Постанова від 25 лютого 2026 р. у справі №352/2307/22 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 352/2307/22

Провадження № 22-ц/4808/156/26

Головуючий у 1 інстанції СТРУТИНСЬКИЙ Р. Р.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Василишин Л.В., Баркова В.М.,

секретаря Шемрай Н.Б.,

з участю представника особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, позивача ОСОБА_1 адвоката Василюка І.М. та представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Підлуцької Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданніу режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василюк Ігор Миколайович, на рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Струтинським Р.Р. 22 жовтня 2025 року в м. Тисмениця Івано-Франківської області, повний текст якого складено 29 жовтня 2025 року,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2022 року адвокат Василюк Ігор Миколайович, який діяв у інтересах ОСОБА_1 , звернувся з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 03.11.2021 року на автодорозі Т 0906 у с. Черніїв сталася ДТП за участю автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Ніссан Прімастар», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 .

За наслідками оформлення матеріалів ДТП працівниками поліції складено щодо ОСОБА_3 протокол про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП. Згідно постанови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20.06.2022р. провадження у справі щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення.

В межах розгляду зазначеної справи призначалася судова експертиза задля з`ясування причин ДТП, причинно-наслідкового зв`язку та відповідності дій водіїв транспортних засобів.

Згідно висновку експертного дослідження від 27.04.2022 № 131-Е в діях водія ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б перебували у причинному зв`язку з фактом даної ДТП. Причиною настання ДТП з технічної точки зору є та обставина, що водій автомобіля «Ніссан Прімастар» ОСОБА_4 , виконуючи маневр повороту ліворуч, не переконався в його безпеці та не дав дорогу автомобілю «Інфініті» під керуванням ОСОБА_3 , яка в цей час виконувала маневр обгону на ділянці дороги, де такий маневр не заборонений.

З вказаного вбачається, що причиною ДТП є порушення вимог ПДР України саме водієм ОСОБА_4 .

З вини ОСОБА_4 позивачу, як власнику автомобіля «Інфініті», заподіяно матеріальну шкоду у вигляді пошкодження автомобіля, розмір якої згідно висновку судового експерта Семенюка В. М. №60 від 14.04.2022 становить 430319,12 грн. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Ніссан Прімастар» ОСОБА_4 на момент ДТП була забезпечена ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» згідно полісу №ЕР-204282336 від 01.06.2021. Однак винуватець ДТП та власник транспортного засобу не повідомили страхову компанію про настання страхового випадку.

Тому з урахуванням викладеного наявні підстави для відшкодування шкоди відповідачкою як власника транспортного засобу марки «Ніссан Прімастар». Крім того, позивачу внаслідок винних та неправомірних дій також заподіяно моральну шкоду, яка полягає в порушенні його права власності, зокрема позивач зазнав значних переживань та страждань з приводу неможливості використовувати транспортний засіб протягом значного періоду часу, що вплинуло на його життя, відносини в сім`ї, побуті.

З урахуванням наведеного, представник позивача просив стягнути з відповідача на користь позивача кошти у розмірі 430 319,12 грн матеріального збитку та 50 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст оскаржуваного рішення

Рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 22 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василюк Ігор Миколайович, до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Своє рішення суд мотивував тим, що ОСОБА_2 не є належним відповідачем за позовом, оскільки ОСОБА_4 керував транспортним засобом на законних підставах, тому в межах ліміту страхового відшкодування має відповідати ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» .

Короткий зміст апеляційної скарги

Позивач ОСОБА_1 з таким рішенням суду не погодився та подав через свого представника адвоката Василюка І.М. апеляційну скаргу.

Зазначив, що причиною ДТП є порушення ПДР водієм автомобіля «Ніссан Прімастар» ОСОБА_4 . Це підтверджується висновком судової експертизи №131-Е від 27.04.2022 р., згідно з яким у діях водія автомобіля «Інфініті» ОСОБА_3 відсутні порушення ПДР, що перебували б у причинному зв`язку з настанням ДТП. Провадження щодо неї було закрито за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Вважає, що обставини вини ОСОБА_4 у ДТП встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, та не підлягають повторному доказуванню (ч.4 ст.82 ЦПК України). Матеріальна шкода позивачу підтверджена належними доказами, зокрема висновком судового експерта №60 від 14.04.2022 р., яким визначено розмір збитків у сумі 430 319,12 грн.

Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, несе особа, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом (ст.1187 ЦК України). У разі взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки шкода відшкодовується винною особою (ст.1188 ЦК України).

Зазначив, що наявність договору страхування не звільняє власника (володільця) джерела підвищеної небезпеки від відповідальності перед потерпілим, оскільки страхування є способом забезпечення виконання обов`язку з відшкодування шкоди, але не припиняє деліктного зобов`язання.

Вважає, що суд першої інстанції при розгляді цієї справи допустив порушення норм процесуального права, а саме: ухвалив та прийняв до уваги докази, подані відповідачем із пропуском встановленого строку без вирішення питання про його поновлення (ч.8 ст.83 ЦПК України); взяв до уваги докази без підтвердження їх надсилання іншим учасникам справи (ч.9 ст.83 ЦПК України); не надав належної оцінки встановленим у справі обставинам та неправильно застосував норми матеріального права. Тому висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, передбаченим ст.263 ЦПК України.

Враховуючи наведене, представник ОСОБА_1 просив скасувати рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області та задовольнити вимоги позивача.

Позиція інших учасників справи

Відповідач ОСОБА_2 подала через свого представника адвоката Підлуцьку Х.Б. відзив на апеляційну скаргу.

Вважає, що вина ОСОБА_4 у ДТП належними та допустимими доказами не встановлена.

Постановою суду у справі про адміністративне правопорушення закрито провадження щодо ОСОБА_3 за відсутністю складу правопорушення, однак жодним процесуальним документом не встановлено вини ОСОБА_4 у вчиненні ДТП. Сам по собі висновок експерта №131-Е, на який посилається апелянт, не є беззаперечним доказом вини, оскільки ґрунтувався переважно на поясненнях однієї сторони та без повного дослідження обставин справи.

У матеріалах справи наявний експертний висновок Івано-Франківського НДЕКЦ від 24.08.2023 №СЕ-19/109-23/9627-ІТ, згідно з яким у діях ОСОБА_3 встановлено невідповідність вимогам п.10.1 та 14.2(б) ПДР України, що перебуває у причинному зв`язку з настанням ДТП, а в діях ОСОБА_4 порушень ПДР не встановлено.

Вважає, що відповідачка ОСОБА_2 не є належним відповідачем у справі.

На момент ДТП транспортний засіб Nissan Primastar перебував у законному користуванні ОСОБА_4 , який керував ним на відповідній правовій підставі. Відсутні докази того, що він був найманим працівником відповідачки або діяв у межах виконання її доручення. Таким чином, саме водій є особою, яка володіла джерелом підвищеної небезпеки на правовій підставі користування.

Зазначила, що апеляційна скарга не містить належного обґрунтування вини ОСОБА_4 та відповідальності ОСОБА_2 .

Доводи апеляції зводяться до незгоди з оцінкою доказів судом першої інстанції, проте не спростовують висновків про відсутність правових підстав для покладення відповідальності на відповідачку.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суд

Представник особи, в інтересах якої подана апеляційна скарга, позивача ОСОБА_1 адвокат Василюк І.М. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив рішення суду скасувати.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Підлуцька Х.Б., у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечила з підстав наведених у відзиві на неї.

Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Вислухавши доповідь судді, пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст. 367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є такою, що підлягає частковому задоволенню виходячи з таких підстав.

Встановлені обставини справи

03.11.2021 на автодорозі Т0906 у с. Черніїв сталася ДТП за участю автомобіля марки «Інфініті», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля марки «Ніссан Прімастар», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 20.06.2022 провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_3 закрито у зв`язку з відсутністю складу правопорушення (а.с. 5).

В межах розгляду справи про адміністративне правопорушення № 352/2397/21 була проведена судова експертиза.

