Постанова від 02 березня 2026 р. у справі №320/61484/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/61484/24 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Колеснікова І.С.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника позивача: Малачли Н.Д.,

представника відповідача: Чучваги К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГРЕЙ ГРУП» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДГРЕЙ ГРУП» (далі по тексту - позивач, ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.11.2024 № 01335940702 (форма «В4»), яким зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 15 720 518 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.11.2024 № 01335820702 (форма «ПН»), яким застосовано штраф в сумі 3 400 грн. за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення ГУ ДПС у м. Києві від 18.11.2024 № 01335700702 (форма «ПС»), яким застосовано штраф в сумі 1 020 грн. за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року значений позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, які з`явилися у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДПС у м. Києві від 01 жовтня 2024 року № 6494-к «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП» проведено перевірку позивача.

За результатами вище вказаної перевірки, посадовими особами відповідача складено акт № 115625/Ж5/26-15-07-02-02-03/42301286 від 23.10.2024 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГРЕЙ ГРУП» (код ЄДРПОУ - 42301286) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за серпень 2024 року» (далі по тексту - акт перевірки).

Актом перевірки встановлено порушення платником податків податкового законодавства при декларуванні за серпень 2024 року у податковій декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) від 18.09.2024 № 9273839302 від`ємного значення з ПДВ, а саме:

- п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, абз. «г» п. 198.5, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) за серпень 2024 року на загальну суму 15 720 518 гривень;

- п. 201.10 ст. 201, п. 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України в частині відсутності реєстрації податкових накладних (серпень 2024 року);

- п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України в результаті ненадання платником податків первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів.

На підставі встановлених порушень, які зазначені в акті перевірки, податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.11.2024 року (далі по тексту - оскаржувані ППР):

- № 01335940702, яким позивачу зменшено від`ємне значення суми податку на додану вартість в розмірі 15 720 518 грн (форма «В4»);

- № 01335820702, яким до позивача застосовано штраф в сумі 3 400 грн. за відсутність реєстрації протягом граничного строку податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (форма «ПН»);

- № 01335700702, яким до позивача застосовано штраф в сумі 1 020 грн. за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю (форма «ПС»).

Не погоджуючись з оскаржуваними ППР, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, порушено порядку проведення перевірки позивача, у свою чергу вказане порушення вимог ПК України є таким, що об`єктивно могло вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами перевірки позивача та, відповідно, на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки оскаржуваних рішень, оскільки у випадку дотримання відповідачем наведених вимог ПК України, вказана перевірка взагалі б не мала місця у період її фактичного проведення.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно зі статтею 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У пункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пункт 78.4 ст. 78 ПК України передбачає, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Пунктом 79.2. статті 79 ПК України встановлені аналогічні умови щодо процедури проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Так, вказана правова норма передбачає, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виходячи з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що документальна позапланова невиїзна перевірка може бути призначена та проведена з дотриманням певного порядку та умов, зокрема: наявність визначених ст. 79 ПК України підстав для призначення перевірки та обов`язкового доведення до відома платника податків про дату та місце проведення такої перевірки до її початку.

Стаття 81 ПК України визначає умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Абзацами першим-четвертим підпункту 81.1 статті 81 ПК України встановлено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, копії наказу про проведення перевірки, службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки, фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог ПК України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава).

При цьому, абзац п`ятий підпункту 81.1 статті 81 ПК України визначає, що у разі непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється (абзац шостий підпункту 81.1 статті 81 ПК України).

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що законодавцем встановлено випадки, коли платник податків може скористатись правом недопуску посадових осіб контролюючого органу до перевірки: непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків документів, визначених абзацами другим-четвертим пункту 81.1 статті 81 ПК України (направлення та наказу на проведення перевірки, службового посвідчення); оформлення документів, вказаних в абзацах другому-третьому пункту 81.1 статті 81 ПК України, з порушенням вимог, встановлених цим пунктом.

Тобто, лише дотримання посадовими особами контролюючого органу законодавчо установлених обмежень щодо призначення податкової перевірки є обов`язковою передумовою реалізації податковим органом права на проведення перевірки.

У свою чергу, порядок листування контролюючих органів та платників податків врегульований статтею 42 Податкового кодексу України.

Згідно з п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з п. 42.5. ст. 42 ПК України встановлено, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідом пенні про вручення із зазначенням причини невручення.

