Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №420/7057/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/7057/25

Суддя першої інстанції Юхтенко Л.Р.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Дегтярьової С.В.,

суддів – Крусяна А.В., Яковлєва О.В.,

розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу Державної митної служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року у справі №420/7057/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН і К» про визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів та визнання протиправною і скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці в якому просив:

- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000067/2 від 03 лютого 2025 року;

- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000098 від 03 лютого 2025 року;

- стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору та витрат на правничу допомогу.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року позовні вимоги задоволено частково. Суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000067/2 від 03 лютого 2025 року;

- визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2025/000098 від 03 лютого 2025 року;

- стягнув за рахунок бюджетних асигнувань з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТАМАН І К» судовий збір в розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині позовної заяви – відмовив.

Обґрунтування апеляційної скарги

Відповідач не погодився з вказаним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що рішення є незаконним і необґрунтованим, підлягає скасуванню відповідно до вимог ст.317 КАС України, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права (неправильне тлумачення закону, незастосування закону, який підлягав застосуванню).

Крім того, на переконання апелянта, суд першої інстанції неповно з`ясував обставин, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги того, що в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) №25UA500500003318U7 від 03 лютого 2025 року, містились розбіжності, та не було усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, а тому зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Разом з тим, на думку апелянта, гонорар представника позивача за надану правову допомогу в суді у розмірі 5000,00 грн є завищеним, становить надмірний тягар для відповідача, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності.

З огляду на вищевикладене, апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Рух справи

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відкрите апеляційне провадження, встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу.

19 лютого 2026 року справа надійшла з Одеського окружного адміністративного суду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

25 лютого 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшов.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "АТАМАН І К" зареєстроване 11 квітня 2017 року.

Основний вид господарської діяльності: 46.31 Оптова торгівля фруктами й овочами.

04 жовтня 2024 року між ТОВ «АТАМАН І К» (Україна, покупець) та фірмою «LOTUS AGRO TARIM URUNLERI ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Туреччина, постачальник) укладено контракт на поставку №13/24, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений у замовленні покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід`ємною частиною цього контракту, в порядку та на умовах, обумовлених у контракті. (п. 1.1 контракту)

Ціна товару вказується в інвойсах на оплату по кожній окремій партії товару. (п. 2.3 контракту)

Оплата товару здійснюється покупцем на підставі інвойсу. (п. 3.3 контракту)

Постачальник може здійснювати поставку за цим контрактом на наступних умовах "Інкотермс 2020": CPT. (п. 4.2 контракту)

Обов`язок та витрати з навантаження розвантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно покладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають (п. 4.5 контракту).

Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень покупця, які направляються покупцем постачальнику електронною поштою (п. 4.6 контракту).

Товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеної для транспортування свіжих цитрусових, інших фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню або компенсації не підлягає (п. 7.1 контракту).

Відповідно до інвойсу №ААА2025000000006 від 28 січня 2025 року здійснювалась поставка товару: Лимон свіжий, сорту LAMAS, країна виробництва – Туреччина, вагою 20500,00 кг, на суму 11275,00 дол США. Умови поставки: CPT ODESA.

Відповідно до калькуляції від 28 січня 2025 року до складу вартості товару за кілограм товару на умовах СРТ Одеса, включено: Лимон свіжий, сорту LAMAS, упаковка, транспортування та митні витрати.

На виконання умов контракту та інвойсу, декларантом ввезено на митну територію України Товар: Лимон свіжий, сорту LAMAS, у 2050 пластикових ящиках, на 26 дерев`яних палетах, врожай 2025 року. Призначений для громадського харчування. Торговельна марка: LOTUS AGRO. Виробник: LOTUS AGRO TARIM URUNLERI ITHALAT IHRACAT SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина (TR), за МД №25UA500500003318U7 від 03 лютого 2025 року.

У відповідь Одеська митниця надіслала електронне повідомлення декларанту, в якому повідомила про необхідність надання додаткових документів.

