Постанова від 04 березня 2026 р. у справі №160/13445/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

05 березня 2026 року справа № 160/13445/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дніпропетровської обласної прокуратури на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі №160/13445/24 (суддя Калугіна Н.Є. справа розглянута за правилами загального позовного провадження) за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням уточнення, просив:

- визнати протиправними та скасувати накази Дніпропетровської обласної прокуратури (далі відповідач) за № 735-к від 17.04.2024 “Про застосування дисциплінарного стягнення”, за № 825-к від 29.04.2024, а також за № 1395к від 24.06.2024 “Про зміни до наказів”;

- поновити ОСОБА_1 у Дніпропетровській обласній прокуратурі та в органах прокуратури на посаді заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області з 02.05.2024;

- стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 02.05.2024 і по день винесення рішення суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що його було незаконно та безпідставно звільнено з посади заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області та з органів прокуратури.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року адміністративний позов було задоволено частково. Так, суд (з урахування ухвали про виправлення описки т.2 а.с.158) :

- визнав протиправними та скасував накази Дніпропетровської обласної прокуратури за № 735-к від 17.04.2024 “Про застосування дисциплінарного стягнення”, за № 825-к від 29.04.2024, а також за № 1395к від 24.06.2024 “Про зміни до наказів”;

- поновив ОСОБА_1 у Дніпропетровській обласній прокуратурі та в органах прокуратури на посаді заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області з 01.05.2024;

- стягнув з Дніпропетровської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2024 по 01.05.2025 у розмірі 875 952,92 грн..

У задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовив.

Додатковим рішенням від 13 листопада 2025 року суд допустив до негайного виконання рішення в частині стягнення суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.

Із рішенням суду не погодилися позивач та відповідач, ними були подані апеляційні скарги.

Позивач, не погодився з рішенням суду в частині визначення дати поновлення позивача з 01.05.2024, замість 02.05.2024, а також в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.05.2024 по 01.05.2025, замість з 02.05.2024 по 31.10.2025, через неправильне застосування норм матеріального права в цій частині та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Просить суд апеляційної інстанції оскаржене рішення в частині відмови у задоволенні частини позовних вимог скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. При цьому, змінити рішення в частині визначення у мотивувальній та резолютивній частинах рішення дати поновлення позивача у Дніпропетровській обласній прокуратурі та в органах прокуратури на посаді заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області з 02.05.2024 та змінити в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2024 по 21.10.2025 у розмірі 1 530 854,08 грн. (один мільйон п`ятсот тридцять гривень вісімсот п`ятдесят чотири гривні 08 копійок).

В обґрунтування скарги позивач зазначає, що судом безпідставно та в порушення закону обмежено період в один рік, за який має відбутися стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Визначальним у даному випадку за позицією позивача для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є відсутність вини працівника щодо затягування розгляду питання про його поновлення більше року, а не відсутність свободи волевиявлення роботодавця у питаннях звільнення.

Щодо дати, з якої його має бути поновлено, звертає увагу суду, що 01.05.2024 було останнім робочим днем в органах прокуратури, у зв`язку з чим після скасування наказів про звільнення він підлягає поновленню у Дніпропетровській обласній прокуратурі та в органах прокуратури на посаді заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області з 02.05.2024.

Відповідач в своїй апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення процесуальних норм, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що фактично спірні накази про звільнення позивача видані з метою реалізації рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 03.04.2024 №50дп-24, законність та обґрунтованість якого переглядається у судовому порядку у справі №320/23671/24. Враховуючи викладене, підстави для скасування наказів керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №735к від 17.04.2024 та № 825к від 29.04.2024 відсутні. Оскільки звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства, підстави для поновлення позивача, а також для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також відсутні.

Крім того, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції здійснено невірний розрахунок середнього заробітку за час вимушеного прогулу. За розрахунком відповідача сума має складати 807 857,64 грн. ( з розрахунку: 3095,24 грн. (середньоденний заробіток позивача) х 261 (кількість робочих днів в періоді, визначеному судом) = 807857,64 грн.)

Сторони скористались своїм правом та подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційні скарги один одного.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, приходить до висновку, що скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 з 01.02.2011 по 01.05.2024 проходив службу в органах прокуратури України на різних посадах та, зокрема, з 07.06.2021 по 01.05.2024 по посаді заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області.

