Рішення від 05 березня 2026 р. у справі №215/6170/25 — Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/6170/25

2/215/510/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2026 року м.Кривий Ріг

Тернівський районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області

в складі: головуючого, судді - Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Коломійчук К.Ю.

розглянувши в підготовчому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Мельник Лариса Григорівна, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, у зв`язку з прийняттям спадщини, -

ВСТАНОВИВ:

23.07.2025 позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, який змінено 05.08.2025, про визнання права власності на квартиру, у зв`язку з прийняттям спадщини. Просять визнати за ОСОБА_1 право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,2вк.м. та житловою площею 17,0кв.м., у зв`язку з прийняттям спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування вказує, що власником вищевказаного спадкового майна є ОСОБА_4 , який заповідав належну йому квартиру по АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 , шляхом складання заповіту від 19.12.2019. ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_2 подав заяву нотаріусу міста Кривого Рогу про прийняття спадщини у встановлений законом строк, але свідоцтво про право на спадщину не отримав. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після його смерті позивач звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка. Спадкоємцями першої черги також є діти померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відповідачі по справі). 21.05.2025 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кириєнко Ю.Ф. було відмовлено у вчинені нотаріальної дії, тому позивач змушена звернутися в суд з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в підготовче засідання не з`явилися, подали заяву про підтримання позовних вимог, просять проводити розгляд за їх відсутності (а.с.78,89).

Відповідач ОСОБА_2 в підготовче засідання не з`явився, подав заяву про визнання позовних вимог, просить проводити розгляд за його відсутності (а.с.92).

Відповідач ОСОБА_3 в підготовче засідання не з`явилася, подала заяву про визнання позовних вимог, просить проводити розгляд за її відсутності (а.с.90).

Ухвалою судді Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16.09.2025 прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі, розгляд призначено за правилами загального позовного провадження, почато підготовче провадження, призначено підготовче засідання.

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності сторін, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, на підставі наявних у суду матеріалів, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ст.263 ч.6 ЦПК України, якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до ст.206 ч.ч.1, 4 ЦПК України, позивач може відмовитися відпозову,а відповідач-визнати позовна будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Оскільки відповідач позов визнав, відповідно до ст.206 ч.4, 263 ч.6 ЦПК України, суд приймає визнання позову відповідачами, яке на думку суду не суперечить вимогам закону, позов є законним та для його задоволення маються всі законні підстави. Наявність родинних зв`язків, смерть спадкодавця, коло спадкоємців, відмова нотаріуса, підтверджується наданими позивачем доказами (а.с.4,24-26.

Квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 25.01.1996 приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Пахомовою Н.І., реєстровий №485. Право власності зареєстровано 12.02.1996 Криворізьким БТІ і записано в книзі під №1дод-63-565, згідно довідки за №186577 від 31.03.2021. Вказана квартира була придбана за особисті кошти (накопичення) ОСОБА_4 , що підтверджується заявою-розпискою ОСОБА_5 , з якою він перебував у зареєстрованому шлюбі на час придбання квартири, заява засвідчена підписами свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , та підписом і печаткою начальника ЖКК-14 Сидоренко В.М. (а.с.29). ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.21). За життя ОСОБА_2 прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_4 , який склав заповіт на усе своє майно (копія заповіту від 19.12.2019 та витягу про реєстрацію у спадковому реєстрі – а.с.22,23), що підтверджується копією постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиенні нотаріальної дії від 21.05.2025 (а.с.28). ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 (а.с.4).

Відповідно до ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, що також узгоджується зі статтею 16 ЗУ «Про власність» від 07.02.1991, яка діяла на час набуття права власності померлим ОСОБА_4 .

Частина 2 статті 13 Кодексу про шлюб та сім`ю України, вказує що права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану.

Згідно зі ст. 22, 28 вказаного Закону, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Кожна річ, набута за час шлюбу є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Статтею 57 СК України визначено перелік видів особистої приватної власності одного з подружжя та підстави її набуття.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які складають підстави виникнення права спільної сумісної власності на майно подружжя) визначені в статті 60 СК України.

За змістом цієї норми майно, набуте за спільні кошти подружжя за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Статтею 61 СК України передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути: будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту; заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя; речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таким чином, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статті 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, необхідно встановити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти подружжя або їх спільна праця.

Перебування спірної квартири у спільній сумісній власності ОСОБА_9 та ОСОБА_10 спростовується завою-розпискою останньої (а.с.29), де вона вказала, що ОСОБА_4 за життя придбав квартиру за власні кошти.

Відповідно до пункту 111 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 року (чинної на час відкриття спадщини) прийняття і відмова від спадщини можуть мати місце щодо всього спадкового майна. Спадкоємець не вправі прийняти одну частину спадщини, а від іншої частини відмовитися. Спадкоємець, який прийняв частину спадщини, вважається таким, що прийняв усю спадщину.

Враховуючи викладене, що відповідачі подали заяви про відмову від прийняття спадщини після смерті батька на користь його дружини ОСОБА_1 (позивача по справі) ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею після смерті чоловіка ОСОБА_2 , та відповідно власницею спадкового майна.

Відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилася внаслідок його смерті.

Суд вважає, що обраний позивачами спосіб захисту свого невизнаного права стосовно визнання права власності на спадкове майно, а не визнання права на спадщину, відповідає правовідносинам які склалися, оскільки існують виняткові обставини. Як вказав ВССУ в листі №16.05.2013 № 24-753/0/4-1, та пленумі про судову практику у справах про спадкування - визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Оскільки відповідач позов визнав, відповідно до ст.206 ч.4 ЦПК України, суд приймає визнання позовних вимог щодо визнання права власності за позивачем, яке здійсненими судом заходами по перевірці на думку суду, не суперечить вимогам закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, позов є законним та для його задоволення маються всі законні підстави. Належність померлому ОСОБА_2 квартири за адресою: АДРЕСА_3 , на праві власності, родинні відносини, прийняття спадщини підтверджується наданими позивачем доказами.

Оскільки суду надано всі належні докази прав позивача на спадщину, з чим погодилися відповідачі, то суд вважає, що при розгляді справи в загальному позовному провадженні виходячи з суті справи про спадкування, відповідно до ст.274 ч.4 ЦПК України, позов підлягає задоволенню, слід визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її чоловіка – ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,2вк.м. та житловою площею 17,0кв.м..

К еруючись ст.ст.206 ч.4, 247 ч.2, 263-267, 273, 274 ч.4 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача – адвокат Мельник Лариса Григорівна, до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання права власності на квартиру, у звязку з прийняттям спадщини – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , право власності на спадкове майно, що залишилося після смерті її чоловіка – ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 35,2вк.м. та житловою площею 17,0кв.м..

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено суддею без проголошення 06.03.2026 року.

СУДДЯ: