Рішення від 01 березня 2026 р. у справі №215/331/26 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Тернівський районний суд міста Кривого Рогу

Дніпропетровської області

справа № 215/331/26

номер провадження 2/215/1791/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі:

головуючого судді - Дудікова А.В.,

при секретарі - Болдирєвій А.О.,

за участю:

представника позивача - Борисенко А.І.

представника відповідача,

яка приймає участь

в режимі відеоконференції - Григорівої О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою звукозаписувального технічного засобу в приміщенні Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №215/331/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення,

встановив

Описова частина

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення з відповідача на його користь недоплаченої частки заробітної плати (матеріальної допомоги на оздоровлення) за 2017, 2018, 2019 та 2021 роки у розмірі 7 736,50 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що на час звернення до суду з позовом, він працює електрозварювальником ручного зварювання 4 розряду ПТО вагонів станції Терни Криворізького регіонального відділу організації роботи станцій виробничого штату віробничого підрозділу «Служба роботи станцій» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця».

У період з 2017-2021 роки позивач перебував у щорічних відпустках та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення, однак відповідачем матеріальна допомога надавалася не в повному обсязі. Позивачу була частково надана матеріальна допомога у розмірі: за 2017 рік- 2 105 грн; 2018 рік - 2 301,25 грн, 2019 рік - 2 508,75 грн, 2020 рік - 2 627,50 грн, 2021 рік - 4 540 грн, тоді як повинна була бути у розмірі: 2017 рік – 3 200 грн, 2018 рік – 3 723 грн, 2019 рік – 4 173 грн, 2020 рік – 4 723 грн, 2021 рік – 6 000 грн. У зв`язку з чим, він змушений звернутися до суду за захистом своїх трудових прав.

Ухвалою суду від 27.01.2026 справу прийнято до провадження суддею Дудіковим А.В., визначено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 02.03.2026.

30.01.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача, Григоріва О.Ю. зазначає, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про виплату сум матеріальної допомоги на оздоровлення, яка на його думку, не була йому виплачена під час надання щорічної відпустки, відповідно до умов Колективного договору укладеного між адміністрацією та профспілковою організацією структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної Філії «Придніпровська залізниця» АТ «Укрзалізниця». Так, пунктом 3.1.15. Колективного договору на 2014-2015 роки, укладеного між адміністрацією та трудовим колективом відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», та схваленого на конференції трудового колективу ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» 25.03.2014 встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги. Однак, в подальшому, відповідно до п.п. 3, 5 розділу І «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 року було встановлено, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, передбачених колективним договором усіх рівнів. До внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Постановою від 14.04.2017 №ВЧДЕ-2/635, ПК/13 встановлено застосовувати з 01.04.2017 у діючому колективному договорі замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб». Також, висновки позивача про застосування до спірних відносин ст. 9 КЗпП України у зв`язку із настанням погіршення та порушення суттєвих умов трудового договору є помилковими. Крім того, вимоги позивача про стягнення грошових коштів на правничу допомогу в розмірі 2 500 грн вважає неспівмірними з обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на їх надання, складністю справи та є необґрунтовано завищеними. При цьому зазначила, що згідно зі ст. 233 КЗпП становлено тримісячний строк для звернення з даною категорією справ до суду. У зв`язку з чим, вимоги позивача вважає незаконними та необґрунтованими, а тому у задоволенні позову просить відмовити,судові витрати віднести на рахунок позивача (а.с. 51-60).

Представник позивача Борисенко А.О., у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, з підстав та доводів наведених в позовній заяві та просила позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Григоріва О.Ю., у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву, поданому до суду.

Мотивувальна частина

Мотиви, якими керується суд першої інстанції та застосовані норми права

Суд, вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працює електрозварювальником ручного зварювання 4 розряду ПТО вагонів станції Терни Криворізького регіонального відділу організації роботи станцій виробничого штату віробничого підрозділу «Служба роботи станцій» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця», та не оспорюється відповідачем (а.с.14-16).

У період з 2017-2021 роки ОСОБА_1 перебував у щорічних відпустках та користувався правом на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення.

Відповідно наданих суду розрахункових листів, позивачу була виплачена матеріальна допомога на оздоровлення за: 2017 рік у розмірі 2 105 грн; 2018 рік у розмірі 2 301,25 грн; 2019 рік у розмірі 2 508,75 грн; 2020 рік у розмірі 2 627,50 грн; 2021 рік у розмірі 4 540 грн.

Згідно зі ст. 10 КЗпП України, колективний договір укладається на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ними органів.

Відповідно до ст. 13 КЗпП України та ст. 7 Закону України «Про колективні договори і угоди», зміст колективного договору визначається сторонами.

