Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №320/27023/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/27023/24 Суддя першої інстанції: Парненко В.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Файдюка В.В.

суддів: - Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Віста» (далі - позивач, ТОВ «Віста») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач, Укртрансбезпека), в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №052896 від 28.05.2024.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 позов задоволено повністю - визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №052896 від 28.05.2024; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

У жовтні 2024 року ТОВ «Віста» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просило ухвалити додаткове рішення, яким вирішити питання про відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 908,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Додатковим рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.02.2025 заяву задоволено та стягнуто з відповідача судові витрати зі сплати судового збору за подання до суду заяви про забезпечення позову у розмірі 908,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Суд першої інстанції виходив з того, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи №320/27023/24, є належним чином обґрунтованою у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, кількості витраченого на ці послуги часу, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його повністю.

Свою позицію обґрунтовує тим, що позивач не надав до суду першої інстанції розрахунків витрат, інших документів, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правової допомоги, тобто не надав жодних підтверджуючих документів. Також зазначає, що справа є незначної складності, а написання адвокатом документів щодо цієї справи не потребує багато часу, а отже такі послуги не є послугами значного обсягу.

Після усуненні визначених в ухвалі від 02.07.2025 про залишення апеляційної скарги без руху недоліків ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 15.07.2025 відкрито провадження за вказаною апеляційною скаргою та встановлено строк для подачі відзиву не неї.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Віста» просить залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції - без змін.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивачем надано всі необхідні на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу документи, відповідачем не заявлено в апеляційній скарзі клопотання про зменшення їх розміру та не наведено обґрунтувань їх завищення.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2026 продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження з 10.03.2026.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За правилами п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписи ч. ч. 1, 2 ст. 134 КАС України визначають, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Положення ч. 3 ст. 134 КАС України закріплюють для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Матеріали справи свідчать та судом першої інстанції встановлено, що позивачем для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, пов`язану із розглядом у цій справі у сумі 10 000 грн, було надано:

- копію договору від 03.11.2021 №87 про надання правової (правничої) допомоги;

- додаток №1 до договору №87 про надання правової (правничої) допомоги від 29.05.2024;

- копія акту приймання-передачі наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги від 24.10.2024;

- копія рахунку на оплату від 24.10.2024 №1 на загальну суму 10 000 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що у силу положень ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності є, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави (п. 1); складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру (п. 2); представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п. 6).

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Отже послуги, пов`язані із складанням процесуальних документів (у спірному випадку позовної заяви) охоплюються видами адвокатської діяльності, зазначеними у ст. 19 згаданого Закону.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2022 у справі № 2040/6997/18 підкреслив, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Cуд також має враховувати чи пов`язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.

Визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відтак, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

У постанові від 10.11.2022 у справі №640/24023/21 Верховний Суд також звернув увагу на те, положення КАС України покладають обов`язок доведення неспівмірності понесених витрат на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судом апеляційної інстанції враховується, що будь-яких заперечень щодо неспівмірності заявлених до присудження на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не надано. Разом з тим, з огляду на правову позицію Верховного Суду (постанова від 25.07.2023 у справі № 340/4492/22) це не впливає на обов`язок суду при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу застосовувати вимоги частин першої-четвертої статті 134 КАС України і перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим, окрім співмірності, критеріям.

Так щодо консультування клієнта, колегія суддів зазначає - це вид адвокатської діяльності не пов`язаний з розглядом цієї справи самостійно, оскільки є складовою підготовки адвоката до представництва інтересів клієнта у суді.

Сканування та підготовка копій документів для подачі до суду не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у ст. 19 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». А тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу.

З аналогічних підстав не відноситься до витрат, які можуть бути присуджені за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, витрати щодо періодичного інформування клієнта про хід виконання доручення та стан розгляду справи.

Не підлягають включенню до витрат, пов`язаних з розглядом справи, й витрати на підготовку заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки за позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 02.02.2024 у справі №910/9714/22, заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.

Таким чином, враховуючи категорію складності цієї справи (малозначна) розмір заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн є явно завищеним, а обсяг витраченого адвокатом часу 13,5 годин - необґрунтованим.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає складності справи та об`ємом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за потрібне присудити понесені позивачем в суді першої інстанції витрати на правничу допомогу в сумі 5 000,00 грн.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, стягуючи за рахунок бюджетних асигнувань Укртрансбезпеки на користь ТОВ «Віста» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн, не надав належної оцінки їх обґрунтованості і неминучості, а тому прийшов до помилкового висновку з огляду на фактичні обставини справи про наявність правових підстав для присудження таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень у згаданому розмірі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Приписи п. п. 1, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України визначають, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не повно з`ясовані обставини справи та неправильно застосовані норми матеріального, що стали підставою для неправильного вирішення питання щодо розміру належних до присудження судових витрат.

Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби з безпеки на транспорті - задовольнити частково.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - змінити у мотивувальній частині та викласти абзац другий його резолютивної частини у такій редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Віста» витрати із сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.».

В іншій частині додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення.

Касаційна скарга на постанову суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.В. Файдюк

Судді О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев

Повне судове рішення виготовлено 10 березня 2026 року.