Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №300/3511/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 рокуЛьвівСправа № 300/3511/25 пров. № А/857/27539/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача: Гінди О.М.,

суддів: Заверухи О.Б, Матковської З.М.,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року (головуючий суддя: Матуляк Я.П., місце ухвалення - м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій, -

встановив:

ОСОБА_1 , 17.05.2025, звернулася з позовом до суду, який надійшов засобами поштового зв`язку в якому просила:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови здійснити з 01.11.2024 року перерахунок пенсії позивачки із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в України, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році у розмірі 1,197 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 у розмірі 1.0796 та у зв`язку зі вказаним провести перерахунок і виплату пенсії позивачки із врахуванням раніше виплачених сум.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.11.2024 року перерахунок пенсії позивачки із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році у розмірі 1,197 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2024 №185 у розмірі 1,0796 та у зв`язку зі вказаним провести перерахунок і виплату пенсії позивачки із врахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування позову зазначає, що з 12.12.2022 її переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Для обчислення розміру пенсії, розрахунок заробітку проведено з урахуванням середньої заробітної плати в Україні з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки. Однак, пенсія позивачки не була проіндексована, в тому числі і після звернення із відповідною заявою. Вважає, що відповідач протиправно відмовив у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у 2023 році у розмірі 1,197 та у 2024 році у розмірі 1,0796 відповідно.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року позов задоволено повністю.

Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області у проведенні індексації пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у 2023 та 2024 роках, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії, у розмірі 1,197 та 1,0796 відповідно.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.11.2024 індексацію пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні у 2023 та 2024 роках, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у розмірі 1,197 та 1,0796 відповідно, та у зв`язку із цим провести перерахунок та виплату пенсії з 01.11.2024.

З цим рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, а тому просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що Порядок № 124 є базовим нормативно-правовим актом, який визначає загальний механізм реалізації частини другої статті 42 Закону № 1058-IV. Усі подальші урядові акти щодо щорічної індексації пенсій (зокрема постанови № 118, № 168, № 185) є спеціальними актами застосування положень Порядку № 124 у відповідному бюджетному періоді. Звертає увагу суду, що Порядок № 124 не суперечить змісту частини другої статті 42 Закону № 1058-IV, а навпаки, встановлює деталізований механізм її реалізації, що й відповідає природі підзаконного нормативно-правового акта. Шляхом закріплення відповідної базової величини, Уряд реалізував делеговані йому повноваження з конкретизації порядку перерахунку пенсій, не виходячи за межі визначених Законом № 1058-IV приписів.

Позивачкою відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких мотивів.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка з 12.12.2022 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На звернення позивачки від 28.03.2025 щодо належного проведення індексації пенсії, відповідач надав інформацію щодо розміру та розрахунку її пенсійної виплати (а.с. 8-11).

Вважаючи, що відповідач протиправно відмовив у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії у 2023 та 2024 роках, позивачка звернулася з позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ГУ ПФУ, здійснюючи перерахунок пенсії позивачці на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», встановивши їй щомісячну доплату до пенсії в розмірі 135 грн. у 2022 році та 100 грн. у 2023 році, замість застосування коефіцієнта збільшення 1,14 та 1,197, відповідно до показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, який безпосередньо враховувався для обчислення пенсії позивачки, діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, які є основним джерелом існування, повинні забезпечувати рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові та організаційні засади індексації грошових доходів населення визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення». Так, відповідно до статей 1, 2 зазначеного Закону індексація грошових доходів населення є встановленим законами та іншими нормативно-правовими актами України механізмом підвищення грошових доходів громадян, який дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними у гривнях на території України та які не мають разового характеру, зокрема пенсії.

Обов`язковість проведення індексації закріплена у статті 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», відповідно до якої законами України з метою надання соціальної підтримки населенню встановлюються державні соціальні гарантії, зокрема щодо індексації доходів населення для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Частиною другою статті 19 цього Закону визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності.

Економічною підставою для проведення індексації грошових доходів населення, відповідно до статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», є перевищення індексу споживчих цін порогу індексації, який установлюється у розмірі 103 відсотків.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, згідно з частиною другою статті 9 зазначеного Закону, визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою вдосконалення пенсійного забезпечення громадян, визначення дати щорічної індексації пенсій та кола осіб, яким такі пенсії підлягають індексації, 15 лютого 2022 року прийнято Закон України № 2040-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення пенсійного законодавства», яким частину п`яту статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» викладено у новій редакції.

Відповідно до зазначеної норми індексація пенсій проводиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, із застосуванням коефіцієнта збільшення, що визначається відповідно до абзаців другого і третього частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Принципи, засади та механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій, а також надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду України визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Преамбулою цього Закону встановлено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для забезпечення індексації пенсій щороку з 1 березня проводиться перерахунок раніше призначених пенсій шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, що враховується для обчислення пенсії.

Зазначений показник щороку збільшується на коефіцієнт, який відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться таке збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передували попередньому року.

Водночас у разі відсутності дефіциту коштів Пенсійного фонду України для фінансування виплати пенсій у солідарній системі розмір щорічного збільшення зазначеного показника може бути збільшений, однак не повинен перевищувати 100 відсотків показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні за відповідний трирічний період.

Розмір та порядок такого збільшення визначаються у межах бюджету Пенсійного фонду України за рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням мінімального розміру збільшення, визначеного абзацом другим частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, наведені норми законодавства свідчать про те, що індексація пенсій є гарантованим державою механізмом підтримання купівельної спроможності пенсійних виплат, має обов`язковий характер та здійснюється у порядку і розмірах, визначених законодавством України.

З метою забезпечення ефективної реалізації права громадян на перерахунок пенсій Кабінетом Міністрів України 20 лютого 2019 року прийнято постанову № 124 «Питання проведення індексації пенсій у 2019 році», якою, зокрема, затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Порядок № 124).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 124 перерахунок пенсій у зв`язку зі збільшенням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, проводиться шляхом збільшення показника середньої заробітної плати, що враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року, на коефіцієнт, визначений відповідно до пункту 4 цього Порядку. При цьому кожен наступний перерахунок здійснюється з урахуванням показника середньої заробітної плати, збільшеного у попередні роки.

Пунктом 4 Порядку № 124 передбачено, що коефіцієнт збільшення показника середньої заробітної плати визначається за формулою, яка враховує показник зростання споживчих цін за попередній рік та показник зростання середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за відповідні періоди. Розмір такого коефіцієнта щороку визначається Кабінетом Міністрів України у межах бюджету Пенсійного фонду України. Перерахунок пенсій відповідно до цього Порядку проводиться щороку з 1 березня.

Запровадивши удосконалений механізм щорічної індексації пенсій, держава взяла на себе зобов`язання забезпечити підтримання купівельної спроможності доходів громадян у зв`язку зі зростанням цін шляхом підвищення пенсій із застосуванням уніфікованого механізму, який передбачає збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році» установлено, що з 01 березня 2022 року перерахунок пенсій відповідно до Порядку № 124 проводиться із застосуванням коефіцієнта збільшення у розмірі 1,14. У випадку, якщо розмір збільшення в результаті такого перерахунку не досягав 100 гривень, встановлювалася щомісячна доплата до пенсії у сумі, якої бракує до зазначеного розміру.

Водночас пунктом 3 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 2023 рік було зупинено дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Разом з тим пунктом 8 цього ж розділу встановлено, що у 2023 році, зокрема, положення частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовуються у порядку, на умовах та у строки, визначені Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації зазначених положень Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 24 лютого 2023 року № 168, якою передбачено, що з 01 березня 2023 року перерахунок пенсій згідно з Порядком № 124 здійснюється із застосуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати у розмірі 1,197.

Отже, індексація пенсій у 2022– 2023 роках здійснювалася відповідно до зазначених постанов Кабінету Міністрів України шляхом застосування коефіцієнтів до показника середньої заробітної плати, який враховувався для обчислення пенсії станом на 01 жовтня 2017 року.

