Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №938/1965/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 938/1965/25

Провадження № 33/4808/205/26

Категорія ч.1 ст. 130 КУпАП

Головуючий у 1 інстанції Чекан Н. М.

Суддя-доповідач Малєєв А.Ю.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду Малєєв А.Ю., розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 (Апелянт) на постанову Верховинського районного суду від 22.01.2026 та

в с т а н о в и в :

1. Зміст постанови суду першої інстанції.

1.1. Суд визнав Апелянта винним за ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП та на підставі ст. 36 КУпАП, визначив остаточне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн, позбавив права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

1.2. Згідно постанови Апелянт 02.11.2025 року о 18:47 год по вул. Флесівка села Ільці, Верховинського району, Івано-Франківської області керував транспортним засобом (тз) марки «Nissan Patrol» без номерного знака з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів), перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху, внаслідок чого допустив зіткнення з припаркованим тз «Mercedes –Benz Sprinter 311 СDI» (д.н.з. НОМЕР_1 ), власником якого є ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП тз отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками. Своїми діями Апелянт порушив вимоги п. 10.1 ПДР України.

Від проходження медичного огляду на місці події та у медичному закладі відмовився.

2. Доводи апеляційної скарги.

2.1. Оскаржена постанова суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою.

2.2. Апелянт заперечує свою вину та факт керування тз, зазначаючи, що в зазначений час він перебував на території АЗС, яка розташована неподалік від його помешкання, однак автомобілем «Nissan Patrol» не керував і не вчиняв зіткнення з іншим тз.

2.3. У матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт керування Апелянтом тз, а показання свідків є неспроможними, оскільки вони не знають Апелянта, не впізнали його в суді та є зацікавленими особами (пасажирами пошкодженого в ДТП автомобіля-евакуатора).

2.4. Вважає, що суд першої інстанції порушив його право на захист, оскільки безпідставно відхилив клопотання про зупинення провадження у зв`язку з проходженням апелянтом військової служби в зоні бойових дій, через що він був позбавлений можливості брати участь у судовому розгляді та надавати доводи на свій захист.

2.5. Зазначає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув з апелянта судовий збір, проігнорувавши те, що він є учасником бойових дій.

Просить оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Апеляційну скаргу просить розглянути без його участі.

3. Доводи клопотання захисника апелянта.

3.1. Порушення права на захист та безпідставна відмова у зупиненні провадження. Суд першої інстанції розглянув справу за відсутності ОСОБА_1 та необґрунтовано відмовив у зупиненні провадження, незважаючи на те, що він проходить військову службу та виконує завдання в районі проведення бойових дій.

3.2. Порушення презумпції невинуватості та стандарту доказування. Суддя дійшов висновку про винуватість особи без всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, тим самим порушивши принцип презумпції невинуватості.

3.3. Недоведеність факту керування транспортним засобом. До матеріалів справи не долучено жодних об`єктивних доказів (наприклад, записів із камер відеоспостереження АЗС), які б підтверджували факт керування автомобілем, а висновки ґрунтуються на поясненнях осіб, з якими у ОСОБА_1 безпосередньо перед подією виник конфлікт.

3.4. Ігнорування спеціальної процедури огляду військовослужбовців на стан сп`яніння. Працівники поліції проігнорували вимоги статті 266-1 КУпАП та провели огляд ОСОБА_1 за загальною процедурою, без залучення посадових осіб Військової служби правопорядку.

3.5. Складання протоколів з порушенням закону та недопустимість доказів. Протоколи про адміністративні правопорушення були складені без дотримання визначених законом вимог до бланків, без залучення свідків, а примірники цих протоколів до теперішнього часу так і не були вручені особі, яка притягається до відповідальності.

Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, оскаржену постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП. Також просить розглянути справу без участі сторони захисту.

4. Провадження в апеляційному суді.

4.1. В судове засідання сторони не з`явились. Захисник апелянта клопотала про розгляд справи без участі сторони захисту.

4.2. Апеляційний суд вважає, що у справі достатньо даних для її вирішення без участі сторін.

В апеляційному суді переглянутий відеозапис подій справи.

5. Апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з таких мотивів.

5.1. Щодо ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відмова водія від проходження в установленому законом порядку (ст. 266 КУпАП) медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України і містить склад ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В основу доводів апеляційної скарги покладено те, що Апелянт не керував тз, а тому в його діях відсутній склад ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В основу рішення належить покласти показання потерпілого ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які допитані в суді під присягою за змагальною процедурою та відеозапис, на якому зафіксовані події справи так, як вони відбувалися в дійсності.

З показань потерпілого і свідків слідує, що Апелянт вчинив ДТП - наїзд на ТЗ потерпілого і перебував при цьому у стані алкогольного сп`яніння - запах алкоголю, агресія.

Із відеозапису події вбачається, що 02.11.2025 о 18:47 год згідно повідомлення зі 102 працівники поліції приїжджають на АЗС та підходять до осіб чоловічої та жіночої статі, які там знаходяться, повідомляють про відеофіксацію; особа жіночої статі вказує, що вона викликала працівників поліції та розповідає про події, які відбувалися, а саме, що особа чоловічої статі, на яку вона вказує, з ними конфліктував та в`їхав у припаркований евакуатор; працівник поліції пропонує вказаній особі чоловічої статі пред`явити документи; особа чоловічої статі повідомляє, що він покаже документи лише військовим; працівник поліції роз`яснює, що в разі непокори будуть застосовані відповідні заходи; працівник поліції повідомляє, що є підозра про вживання водієм алкогольних напоїв та тричі запитує про проходження огляду на місці події; особа чоловічої статі відмовляється; працівник поліції пропонує пройти огляд в медичному закладі; працівник поліції повторно пропонує пред`явити документи; особа чоловічої статі не пред`являє документів; надалі працівник поліції відбирають пояснення у потерпілого та свідків; надалі особа чоловічої статі відмовляється їхати до медичного закладу; працівник поліції запитує повторно, однак особа чоловічої статі відмовляється, пояснюючи, що він не керував; особи, які там знаходяться повідомляють, що ця особа чоловічої статі - ОСОБА_1 ; працівник поліції встановлює особу ОСОБА_1 та ознайомлює його з правами особи, яка притягається до відповідальності та повідомляє про складання протоколу за ст. 130 КУпАП; надалі працівники поліції складають адміністративний матеріал.

Відмова Апелянта від проходження огляду на визначення стану сп`яніння на місці події та у медичному закладі зафіксована на відеозаписах:

№0044 час 0:02:40-0:03:07;

№0045 час 0:13:32.

Доводи сторони захисту, що Апелянт не керував транспортним засобом є необґрунтованими. Оскільки, відеозаписи та свідчення потерпілого й свідків у суді першої інстанції містять достовірні дані, що спростовують заперечення Апелянта щодо керування ним тз.

Крім того, на відеозаписі №0134 час 0:00:10-0:01:00 зафіксовано, як Апелянт говорить - «я не дав йому виїхати спеціально, я в`їхав в нього щоб він не виїхав». Вказане спростовує доводи сторони захисту щодо недоведеності факту керування.

Доводи апелянта про зацікавленість свідків не знайшли свого об`єктивного підтвердження. Той факт, що вказані особи були пасажирами пошкодженого евакуатора, не робить їх показання автоматично недостовірними. Свідки були попереджені про відповідальність, їхні покази є логічними, послідовними та узгоджуються з іншими доказами у справі, зокрема з протоколами про адміністративні правопорушення, схемою ДТП.

Окремо належить вирішити доводи щодо спеціального порядку огляду на стан сп`яніння Апелянта як військовослужбовця відповідно до приписів ст. 266-1 КУпАП.

Такий порядок існує, але застосувати приписи ч.3, ч. 9 ст. 266- КУпАП в цьому випадку апеляційний суд не може з огляду на таке.

По-перше, Суд слушно зауважив, що на час розгляду дані про перебування Апелянта на військовій службі в ЗСУ були відсутні і виходив з наявної доказової бази.

По-друге. Такі достовірні дані відсутні і на час перегляду апеляційної скарги, а ксерокопії документів на підтвердження про перебування Апелянта на службі в ЗСУ до уваги суд апеляційної інстанції брати не може в силу вимог безпосереднього дослідження оригіналів доказів в судовому засіданні. Апелянт в суд не з`явився оригіналів документів суду на надав.

Доводи про порушення права на захист через відмову в зупиненні провадження є безпідставними. Згідно з роз`ясненнями ККС ВС (листи №718/0/158-25 від 04.12.2025 та №764/0/158-25 від 22.12.2025), КУпАП не передбачає зупинення розгляду справ за ст. 130 у зв`язку з військовою службою. Відповідно до ч. 4 ст. 277 КУпАП, така процедура стосується виключно справ про корупційні правопорушення.

5.2. Щодо ст. 124 КУпАП.

За змістом ст. 124 КУпАП, порушення ПДР, що спричинило пошкодження, зокрема, транспортних засобів тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини Апелянта у порушенні п.10.1 ПДР України, що призвело до пошкодження тз. Протокол, схема ДТП, долучені до справи відеозаписи вказують на те, що апелянт допустив зіткнення з припаркованим на АЗС тз.

Висновок суду про те, що Апелянт перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам руху відповідає вказаним доказам.

6. Висновки

6.1. За наслідками розгляду апеляційний суд дійшов тих же висновків, що і суд першої інстанції.

6.2. Рішення суду першої інстанції обгрунтоване доказами, які досліджені судом першої інстанції і належно вмотивоване.

Підстави для його скасування відсутні, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення.

Постанову Верховинського районного суду від 22.01.2026 щодо ОСОБА_1 за ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП – залишити без змін.

Постанова не оскаржується.

Суддя А.Ю. Малєєв