Постанова від 08 березня 2026 р. у справі №160/15370/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2026 року м. Дніпросправа № 160/15370/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач),

суддів: Білак С.В., Ясенової Т.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/15370/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просила:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.03.2025 №047050030888 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області включити до загального страхового стажу ОСОБА_1 період за доглядом за дитиною до досягнення трирічного віку з 07.01.1981р. по 07.01.1984р.; роботу з 04.09.1985р. по 30.11.1990р. в Дніпродзержинській оптовій госпрозрахунковій базі Дніпропетровського обласного рибного оптово-роздрібного об`єднання «Дніпропетровськриба»; роботу з 26.12.1993р. по 17.10.2001р. в приватному підприємстві «Днепроком»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з дати звернення до територіального органу Пенсійного фонду України з 25.02.2025.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року позовні вимоги задоволено частково, суд:

- визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.03.2025 №047050030888 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення трирічного віку з 07.01.1981р. по 07.01.1984р.; період трудової діяльності з 04.09.1985р. по 30.11.1990р., згідно трудової книжки від 05.07.1982 року серії НОМЕР_1 , та період трудової діяльності з 26.12.1993р. по 17.10.2001р. згідно трудової книжки від 05.07.1982 року НОМЕР_1 ;

- зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 25.02.2025 року про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом;

- у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовив;

- стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 908,40 гривень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржене рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що пунктом 11 Порядку №637, визначено, що час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми встановлюється на підставі свідоцтва про народження дитини або паспорта (у разі смерті дитини - свідоцтва про смерть). У разі відсутності у свідоцтві про народження дитини відмітки про одержання паспорта або іншої інформації, що підтверджує факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, особою в заяві про призначення/ перерахунок пенсії зазначається відповідна інформація. Враховуючи зазначене, в результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення трирічного віку, у зв?язку з тим, що у свідоцтві про народження відсутня відмітка про одержання паспорта. Інші документи, що підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, позивачем до матеріалів пенсійної справи не надані. Суд першої інстанції посилається на твердження позивача про те, що факт отримання паспорту її дочкою, є його наявність в неї, а саме документ № НОМЕР_2 , виданий 21.02.2025, на ім?я « ОСОБА_2 ». Факт зміни прізвища з дівочої « ОСОБА_3 » на заміжнє « ОСОБА_4 » підтверджується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_3 від 22 грудня 2001 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_4 від 18.02.2006 року, з прізвища « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_5 » свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_5 від 15.02.2025. Однак, вказані документи не були надані позивачем до заяви про призначення пенсії. Не зараховано період трудової діяльності з 04.09.1985 по 30.11.1990 згідно трудової книжки від 05.07.1982 НОМЕР_1 , оскільки наказ на звільнення від 28.11.1990 скасовано та наказ від 01.03.1991 не містить дати звільнення. Не зараховано період трудової діяльності з 26.12.1993 по 17.10.2001 згідно вказаної вище трудової книжки, оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу, виправлено дату підстави при прийнятті на роботу та з 01.07.2000 по 17.10.2001 даний період відсутній в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків. Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку №637, відсутні. Апелянт вказує, що підтверджений належними документами, страховий стаж становить 14 років 1 місяць 9 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому позивачу відмовлено у призначенні пенсії.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що суд першої інстанції у повній мірі розглянув всі обставини справи об`єктивно та всебічно, виніс законне рішення, що ґрунтується на вимогах закону, висновках Верховного Суду у подібній справі та на підставі наданих суду доказів.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 311 КАС України.

Перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

ОСОБА_6 25.02.2025 вернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком.

04.03.2025 Головним управління Пенсійного фонду України в Житомирській області розглянуто заяву позивача за принципом екстериторіальності та прийнято рішення № 047050030888 про відмову у призначенні пенсії.

