Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №640/18111/20 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/18111/20 Суддя першої інстанції: Стецик Назар Васильович

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача - Файдюка В.В.,

суддів - Аліменка В.О., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області, Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону про визнання протиправними і скасування рішення та наказу в частині, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач-1, ГУ НП в Київській області), Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач-2, Атестаційна комісія №2), Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону (далі - відповідач-3, Апеляційна атестаційна комісія) про:

- визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії №2 щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнання протиправним та скасування наказу від 14.07.2020 №204 о/с Головного управління Національної поліції в Київській області в частині звільнення помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції;

- поновлення на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 з спеціальним званням «сержант поліції»;

- стягнення з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 25.06.2025 позов задоволено повністю:

- визнано протиправним та скасовано рішення Атестаційної комісії №2 Головного управління Національної поліції в Київській області, оформлене протоколом №67 від 23.06.2020, щодо прийняття рішення про звільнення зі служби через службову невідповідність помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 ;

- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 14.07.2020 №204 о/с в частині звільнення помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області сержанта поліції ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» через службову невідповідність;

- поновлено ОСОБА_1 на посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 16.07.2020;

- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 суму середнього грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 606 563,16 грн (шістсот шість тисяч п`ятсот шістдесят три гривні 16 копійок).

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачами не було доведено існування взагалі правових підстав для призначення атестації позивача, отримання ним низьких балів за тестування не є визначальним критерієм для прийняття рішення про відповідність чи невідповідність посаді, а саме по собі спірне рішення не містить належних обґрунтувань і мотивів його прийняття. З огляду на його протиправність та зважаючи на те, що рішення Атестаційної комісії №2 зумовило прийняття наказу про звільнення позивача, то останній також підлягає скасуванню, а ОСОБА_1 - поновленню на раніше займаній посаді із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його у повному обсязі та прийняти нове, яким адміністративний позов залишити без задоволення.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивачу правомірно призначено атестування в силу положень п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про Національну поліцію» для вирішення питання про звільнення із служби в поліції через службову невідповідність через отримання незадовільної оцінки з профпідготовки, а на співбесіді ОСОБА_1 заявив, що не хоче працювати у черговій частині і робота йому не подобається.

Після усунення визначених в ухвалі від 21.07.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, а також витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 10.03.2026.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 з березня 2015 року проходив службу у ГУ МВС України в м. Києві, а з листопада 2015 року - в органах Національної поліції, що підтверджується довідкою ГУ НП в Київській області (а.с. 75) та копією послужного списка (а.с. 79-83).

Наказом т.в.о. начальника ГУ НП в Київській області №208 о/с від 03.05.2020 сержанта поліції ОСОБА_1 призначено на посаду помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції (а.с. 10).

23.06.2020 Атестаційною комісією №2 за результатами співбесіди з позивачем було прийнято рішення, оформлене протоколом №67 від 23.06.2020, яким за результатами розгляду матеріалів, проведеної співбесіди обговорення, Атестаційна комісія №2 одноголосно прийняла рішення про відсутність у ОСОБА_1 знань законодавчої бази, що регламентує діяльність Національної поліції, схильність останнього до порушення трудової дисципліни, потреби постійного контролю як на службі, так і в побуті, небажання до саморозвитку та низьку комунікацію (а.с. 13).

Як наслідок комісія дійшла висновку про те, що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність (а.с.12 зворот).

Наказом начальника ГУ НП в Київській області «По особовому складу» №204 о/с від 14.07.2020 сержанта поліції ОСОБА_1 , помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції, звільнено зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» 15.07.2020 (а.с.11).

Підставою для звільнення визначено: атестаційний лист від 23.06.2020, довідка від 10.07.2020 №105.

