Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №400/10363/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10363/25

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 20.10.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача Федусика А.Г.,

суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі – ГУПФ) та просив:

- визнати протиправними дії ГУПФ щодо неврахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.02.2024 за №108, №109;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 №3723-ХІІ (далі Закон №3723-ХІІ) на підставі пунктів 10, 12 розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про державну службу” від 10.12.2015 №889-VIII (далі Закон №889-VIII) із урахуванням довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.02.2024 за №108, №109.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для її задоволення з огляду на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач перебуває на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

30.07.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком за Законом №1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом України “Про державну службу”.

До цієї заяви він додав довідку виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 12.02.2024 №108 про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) та довідку виконавчого комітету Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області від 12.02.2024 №109 про складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і яка на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби, однак відповідач відмовив позивачу у вказаному переведенні та перерахунку пенсії.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач подав до Миколаївського окружного адміністративного суду відповідний позов.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №400/9862/24, яке набрало законної сили 24.06.2025, позов задоволено частково, зокрема зобов`язано відповідача повторно розглянути заяву позивача від 30.07.2024 з урахуванням висновків суду.

На виконання вказаного рішення ГУПФ було зараховано періоди роботи з 04.07.2001 по 03.11.2009 та з 18.11.2010 по 12.11.2015 на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до Закону №889-VIII, проте у призначенні пенсії було відмовлено.

Листом від 25.08.2025 №1400-0306-8/72095 відповідач повідомив позивача, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №400/9862/24 не покладалось на відповідача зобов`язань про врахування довідки №108 і довідки №109. При перерахунку пенсії позивача було враховано періоди роботи з 04.07.2001 по 03.11.2009 та з 18.11.2010 по 12.11.2015 на посадах в органах місцевого самоврядування до стажу державної служби, що дає право на пенсію відповідно до Закону №889-VIII. Оскільки при проведенні перерахунку пенсії згідно із заявою від 30.07.2024 без врахування довідки №108 і довідки №109 розмір пенсії позивача зменшується з 7238,84 грн до 2361,00 грн, йому було відмовлено у переведені з пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV на пенсію за віком згідно із Законом №889-VIII у зв`язку з недоцільністю.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд 1-ї інстанції виходив з того, що посада сільського голови за своїм правовим статусом є посадою посадової особи місцевого самоврядування, а не державного службовця.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що не відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01.05.2016 р. визначалися Законом №3723-ХІІ.

01.05.2016 р. набрав чинності Закон №889-VIII, який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону №1058-IV.

Згідно п.2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII з 01.05.2016 р. втратив чинність Закон №3723-ХІІ, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Так, згідно з пунктом 10 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №889-VІІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.7 Закону №889-VІІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

За приписами пункту 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №889-VІІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XI у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-XI на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 ч.1 ст.28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Тобто, за наявності в особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців (вказані висновки щодо застосування норм права викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №822/524/18).

Отже, після 01.05.2016 р. зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, та мають передбачені вік та страховий стаж.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.07.2018 р. у справі №591/6970/16-а.

Спірні у цій справі правовідносини стосуються переведення позивача на пенсію державного службовця за віком за умов, визначених у Законі №889-VIII. На момент звернення із відповідною заявою (30.02.2024 р.) позивач отримував пенсію за віком за нормами Закону №1058-IV.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії. Перерахунок пенсії за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії у зв`язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивача на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов`язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII.

Колегія суддів зазначає, що ані розділ ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, ані ст.37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-XII особам, яким на 01.05.2016 р. (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) мають необхідних стаж для призначення такого виду пенсії.

Так, для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займав позивач станом на 01.05.2016 р. (дата набрання чинності Законом №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби він мав станом на зазначену дату, оскільки норми розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ пов`язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII з наявністю в особи станом на 01.05.2016 р. певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 р. на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

При цьому, ключовим питанням для набуття права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” є встановлення наявності у позивача 20-річного стажу державної служби саме станом на 01.05.2016 року. Стаж роботи та займана посада після цієї дати не має правового значення у спірних правовідносинах.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно даних трудової книжки позивача:

23.04.1998 р. обраний Надбузьким сільським головою;

16.04.2002 обраний Надбузьким сільським головою;

18.03.2005 присвоєно 7 (сьомий) ранг державного службовця посадової особи місцевого самоврядування;

20.04.2006 р. обраний Надбузьким сільським головою;

03.11.2009 р. дострокового припинено повноваження сільського голови за особистою заявою за п.1 ч.1 ст.79 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23.05.2025 у справі №400/9862/24, яке набрало законної сили, суд дійшов висновку про необхідність включення періодів роботи позивача в період роботи з 04.07.2001 по 03.11.2009 та з 18.11.2010 по 12.11.2015 на посадах в органах місцевого самоврядування, що зараховується до стажу державної служби та дає право на пенсію відповідно до Закону №889.

