Вирок від 09 березня 2026 р. у справі №341/1686/25 — Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1686/25

Номер провадження 1-кп/341/74/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025091140000160 від 01.08.2025 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Галич Івано-Франківської області, зареєстрованого, та який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не працюючого, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ст. 124 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Галич Івано-Франківської області вищезазначене кримінальне провадження,

в с т а н о в и в :

31.07.2025 близько 21-30 годин ОСОБА_6 разом з ОСОБА_3 , знаходились по вул. Майдан Різдва, що в центральній частині м. Галич Івано-Франківської області, де разом на лавці вживали алкогольні напої.

Під час розпивання спиртного, близько 21-45 години, між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт на побутовому ґрунті. У ході конфлікту ОСОБА_6 , маючи перевагу у фізичній силі, повалив ОСОБА_3 на лавку та, притиснувши своїм тілом останнього до лавки, став умисно наносити йому удари рукою у ділянку голови та інших частин тіла.

В результаті отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 відчув сильний фізичній біль та усвідомлюючи, що не в змозі рівно протистояти діям ОСОБА_6 , відчуваючи безпосередню загрозу своєму життю та здоров`ю, захищаючись від суспільно небезпечного посягання з боку ОСОБА_6 , з метою негайного його відвернення та припинення неправомірних дій зі сторони ОСОБА_6 , за допомогою ножа, який мав з собою, оскільки цього дня повертався зі цвинтаря та використовував його під час упорядкування могили родичів, вирішив заподіяти останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Для приведення наміру до виконання, ОСОБА_3 , діючи умисно, з перевищенням меж необхідної оборони, усвідомлюючи, що такий спосіб захисту не відповідає небезпечності посягання, передбачаючи суспільно небезпечний характер своїх дій у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , та бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, перевищуючи межі необхідної оборони, в частині умисного заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання та обстановки захисту, взяв у праву руку кухонний ніж, який мав із собою, та завдав вказаним ножем декілька ударів в область грудної клітки ОСОБА_6 , який в цей час своїм тілом притиснув ОСОБА_3 до лавки та наносив останньому удари.

В результаті умисних злочинних дій ОСОБА_3 спричинив ОСОБА_6 тілесні ушкодження, які відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як таких, що є небезпечні для життя в момент заподіяння.

У судовому засіданні обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України визнав повністю, підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення відповідно до викладених в обвинувальному акті обставин. Щиро розкаявся та зазначив, що потерпілому відшкодував збитки, повідомив, що усвідомив протиправність своїх діянь, просив суд суворо не карати.

Потерпілий в судовому засіданні просив суворо не карати ОСОБА_3 , претензій до нього не має.

Переконавшись у тому, що обвинувачений повністю визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, правильно розуміє зміст обвинувачення, фактичні обставини справи, які ніхто не оспорює, погоджується з кваліфікацією вчинених діянь, а прокурор не висловлює жодних заперечень щодо встановлених обставин, роз`яснивши цим особам, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позиції, заслухавши думку учасників судового провадження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, винуватості обвинуваченого у його вчиненні.

Згідно ст. 337 КПК України суд діє в межах висунутого обвинувачення.

Оцінивши у сукупності показання обвинуваченого, відомості, що характеризують його як особу, суд вважає доведеною вину ОСОБА_3 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та знаходить правильною кваліфікацію його дій за ст. 124 КК України, які виразились в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони.

Надані обвинуваченим в судовому засіданні показання відповідають обставинам справи.

При призначенні покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. ст. 65-67 КК України та роз`ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особливості конкретного кримінального правопорушення й обставини його вчинення, особу винного, його поведінку до вчинення кримінального правопорушення і після; обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень. Також, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої покарання, як втручання держави в приватне життя особи, повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи - воно має бути законним, пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Вивченням особи ОСОБА_3 встановлено, що раніше до кримінальної відповідальності не притягувався; розлучений, проживає з матір`ю, відносно якої вчиняв домашнє насильство; має постійне місце проживання, де скарг на нього не надходило.

За долученою випискою з медичної карти ОСОБА_3 має вірусний цироз печінки В+С, активна фаза, прогресуючий перебіг. ГЦН ІІ стадія. Хронічний холецестит, хронічний панкреатит.

Відповідно до досудової доповіді обвинуваченого за місцем його проживання, роботи, умов його життєдіяльності, відносин у суспільстві, середній рівень ризику вчинення ним повторного кримінального правопорушення, а також середній рівень небезпеки для суспільства свідчать про можливість виправлення особи без ізоляції від суспільства. Зважаючи на те, що факторів ризику вчинення повторного правопорушення (криміногенні потреби) до яких відносяться, вживання алкоголю та контроль над поведінкою та мисленням, у випадку прийняття судом рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, вважає доцільним крім обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на обвинуваченого додаткові обов`язки, передбачені ч. 3 ст. 76 КК України. Таким чином, існує середній ризик ймовірних насильницьких дій, спрямованих на завдання фізичного болю чи морального страждання, приниження людської гідності, сексуальне насильство (у тому числі вчинення корисливих кримінальних правопорушень із застосуванням або погрозою застосування насильницьких дій).

Обставинами, які згідно ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому є щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

За п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України скоєння кримінального правовопрушення в стані алкогольного сп`яніння суд визнає обставиною, що обтяжує покарання.

При призначенні покарання ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, скоєного останнім, яке відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд також враховує стан здоров`я ОСОБА_3 , який офіційно не працевлаштований; має тимчасові заробітки, проживає з матір`ю, відносно якої неодноразово вчиняв домашнє насильство за ст. 173-2 КУпАП; тому призначення таких покарань як штраф, громадські або виправні роботи, суд вважає недоцільним.

Враховуючи зазначені вище обставини, суд вважає, що ОСОБА_3 необхідно призначити покарання у виді пробаційного нагляду в межах санкції статті, з покладенням обов`язків, передбачених п.п. 1-3 ч. 2, п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України, що є необхідним й достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Саме таке покарання просив призначити обвинуваченому і процесуальний прокурор, посилаючись на обставини справи.

Суд дійшов висновку про відсутність підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили, який під час досудового слідства не обирався, клопотань про обрання запобіжного заходу учасниками процесу не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Цивільний позов не заявлено.

Відповідно до частини четвертої статті 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі статті 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України та призначити йому покарання у виді пробаційного нагляду строком на 2 (два) роки.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 ч. 2 та п. 4 ч. 3 ст. 59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;

- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з дня його постановки на облік до уповноваженого органу з питань пробації після звернення даного вироку до виконання.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду від 04.08.2025 - скасувати.

Речові докази:

-ніж із руків`ям виготовленим із полімерного матеріалу синього кольору із лезом виготовленим із металу-знищити;

-джинсові штани синього кольору із слідами речовини бурого кольору та сорочку чорного кольору з білим кольором - повернути власнику,

-сорочка чорна з білим кольором-повернути власнику;

-три змиви РБК, полімерний стакан із слідами РБК, скляна пляшка від горілки-знищити;

-скляна пляшка від горілки -знищити;

-медична карта стаціонарного хворого ОСОБА_6 - вважати повернутою в КНП "Галицька лікарня";

-мобільний телефон «Astron»-вважати повернутим ОСОБА_6 .

Вирок може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особою, яка перебуває під вартою протягом тридцяти днів з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

СуддяОСОБА_7