На підставі встановлених вище обставин, здійснивши системний аналіз положень ст. ст. 17, 47, 48, 57, 77, 94 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон), ст. ст. 235, 241-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також ряду приписів Інструкції про порядок проведення атестування поліцейських, затвердженої наказом МВС України від 17.11.2015 №1465 (далі - Інструкція №1465), Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених наказом МВС України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260), Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100), а також інших підзаконних актів, суд першої інстанції прийшов до висновку про безпідставність прийняття спірних рішення і наказу, оскільки останні не містять належних і переконливих обґрунтувань їх ухвалення.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке.

Закон України «Про Національну поліцію» (тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.

Згідно з ч. 1 ст. 48 Закону призначення та звільнення з посад поліцейських здійснюється наказами посадових осіб, зазначених у статті 47 цього Закону.

Статтею 47 Закону закріплено, що призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції відповідно до номенклатури посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України. У разі проведення конкурсу для визначення кандидата для призначення на відповідну посаду призначення на посади поліцейських здійснюють посадові особи органів (закладів, установ) поліції згідно з номенклатурою посад, яку затверджує Міністерство внутрішніх справ України, та відповідно до результатів конкурсу.

Пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється через службову невідповідність.

У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 57 Закону атестування поліцейських проводиться з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки на підставі глибокого і всебічного вивчення, визначення відповідності посадам, а також перспектив їхньої службової кар`єри.

Приписи ч. 2 ст. 57 Закону визначають, що атестування поліцейських проводиться: 1) при призначенні на вищу посаду, якщо заміщення цієї посади здійснюється без проведення конкурсу; 2) для вирішення питання про переміщення на нижчу посаду через службову невідповідність; 3) для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність.

За правилами ч. 3 ст. 57 Закону атестування проводиться атестаційними комісіями органів (закладів, установ) поліції, що створюються їх керівниками.

Рішення про проведення атестування приймає керівник поліції, керівники органів (закладів, установ) поліції стосовно осіб, які згідно із законом та іншими нормативно-правовими актами призначаються на посади їхніми наказами.

Порядок проведення атестування поліцейських затверджується Міністром внутрішніх справ України (ч. ч. 4-5 ст. 57 Закону).

Викладене свідчить, що передумовою проведення атестування поліцейського є рішення про проведення такого атестування, яке приймає керівник поліції стосовно особи, яка згідно із законом призначається на посаду його наказом. Разом з тим, як правильно підкреслив позивач у відповіді на відзив, доказів прийняття наказу про проведення атестування ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, підстави для проведення атестування є вичерпними. Метою проведення атестування із будь-яких зазначених вище підстав є вирішення можливості в той чи інший спосіб залишення особи на службі і, як крайній захід, пропозиція щодо звільнення зі служби у зв`язку зі службовою невідповідністю виходячи з професійних, моральних і особистих якостей.

Кожна з зазначених трьох підстав для проведення атестування повинна бути зв`язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов`язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Порядок атестування поліцейських, яке проводиться в апараті Національної поліції України, територіальних (міжрегіональних) органах (закладах, установах) Національної поліції України (далі - органи поліції), визначений Інструкцією №1465.

Розділом IV Інструкції №1465 визначений порядок організації, підготовки, проведення атестування.

Пунктом 1 розділу IV Інструкції № 1465 передбачено, що організаційні заходи з підготовки та проведення атестування оголошуються наказами відповідних керівників і передбачають: 1) створення атестаційних комісій; 2) складання списків поліцейських, які підлягають атестуванню; 3) визначення дати, часу і місця проведення засідання комісії; 4) розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідних органів поліції оголошень про набір до атестаційної комісії; 5) доведення до поліцейських інформації про проведення атестування, у тому числі шляхом розміщення на офіційному веб-сайті МВС, Національної поліції України чи відповідного органу поліції інформації про час та місце проведення атестування.

Згідно з п. 11 розд. IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Відповідно до п. 3 розд. IV Інструкції №1465 атестаційні листи на поліцейських складають безпосередні керівники.