При цьому, на виконання вказаного рішення ГУПФ було зараховано вказані періоди до стажу державної служби позивача та констатовано, що стаж його державної служби склав 20 років 10 місяців 07 днів.

Отже, у спірному рішенні пенсійного органу не зазначається про те, що позивач не має достатнього страхового або спеціального стажу роботи/служби, що б унеможливлювало вирішення цього питання.

Тобто, ГУПФ не мало фактичних та правових підстав для відмови у переведенні на інший вид пенсії позивача, у якого наявні умови для реалізації права на одержання пенсії державних службовців (згідно із пунктами 10, 12 розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII та відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ).

Колегія суддів також вважає необґрунтованими висновки ГУПФ та суду 1-ї інстанції щодо неналежності наданих позивачем довідок з підстав, що зазначена у них посада сільського голови за своїм правовим статусом є посадою посадової особи місцевого самоврядування, а не державного службовця, оскільки судовим рішенням по справі №400/9862/24 було зроблено висновок, що перебування позивача на такій посаді зараховується до стажу державної служби, і ГУПФ, відповідно, було зараховано перебування позивача на такій посаді до стажу державної служби.

Окрім того, вказані довідки відповідають формі довідок про заробітну плату для призначення пенсії державним службовцям згідно постанови правління Пенсійного фонду України від 17.01.2017 року №1-3, яка була чинна на дату звернення позивача з відповідною заявою - 30.02.2024 року.

Більш того, колегія суддів наголошує, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями самостійно оцінювати зміст довідок, виданих компетентним органом, визначати розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій. До їх функцій належать виключно питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій. Розмір складових грошового забезпечення визначається уповноваженим органом, який видав довідки.

При цьому апеляційний суд наголошує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблеми, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист та неприпустимість обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень і сформулював правову позицію, згідно якої Конституція України та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначена за спеціальними законами. Реалізація права на соціальний захист та неприпустимість обмеження прав громадян на достатній життєвий рівень закріплений нормами Конституції України, відповідно до яких конституційні права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Вказане спростовує доводи пенсійного органу про те, що норми Закону України №889-VIII не передбачають можливості здійснення перерахунку уже призначених пенсій державним службовцям, оскільки позивач отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та згідно поданої нею заяви просив призначити йому інший вид пенсії відповідно до вимог Закону України «Про державну службу».

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем під час прийняття рішення, яким відмовлено в переведенні на пенсію по віку відповідно до Закону №889-VIII, не враховано усі обставини, що мають значення для переведення на даний вид пенсії позивача, як наслідок, відповідач допустив неналежний розгляд поданої позивачем заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII.

Апеляційний суд також наголошує, що оскільки відповідачем протиправно відмовлено позивачу в переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII через помилкове трактування відповідачем відповідних законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що у даному випадку у органів Пенсійного фонду України відсутня дискреція як можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, і єдиним варіантом поведінки пенсійного органу у даному випадку є саме переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону №889-VIII, починаючи з 20.02.2025р. (дати звернення позивача із заявою до територіального органу Пенсійного фонду України).

При цьому, у справі, яка розглядається, спір виник щодо права позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у сукупності із пунктами 10, 12 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, оскільки орган Пенсійного фонду України не визнав за ним цього права.

Більш того, спірне рішення не містить законних підстав для відмови позивачу у переведенні на пенсію згідно Закону №889-VIII, окрім посилань на неможливість врахування виданих йому довідок та недоцільність переводу на іншу пенсію внаслідок того, що розмір пенсії становить менше від розміру пенсії за віком. Однак, будь-яких підтверджуючих доказів та відповідних розрахунків ГУПФ не надав.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.317 КАС України апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення – про задоволення позовних вимог.

З огляду на зазначене, колегія суддів доходить висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції неправильно надана оцінка фактичним обставинам справи та допущено порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.6 ст.139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Розмір витрат, які сторона сплатила, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, у відповідності до вимог п.7 ст.139 КАСУ.

Відповідно до ч.4 ст.139 КАСУ при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Так, оскільки апеляційна скарга позивача та позовні вимоги підлягають задоволенню, апеляційний суд доходить до висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Миколаївській області шляхом стягнення коштів у розмірі: 2423 грн.

Керуючись статтями 139, 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року – скасувати.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та переходу на інший вид пенсії згідно із Законом України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області здійснити переведення, нарахування й виплату ОСОБА_1 пенсії по віку відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, з дати звернення (30.02.2024) з урахуванням наданих із заявою довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 12.02.2024 за №108 та №109, виданих виконавчим комітетом Веснянської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (ЄДРПОУ 13844159) ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2423 (дві тисячі чотириста двадцять три) гривні.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач А.Г. Федусик

Судді Г.В. Семенюк О.І. Шляхтицький