Статтею 13 КЗпП України визначено, що у колективному договорі встановлюються взаємні обов`язки роботодавця та працівника, зокрема, щодо встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати і інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.) Колективним договором встановлюються додаткові, порівняно з чинним законодавством і угодами, гарантії.

Згідно зі ст. 18 КЗпП України, положення колективного договору розповсюджуються на всіх працівників підприємства, установи, організації та є обов`язковими для роботодавця та працівника.

Відповідно до ч. 2 ст. 97 КЗпП України, форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Як вбачається із матеріалів справи, пунктом 3.1.15 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2014-2015 роки, встановлено, що при кожному наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадку поділу відпустки на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати за письмовою заявою матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 40% тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги (а. с. 22-24).

Дія вищевказаного Колективного договору неодноразово подовжувалася на підставі спільних постанов керівництва СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровська залізниця» та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», а саме: 20.01.2017, 31.01.2018, 23.01.2019, 23.01.2020, 16.01.2021, (а.с.25,27,28,29,30).

Постановою від 14.04.2017 «Про застосування розрахункової величини «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» у колективному договорі» за підписами начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Хатковой С.С. та голови ППО ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О., вирішили застосовувати з 01.04.2017 у діючом у колективному договорі СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», замість величини «мінімальна заробітна плата» розрахункову величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» (а.с. 26).

Відповідно до Постанови від 15.06.2021 «Про внесення змін до колективного договору експлуатаційного вагонного депо Батуринська»» внесено зміни до колективного договору СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», а саме: пункт 3.1.15 перший абзац викладено в новій редакції: «При наданні працівникам щорічної відпустки загальної тривалості або не менше її половини (у випадках поділу її на частини), незалежно від періоду її надання, виплачувати один раз на рік згідно з положенням (Додаток2), за письмовою заявою працівника, матеріальну допомогу на оздоровлення в розмірі 50 відсотків тарифної ставки чи посадового окладу за посадою, котру обіймає працівник, встановленого штатним розписом на дату подання заяви, але не менше двох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, встановлених законодавством України на 01 січня (податкового) звітного року» (а. с. 30).

Пунктом 1.4. Колективного договору визначено, що зміни і доповнення до колективного договору, що не порушують соціального та економічного становища працівників відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо «Батуринська» вносяться протягом строку його дії до узгоджувальної комісії і при погодженні сторін затверджуються на спільному засіданні адміністрації і профспілкового комітету, а всі інші - на конференції трудового колективу.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік», тобто на момент прийняття 14.04.2017 спільної Постанови від начальника СП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Хатковой С.С. та голови ППО ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Коровайнюк Н.О., мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200 грн.

За Законом України «Про державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2017 року був встановлений на рівні 1 600 грн, з 01 травня 2017 року – 1 684 грн, з 01 грудня 2017 року 1 762 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 000 грн, 2 105 грн, 2 202,50 грн відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200 грн.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2018 року був встановлений на рівні 1 762 грн, з 01 липня 2018 року – 1 841 грн, з 01 грудня 2018 року 1 921 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 202,50 грн, 2 301,25 грн та 2 401,25 грн відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 723 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2019 року був встановлений на рівні 1 921 грн, з 01 липня 2019 року - 2 007 грн, з 01 грудня – 2 102 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 401,25 грн, 2 508,75 грн та 2 627,50 грн відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 4 173 грн.

Згідно із Законом України «Про державний бюджет України на 2020 рік» прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2020 року був встановлений на рівні 2 102 грн, з 01 липня 2020 року - 2 197 грн, з 01 грудня 2020 року - 2 270 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 627,50 грн, 2 746,25 грн та 2 837,50 гр. відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2020 року була встановлена на рівні 4 723 грн, з 01 вересня 2020 року 5 000 грн.

Законом України «Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлений прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, з 01 січня 2021 року був встановлений на рівні 2 270 грн, з 01 липня 2021 року - 2 379 грн, з 01 грудня 2021 року - 2 481 грн, тому 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, становив 2 837,50 грн, 2 973,75 грн та 3 101,25 грн, відповідно, мінімальна заробітна плата по Україні з 01 січня 2021 року була встановлена на рівні 6 000 грн, з 01 грудня 2021 року 6 500 грн.