Разом з тим суд апеляційної інстанції звертає увагу, що положення Порядку № 124 не повністю узгоджуються з приписами частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Так, Закон передбачає збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, тоді як Порядок № 124 встановлює застосування коефіцієнта до показника середньої заробітної плати станом на 01 жовтня 2017 року.

З огляду на викладене, положення пункту 5 Порядку № 124 підлягають застосуванню у системному зв`язку з частиною другою статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто під час проведення індексації повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Відповідно до положення частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України чи іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таке повноваження суду кореспондує із принципом верховенства права та спрямоване на забезпечення застосування нормативних актів, які відповідають критерію «якості закону».

При цьому Верховний Суд неодноразово зазначав, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції України та законам України, незалежно від того, чи оскаржувалися такі акти у судовому порядку та чи залишаються вони формально чинними. Зазначена правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №913/204/18 та від 10 березня 2020 року у справі №160/1088/19.

Отже, у разі суперечності норм підзаконного нормативно-правового акта нормам закону підлягають застосуванню норми закону як акта вищої юридичної сили.

Суд апеляційної інстанції, надавши оцінку встановленим у справі обставинам та перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, зазначає таке.

Таким чином, при проведенні перерахунку пенсій, призначених у 2020– 2023 роках відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з щорічною індексацією підлягає збільшенню показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 42 зазначеного Закону.

При цьому підлягають застосуванню відповідні постанови Кабінету Міністрів України, зокрема:

постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2021 року №127 «Про додаткові заходи соціального захисту пенсіонерів у 2021 році»;

постанова Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році»;

постанова Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році».

Разом з тим Порядок проведення перерахунку пенсій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 року №124, підлягає застосуванню лише в частині, що не суперечить положенням Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на загальний принцип ієрархії нормативно-правових актів та пріоритетності закону над підзаконним нормативно-правовим актом, застосування при проведенні індексації пенсій починаючи з 2020 року положень пункту 5 Порядку №124 у тій частині, в якій вони не відповідають приписам частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», є неправомірним.

Отже, абзац перший у сукупності з абзацом другим пункту 5 Порядку №124 повинні застосовуватися виключно у відповідності з положеннями частини другої статті 42 зазначеного Закону. Це означає, що під час проведення індексації має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який фактично враховувався для обчислення пенсії під час її призначення.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 січня 2025 року у справі №160/28752/23, відповідно до якого орган Пенсійного фонду, здійснюючи перерахунок пенсії на підставі частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», не вправі підміняти застосування встановленого коефіцієнта індексації встановленням щомісячних доплат.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач під час проведення перерахунку пенсії позивачки фактично не застосував передбачені законодавством коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, а натомість встановив щомісячну доплату до пенсії у розмірі 135 грн у 2022 році та 100 грн у 2023 році.

Зазначені дії свідчать про те, що відповідач не здійснив належного перерахунку пенсії позивачки відповідно до вимог частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та відповідних постанов Кабінету Міністрів України, якими встановлено коефіцієнти індексації.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком про те, що відповідач безпідставно відмовив позивачці у проведенні індексації пенсії із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за відповідні роки, а саме:

у 2023 році — у розмірі 1,197;

у 2024 році — у розмірі 1,0796.

Відтак відмова відповідача у проведенні належної індексації пенсії є протиправною, оскільки не відповідає вимогам законодавства у сфері пенсійного забезпечення.

Отже, з урахуванням установлених обставин справи, аналізу норм матеріального права та правових висновків Верховного Суду, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач, відмовивши у проведенні належної індексації пенсії позивачці із застосуванням визначених законодавством коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати, діяв всупереч вимогам частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У зв`язку з цим така відмова є протиправною, а порушене право позивачки підлягає захисту шляхом зобов`язання відповідача здійснити відповідний перерахунок та виплату пенсії.

Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 311, 316, 321, 322, 325, 328, КАС України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 червня 2025 року у справі № 300/3511/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. М. Гінда

судді О. Б. Заверуха

З. М. Матковська