Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №334/8889/24 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 334/8889/24

Провадження № 22-ц/4808/452/26

Головуючий у 1 інстанції Татарінова О. А.

Суддя-доповідач Мальцева

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мальцевої Є.Є.

суддів: Луганської В.М., Баркова В.М.,

секретар Кузів А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду,

в с т а н о в и в:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду по справі 334/8889/24 про стягнення з нього заборгованості за кредитом за позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03.02.2022 в розмірі 34628, 23 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422, 40 грн. За результатами апеляційного перегляду Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16.12.20225 року по справі 334/8889/24 рішення ІваноФранківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року залишено без змін та набрало законної сили.

В обґрунтування заяви вказує, що він є ВПО, після переміщення із тимчасово окупованої території фактично втратив роботу на Запорізькій атомній електричній станції АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ».

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України у заявника скрутний матеріальний стан: втрата заробітку у зв`язку із неможливістю виконання трудових відносин та їх зупиненням, втрата житла - квартири за адресою: АДРЕСА_1 , якою відповідач не може користуватися та розпоряджатися з жовтня 2022 року, та вимушений щомісячно здійснювати платежі за оренду житла в розмірі 15 000 грн, наявність на утриманні двох дітей: доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається на 3 курсі Львівського національного університету ім.Івана Франка, та сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Заробітної плати за місцем роботи відповідача ТОВ «ЕДС-ПАУЕР» у розмірі 20000 грн. вистачає на забезпечення базових потреб на існування родини. Водночас відповідач від виконання Рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року по справі 334/8889/24 ніяким чином не ухиляється та не відмовляється. Зокрема, на виконання рішення суду відповідачем проведено 22.12.2025 року оплату заборгованості в розмірі 1700 грн. Станом на 23.12.0225 року розмір заборгованості складає 32 928,23 грн.

Просить розстрочити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року по справі 334/8889/24 на термін 1 рік встановивши графік платежів до 16 числа кожного місяця по 2744,02 грн.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2026 року заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.09.2025 року по справі № 334/8889/24 залишено без задоволення.

Не погоджуючи з ухвалою суду, ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу та розстрочити виконання рішення.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції при обґрунтуванні відмови у задоволенні заяви про розстрочення виконання судового рішення прийшов до помилкового висновку про необхідність знаходження судового рішення на примусовому виконанні для вирішення питання про його розстрочку. Вказує, що вирішення питання про розстрочення судового рішення не пов`язане із необхідністю знаходження судового рішення на примусовому виконанні. Тоді як для вирішення питання про зміну порядку та способу виконання рішення закон прямо вказує на необхідність знаходження такого рішення на примусовому виконанні.

Відповідач від виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року по справі 334/8889/24 ніяким чином не ухиляється, усвідомлює, що рішення суду є обов`язковим. Зокрема, на виконання рішення суду відповідачем проведено 22.12.2025 року оплату заборгованості в розмірі 1700 грн та 22.01.2026 року у розмірі 1450 грн. Станом на 23.12.2025 року розмір заборгованості складає 32 928.23 грн. Разом з тим він з 13.09.2024 року по теперішній час змінив місце проживання, переїхав до міста Івано-Франківськ, що підтверджується Довідкою переселенця № 2615-5003448451 від 13.09.2024 року. Таким чином, відповідач є ВПО, після переміщення із тимчасово окупованої території, фактично втратив роботу на ВП Запорізькій атомній електричній станції АТ «НАЕК «ЕНЕРГОАТОМ», що підтверджується наказом «Про припинення дії трудового договору з ОСОБА_4 (ЕЦ)» № 908-к від 02.09.2024 року.

Військова агресія російської федерації проти України поставили відповідача в скрутний матеріальний стан: втрата заробітку у зв`язку із неможливістю виконання трудових відносин та їх зупиненням; - втрата житла квартири за адресою: АДРЕСА_1 , якою відповідач не може користуватися та розпоряджатися з жовтня 2022 року, адже його власність знаходиться в окупації; необхідність орендувати житло та щомісячно здійснювати платежі за оренду житла в розмірі 15 000 грн; - наявність на утриманні двох дітей: доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка навчається на 3 курсі Львівського національного університету ім. Івана Франка, та сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , а заробітна плати за місцем роботи відповідача ТОВ «ЕДС-ПАУЕР» у розмірі 20000 грн вистачає тільки на забезпечення базових потреб на існування родини.

З урахуванням викладеного, просить розстрочити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року по справі 334/8889/24, яке набрало законної сили 16.12.2025 року, на термін 1 рік встановивши графік платежів 16 числа кожного місяця по 2744,02 грн.

16 лютого 2026 року представник Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» Рокетська С.В. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому доводи апеляційної скарги заперечило. Вказує, що обставини за яких можливо відстрочити виконання рішення є виключними, тобто такими, що унеможливлюють виконання рішення суду в силу непередбачуваних обставин, що настали під час здійснення виконання судового рішення. Заявником не надано належних доказів перебування у скрутному матеріальному становищі станом на час звернення з відповідною заявою до суду. Посилання заявника на скрутний матеріальний стан належними доказами не підтверджено.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу задовольнити.

Представник Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»у встановленому законом порядку повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, однак не з`явилась у судове засідання, що відповідно ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи у його відсутності.

Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, щодо яких наявні відомості про вручення повістки про явку в суд не є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві.

Судом встановлено, що рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 03.02.2022 року в розмірі 34628,23 грн, витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422 гривні 40 копійок (а.с.170-175 Т.1).

Рішення залишено без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року (а.с.202-208 Т.1).

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про розстрочку виконання рішення суду по справі 334/8889/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (212-217 Т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання рішення суду виконавчі листи не видавались. Відомості про відкрите виконавче провадження, відсутні.

Постановляючи ухвалу про відмову у розстрочення виконання рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявником при наведенні мотивів для розстрочення виконання рішення, не надано належних доказів перебування у скрутному матеріальному становищі станом на час звернення з відповідною заявою до суду.Посилання заявника на скрутний матеріальний стан належними доказами не підтверджено, оскільки заявник зазначив, що він працює та його дохід в місяць становить приблизно 30 000,00 грн. Крім того, обов`язок заявника щодо утримання двох дітей не є обставиною, що істотно ускладнює виконання рішення.Розстрочка застосовується на захист інтересів боржника, однак не повинна порушувати прав та інтересів стягувача та унеможливлювати виконання рішення суду.

Суд врахував, що рішення суду на примусовому виконанні не перебуває. А тому, не вбачає підстав для розстрочення виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 24.09.2025 року.

Висновок суду відповідає матеріалам справи та вимог закону з огляду на наступне.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя.

У розумінні практики Європейського суду ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

В силу положень ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення визначеному законом порядку. Контроль за виконанням рішення здійснює суд.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Також в цьому рішенні зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Згідно з ч.1 ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України - і за її межами.

У відповідності до змісту ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів щодо забезпечення позову.

Про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, встановлення чи зміну способу та порядку його виконання або відмову у вчиненні відповідних процесуальних дій постановляється ухвала, яка може бути оскаржена. У необхідних випадках ухвала надсилається установі банку за місцезнаходженням боржника або державному виконавцю, приватному виконавцю.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що розстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду шляхом сплати загальної суми боргу частинами, що не може перевищувати одного року з дня ухвалення спірного рішення.

Строки такого відтермінування та сума щомісячних платежів знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду.

Надання розстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника.

Закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Розстрочення або відстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року по справі № 2а-25767/10/0570 дотримана позиція суду касаційної інстанції про те, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини.

Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення або розстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення (подібний висновок наведено в постанові Верховного Суду від 21 січня 2020 року у справі № 910/1180/19).

Згідно з правовою позицією, що викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 796/43/2018, матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст. ст. 78, 81, 435 ЦПК України, саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для відстрочки виконання судового рішення.

Суд оцінює надані заявником докази у сукупності як такі, що підтверджують обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, та які є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними, тобто такими, які не залежать від волі відповідача, а отже, мають виключний характер.

Заявник просив розстрочити виконання рішення Івано-Франківського міського суду по справі №345/380/25 від 21.08.2025 року терміном на 1 рік з сплатою 16 числа щомісячного платежу з січня 2026 року по листопад 2026 року в розмірі 2744,02 грн та в грудня 2026 року в розмірі 2744,01 грн.