Таким чином, прийняття 14.04.2017 спільної Постанови керівництвом структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровської залізниці» та первинною профспілковою організацією ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» №ВЧДЕ-2/635 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом» є діями, що погіршували становище працівників порівняно із законодавством та вказана постанова повинна була прийматися не за погодженням сторін на спільному засіданні керівництва структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровської залізниці» і первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», а на конференції трудового колективу, оскільки на момент прийняття вказаної постанови, мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200 грн, отже вказана сума є більшою за 125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом, така різниця між вказаними величинами має місце і в наступних роках, тому суд вважає, що при визначенні позивачу розміру матеріальної допомоги на оздоровлення підлягає застосуванню не спільна Постанова керівництва структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» Регіональної філії «Придніпровської залізниці» та первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» №ВЧДЕ-2/635 від 14.04.2017, яка погіршує становище працівників, а п. 3.1.15. Колективного договору.

Відповідно до ст. 9 КЗпП України, умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Стаття 9 КЗпП не вимагає будь-якої процедури визнання недійсними умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством. Вона безпосередньо оголошує такі умови недійсними і не вимагають судової процедури визнання їх недійсними.

Також, у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач попереджав позивача про погіршення існуючих умов оплати праці.

Доводи відповідача про те, що пунктом 5 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774- VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина у колективних договорах та угодах усіх рівнів, а сторонам, які уклали колективні договори і угоди, у тримісячний строк привести їх норми у відповідність із цим Законом згідно із законодавством та до внесення змін до колективних договорів і угод усіх рівнів щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд відхиляє з огляду на наступне.

Так, стаття 58 Конституції України передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Проаналізувавши у сукупності положення статей 22, 58 Конституції України, статтю 9 КЗпП України, суд приходить висновку, що нові Закони, які погіршують становище працівників, зокрема призводять до зменшення певних виплат, розмір яких врегульований до прийняття цих Законів, договорами про працю не мають зворотної сили.

Як вже зазначалося вище, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», мінімальна заробітна плата по Україні була встановлена на рівні 3 200 грн, тоді як прожитковий мінімум на одну працездатну особу, в розрахунку на місяць, був встановлений на рівні 1 600 грн. Зазначене також стосується й інших спірних періодів, зазначених у позові, де розмір мінімальної заробітної плати перевищує розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, про що вказано вище.

Таким чином, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII погіршив становище позивача та інших працівників підприємства щодо розміру матеріальної допомоги, звузив його право на матеріальну допомогу, а тому не має зворотної сили та не може бути застосований при визначення розміру цієї допомоги.

Твердження ж відповідача про те, що, після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06 грудня 2016 року, фактичний розмір матеріальної допомоги на оздоровлення не змінювався, а змінилась лише розрахункова величина, судом не приймаються, так як вказані зміни потягли зміну реального розміру допомоги, про що зазначено вище.

Суд вважає, що прийняття Закону України «Про внесення змін до законодавчих актів України» № 1774-VІІІ від 06.12.2016 не створює юридичних наслідків щодо застосування п.3.1.15. Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2014-2015 роки, укладеного між відокремленим структурним підрозділом «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська», в особі начальника ОСОБА_2 , та головою первинної профспілкової організації відокремленого структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» ОСОБА_3 , схваленого конференцією трудового колективу 25.03.2014, в частині виплати допомоги на оздоровлення, оскільки питання виплати матеріальної допомоги на оздоровлення, умови виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, обставини, за яких вона виплачується, а також кому саме вона може бути виплачена першочергово, визначається, в даному випадку, колективним договором, п. 3.1.15. якого визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні на момент виплати допомоги, а прийнята за вказівкою 29.03.2017 №Ц/6-25/713-17 за підписами голови правління ПАТ «Укрзалізниця» В.Балчуна., члена правління ПАТ «Укрзалізниця» Ж. Марчека та голови профспілки залізничників і транспортних будівельників України В. Бубняка 14.04.2017 спільна Постанова начальника структурного підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» та голови первинної профспілкової організації ВСП «Експлуатаційне вагонне депо Батуринська» №ВЧДЕ-2/635 від 14.04.2017 про застосовування з 01.04.2017 замість мінімальної заробітної плати, як розрахункової величини для визначення посадових окладів, заробітної плати та інших виплат передбачених колективними договорами, величину «125 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом», прийняті з порушенням вимог Колективного договору, отже не підлягають застосуванню при визначенні розміру матеріальної допомоги на оздоровлення.