Декларант надіслав лист №03/02-25-1 від 03 лютого 2025 року, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості:

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №б/н від 28 січня 2025 року,

- висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №20-01/02-2025 від 03 лютого 2025 року,

- розрахунок ціни (калькуляція) №б/н від 28 січня 2025 року,

- копія митної декларації країни відправлення №25330100EX00018816 від 28 січня 2025 року;

- та викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи.

03 лютого 2025 року декларанту відмовлено в прийнятті митної декларації та винесено рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000067/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2025/000098.

При ухваленні рішення від 03 лютого 2025 року митний орган обрав резервний метод визначення митної вартості.

З метою забезпечення повноти оподаткування, відповідач аналізував баз даних АСМО "Інспектор" та ЄАІС та встановлено, що рівень митного оформлення за даними СЗЕД іншими декларантами є більшим та становить по товару №1 - 1,40 дол.США/кг нетто (МД від 29 листопада 2024 року №UA209170/2024/101911), ніж заявлено декларантом 0,55 дол.США/кг нетто.

Підставою для відмови в оформленні митної декларації стало те, що в поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності, про що повідомлено декларанту, а саме:

1) Відповідно зовнішньоекономічний договору (контракту) від 04 жовтня 2024 року №13/24, та комерційного інвойсу від 28 січня 2025 рок №AAA2025000000006 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати, пов`язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак, в документах, що надані до митного оформлення, відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі.

2) Згідно до п.8 Контракту виробник зобов`язаний надати дистриб`ютору коносамент або авіанакладну, проте зазначені документи до митного оформлення не надавалися;

3) У додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності. Вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальним при здійснені контролю за правильністю визнання митної вартості товарів.

4) В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення наявне посилання на наявне посилання на Faturа Y, яка до митного оформлення не надавалася.

5) У калькуляції не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт.

Нормативно-правове обґрунтування

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини щодо організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України врегульовані положеннями Митного кодексу України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант, який заявляє митну вартість товару, зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі, за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант на письмову вимогу митного органу зобов`язаний протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Мотиви суду апеляційної інстанції

Колегія суддів дослідила матеріали справи, доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає необхідним зазначити наступне.

Стосовно відсутності відомостей щодо витрат на транспортування, суд зазначає, що як було встановлено судом першої інстанції, умовами контракту та інвойсу передбачено, що поставка спірного товару здійснюється на умовах СРТ Інкотермс 2020.

Відповідно до правил тлумачення терміну СРТ, (CarriagePaidTo) – фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення). Продавець оплачує перевезення товару до названого пункту призначення. Продавець зобов`язаний повідомити покупця про час доставки товару в узгоджене місце. Перехід ризиків – із моменту передання товару перевізникові.

Разом з тим, до митного оформлення декларантом надавалася Калькуляція від 28 січня 2025 року, в якій зазначено, що витрати на транспортування включені у вартість товару, а тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції що обов`язок оплатити витрати на перевезення товару до названого місця призначення покладається на постачальника товару, та при поставці товару такі витрати закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.

Стосовно твердження митного органу, що «згідно до п.8 Контракту виробник зобов`язаний надати дистриб`ютору коносамент або авіанакладну, проте зазначені до митного оформлення не надавалися», колегія суддів також погоджується з судом першої інстанції, оскільки копія коносаменту надавалась декларантом при митному оформленні, про що свідчить картка відмова та лист від 03 лютого 2025 року.

Стосовно твердження митного органу що висновок експерта має лише інформаційний характер суд також погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає, наступне.

Експертний висновок не є безумовним доказом митної вартості, однак він є належним письмовим доказом, який підлягає оцінці у сукупності із іншими документами. Твердження про його виключно інформаційний характер не звільняє митний орган від обов`язку проаналізувати зміст висновку, спростувати його аргументи, навести конкретні розбіжності чи недоліки. Експертний висновок не має наперед встановленої сили, проте і митний орган не може його відхиляти або ігнорувати без належних мотивів. Формальне посилання на інформаційний характер не є належним обґрунтуванням коригування митної вартості.

Стосовно твердження митного органу, що «в додатково наданій копії митної декларації країни відправлення наявне посилання на Faturа Y, яка до митного оформлення не надавалася» представник позивача у позовній заяві зазначив, що вказаний номер це не ще один рахунок-фактура, а той самий інвойс, який був наданий до митного оформлення відповідачу, проте сформований за турецьким законодавством та відповідними системами контролю саме Туреччини.