В обґрунтування заяви зазначив, що виконати дане рішення суду він не має змоги у зв`язку з скрутним матеріальним станом, отримує дохід у розмірі 20 000 грн, має статус ВПО та орендує квартиру. У нього на утриманні перебуває двоє дітей, а виконання рішення суду може поставити його сім`ю у скрутне матеріальне становище.

На підтвердження підстав для відстрочення виконання вказаного рішення суду ОСОБА_1 надав: довідку від 20.01.2022 року №3002-5002255820 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с.218 Т.1), наказ від 02.09.2024 року №908 акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_4 (а.с.221 Т.1), актовий запис про народження дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.225 Т.1), витяг з наказу від 26.06.2025 року №88-к/тр про прийняття на роботу на посаду технічного керівника апарату управління з 27.06.2025 року з посадовим окладом 20 000 грн (а.с.227 Т.1).

Перевіривши справу, суд апеляційної інстанції вважає, що ОСОБА_1 надав достатні докази на підтвердження його скрутного майнового стану, на підставі яких суд може розстрочити виконання рішення строком на 1 рік.

Так, заявник є внутрішньо переміщеної особи (а.с.218 Т.1) та вимушений орендувати квартиру за 15 000 грн. Наказ від 02.09.2024 року №908 акціонерного товариства «НАЕК «Енергоатом» про призупинення дії трудового договору з ОСОБА_4 (а.с.221 Т.1) підтверджує припинення трудових відносин у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а витяг з наказу від 26.06.2025 року №88-к/тр про прийняття на роботу на посаду технічного керівника апарату управління з 27.06.2025 року підтверджує отримання доходу у розмірі 20 000 грн. Крім того, у ОСОБА_5 на утриманні перебувають двоє дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 : молодший син є неповнолітнім, а старша дитина навчається у вищому навчальному закладі.

З заяви ОСОБА_1 вбачається, що він має намір добровільно виконати рішення суду, що підтверджується наданою квитанцією від 22.12.2025 року про сплату боргу в суму 1 7000 грн. Виконання рішення одразу і в повному обсязі поставить боржника та його родину в скрутне матеріальне становище, оскільки доходи родини є незначними в порівнянні з необхідними витратами на оренду житла, утримання дітей.

Відповідно до положень ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Частинами 3, 4 ст. 435 ЦПК України визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Верховного Суду України, викладеними в п. 10 Постанови від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім`ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов`язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявником не наведено у заяві про розстрочення виконання рішення суду обставин, які мають характер особливих або виняткових.

Крім того, посилання суду першої інстанції на те, що рішення суду на примусовому виконанні не перебуває, а тому відсутні підстав для розстрочення виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 24.09.2025 року є помилковим та таким, що не відповідає вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до частини першої статті 435 Цивільного процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, за заявою сторони може відстрочити або розстрочити виконання рішення. При цьому зазначена норма не ставить можливість розстрочення виконання рішення у залежність від перебування такого рішення на стадії примусового виконання чи від відкриття виконавчого провадження.

З аналізу положень статті 435 ЦПК України вбачається, що підставою для вирішення питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений спосіб чи строк, а не факт відкриття виконавчого провадження. Отже, звернення сторони до суду із заявою про розстрочення виконання рішення може мати місце як до пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і під час здійснення виконавчого провадження.

Таким чином, відсутність відкритого виконавчого провадження не є підставою для відмови у розстроченні або відстроченні виконання рішення, оскільки повноваження суду щодо вирішення такого питання передбачені процесуальним законом і не обмежені стадією виконання судового рішення.

Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Суд першої інстанції, розглядаючи заяву ОСОБА_1 неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку про залишення без задоволення заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.09.2025 року по справі № 334/8889/24.

Неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24.09.2025 року по справі № 334/8889/24.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 09 січня 2026 року скасувати та задовольнити заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення суду.

Розстрочити виконання рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 24 вересня 2025 року по справі 334/8889/24 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 32 928, 23 грн терміном на 12 місяців шляхом сплати щомісячно платежів по 2744,02 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 10 березня 2026 року.

Судді Є.Є. Мальцева

В.М.Луганська

В.М.Барков