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи у справі про адміністративне правопорушення № 3974/21-24 від 11.01.2022 року: 5;7) при заданих вихідних даних водій ОСОБА_3 не мала технічної можливості уникнути зіткнення з автомобілем «Ніссан Прімастар» н.з. НОМЕР_2 шляхом своєчасного зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу. При заданих вихідних даних в діях ОСОБА_3 не вбачається невідповідностей вимогам ПДР України, які б перебували у причинному зв`язку з фактом даної ДТП. 6;8) при заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія ОСОБА_4 вимогам п.п. 1.10 ( в частині значення терміну «дати дорогу»), 10.1 та 14.3 ПДР України та вказані невідповідності перебувають у причинному зв`язку з фактом даної ДТП. 9) при заданих вихідних даних причиною настання даної ДТП, з технічної точки зору, є та обставина, що водій ОСОБА_4 , виконуючи маневр повороту ліворуч не переконався у його безпеці та не дав дорогу автомобілю «Інфініті» під керуванням ОСОБА_3 , яка в цей час виконувала маневр обгону на ділянці дороги, де такий маневр не заборонений (а.с.6-12).

Згідно висновку № 60 експерта по визначенню матеріальних збитків автомобіля Infiniti QX70 АС 8000 СТ від 14.04.2022: 1) ринкова вартість досліджуваного автомобіля Infiniti QX70 на дату ДТП 03 листопада 2021 становила 563386,62 грн; 2) вартість відновлювального ремонту Infiniti QX70 станом на дату дослідження 10.01.2022 становить 903616,87 грн; 3) матеріальний збиток станом на дату дослідження 10.01.2022 становить 430319,12 грн (а.с.13-15).

Власником автомобіля, яким керувала ОСОБА_3 , марки Infiniti QX70 НОМЕР_1 згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 є позивач ОСОБА_1 (а.с.16).

18.11.2022 року адвокат Василюк І.М. в інтересах позивача ОСОБА_1 подавав заяву в ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про страхове відшкодування за шкоду майну, заподіяну внаслідок ДТП, що мала місце з вини ОСОБА_4 внаслідок керування автомобілем «Ніссан Прімастар» р.н. НОМЕР_2 (а.с.33).

У відповіді на адвокатський запит ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не заперечує, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Nissan Primastar», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 забезпечена за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР-204282336 від 01.06.2021.

Однак у виплаті страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із відсутністю постанови суду про притягнення ОСОБА_4 , водія забезпеченого транспортного засобу «Nissan Primastar» до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП.

Крім того, у відповіді зазначено про пропуск строку подання заяви про страхове відшкодування та необхідних документів (а.с.34).

Застосовані норми права

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 Цивільного процесуального кодексу України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Згідно пункту 2.2 Правил дорожнього руху України власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Аналіз змісту наведеного пункту Правил дорожнього руху і частини другої статті 1187 ЦК України у їх взаємозв`язку приводить до висновку, що коли особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником, то саме ця особа є володільцем транспортного засобу і буде нести відповідальність за завдання шкоди.

Такі висновки викладені у Попстанові Верховного Суду від 25 листопада 2024 року у справі № 357/11901/22.

Особливості відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, передбачені положеннями статті 1188 Цивільного кодексу України.

Аналіз положень статей 1166, 1167, 1187, 1188 ЦК України свідчить про встановлення в цивільному праві України змішаної системи деліктів, до якої входить: по-перше, правило генерального делікту, відповідно до якого будь-яка шкода (в тому числі моральна), завдана потерпілому неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; по-друге, правило спеціальних деліктів, яке передбачає особливості відшкодування шкоди, завданої у певних спеціально обумовлених у законодавстві випадках (спеціальними суб`єктами, у спеціальний спосіб тощо).

Отже, положення статей 1187, 1188 ЦК України є спеціальними щодо статті 1167 ЦК України, тому за загальним правилом перевага у вирішенні такого спору мала б надаватися спеціальним нормам.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що статтею 1194 ЦК України регламентується визначення обсягу відповідальності застрахованої особи у разі недостатності страхової виплати.

Однак, вказана норма у главі 82 ЦК України визначає особливості розподілу повної відповідальності (стаття 1166 ЦК України) між особою, яка заподіяла шкоду та її страховиком. Стаття 1194 ЦК України, встановивши межі відповідальності особи, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність у розмірі, що перевищує страхове відшкодування, тим самим покладає решту відповідальності на страховика.

З огляду на вказане, Велика Палата Верховного Суду вважає, що стаття 1194 ЦК України застосовується до будь-яких правовідносин, в яких бере участь особа, яка заподіяла шкоду та застрахувала свою цивільну відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17).

Закон України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» був чинним як на день укладення договору про страхування цивільно-правової відповідальності водія забезпеченого транспортного засобу «Nissan Primastar», державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_4 , так і на день настання дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до статті 9 Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого. (9.2.)

Розмір страхової суми є по суті лімітом відповідальності страховика, тобто тим обмеженням в рамках якого відповідає саме страховик.

Відшкодування моральної шкоди в розумінні Закону України № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції Закону, чинній на день настання дорожньо-транспортної пригоди, пов`язується із завданням шкоди здоров`ю або життю потерпілого (статті 23,, 26-1 та 27 Закону). Отже, на страховика покладається відповідальність за відшкодування моральної шкоди лише у зв`язку із завданням шкоди здоров`ю в межах визначеного ліміту відповідальності у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю, або життю потерпілого в межах визначеного ліміту відповідальності у розмірі 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку

Разом з тим на підставі статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Зазначена норма встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також інших умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку між такою поведінкою і завданою шкодою та вини заподіювача (крім випадків відповідальності без вини).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Оскільки у справі відсутні будь-які докази, що відповідачка ОСОБА_2 або самостійно керувала транспортним засобом, або була роботодавцем водія ОСОБА_4 , а також відсутні докази, що ОСОБА_4 керував транспортним засобом без правової підстави, або транспортний засіб був йому переданий незаконно власником транспортного засобу, тому суд першої інстанції по суті дійшов вірного висновку, що відповідачка ОСОБА_5 є неналежним відповідачем і не має відповідати за позовом.

У даній справі безпосереднім учасником дорожньо-транспортної пригоди та особою, яка керувала транспортним засобом «Ніссан Прімастар», був саме ОСОБА_4 , його цивільно-правова відповідальність і була застрахована, що підтверджено ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» у відповіді на адвокатський запит.

Позивач просить стягнути матеріальну шкоду за пошкодження транспортного засобу (автомобіля марки Infiniti QX70 НОМЕР_1 ) в розмірі 430 319,12 грн, яка перевищує ліміт відповідальності страховика, встановлений на день настання дорожньо-транспортної пригоди на рівні 50 000 грн та відшкодування моральної шкоди, яка пов`язана із пошкодженням транспортного засобу, тобто майна в розмірі 50 000 грн.

Таким чином, належними відповідачами у даному спорі має бути страховик ПрАТ «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» в межах ліміту відповідальності в частині відшкодування матеріальної шкоди (50 000 грн) та інший учасник дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 , на якого вказує позивач як на винуватця ДТП, в межах відшкодування, яке не покриває страхова виплата, тобто різниці між необхідною сумою для відновлення транспортного засобу і лімітом відповідальності страховика, а також в частині відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із пошкодженням транспортного засобу (майна).

У апеляційного суду відсутні повноваження залучати відповідача по справі, як і у суду першої інстанції без згоди позивача. При цьому обов`язок визначати належного відповідача у спорі покладений виключно на позивача.

Колегія наголошує, що відсутність постанови про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду.

Таким чином, суд першої інстанції вірно відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_2 , проте помилився з мотивами такої відмови щодо кожної із позовних вимог та помилково вказав належним відповідачем у спорі лише страховика .

З урахуванням наведеного, рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської областівід 22 жовтня 2025 року, слід змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 383, ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василюк Ігор Миколайович, задовольнити частково.

Змінити рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської областівід 22 жовтня 2025 року, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного її тексту.

Суддя-доповідач І.О. Максюта

Судді Л.В. Василишин

В.М. Барков

Повний текст постанови складено 09 березня 2026 року.