Відповідно до п. 85.4 ст. 85 ПК України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово- господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності). Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з акту перевірки, перевірка ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП» проводилася, починаючи з 10.10.2024 по 16.10.2024.

Також, в акті перевірки контролюючим органом зазначено, що копію наказу контролюючого органу надіслано на податкову адресу ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП» рекомендованим листом з повідомленням про вручення 01.10.2024, яке було вручено позивачу 15.10.2024.

Тобто, за висновками податкового органу, ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП» проінформоване про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки письмовим повідомленням від 01.10.2024 № 2187/26-15-07-02-05-09, яке надіслано платнику податків 01.10.2024 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручено 15.10.2024.

Факт вручення платнику податків 15.10.2024 копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення від 10.10.2024 р. № 2187/26-15-07-02-02-05 про час та місце її проведення також підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0305800012843 на офіційному сайті АТ «Укрпошта».

Колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та повідомлення про дату початку перевірки та місце проведення, позивач отримав вже після початку проведення вказаної перевірки, а саме, за один день до її завершення, враховуючи, що перевірку було проведено протягом періоду 10.10.2024 - 16.10.2024.

Тобто, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції, що ГУ ДПС у м. Києві, перед тим як розпочати документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП», не пересвідчився в тому, чи отримано останнім копію наказу про призначення перевірки та повідомлення про час та місце її проведення, що є підтвердженням порушення відповідачем вимог чинного законодавства, зокрема, порядку проведення перевірки.

Окрім того, відповідач не був позбавлений можливості, з огляду на отримання ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП» повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки тільки 15.10.2024, тобто за один день до її завершення, перенести/продовжити терміни проведення перевірки позивача та, як наслідок, протиправно здійснив перевірку платника податків без дослідження первинних документів останнього.

Крім цього, разом з поштовим відправленням № 0305800012843 ГУ ДПС у м. Києві надіслано позивачу запит № 34601/Ж12/26-15-07-02-02-09 від 01.10.2024 «Про надання копій документів та облікових регістрів», який позивач теж отримав 15.10.2024, тобто за 1 день до закінчення перевірки, що позбавило позивача можливості виконати вимогу податкового органу.

Відповідно до судової практики Верховний Суд (постанова від 12 серпня 2020 року у справі № 160/2116/19), з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків. Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Таким чином, враховуючи, що на час початку проведення документальної невиїзної перевірки у контролюючого органу не було відомостей про вручення платнику податків наказу та повідомлень, у відповідача взагалі були відсутні законні підстави для початку перевірки ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП».

Зважаючи на викладене у сукупності, вбачається протиправність проведення контролюючим органом документальної невиїзної перевірки позивача, результати якої оформлені вказаним вище актом перевірки.

У постанові від 03.06.2021 по справі №822/1660/18 Верховний Суд сформував висновок, що акт перевірки, отриманий в результаті перевірки проведеної з порушенням процедури її призначення та проведення, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Таким чином, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У постанові від 21.02.2020 по справі № 826/17123/18 судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду сформувала правовий висновок про те, що оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 встановила неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Враховуючи встановлені вище порушення порядку проведення перевірки ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП», колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, про порушення ГУ ДПС у м. Києві вимог ПК України, які об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами проведеної перевірки позивача, яка оформлена актом перевірки № 115625/Ж5/26-15-07-02-02-03/42301286 від 23.10.2024 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДГРЕЙ ГРУП» (код ЄДРПОУ - 42301286) з питань законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. за серпень 2024 року», і на підставі якого прийнято оскаржувані ППР.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що зважаючи на викладені вище порушення ГУ ДПС у м. Києві процедури проведення перевірки ТОВ «БУДГРЕЙ ГРУП», складений на підставі вказаної перевірки акт є недопустимим доказом, а тому оскаржувані ППР від 18.11.2024 № 01335940702 (форма «В4»), № 01335820702 (форма «ПН») та № 01335700702 (форма «ПС») підлягають скасуванню.

Більш того, відповідно до доктрини з умовною назвою «плоди отруйного дерева», сформульованої Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України», якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з цих джерел, будуть такими ж. Докази, отримані з порушенням встановленого порядку, призводять до несправедливості процесу в цілому, незалежно від їх доказової сили. У рішеннях у справах «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» ЄСПЛ застосував різновид цієї доктрини та вказав, що визнаються недопустимими не лише докази, безпосередньо отримані з порушеннями, а також докази, яких не були б отримано, якби не було отримано перших.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин і не довів правомірності винесення оскаржуваних ППР.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 09.03.2026 року