Суд зауважує, що суб`єкт владних повноважень повинен вказати, що документ дійсно відрізняється від наданого при митному оформленні, відмінність впливає на визначення митної вартості.

Стосовно доводів митного органу, що «у калькуляції не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт» суд теж погоджується з висновком суду першої інстанції, який полягає в тому, що такі доводи представника відповідача є помилковими, з огляду на те, що даний документ формується саме продавцем, тобто контрагентом позивача, а тому позивач не може нести персональну відповідальність за будь-які недоліки чи неточності зазначені у спірному документі.

Крім того, суд звертає увагу, що умовами контракту, сторонами прямо передбачено, що обов`язок та витрати з навантаження розвантаження товару, що пов`язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника. Такі витрати самостійно покладаються постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають. (п. 4.5 контракту)

Колегія суддів встановила, що підставою для прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості з використанням резервного методу стало посилання на результати аналізу інформаційних баз даних, зокрема, АСМО "Інспектор" та ЄАІС, відповідно до яких рівень митної вартості іншого митного оформлення товарів є вищим та становить 1,40 дол.США/кг нетто, тоді як митна вартість, заявлена декларантом, становила 0,55 дол.США/кг нетто. Разом з тим, наявність у митного органу інформації з внутрішніх інформаційних баз щодо більшого рівня митної вартості аналогічних товарів не може бути підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Інформація з автоматизованих баз даних митних органів має допоміжний характер і може використовуватись виключно як підстава для здійснення контролю правильності визначення митної вартості, однак, не може підміняти собою належні та допустимі докази недостовірності заявленої декларантом митної вартості. При цьому, відповідач не навів належних доказів того, що подані декларантом документи містять розбіжності, ознаки підробки чи не містять усіх відомостей необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару.

Посилання апелянта на висновки Верховного Суду України від 15 жовтня 2013 року, 22 жовтня 2013 року, 03 серпня 2021 року суд не приймає до уваги, оскільки, згідно позицій висловлених у цих висновках наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів лише може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості. Водночас, така інформація не може розглядатись як належний та достатній доказ заниження заявленої митної вартості та не може бути єдиною підставою для її коригування.

Більш того, загальновідомим є той факт, що такий товар, як лимон, може суттєво відрізнятися за ціною пропозиції на ринку. Лимони можуть відрізнятись за країною походження, сортом, розміром, якістю, ступенем зрілості, умовами пакування, обсягом партії, сезонністю постачання, а також умовами поставки за зовнішньоекономічним контрактом. Усі зазначені фактори безпосередньо впливають на формування ціни товару. Водночас, відповідач не довів, що товари, інформація щодо яких використана з баз даних митних органів для визначення рівня митної вартості, є ідентичними або подібними до товару, ввезеного позивачем, з урахуванням наведених характеристик та умов поставки.

Стосовно витрат на правову допомогу колегія суддів зазначає наступне.

Твердження відповідача про надмірність витрат на правову допомогу є необґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав докази укладення договору про надання правничої допомоги, підтвердження обсягу виконаних робіт адвокатом. Незгода відповідача із визначеним розміром витрат без наведення конкретних доказів їх неспівмірності або невідповідності обсягу наданих послуг не є підставою для їх зменшення.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що сума 5000 грн є помірною, обґрунтованою та такою, що відповідає критеріям розумності, а тому підстави для зміни рішення в цій частині відсутні.

Беручи до уваги складність справи, обсяг виконаних робіт, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість висновку суду про стягнення витрат у розмірі 5000 грн, яка відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною, співмірною, а витрати реальними.

Суд першої інстанції повно та всебічно встановив фактичні обставини справи, надав належну оцінку зібраним доказам та правильно визначив правову природу спірних правовідносин, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції та не є підставою для скасування чи зміни рішення суду.

За правилами ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 2, 5, 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної митної служби України залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Повний текст судового рішення складений 09.03.2026.

Суддя доповідач С.В. Дегтярьова

Судді А.В. Крусян

О.В. Яковлєв