Пунктами 7-9 розділу IV Інструкції №1465 визначено, що керівники, які складають атестаційний лист, зобов`язані: 1) ознайомитися з вимогами цієї Інструкції; 2) проаналізувати проходження служби, професійну та спеціальну підготовку, а також конкретні показники служби поліцейського; 3) вивчити матеріали (характеристики) на осіб, які відряджені до державних (міждержавних) органів, установ та організацій із залишенням на службі в поліції; 4) на підставі всебічного вивчення особистих, професійних та ділових якостей поліцейського, який атестується, заповнити атестаційний лист за формою, визначеною в додатку 1 до цієї Інструкції.

В атестаційному листі зазначаються такі відомості про поліцейського, який атестується: 1) результати службової діяльності згідно з функціональними обов`язками; 2) дисциплінованість, принциповість у вирішенні службових питань, уміння будувати свої стосунки з громадянами та колегами по службі, здатність працювати над усуненням особистих недоліків, авторитет у колективі та серед населення; 3) прагнення до вдосконалення службової діяльності, почуття особистої відповідальності, стійкість моральних принципів, сміливість, рішучість, організованість, здатність контролювати власні емоції, поведінка поза службою; 4) володіння іноземними мовами; 5) культура в службі та ставлення до підвищення свого освітнього та культурного рівнів; 6) стан здоров`я та фізична підготовленість, уміння володіти табельною вогнепальною зброєю, прийомами рукопашного бою, спеціальними засобами індивідуального захисту та активної оборони, здатність переносити психофізичні навантаження та труднощі служби; 7) основні найбільш характерні та істотні недоліки в службовій діяльності та особистій поведінці; 8) інші дані, які, на думку керівника, заслуговують на увагу для більш повної характеристики підлеглого; 9) результати проходження підвищення кваліфікації.

Прямі керівники зобов`язані всебічно розглянути зміст атестаційного листа, з`ясувати відповідність викладених у ньому даних дійсному стану справ у службовій діяльності поліцейського, який атестується, та внести до відповідного розділу атестаційного листа один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Атестаційний лист після розгляду прямими керівниками передається на розгляд до атестаційної комісії.

Відповідно до п. 10 розд. IV Інструкції №1465 з метою визначення теоретичної та практичної підготовленості, компетентності, здатності якісно та ефективно реалізовувати на службі свої потенційні можливості атестаційна комісія проводить тестування поліцейського, який проходить атестування.

За результатами проведеного тестування атестаційна комісія встановлює мінімальний бал, що становить 25 балів за тестом на знання законодавчої бази (далі - професійний тест), та 25 балів за тестом на загальні здібності та навички, який в обов`язковому порядку ураховується атестаційною комісією при прийнятті рішення, визначеного пунктом 15 цього розділу.

Згідно з п. 11 розд. IV Інструкції №1465 атестаційна комісія при прийнятті рішення розглядає атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського, який проходить атестування.

Пунктом 12 розділу IV Інструкції №1465 закріплено, що за рішенням атестаційної комісії поліцейські, які проходять атестування, проходять співбесіду з відповідною атестаційною комісією.

Атестаційна комісія за підписом голови має право робити відповідно до законодавства запити про надання необхідних матеріалів і документів, що стосуються службової діяльності поліцейського, який атестується.

Згідно з п. 15 розд. IV Інструкції №1465 атестаційні комісії на підставі всебічного розгляду всіх матеріалів, які були зібрані на поліцейського, під час проведення атестування шляхом відкритого голосування приймають один з таких висновків: 1) займаній посаді відповідає; 2) займаній посаді відповідає, заслуговує призначення на вищу посаду; 3) займаній посаді не відповідає, підлягає переміщенню на нижчу посаду через службову невідповідність; 4) займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.

Пунктом 16 розділу IV Інструкції №1465 визначено, що атестаційні комісії при прийнятті рішень стосовно поліцейського повинні враховувати такі критерії:1) повноту виконання функціональних обов`язків (посадових інструкцій); 2) показники службової діяльності; 3) рівень теоретичних знань та професійних якостей; 4) оцінки з професійної і фізичної підготовки; 5) наявність заохочень; 6) наявність дисциплінарних стягнень; 7) результати тестування; 8) результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Отже, атестування поліцейських фактично включає два етапи: тестування та співбесіду.