Рішенням Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №50дп-24 від 03.04.2024 вирішено притягнути заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накласти на нього дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

17.04.2024 керівником Дніпропетровської обласної прокуратури прийнято наказ №735к “Про застосування дисциплінарного стягнення”, яким наказано звільнити заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за неналежне виконання службових обов`язків; вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 1, 5, 6 частини першої статті 43 Закону України “Про прокуратуру”) у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності. Підстава: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 03 квітня 2024 року №50дп-24.

29.04.2024 керівником Дніпропетровської обласної прокуратури прийнято наказ №825к, яким наказано вважати заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 звільненим з посади в органах прокуратури з 29.04.2024. Підстава: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 03 квітня 2024 року №50дп-24, наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 17.04.2024 №735к, роздруківки електронних листків непрацездатності від 13.04.2024 №11831006-2022249129-1, від 20 квітня 2024 року №11831006-2022402619-1.

Наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №1395к від 24.06.2024 “Про зміни до наказів” наказано внести зміни до наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 17 квітня 2024 року №735к про звільнення заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури:

1.1. Слова “у перший робочий день після закінчення тимчасової непрацездатності” замінити словами “у перший робочий день після закінчення щорічної відпустки”.

1.2. В іншій частині наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 17 квітня 2024 року №735к залишити без змін.

Також внесено зміни до наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 29 квітня 2024 року №825к про визначення дати звільнення ОСОБА_2 :

- слова та цифри “з 29 квітня 2024 року” замінити словами та цифрами “з 01 травня 2024 року”.

Підстава: рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 03 квітня 2024 року № 50дп-24, наказ керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 28 березня 2024 року №597к, роздруківки електронних листків непрацездатності від 08 квітня 2024 року №11831006-2022142256-1, від 13 квітня 2024 року №11831006-2022249129-1, від 20 квітня 2024 року №11831006-2022402619-1.

Вважаючи накази про звільнення з внесеними змінами протиправними, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування, та про поновлення на посаді та в органах прокуратури зі стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки застосування до позивача дисциплінарного стягнення та прийняття оскаржених наказів було здійснено на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №50дп-24 від 03.04.2024, яке у судовому порядку визнано протиправним та скасовано, відповідно наявні підстави для скасування наказів керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №735к “Про застосування дисциплінарного стягнення” від 17.04.2024, №825к від 29.04.2024 та № 1395к від 24.06.2024 “Про зміни до наказів”. Зазначене є підставою для висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області з 01.05.2024, оскільки саме 01.05.2024 є датою звільнення позивача.

При цьому, визначаючи період вимушеного прогулу позивача, суд вважав за необхідне застосувати ч.2 ст.235 КЗпП України, згідно якої передбачена виплата працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу не більш як за один рік.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України “Про прокуратуру” від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Цим же Законом врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Згідно із статтями 44, 73, 77 Закону № 1697-VII за Комісією закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження - це процедура розгляду Комісією дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Дисциплінарне провадження відносно прокурора включає такі етапи: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Згідно із частиною першою статті 43 Закону № 1697-VII, прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав: 1) невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків; 2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення; 3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень; 4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; 6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики; 7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку; 8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення; 9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.

Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 Закону № 1697-VII, після відкриття дисциплінарного провадження член органу проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена Комісії за результатами перевірки. Член органу за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Частиною першою статті 47 Закону № 1697-VII передбачено, що розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу. На засідання запрошуються особа, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце засідання органу має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.

Рішення в дисциплінарному провадженні органом приймається більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення органом за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону № 1697- VII).

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).

Види дисциплінарних стягнень, які можуть бути накладені на прокурора за вчинення ним дисциплінарного проступку, закріплені в частині першій статті 49 Закону № 1697-VII. До таких стягнень належать: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення КДКП.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Положення КДКП).

За правилами пунктів 61-63 Положення КДКП комісія має право прийняти рішення, якщо на її засіданні присутні не менше дев`яти членів.

Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу Комісії, передбаченого Законом.

Рішення Комісії викладаються в письмовій формі.

Комісія не приймає рішень на підставі припущень, неперевіреної, недостовірної інформації.