Згідно вказаного рішення підставами для відмови у призначенні пенсії за віком є відсутність необхідного страхового стажу, адже деякі періоди трудового стажу, зазначені в трудовій книжці позивача від 05.07.1985 серії НОМЕР_1 , не були включені в загальний страховий стаж з наступних причин: за доданими документами до страхового стажу не зараховано період догляду з дитиною 07.01.1981 р.н. до досягнення трирічного віку, в зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження відсутня відмітка про одержання паспорта; за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 04.09.1985 по 30.11.1990 згідно трудової книжки від 05.07.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки наказ на звільнення від 28.11.1990 скасовано та наказ від 01.03.1991 не містить дати звільнення; за доданими документами до страхового стажу не зараховано період трудової діяльності з 26.12.1993 по 17.10.2001 згідно трудової книжки від 05.07.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва підприємства при прийняття на роботу, виправлено дату підстави при прийнятті на роботу та з 01.07.2000 по 17.10.2001 даний період відсутній в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.

Отже, враховуючи зазначене, в результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано:

- період догляду за дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 до досягнення трирічного віку, у зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження відсутня відмітка про одержання паспорта.

Відповідач вказав, що інші документи, що підтверджують факт догляду непрацюючої матері за дитиною до досягнення нею 3-річного віку, позивачем до матеріалів пенсійної справи не надані;

- період трудової діяльності з 04.09.1985 по 30.11.1990 згідно трудової книжки від 05.07.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки наказ на звільнення від 28.11.1990 скасовано та наказ від 01.03.1991 не містить дати звільнення;

- період трудової діяльності з 26.12.1993 по 17.10.2001 згідно трудової книжки від 05.07.1982 серії НОМЕР_1 , оскільки відсутня назва підприємства при прийнятті на роботу, виправлено дату підстави при прийнятті на роботу та з 01.07.2000 по 17.10.2001, даний період відсутній в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування про сплату страхових внесків.

Інші документи, передбачені пунктом 3 Порядку №637, відсутні.

Згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб до страхового стажу зараховано всі періоди трудової діяльності.

Таким чином, підтверджений належними документами, страховий стаж становить 14 років 1 місяць 9 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 , що підтверджує страховий стаж, було видане дитині позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 «повторно». Повторно видане свідоцтво про народження має таку ж юридичну силу, як і оригінальний документ. Факт отримання паспорту дочкою, є його наявність в неї, а саме документ № НОМЕР_2 виданий 21.02.2025 року на ім`я « ОСОБА_2 ». Факт зміни прізвища з дівочої « ОСОБА_3 » на заміжнє « ОСОБА_4 » підтверджується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_3 від 22 грудня 2001 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_7 від 18.02.2006 року, з прізвища « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_5 » свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_5 від 15.02.2025. Щодо періоду трудової діяльності з 04.09.1985 по 30.11.1990, суд першої інстанції зазначив, що такий трудовий стаж підтверджується записом в трудовій книжці позивача, а також Архівною довідкою від 10.03.2025 № П-21/2-09/227, виданою Архівним управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, про те, що Наказом від 09 березня 1985 року № 64-к по Дніпродзержинській оптовій госпрозрахунковій базі Дніпропетровського обласного рибного оптово-роздрібного об`єднання «Дніпропетровськриба» ОСОБА_1 прийнята на посаду бухгалтера управління з 04 вересня 1985 року. Наказом від 28 листопада 1990 року № 72 по Дніпродзержинській оптовій госпрозрахунковій базі Дніпропетровського обласного рибного оптово-роздрібного об`єднання «Дніпропетровськриба» ОСОБА_1 звільнена з 30 листопада 1990 року у зв`язку з ліквідацією Дніпропетровського обласного «Дніпропетровськриба» рибного оптово-роздрібного об`єднання. Суд першої інстанції зазначив, що позивач як особа, на яку не покладено обов`язків щодо організації ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до його трудової книжки відомостей. Відтак неправильне заповнення трудової книжки не може бути підставою для незарахування страхового стажу і, як наслідок, для обмеження права позивача на пенсійне забезпечення. На працівника не може перекладатися тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені в його трудовій книжці; працівник не відповідає за правильність записів в трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. Суд першої інстанції дійшов висновку про передчасність висновків відповідача, здійснених у спірному рішенні, та як наслідок про протиправність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058-IV).

Відповідно до ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюється у натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Відповідно до частини першої статті 41 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно до статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року за № 637 “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з п. 20 вказаної постанови, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів.

З приводу наявності/відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду догляду за дитиною з 07.01.1981 р.н. до досягнення трирічного віку, в зв`язку з тим, що у свідоцтві про народження відсутня відмітка про одержання паспорта, колегія суддів погоджується зі встановленими судом першої інстанції обставинами про те, що свідоцтво про народження серія НОМЕР_6 , що підтверджує страховий стаж, було видане дитині позивача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 «повторно». Повторно видане свідоцтво про народження має таку ж юридичну силу, як і оригінальний документ. Факт отримання паспорту дочкою, є його наявність в неї, а саме документ № НОМЕР_2 виданий 21.02.2025 року на ім`я « ОСОБА_2 ». Факт зміни прізвища з дівочої « ОСОБА_3 » на заміжнє « ОСОБА_4 » підтверджується свідоцтвом про одруження № НОМЕР_3 від 22 грудня 2001 року, свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_7 від 18.02.2006 року, з прізвища « ОСОБА_4 » на прізвище « ОСОБА_5 » свідоцтвом про шлюб Серія НОМЕР_5 від 15.02.2025.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV).

У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи, серед іншого, також зараховується: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків, ж) час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

Законодавець, крім роботи, виконуваної на підставі трудового договору на підприємствах, передбачив можливість зарахування до страхового стажу час догляду за дітьми до досягнення трирічного віку.

Отже період за доглядом за дитиною до досягнення трирічного віку з 07.01.1981 по 07.01.1984 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Щодо періоду трудової діяльності з 04.09.1985 по 30.11.1990, колегія суддів вказує, що як правильно зазначив суд першої інстанції, такий трудовий стаж підтверджується записом в трудовій книжці позивача, а також Архівною довідкою від 10.03.2025 № П-21/2-09/227, виданою Архівним управління Кам`янської міської ради Дніпропетровської області, про те, що Наказом від 09 березня 1985 року № 64-к по Дніпродзержинській оптовій госпрозрахунковій базі Дніпропетровського обласного рибного оптово-роздрібного об`єднання «Дніпропетровськриба» ОСОБА_1 прийнята на посаду бухгалтера управління з 04 вересня 1985 року. Наказом від 28 листопада 1990 року № 72 по Дніпродзержинській оптовій госпрозрахунковій базі Дніпропетровського обласного рибного оптово-роздрібного об`єднання «Дніпропетровськриба» ОСОБА_1 звільнена з 30 листопада 1990 року у зв`язку з ліквідацією Дніпропетровського обласного «Дніпропетровськриба» рибного оптово-роздрібного об`єднання.

Відтак підстави для неврахування у страховий стаж вказаного періоду роботи позивача відсутні.

Щодо незарахованого до страхового стажу періоду з 26.12.1993 по 17.10.2001, колегія суддів зазначає, що в трудовій книжці позивача міститься запис 13, дата: 26.12.1993, відомості про прийняття на роботу бухгалтером в приватне підприємство «Днепроком».

Відповідно до ст. 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На час первісного заповнення трудової книжки та внесення спірних записів діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412.

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно пунктів 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 “Про трудові книжки робітників та службовців” встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови “Про трудові книжки робітників та службовців” при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

В подальшому порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно пункту 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Колегія суддів вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці та інших документах.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені підстави для незарахування до страхового стажу позивача періодів роботи та догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку є необґрунтованими.

Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 04.03.2025 №047050030888 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Як наслідок, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність зобов`язання належного органу призначення пенсії зарахувати спірні періоди роботи та догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку до страхового стажу та здійснити повторний розгляд заяви позивача про призначення пенсії за віком.

Відтак, доводи апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні усіх обставин справи в їх сукупності.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 327, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/15370/25 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року в адміністративній справі №160/15370/25 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 328-329 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Чабаненко

суддя С.В. Білак

суддя Т.І. Ясенова