Тестування передбачає професійний тест (тест на знання законодавчої бази) та тест на загальні здібності та навички.

І хоча положення Інструкції №1465 не містять конкретного порядку проведення співбесіди, водночас, виходячи з її змісту та мети атестування можна стверджувати, що під час співбесіди Атестаційна комісія повинна розглянути атестаційний лист та інші матеріали, які були зібрані на поліцейського; оцінити ділові, професійні, особисті якості поліцейського, його освітній та кваліфікаційний рівень, а також з`ясувати відповідність особи поліцейського критеріям, визначеним п. 16 розд. IV Інструкції №1465, для чого поліцейському, який проходить атестування, можуть ставитись питання.

Згідно з п. 20 розд. IV Інструкції №1465 усі рішення атестаційної комісії оформлюються протоколом. У протоколі зазначаються дата і місце прийняття рішення, склад комісії, питання, що розглядалися, та прийняте рішення.

У протоколі за результатами атестування серед іншого зазначається один із висновків, зазначених у пункті 15 цього розділу (п. 21 розд. IV Інструкції №1465).

Пунктом 23 розділу IV Інструкції №1465 передбачено, що протоколи засідань атестаційної комісії підписуються головою, секретарем, присутніми на її засіданні членами комісії.

Відповідно до п. 24 розд. IV Інструкції №1465 за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Поліцейський, який атестувався, ознайомлюється з висновком атестування, зазначає дату та підпис (п. 25 розд. IV Інструкції №1465).

Як випливає із змісту протоколу засідання Атестаційної комісії №2, атестування позивача проведено в порядку атестування поліцейських Обухівського ВП, Кагарлицького та Ржищівського відділень ГУНП в Київській області з метою оцінки їхніх ділових, професійних, особистих якостей, освітнього та кваліфікаційного рівнів, фізичної підготовки.

Тобто, у згаданому протоколі засідання Атестаційної комісії №2 фактично процитовано положення ч. 1 ст. 57 Закону без зазначення будь-якої з передбаченої ч. 2 ст. 57 Закону підстав для призначення і проведення атестування, зокрема, щодо позивача. У свою чергу, як правильно підкреслив суд першої інстанції, приписи ч. 1 ст. 57 Закону не є самостійною підставою проведення атестування, оскільки цю норму слід застосовувати у системному взаємозв`язку з положеннями ч. 2 ст. 57 Закону, в якій, як вже було підкреслено вище, наведений вичерпний перелік підстав для проведення атестування, за відсутності яких проведення атестації є неправомірним.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що кожна із зазначених у ч. 2 ст. 57 Закону підстав проведення атестування повинна бути пов`язана з певними передумовами, зокрема, атестування, яке призначається для вирішення питання про звільнення зі служби в поліції через службову невідповідність, повинне бути зумовлене існуванням реальних підстав до звільнення, як то неналежне виконання службових обов`язків, порушення установленого чинним законодавством порядку і правил несення служби тощо.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 04.12.2019 у справі №819/1356/17 та від 19.09.2019 у справі №200/9922/18-а.

Водночас, як правильно підкреслив суд першої інстанції, під час розгляду цієї справи відповідачем-1 не було доведено належними та допустимими доказами правомірність призначення атестації позивача.

Щодо посилання ГУ НП в Київській області в апеляційній скарзі на те, що атестування ОСОБА_1 призначено на підставі п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону та п. 12 розд. ХІ Положення про організацію службової підготовки працівників Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 26.01.2016 №50 (далі - Положення №50), колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 12 розд. ХІ указаного Положення поліцейські, які за результатами двох етапів підсумкової перевірки отримали оцінку з функціональної підготовки «незадовільно», не брали участі у підсумковій перевірці без поважних причин, а також ті, які не змогли успішно закінчити навчання на навчально-перевірочних зборах, підлягають направленню на атестування.

Разом з тим, доказів наявності щодо позивача обставин, передбачених п. 12 розд. ХІ Положення №50, відповідачами не надано.