Судом встановлено, що підставою для прийняття наказів керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №735к “Про застосування дисциплінарного стягнення” від 17.04.2024, №825к від 29.04.2024 та № 1395к від 24.06.2024 “Про зміни до наказів” стало рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №50дп-24 від 03.04.2024.

Відповідно до ч.1 ст.50 Закону №1697-VII, прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Позивач оскаржив рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №50 дп-24 від 03.04.2024 до суду.

За результатами оскарження Київським окружним адміністративним судом від 26.02.2025 у справі №320/23671/24 ухвалено рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення – задоволено повністю, визнано протиправним та скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів за № 50дп-24 від 03.04.2024 “Про накладення дисциплінарного стягнення на заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 та прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 ” в частині притягнення заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №320/23671/24, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою Верховного Суду від 05.06.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі №320/23671/24.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_1 апеляційне провадження, відкрите за апеляційною скаргою Дніпропетровської окружної прокуратури на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №320/23671/24, було закрито.

Тобто, рішення Київського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі №320/23671/24 є таким, що набрало законної сили.

Оскільки застосування до позивача дисциплінарного стягнення було здійснено на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №50дп-24 від 03.04.2024, яке у судовому порядку визнано протиправним та скасовано, суд першої інстанції у даній справі обгрунтовано скасував спірні накази керівника Дніпропетровської обласної прокуратури №735к “Про застосування дисциплінарного стягнення” від 17.04.2024, №825к від 29.04.2024 та № 1395к від 24.06.2024 “Про зміни до наказів”, що виносились на реалізацію вказаного рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.

Судом у справі №320/23671/24 надавалася оцінка діям ОСОБА_1 , які кваліфіковані Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів як дисциплінарний проступок, та зроблено висновок про відсутність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та, відповідно, і порушень вимог п. 1, 5, 6 ч.1 ст. 43 Закону України "Про прокуратуру".

За встановлених у справі №320/23671/24 обставин, скасування судом рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів №50дп-24 від 03.04.2024, звільнення позивача у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення відбулось відповідачем за відсутності фактичних підстав, тому суд дійшов правильного висновку про протиправність спірних наказів з моменту їх прийняття та необхідність їх скасування.

Зазначене є підставою для висновку про необхідність поновити ОСОБА_1 на посаді заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області.

З урахуванням наведеного, колегія суддів відхиляє доводи, викладені в апеляційній скарзі відповідача, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства, а тому підстави для поновлення позивача а також для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, також відсутні.

При цьому, за висновками суду апеляційної інстанції, є помилковими висновки суду, що поновлення позивача на посаді має відбутися з 01.05.2024 року.

Згідно наказу Дніпропетровської обласної прокуратури за № 1395к від 24.06.2024, яким внесено зміни до наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 17.04.2024 №735к про звільнення заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури було внесено зміни до наказу керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 29.04.2024 №825к про визначення дати звільнення: слова та цифри «з 29 квітня 2024 року» замінено словами та цифрами «з 01 травня 2024 року».

Так, у п. 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 визначено, що днем звільнення вважається останній день роботи.

Верховний Суд у постановах від 09.06.2021 у справі № 804/1769/18, від 27.09.2023 у справі №400/4284/20, від 16.01.2025 у справі №460/6135/20 визначав, що днем звільнення вважається останній день роботи. Тобто, день звільнення - це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Таким чином, оскільки день звільнення є останнім робочим днем, то 01.05.2024 було останнім робочим днем ОСОБА_1 в органах прокуратури, за який йому нарахована та виплачена заробітна плата. Відповідно, після скасування наказів про звільнення, він підлягає поновленню в органах прокуратури на посаді заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області з 02.05.2024.

Отже, в частині визначення дати поновлення позивача з « 01.05.2024» у описовій частині рішення та резолютивній частині рішення з урахуванням виправлення описки, судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для зміни рішення суду в означеній частині.

Щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 235 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Виходячи зі змісту частини першої статті 235 КЗпПУ, оплата вимушеного прогулу має місце у разі звільнення без законної підстави.

Вимушений прогул - це час, упродовж якого працівник з вини роботодавця не мав змоги виконувати трудові функції. При цьому, причиною виникнення вимушеного прогулу може стати звільнення без законної підстави, що перешкоджає виконанню працівником трудової функції, обумовленої трудовим договором, неправильне формулювання причини звільнення у трудовій книжці чи затримка видачі з вини роботодавця трудової книжки, що перешкоджає працівникові реалізувати своє право на працю в іншого роботодавця.

Виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов`язується із певними діями роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.

Вичерпний перелік підстав виплати працівникові середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу визначено статтями 235, 236 КЗпПУ і вони не підлягають розширеному тлумаченню.

Суд першої інстанції, обраховуючи період вимушеного прогулу позивача, та відповідно розмір середнього заробітку, який має бути стягнуто на користь позивача, застосував положення ч.2 ст. 235 КЗпПУ та обмежився терміном в один рік, за який має відбутися виплата середнього заробітку позивачу.

Згідно ч. 2 ст. 235 КЗпП, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Тобто, визначальним у даному випадку для стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу є відсутність вини працівника щодо затягування розгляду питання про його поновлення більше року, а не відсутність свободи волевиявлення роботодавця у питаннях звільнення, на що вказував суд першої інстанції.

Отже, якщо справа розглядалася судом більше року не з вини позивача, суд виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Вимушений прогул відбувається виключно за наявності вини роботодавця, який незаконно звільнив найманого працівника. Тому за цей час працівник, права якого були порушені роботодавцем, відповідно до державних гарантій має безумовне право на отримання заробітної плати, розмір якої обраховується згідно з Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100), і сама виплата, відповідно, названа середньою заробітною платою.

В разі визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі держава гарантує отримання працівником середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки такий працівник був незаконно позбавлений роботодавцем можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин та отримувати заробітну плату.

Вказана норма права, крім превентивної функції, виконує функцію соціальну, задовольняючи потребу працівника в засобах до існування на період незаконного звільнення. Відтак, за умови встановлення факту незаконного звільнення особи, час вимушеного прогулу працівника повинен бути оплаченим і спір розглянутим в одному позовному провадженні з вирішенням питання про поновлення на роботі, або в різних провадженнях, що не впливає на розрахунок середнього заробітку, оскільки період за який він обраховується є сталим для звільненого працівника.

Обставинами даної справи не встановлено вини позивача у розгляді та вирішенні спору у терміни більше одного року, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції в частині обмеження стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу одним роком є помилковими.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу позивача має обраховуватись за період з 02.05.2024 по 31.10.2025 (день ухвалення судом першої інстанції рішення у справі з поновленням позивача на посаді).

Враховуючи дані довідки від 01.07.2025 №21-76 вих.25 про середньомісячну заробітну плату ОСОБА_1 ( т.1 а.с.187), а також період його вимушеного прогулу з 02 травня 2024 року по 31 жовтня 2025 року (392 робочих дні), розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є наступним: 3095,24 (середньоденна заробітна плата позивача) х 392 (робочих дні) = 1 213 334,08 грн..

Доводи сторін в цій частині, викладені в їх апеляційних скаргах частково знайшли своє підтвердження, проте суд апеляційної інстанції відхиляє розрахунки середнього заробітку, проведені як позивачем, так і відповідачем, оскільки вони зроблені з помилковим визначенням середньоденного заробітку - у позивача, та періоду вимушеного прогулу - у відповідача.

За висновками суду апеляційної інстанції, апеляційні скарги позивача та відповідача, з урахуванням вище викладеного, підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній його частині та резолютивній частини, виклавши у редакції цієї постанови.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Дніпропетровської обласної прокуратури задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі №160/13445/24 змінити в мотивувальній частині, виклавши при цьому його резолютивну частину наступним чином:

«Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати накази Дніпропетровської обласної прокуратури № 735-к від 17.04.2024 “Про застосування дисциплінарного стягнення”, № 825-к від 29.04.2024, № 1395к від 24.06.2024 “Про зміни до наказів”.

Поновити ОСОБА_1 у Дніпропетровській обласній прокуратурі та в органах прокуратури на посаді заступника керівника Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області з 02.05.2024.

Стягнути з Дніпропетровської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909938) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.05.2024 по 31.10.2025 у розмірі 1 213 334,08 грн. (один мільйон двісті тринадцять тисяч триста тридцять чотири гривні вісім копійок)».

В решті рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2025 року у справі №160/13445/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках та в строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено 05.03.2026р..

Повний текст постанови виготовлено 09.03.2026р..

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак