Вирок від 08 березня 2026 р. у справі №346/1670/25 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/1670/25

Провадження № 1-кп/346/364/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря ОСОБА_2 ,.

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №62025140150000158 від 27.02.2025 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Чернівці, українця, громадянина України, одруженого, на утримані має малолітню дитину, з середньо-спеціальною освітою, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді майстер розборки військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Солдат ОСОБА_4 , 26.02.2025 року приблизно о 08годині 00 хвилин, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, будучи ознайомленим із наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 321 від 25.02.2025 року «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди» перебуваючи на території військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ), під час шикування відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини та в подальшому, демонструючи свою зверхність, демонстративно не вибув 26.02.2025 до нового місця служби у м.Слов`янськ, чим відкрито відмовився виконати законний наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 321 від 25.02.2025 року.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 визнав себе винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та надав суду показання, що він був мобілізований до ЗСУ 25.02.2025 року. 26.02.2025 о 08:00 год. він перебував на території військової частини НОМЕР_2 за адресою АДРЕСА_2 , його покликали на шикування, де разом з ним перебувало близько 10 чоловіків. Майор оголосив наказ командира військової частини НОМЕР_2 № 321 від 25.02.2025 року «Про переміщення особового складу в район виконання завдань та призначення адміністрації військової команди», про вибуття 26.02.2025 особового складу в АДРЕСА_3 . Оскільки він є віруючим і його релігійні переконання забороняють йому брати до рук зброю, він про це повідомив командування і відмовився виконувати наказ, робив це свідомо. Після чого він з іншими військовослужбовцями був доставлений до ДБР, розпочато кримінальне провадження, йому було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Через два тижня дружина внесла заставу і він звільнився з СІЗО, після чого прибув до військової частини НОМЕР_2 і продовжив військову службу. Командуванням було враховано його релігійні переконання та призначено на посаду майстра відділення ремонтну військової техніки, а з серпня 2025 року він був переведений до військової частини НОМЕР_3 окремий ремонтно-відновлюваний батальйон, де він сумлінно проходить військову службу до теперішнього часу. Він розуміє, що вчинив неправильно, йому дуже прикро за свою поведінку та вчинок. Встановлені досудовим розслідуванням обставини не оспорює, у вчиненому щиро кається, просить не досліджувати усі докази, а обмежитися його допитом.

Відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, з урахуванням позиції учасників провадження, суд вважає недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які учасниками судового провадження не оспорюються, у суду відсутні сумніви у добровільності позиції обвинуваченого та інших учасників, яким роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлений права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку.

Відтак суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення знайшла своє підтвердження та кваліфікує його дії за ч.4 ст.402 КК України як непокору, тобто відкриту відмову виконати наказ начальника, вчинену в умовах воєнного стану.

Обставинами, які відповідно до ч.1 ст.66 КК України, пом`якшують покарання, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України в ході судового розгляду судом не встановлено.

Згідно з ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому суд враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином; дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий; одружений, має на утриманні малолітню дитину 2018 р.н.; з середньо-спеціальною освітою; є членом Церкви Адвентистів Сьомого Дня громади Чернівці-Жучка м.Чернівці з 19.09.2004 року, його позитивну характеристику пастора громади; його вік та стан здоров`я, на обліку в лікаря нарколога чи психіатра не перебуває; на час судового розгляду сумлінно продовжує військову службу в військовій частині НОМЕР_1 та позитивно характеризується за місцем служби; критично ставиться до вчиненого. Суд також враховує обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Скоппола проти Італії» від 17.09.2009 року (заява № 10249/03) зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Отже, враховуючи вищенаведене, з врахуванням двох обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому та істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), та з врахуванням особи винного, зокрема, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності, його негативне і критичне ставлення до вчиненого, його повернення для проходження військової служби та відповідальне ставлення до служби, його намагання виправитись, суд вважає за можливе застосувати ч.1 ст.69 КК України та призначити обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.402 КК України, а саме у виді 1 року позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст..58 КК України, покарання у виді службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від шести місяців до двох років у випадках, передбачених цим Кодексом, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше двох років призначити службове обмеження на той самий строк.

Із суми грошового забезпечення засудженого до службового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від десяти до двадцяти відсотків. Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.(ч.2 ст.58 КК)

З урахуванням обставин даної справи та особи обвинуваченого (останній є військовослужбовцем та проходить військову службу в військовій частині НОМЕР_1 ), суд вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_4 покарання замість позбавлення волі із застосуванням ст..58 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 рік із відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми його грошового забезпечення.

Саме таке покарання на думку суду відповідатиме завданням та цілям кримінального покарання, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як ним, так і іншими особами.

Щодо запобіжного заходу

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 28.02.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою із можливістю внесення застави в сумі 121120 грн.

Відповідно до квитанції №1.106785431.1 від 17.03.2025 ОСОБА_6 внесла заставу в сумі 121120 грн. в справі № 344/3572/25, провадження №1-кс/344/1839/25 за ОСОБА_4 .

Питання повернення внесеної заставодавцем ОСОБА_6 застави за обвинуваченого ОСОБА_4 в сумі 121120 грн. слід вирішити відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України, тобто слід повернути заставодавцю.

Відповідно до довідки начальника ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарання №12» 17.03.2025 ОСОБА_4 звільнений після внесення застави в розмірі 121120 гривень.

Відповідно до пп в) п. 1 ч.1 ст.72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення одному дню позбавлення волі відповідають три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування.

Судом встановлено, що обвинуваченому ОСОБА_4 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою і він перебував під вартою в період з 28.02.2025 року по 17.03.2025 року, що є попереднім ув`язненням. Отже вказаний строк необхідно зарахувати в строк покарання із вказаного вище розрахунку, а саме одному дню попереднього ув`язнення відповідає три дні службового обмеження.

Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме оптичний диск із відеозаписом відмови ОСОБА_4 від виконання наказу слід залишити при матеріалах кримінального провадження.

Цивільний позов не заявлявся.

Процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 381, 382, 394, 615 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України та призначити покарання із застосуванням ст.69, ст..58 КК України у виді службового обмеження для військовослужбовців на строк 1 (один) рік із відрахуванням в дохід держави 10 відсотків із суми його грошового забезпечення

Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою, у військовому званні, а строк покарання не зараховується йому в строк вислуги років для присвоєння чергового військового звання.

Початок строку відбування покарання відраховувати з дня видання командиром військової частини відповідного наказу на підставі розпорядження суду про виконання вироку, що набрав законної сили.

На підставі ч.1,ч.5 ст.72 КК України, у строк відбування покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення ОСОБА_4 з 28 лютого 2025 року по 17 березня 2025 року включно, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за три дні службового обмеження для військовослужбовців.

Запобіжний захід скасувати.

Речові докази – оптичний диск із відеозаписом відмови ОСОБА_4 від виконання наказу - залишити при матеріалах кримінального провадження.

На підставі ч.11 ст.182 КПК України, заставу у даному кримінальному провадженні, сплачену ОСОБА_6 17.03.2025 року за ОСОБА_4 в сумі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень повернути заставодавцю: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Коломийський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копії вироку вручити сторонам під розписку негайно.

Суддя: ОСОБА_1