При цьому, приймаючи до уваги, що відповідно до положень п. 3.1.15. Колективного договору визначено, що матеріальна допомога на оздоровлення виплачується за письмовою заявою працівника у розмірі 40% відсотків тарифної ставки чи посадового окладу на момент надання допомоги, котру обіймає працівник, але не менше мінімальної заробітної плати по Україні саме на момент виплати допомоги, а виплата матеріальної допомоги позивачу відбувалася у 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роках, суд вважає за необхідне при визначенні розміру недоплаченої частини вказаної допомоги виходити з розміру мінімальної заробітної плати по Україні встановленої за 2017, 2018, 2019 та 2021 роки, тому суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Відповідно з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь позивача підлягає стягненню недоплачена матеріальна допомога в сумі 7 736,50 грн, що складається з: -1 095 грн за 2017 рік (3 200-2 105 грн);- 1 421,75 грн за 2018 рік (3 723 грн - 2 301,25 грн); - 1 664,25 грн за 2019 рік (4 173 грн - 2 508,75 грн); - 2 095,50 грн за 2020 рік (4 723 грн – 2 627,50 грн); - 1 460 грн за 2021 рік (6 000 грн – 4 540,00 грн).

Щодо строків позовної давності слід зазначити наступне.

За змістом ст. 2 Закону України «Про оплату праці», до складу заробітної плати крім основної та додаткової, входять інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Матеріальна допомога на оздоровлення, що надається до щорічної відпустки, є систематичною матеріальною допомогою. Це визначає пункт 2.3.3. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Госкомстату від 13 січня 2004 року № 5. Таку допомогу виплачують робітникам певних категорій: на оздоровлення; через екологічний стан регіону. Матеріальна допомога на оздоровлення належить до заохочувальних та компенсаційних виплат, що належать до фонду оплати праці.

Аналіз наведених положень законодавства дає суду підстави дійти висновку про те, що матеріальна допомога входить до структури заробітної плати.

Разом з тим, ч. 1 ст. 233 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025.

Отже, строки звернення позивача до суду за вирішенням трудового спору не було пропущено, оскільки з вимогою про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення за період з 2017 року по 2021 рік він мав право звернутися до суду без обмеження будь-яким строком.

З урахуванням наведеного, доводи представника відповідача, що позивачем пропущено строк звернення до суду є необгрунтованими.

Висновки за результатом розгляду позовної заяви

З урахуванням вищевикладеного, вислухавши доводи представника відповідача, надавши належну оцінку представленим у справі доказам у їх сукупності та приймаючи до уваги, що дії відповідача щодо недоплати ОСОБА_1 частини матеріальної допомоги на оздоровлення є неправомірними, суд вважає за необхідне позов задовольнити і стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачений розмір матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 7 736,50 грн за період 2017 - 2021 роки, включно.

Щодо судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до приписів ст. 133, 137 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу входять до складу судових витрат, пов`язаних з розглядом справи та підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, в матеріалах цивільної справи при подані позову до суду було додано копію ордеру, договір про надання правової допомоги №24/12/01 від 24.12.2025, акт про надання правової допомоги, оригінал квитанції 03ААВ №3333479 від 24.12.2025 про сплату витрат за правничу допомогу в сумі 2 500 грн, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, а також заявлено вимогу про розподіл судових витрат (а. с. 34, 35-38, 39).

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позовних вимог, судові витрати віднести на рахунок позивача. Вказує, що на його думку ці витрати є необґрунтовано завищеними та не потребували значного часу адвоката, оскільки нею подано значну кількість аналогічних позовів. Вказані витрати вважає неспівмірними з обсягом наданих послуг, часом, витраченим адвокатом на їх надання та складністю справи.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката. Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Надаючи оцінку переліченим послугам правничої допомоги, суд зазначає, що сума 2 500 грн не є значною порівняно з обсягом роботи та часом, витраченим адвокатом на складання даного позову. Заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу є обґрунтованим та співмірним, що відповідає вимогам ч. 4 ст. 137 ЦПК України. При цьому, складання позовної заяви та проведення розрахунків недоплаченої допомоги на оздоровлення теж потребує часу та зусиль, як і виготовлення копій документів учасникам процесу, та подання позову до суду. Відповідачем не доведено, що складання позову та його подання до суду не вимагало від представника позивача будь-яких зусиль.

Враховуючи викладене, витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави, так як позивач при поданні позову до суду звільнений від сплати судового збору, підлягає стягненню судовий збір у сумі 1 331,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення недоплаченого розміру матеріальної допомоги на оздоровлення, - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 недоплачений розмір матеріальної допомоги на оздоровлення в розмірі 7 736 (сім тисяч сімсот тридцять шість) гривень 50 коп. за період 2017 -2021 роки, включно.

Стягнути з Акціонерного Товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 на правову допомогу в сумі 2 500 (дві тисячі п`ятсот) гривень.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір у розмірі 1 331(одна тисяча триста тридцять одна) гривню 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне Товариство «Українська залізниця», код ЄДРПОУ-40075815, місцезнаходження за адресою: 03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5.

Повний текст судового рішення складено та підписано 09 березня 2026 року.

Суддя