Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №346/981/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/981/26

Провадження № 1-кп/346/549/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Коломия кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12025096180000273 від 18.12.2025 р., за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Залуччя Снятинського району Івано-Франківської області, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, на утриманні нікого не має, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 вчинив заволодіння чужим майном шляхом обману за наступних обставин.

ОСОБА_3 , з метою відновлення свого права керувати транспортними засобами, а саме повернення посвідчення водія на своє ім`я, яке було вилучено внаслідок адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП, у квітні 2025 року зателефонував до ОСОБА_2 , так як вважав, що останній зможе допомогти йому з таким відновленням. ОСОБА_2 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення, маючи корисливий умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами потерпілого ОСОБА_3 , шляхом зловживання довірою останнього, запропонував посприяти у тому, щоб треті особи надали допомогу у вирішені питання щодо повернення вилученого працівниками патрульної поліції посвідчення водія, достовірно знаючи, що запропоновану допомогу не надасть.

Надалі ОСОБА_2 надав потерпілому ОСОБА_3 номер банківської картки своєї матері – ОСОБА_4 .

ОСОБА_3 , довіряючи ОСОБА_2 , не усвідомлюючи дійсних намірів останнього, будучи впевненим, що перераховує грошові кошти у якості оплати за надані у майбутньому послуги, вказав своїй дружині ОСОБА_5 , в якої зберігалися гроші ОСОБА_3 , здійснити перекази коштів, що ОСОБА_5 і зробила за допомогою мобільного за стосунку «Приват24» 07.036.2025 о 17:38 год. перерахувала грошові кошти в сумі 37000 гривень, 08.06.2025 о 17:45 год. перерахувала грошові кошти в сумі 4000 гривень, 09.036.2025 о 15:19 год. перерахувала грошові кошти в сумі 41000 гривень та о 15:20 год. перерахувала грошові кошти в сумі 800 гривень зі свого розрахункового рахунку, відкритого в АТ КБ «приват Банк», до якого випущено банківські картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 на розрахунковий рахунок ОСОБА_4 , відкритий в АТ КБ «Приват Банк», до якого випущено банківську картку № НОМЕР_3 .

В подальшому, ОСОБА_2 , отримані шляхом зловживання довірою грошові кошти в загальній сумі 82800 гривень від потерпілого ОСОБА_6 використав на свої власні потреби, здійснюючи розрахунки та зняття готівки на території Коломийського району Івано-Франківської області, тим самим реалізував свій злочинний умисел щодо заволодіння грошовими коштами шляхом зловживання довірою, внаслідок чого спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму.

Дії обвинуваченого кваліфіковано за ч. 1 ст. 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману.

В обвинувальному акті прокурором викладено клопотання, в якому зазначено, що враховуючи те, що підозрюваний беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені в результаті досудового розслідування обставини і згідний з розглядом обвинувального акта за його відсутності, у відповідності до положень ч.1 ст.302 КПК України просить розглянути обвинувальний акт у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , складена в присутності захисника ОСОБА_7 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України, та згоди з розглядом обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, погоджується на призначення покарання в межах санкції ч.1 ст.190 КК України.

До обвинувального акту додана письмова заява потерпілого ОСОБА_3 , який також просив розглянути обвинувальний акт в суді у спрощеному провадженні за його відсутності, погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження, згідно з ч.2 ст.302 КПК України.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що інші учасники судового провадження також не оспорюють встановлені органом досудового розслідування обставини, суд вважає за можливе провести розгляд обвинувального акту щодо вчинення кримінального проступку у спрощеному провадженні в порядку ст. 382 КПК України без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та без фіксування за допомогою технічних засобів в порядку, визначеному ч. 4 ст. 107 КПК України.

Відповідно до частини 4 ст. 107 КПК України у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали кримінального провадження, вважає доведеним те, що ОСОБА_2 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 190 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого відповідно до ст.66 КК є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого відповідно до ст.67 КК України не встановлено.

При вирішенні питання щодо призначення покарання, ОСОБА_2 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, що згідно зі ст. 12 КК України є кримінальним проступком; обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що його обтяжують, особу винного, який раніше не судимий, на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, не має офіційних доходів, неодружений та не має нікого на утримані, є особою працездатного віку, не є інвалідом, перебуває на обліку військовозабов`язаних у ІНФОРМАЦІЯ_2 , по мобілізації не призивався.

Враховуючи викладене суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_2 можливо призначити покарання в межах санкції ч. 1 ст. 190 КК України, у виді громадських робіт. На думку суду, саме таке покарання відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, буде необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, обмеження щодо призначення саме такого виду покарання, визначені ст.56 КК України, судом не встановлені.

Щодо цивільного позову.

Потерпілий ОСОБА_3 в рамках даного кримінального провадження звернувся із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди завданої вчиненням кримінального правопорушення і просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 82800 гривень такої шкоди.

Дослідивши позовну заяву та матеріали кримінального провадження суд приходить до висновку про її обґрунтованість та підставність виходячи з наступного.

Відповідно до ст.127 КПК України підозрюваний, обвинувачений, а також за його згодою будь-яка інша фізична чи юридична особа має право на будь-якій стадії кримінального провадження відшкодувати шкоду, завдану потерпілому, територіальній громаді, державі внаслідок кримінального правопорушення. Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Відповідно до ст.129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, постановляючи ухвалу про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно із вимогами ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до вимог ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

В долученій до обвинувального акту письмовій заяві обвинуваченого ОСОБА_2 , складеній в присутності захисника ОСОБА_7 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, окрім іншого зазначено про повне визнання ОСОБА_2 цивільного позову потерпілого.

Згідно п.1 ч.2 ст. 49 ЦПК України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Частиною шостою статті 263 ЦПК України передбачено, що якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої та четвертої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, беручи до уваги доведенність вини ОСОБА_2 в незаконному заволодінні ним грошовими коштами ОСОБА_3 в сумі 82800 гривень та завдання ним майнової шкоди потерпілому в зазначеному розмірі, визнання ОСОБА_2 цивільного позову в повному обсязі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо речових доказів.

Постановами слідчого в кримінальному провадженні визнані речовими доказами платіжні інструкції про переказ коштів АТ КБ «Приват Банк» на загальну суму 82800 грн. на 4 аркушах, оптичні диски CD-R з інформацією АТ КБ «Приват Банк» таз інформацію ПрАТ «ВФ України», DVD-R з інформацією ПрАТ «Київстар», банківська картка АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3 , які зберігаються при матеріалах кримінального провадження.

Долю вказаних речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме залишає їх при матеріалах кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.22, 1166, 1177 ЦК України, ст.ст.49, 263 ЦПК України, ст. ст. 100, 127-129, 373-376, 382 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.

Речові докази: платіжні інструкції про переказ коштів АТ КБ «Приват Банк» на загальну суму 82800 грн. на 4 аркушах, оптичні диски CD-R з інформацією АТ КБ «Приват Банк» та з інформацію ПрАТ «ВФ України», DVD-R з інформацією ПрАТ «Київстар», банківська картка АТ КБ «Приват Банк» № НОМЕР_3 , - зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , картка платника податків НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , картка платника податків НОМЕР_5 ) матеріальну шкоду завдану кримінальним правопорушенням в сумі 82800 (вісімдесят дві тисячі вісімсот) гривень.

На вирок може бути подана апеляційна скарга протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області з урахуванням обмежень, визначених ч. 1 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно направити учасникам судового провадження .

Суддя: ОСОБА_1