Викладене, у сукупності з відсутністю владно-управлінського рішення про призначення позивачу атестування, дає підстави погодитися з позицією суду першої інстанції про те, що таке щодо позивача проведено за відсутніх на те передбачених ч. 2 ст. 57 Закону підстав.

Крім того, суд апеляційної інстанції зауважує, що із змісту протоколу засідання Атестаційної комісії №2 від 23.06.2020 та наказу від 14.07.2020 №204 о/с вбачається, що звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції мало місце через його службову невідповідність.

Так, як правильно зазначив суд першої інстанції, визначення терміну «службова невідповідність» Закон не надає.

Виходячи із вимог та обмежень, що висуваються до поліцейського, та загального розуміння понять, можна прийняти до висновку, що під службовою відповідністю мається на увазі відповідність поліцейського встановленим вимогам, добросовісне виконання вимог законодавства та дисциплінованість.

Отже, службова невідповідність - це невідповідність займаній посаді в силу неналежної професійної підготовки, порушення порядку і правил несення служби тощо.

Висновок про службову невідповідність поліцейського має випливати з негативних оцінок за критеріями, закріпленими у п. 16 розд. IV Інструкції №1465: повнота виконання функціональних обов`язків (посадових інструкцій); показники службової діяльності; рівень теоретичних знань та професійних якостей; оцінка з професійної і фізичної підготовки; наявність заохочень; наявність дисциплінарних стягнень; результати тестування; результати тестування на поліграфі (у разі проходження).

Відповідно до атестаційного листа від 19.06.2020 на сержанта поліції ОСОБА_1 , складеного заступником начальника СРПП №2 Обухівського ВП ГУНП в Київській області, за час служби в Національній поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе виключно з позитивного боку, як кваліфікований, професійний та грамотний працівник. У роботі здатний якісно та ефективно реалізовувати свої потенційні можливості. Добре знає нормативні документи, які регламентують діяльність Національної поліції, та дотримується їх вимог. У складних ситуаціях діє правильно та оперативно, не рахуючись при цьому з особистим часом. Виконує всі поставлені перед ним завдання обґрунтовано, швидко, з детальною обробкою та відмінною якістю. Вимогливий до себе при виконанні службових обов`язків. Своєю чесною та порядною поведінкою є прикладом для наслідування (а.с.12).

За результатами тестування на загальні навички позивачем отримано 33 балів із 60 можливих, а з професійного тесту 37 балів за 60 можливих.

Таким чином, з атестаційного листа та інших матеріалів, які були предметом дослідження Атестаційної комісії №2, вбачається, що позивач характеризується виключно позитивно.

Крім того, зміст протоколу №67 від 23.06.2020 не дає підстав стверджувати, що Атестаційною комісією №2 приймалось рішення про службову невідповідність ОСОБА_1 на підставі повного та всебічного розгляду та дослідження всіх матеріалів, що були надані до атестування, і що за результатами розгляду цих матеріалів були встановлені обставини, що свідчать про невідповідність особи позивача критеріям, визначеним п. 16 розд. IV Інструкції №1465.

На переконання судової колегії, отримання позивачем низьких балів за тестування не є визначальним критерієм для прийняття рішення про його відповідність чи невідповідність займаній посаді та законодавчо визначеною підставою для звільнення зі служби.

Окрім того, із змісту протоколу Атестаційної комісії №2 від 23.06.2020 не вбачається, що позивачу задавалися питання, яке стосувалося законодавства, яке регулює діяльність органів Національної поліції.

Попри викладене колегія суддів зауважує, що процедура проведення співбесіди, як етапу атестування, повинна бути достатньо прозорою з тим, щоб і сама особа, яка проходить співбесіду, керівники органів поліції, які реалізовують її результати та суд, перевіряючи законність проведеного атестування, могли з`ясувати фактичні підстави, покладені в основу прийнятого атестаційною комісією рішення.

Оскільки негативне рішення атестаційної комісії тягне за собою правові наслідки у вигляді звільнення особи зі служби через службову невідповідність, то таке рішення, незалежно від форми його оформлення (протокол, окремий акт тощо), повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття.

Разом з тим, як правильно підкреслив суд першої інстанції, аналіз змісту спірного у цій справі рішення Атестаційної комісії №2 не дає можливості встановити, яким саме критеріям не відповідав позивач, що у сукупності призвело до прийняття рішення про службову невідповідність.

Навпаки, матеріали, що були на розгляді Атестаційної комісії №, характеризують ОСОБА_1 виключно з позитивного боку, свідчать про його високий професійний рівень.

Надання ж позивачем негативних відповідей на питання, чи подобається йому робота та чи хоче продовжувати він працювати у черговій частині, на переконання колегії суддів, не свідчить про службову невідповідність ОСОБА_1 , оскільки такі відповіді на питання були зумовлені тим, що його колег було необхідно заставляти виконувати свою роботу.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що рішення Атестаційної комісії №2, оформлене протоколом №67 від 23.06.2020, про те, що ОСОБА_1 займаній посаді не відповідає та підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, не ґрунтується на вимогах Закону та Інструкції №1465, ухвалене атестаційною комісією без урахування усіх обставин, що мали значення для його прийняття, що свідчить про його протиправність та, як наслідок, необхідність скасування.

Пунктом 24 розділу IV Інструкції №1465 встановлено, що за результатами атестування висновки, зазначені в протоколі атестаційної комісії, заносяться до атестаційного листа, який підписується головою та секретарем комісії та в місячний строк направляється до керівника, якому надано право на призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції.

Відповідно до п. 28 розд. IV Інструкції №1465 керівники органів поліції, яким надано право призначення поліцейського на посаду та звільнення з посади або зі служби в поліції, зобов`язані через 15 календарних днів з дня підписання атестаційного листа з висновками, визначеними підпунктом 3 або 4 пункту 15 цього розділу, забезпечити його виконання шляхом видання відповідного наказу.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, атестаційний лист, у якому міститься висновок атестаційної комісії про невідповідність особи поліцейського займаній посаді, підлягає обов`язковому виконанню шляхом видання наказу про звільнення з підстав, визначених п. 5 ч. 1 ст. 77 Закону (через службову невідповідність).

Натомість, оскільки судом апеляційної інстанції підтверджено правильність висновків суду першої інстанції про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Атестаційної комісії №2, оформленого протоколом №67 від 23.06.2020, що слугувало підставою для прийняття наказу ГУ НП в Київській області від 14.07.2020 №204о/с про звільнення позивача зі служби в поліції, то колегія суддів погоджується й з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним і скасування спірного наказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відтак, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування обставин незаконного звільнення працівника, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі.

Таким чином, враховуючи встановлений вище факт незаконності звільнення ОСОБА_1 із служби в поліції, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність поновлення позивача на раніше займаній посаді помічника чергового сектору реагування патрульної поліції №2 Обухівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області з 16.07.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За правилами п. 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Приписами п. п. 5, 8 Порядку №100 передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Із змісту наданої ГУ НП в Київській області довідки від 02.09.2020 №583 (а.с. 65) суд першої інстанції встановив, що середньоденна заробітна плата останньої складала 335,86 грн. Указані обставини позивачем не заперечується.

Судом першої інстанції встановлено, що кількість календарних днів вимушеного прогулу у період з 16.07.2020 по 25.06.2025 склала 1 806 днів, що також учасниками справи під сумнів не ставиться.

Таким чином, з огляду на викладене, стягненню з ГУ НП в Київській області на користь ОСОБА_1 належить середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 16.07.2020 по 25.06.2025 в сумі 606 563,16 грн (335,86 х 1 806 днів) з урахуванням податків і зборів. При цьому колегія суддів зауважує, що будь-яких заперечень щодо правильності висновків суду першої інстанції в частині обчислення належного до стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу не висловлено учасниками справи під час апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді В.О. Аліменко

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення складено 10 березня 2026 року.