про долучення документів, а саме, довідку з інформацією про стан розгляду кримінальної справи (а.с.43).

Також 07 грудня 2023 року представником позивачів - ОСОБА_4 на адресу ТДВ «СК «Гардіан» було надіслано заяву про долучення документів, а саме, довідку про відсутність сторонніх вкладень (а.с.47-48).

Листами від 26 грудня 2023 року та 16 січня 2024 року ТДВ «СК «Гардіан» повідомило представника позивачів - ОСОБА_4 про зупинення строків розгляду страхової справи та про відтермінування прийняття рішення про виплату страхового відшкодування з огляду на відсутність рішення у кримінальній справі (а.с.56-57, 61).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що ДТП від ІНФОРМАЦІЯ_1, унаслідок якої загинула пасажирка автомобіля «Volkswagen» ОСОБА_3 , сталася у Республіці Польща та на момент розгляду справи є предметом кримінального провадження, рішення у якому ще не ухвалено. За таких обставин відповідно до абз. 4 п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик має право зупинити перебіг строку прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування до набрання законної сили рішенням у такій справі. Враховуючи, що ТДВ «СК «Гардіан» не відмовило у виплаті, а лише повідомило позивачів листами від 26 грудня 2023 року та 16 січня 2024 року про зупинення перебігу строку розгляду страхової справи до отримання рішення у кримінальному провадженні, суд дійшов висновку про правомірність дій страховика та відсутність підстав для задоволення позову.

Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно з п.3 ч.2 ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого в ДТП, а також особам, яким завдано шкоди смертю годувальника, та витрати на поховання, якщо смерть потерпілого настала в результаті страхового випадку, здійснюється у порядку, передбаченому параграфом 2 глави 82 ЦК України та Законом України від 01 липня 2004 року №1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (тут і далі, який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 1961-IV).

Частиною 1 ст.1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно зі ст.3 Закону № 1961-IV метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону № 1961-IV визначено, що страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до приписів п.22.1 ст.22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, страховик у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров?ю, майну третьої особи.

Відповідно до п.27.3 ст.27 Закону 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1 та підпунктом «в» пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Згідно з п.27.4 ст.27 Закону 1961-IV, страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Як зазначалося вище, на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «Volkswagen», д.н.з. НОМЕР_4 , була застрахована у ТДВ «СК «Гардіан» за полісом міжнародного страхування «Зелена картка» № НОМЕР_7 із лімітом страхового відшкодування у розмірі 160 000 грн 00 коп.

Статтею 8 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» встановлено розмір мінімальної заробітної плати станом на дату ДТП у місячному розмірі становив 6 700 грн 00 коп.

За таких обставин розрахунок страхового відшкодування, який заявлений ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а саме, моральної шкоди по 40 200 грн 00 коп. кожному з батьків загиблої ОСОБА_3 та відшкодування витрат на поховання у розмірі 80 400 грн 00 коп., відповідає вимогам ст.27 Закону №1961-IV, здійснений у межах передбачених законом розмірів та не перевищує ліміту страхового відшкодування.

При цьому ТДВ «СК «Гардіан» не заперечує свого обов`язку щодо здійснення відповідної страхової виплати.

Так, п.27.2 ст. 27 Закону № 1961-IV є відсилочною нормою, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме статтю 1200 ЦК України, та може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою (див. висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 05 грудня 2022 року у справі № 304/936/19 (провадження № 61-12719сво20)).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до ч.1 ст.1200 ЦК України, у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, протягом п`яти років після його смерті.

Пунктом 35.1 ст.35 Закону № 1961-IV визначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з п.36.1 ст.36 Закону № 1961-IV, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами 1-3 п.36.2 ст.36 Закону № 1961-IV передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19) зазначено, що у Законі № 1961-IV не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним п.36.2 ст.36 Закону № 1961-IV визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21), від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21) та 30 квітня 2025 року у справі № 496/3445/22 (провадження № 61-4322св24).

Однак суд першої інстанції, у порушення вимог ст.ст. 263, 264 ЦПК України, наведених вище вимог закону, правових висновків Верховного Суду та фактичних обставин справи, належним чином не врахував, унаслідок чого дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи наведене, колегія суддів проходить до висновку, що за встановлених у цій справі фактичних обставин та відповідно до положень ст.27 Закону №1961-IV з ТДВ «СК «Гардіан» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як батьків загиблої ОСОБА_3 , підлягає стягненню страхове відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілої, у розмірі по 40 200 грн 00 коп. кожному, що відповідає 12 мінімальним заробітним платам у місячному розмірі, встановленим законом на день настання страхового випадку (6 700 грн ? 12), з виплатою рівними частинами між батьками.

Крім того, з огляду на положення п.27.4 ст.27 Закону №1961-IV з ТДВ «СК «Гардіан» на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню страхове відшкодування витрат на поховання у розмірі 80 400 грн 00 коп., що не перевищує встановленого законом граничного розміру відшкодування у межах 12 мінімальних заробітних плат, встановлених на день настання страхового випадку.

З огляду на викладене, враховуючи встановлені обставини справи та положення ст. 27 Закону №1961-IV, позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТДВ «СК «Гардіан» про стягнення гарантованого законом страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТДВ «СК «Гардіан» в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, задоволенню не підлягають, виходячи з такого.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення із ТДВ «СК «Гардіан» пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посилалися на те, що після отримання страховиком 08 серпня 2023 року заяви про виплату страхового відшкодування та необхідних документів минуло більше 90 днів, передбачених п. 36.2 ст. 36 Закону №1961-IV для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування, однак відповідач у встановлений законом строк такого рішення не прийняв та виплату не здійснив, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, що відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України є підставою для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат, а також пені, передбаченої спеціальним законом.

Так, з огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія ч.2 ст.625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 07 червня 2017 року у справі № 6-282цс17 та Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15,провадження № 14-68цс18.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, провадження № 12-14гс18, зазначила, що положення ст.625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.

При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст.526, ч.2 ст.625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Уразі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом (ст.992 ЦК України).

Відповідно до п.36.5 ст.36 Закону № 1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Згідно з ч.1 ст.613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Тобто відповідальність страховика, передбачена п.36.5 ст.36 Закону № 1961-IV та ч. 2 ст.625 ЦК України, настає виключно у випадку, якщо невиконання грошового зобов`язання відбулося з його вини як боржника у даних правовідносинах.

Пунктом 36.2 ст.36 Закону № 1961-IV визначено підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом в порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

У справі, яка переглядається, встановлено, що листами від 26 грудня 2023 року та 16 січня 2024 року ТДВ «СК «Гардіан» повідомило позивачів, що строк для прийняття страховиком рішення щодо виплати страхового відшкодування призупинено до дати набрання рішенням у кримінальній справі законної сили та повідомлення про цей факт страховика, як це передбачено абзацом 4 п. 36.2 ст.36 Закону № 1961-IV.

Таким чином, у діях страховика відсутня вина у простроченні виплати страхового відшкодування, що передбачає можливість застосування штрафних санкцій, оскільки відповідно до абзацу 4 п.36.2 ст.36 Закону № 1961-IV страховик скористався своїм правом, передбаченим законом, для припинення перебігу строку для прийняття рішення щодо виплати страхового відшкодування, а тому такий строк розпочався з моменту набрання законної сили рішенням суду, ухваленим у цій справі, в частині стягнення з відповідача на користь позивачів страхового відшкодування.

При цьому саме з моменту набрання законної сили рішенням суду про стягнення з ТДВ «СК «Гардіан» на користь позивачів страхового відшкодування, у страховика настане строк для виконання грошового зобов`язання та можливість застосування до нього цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2023 року у справі № 345/3049/22 (провадження № 61-11031св23)

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволенню не підлягають, так як на момент звернення позивачів до суду з позовом між ними та ТДВ «СК «Гардіан» не виникло боргових зобов`язань, що виключає можливість застосування цивільно-правової відповідальності, передбаченої п.36.5 ст.36 Закону № 1961-IV та ч.2 ст.625 ЦК України.

Зазначені правові висновки узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постановах: від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20, провадження № 61-19906св21; від 15 серпня 2023 року у справі № 513/730/21, провадження № 61-8320св23, і підстав для відступу від цих висновків колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції, не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст.376 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволенняпозовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ТДВ «СК «Гардіан», з наведених вище підстав.

У позові ОСОБА_1 та ОСОБА_2 також просили стягнути ТДВ «СК «Гардіан» на свою користь понесені ними витрати на правову (правничу) допомогу під час розгляду справи у розмірі по 7 500 грн 00 коп. кожному.

Згідно зі ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до п.п.1, 2 ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування розміру понесених позивачами витрат на правничу допомогу у розмірі по 7 500 грн 00 коп. кожному до матеріалів справи надано: договір про надання правничої допомоги №58/23 від 20 грудня 2023 року, укладеного між адвокатом Гудз Р.А. і ОСОБА_2 ; договір про надання правничої допомоги №58-1/23 від 20 грудня 2023 року, укладеного між адвокатом Гудз Р.А. і ОСОБА_1 (а.с.64-69).

З умовами цих договорів №58/23 від 20 грудня 2023 року та №58-1/23 від 20 грудня 2023 року адвокат Гудз Р.А. на умовах платності зобов`язалась надавати ОСОБА_2 і ОСОБА_1 професійну правничу допомогу, зокрема, у судах.

Відповідно до п.6.1 договорів №58/23 від 20 грудня 2023 року та №58-1/23 від 20 грудня 2023 року, сторони домовились, що вартість послуг за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції становить 7 500 грн 00 коп.

Тобто, з договорів №58/23 та №58-1/23 від 20 грудня 2023 року вбачається, що сторони чітко погодили розмір винагороди адвоката за надання професійної правничої допомоги у суді першої інстанції у фіксованій сумі - 7 500 грн 00 коп. від кожного з позивачів. Отже, у даному випадку гонорар адвоката має фіксований характер, оскільки його розмір заздалегідь визначений та прямо погоджений сторонами у відповідних договорах про надання правничої допомоги, що свідчить про узгоджену волю сторін щодо вартості правничої допомоги незалежно від кількості вчинених процесуальних дій чи витраченого часу.

Апеляційний суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Також у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 734/2313/17 Верховний Суд наголосив, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Тому з огляду на вказані вище норми права та правові висновки Верховного Суду, колегія суддів приходить до висновку, що позивачі належним чином довели понесення ними витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції на загальну суму 7 500 грн 00 коп. кожним.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Положеннями п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України визначено, що, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи положення ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, а також те, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково, то витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Фактично за наслідками апеляційного перегляду позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ТДВ «СК «Гардіан» задоволено частково у частині стягнення страхового відшкодування, що в сукупності становить 92,44 % від загального розміру заявлених позовних вимог.

Відтак, з урахуванням принципу пропорційності розподілу судових витрат (ч.1, п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України), витрати на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню в частці, що відповідає відсотку задоволених позовних вимог, а саме: 15 000 грн ? 92,44 % = 13 866 грн 00 коп., у тому числі 6 933 грн 00 коп. - на користь кожного з позивачів (7 500 грн ? 92,44 %).

Водночас, згідно з п.п.1, 2 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Згідно з ч.4 ст.137 ЦК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, а також у постановах Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, від 12 січня 2022 року у справі № 750/10242/20.

В суді першої інстанції у відзиві на позов представник ТДВ «СК «Гардіан» - Поліщук О.Г., зокрема, заявив про неспівмірність заявленого позивачами розміру витрат на професійну правничу допомогу (по 7 500 грн 00 коп. кожному) наданим послугам (а.с.96-103).

Тому, враховуючи складність справи та виконаної адвокатом Гудз Р.А. роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин даної справи, яка є типовою та не вимагає специфічний процесуальних стратегій адвоката, а також з урахуванням доводів представника відповідача щодо неспівмірності розміру заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу наданим послугам, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність зменшення їх розміру та стягнути з ТДВ «СК «Гардіан» на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 понесених судових витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі по 5 000 грн 00 коп., кожному.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Гудз Роксолани Андріївни задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 15 січня 2025 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням та стягнення страхового відшкодування задовольнити частково.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування витрат моральної шкоди у розмірі 40 200 (сорок тисяч двісті) грн 00 коп.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування витрат моральної шкоди та витрат на поховання у розмірі 120 600 (сто двадцять тисяч шістсот) грн 00 коп.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат відмовити.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 ).

Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_9 ).

Відповідач: товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (01032, місто Київ, вул.Саксаганського, 96, код ЄДРПОУ 35417298).

Головуючий

Судді: