Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №520/34373/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Заічко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 р. Справа № 520/34373/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «БЕТОНІКС» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.08.25 по справі № 520/34373/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «БЕТОНІКС»

до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, податкової вимоги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «БЕТОНІКС», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просив суд:

- визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України №0/38371/0412 від 08.07.2024 на суму 204 593,78 грн. (двісті чотири тисячі п`ятсот дев`яносто три грн. 78 коп.).

- визнати протиправним і скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України №0010641-1305-2040 від 15.10.2024.

В обгрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України №0/38371/0412 від 08.07.2024 на суму 204 593,78 грн. (двісті чотири тисячі п`ятсот дев`яносто три грн. 78 коп.) та податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України №0010641-1305-2040 від 15.10.2024, є необгрунтованим та підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 адміністративний позов – залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до пункту 11 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за наслідками перевірок, які здійснюються контролюючими органами, застосовуються у розмірах, передбачених законом, чинним на день прийняття рішень щодо застосування таких штрафних (фінансових) санкцій (з урахуванням норм пункту 7 цього підрозділу).

Представник позивача зазначає, що на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення вже набули чинності зміни, внесені Законом № 2876-ІХ до ПК України в частині доповнення підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення ПК України пунктами 89 та 90, які, зокрема, пом`якшили відповідальність платника на період протягом дії воєнного стану та шести місяців після його завершення за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних. На день прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з урахуванням триваючого воєнного стану на території України, підлягали застосуванню штрафні санкції у розмірах, визначених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, а не пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України. Враховуючи наведене, контролюючим органом здійснено безпідставний розрахунок суми штрафу в оскаржуваному податковому повідомленнірішенні, що, в свою чергу, свідчить про його невідповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України та вказує про його протиправність.

Крім того, на переконання представника апелянта, дана податкова вимога є похідною від спірного податкового повідомлення-рішення, яке є винесеним податковим органом незаконно, то і податкова вимога №0010641-1305-2040 від 15.10.2024 також є незаконною та безпідставною та підлягає скасуванню в судовому порядку.

Відповідач скориставшись своїм правом надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що тимчасово, на період дії воєнного стану, починаючи з 27.05.2022, привеліюють норми в частині звільнення від відповідальності за несвоєчасне виконання платником податків податкових обов`язків у випадках та за умов, передбачених п. 69 підрозд. 10 розд. XX ПКУ.

Представник відповідача зазначає, що норма п. 52 прим. 1 підрозд. 10 розд. XX "Перехідні положення" ПКУ щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних санкцій за порушення термінів нарахування, декларування та сплати податків і зборів на період дії карантину не застосовується з 27.05.2022 на період дії воєнного стану.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 ст.20, п.75.1 ст.75 ПК України, в порядку визначеному пунктом 76.2 статті 76 ПК України, головним державним інспектором Харківського відділу податків і зборів з юридичних осіб управління оподаткування юридичних осіб ГУ ДПС у Харківській області Бирка В.В. було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку, звіту), з питання дотримання порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних ПАТ «БЕТОНІКС» за лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022 і січень 2023.

За результатами проведення перевірки було складено акт про результати камеральної перевіри щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних тарозрахунків коригування до таких податкових накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних ПАТ «БЕТОНІКС» №26426120-40-04-12-02/32951817 від 11.06.2024 (далі – Акт перевірки) за лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022 і січень 2023.

На підставі висновків Акту перевірки ГУ ДПС прийнято повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу - 43983495) №0/38371/0412 від 08.07.2024 на суму 204 593,78 грн. (двісті чотири тисячі п`ятсот дев`яносто три грн. 78 коп.).

В акті перевірки зазначається, що Приватне акціонерне товариство “БЕТОНІКС” несвоєчасно здійснено реєстрацію податкових накладних за період лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022 і січень 2023, оскільки така реєстрація здійснена з порушенням граничних строків реєстрації.

Так, судом з акту перевірки та розрахунку штрафних санкцій, встановлено, що податкові накладні:

ПН №1 від 28.02.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.07.2022, кількість днів прострочення 248;

ПН №2 від 28.02.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.07.2022, кількість днів прострочення 248;

ПН №1 від 31.03.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.07.2022, кількість днів прострочення 248;

ПН №1 від 30.04.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.07.2022, кількість днів прострочення 248;

ПН №1 від 31.05.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.07.2022, кількість днів прострочення 248;

ПН №1 від 30.06.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.07.2022, кількість днів прострочення 248;

ПН №1 від 31.07.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.08.2022, кількість днів прострочення 217;

ПН №1 від 31.08.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.09.2022, кількість днів прострочення 186;

ПН №1 від 30.09.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.10.2022, кількість днів прострочення 156;

ПН №1 від 31.10.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.11.2022, кількість днів прострочення 125;

ПН №1 від 30.11.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.12.2022, кількість днів прострочення 95;

ПН №1 від 31.12.2022, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 15.01.2023, кількість днів прострочення 64;

ПН №1 від 31.01.2023, дата реєстрації 20.03.2023, граничний термін реєстрації 18.02.2023, кількість днів прострочення 30.

Платником податків не оспорюється факт порушення ним граничних строків реєстрації ПН в ЄРПН, а лише не застосування відповідачем положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо порушення строків реєстрації ПН та застосування положення пункту 69.2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо реєстрації.

Не погоджуючись із винесеним ГУ ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що Приватне акціонерне товариство “БЕТОНІКС” порушило терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за що підлягало притягненню до фінансової відповідальності відповідно до положень пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їхні права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їхніх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в “Єдиному реєстрі податкових накладних” у встановлений цим Кодексом термін.

Здійснюючи операції з постачання товарів/послуг платник податку – продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в “Єдиному реєстрі податкових накладних” та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у “Єдиному реєстрі податкових накладних” має здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, – до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, – до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України.

З урахуванням викладеного, в період існування спірних правовідносин Податкового кодексу України закріплений обов`язок платників податку на додану вартість забезпечити своєчасну реєстрацію податкових накладних в “Єдиному реєстрі податкових накладних”.

Пункт 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України встановлює, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в “Єдиному реєстрі податкових накладних” (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної: (1) на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; (2) на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; (3) відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами “а” – “г” цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; (4) відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; (5) відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) – тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

- 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

- 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

- 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

- 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів;

- 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Аналіз наведеної норми Податкового кодексу України доводить, що податкове правопорушення за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної є вчиненим із моменту закінчення граничного терміну реєстрації податкової накладної, встановленої пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України. Строк затримки реєстрації має правове значення для визначення розміру штрафної санкції, а не для його кваліфікації.

18.03.2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року № 533-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)” (далі – Закон № 533-IX).

У зв`язку з набранням чинності Закону № 533-ІХ (з урахуванням змін, внесених Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)” та Закону України від 13 травня 2020 року № 591-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)”) підрозділ 10 розділу Податкового кодексу України доповнений пунктом 52-1 такого змісту:

“За порушення податкового законодавства, вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), штрафні санкції не застосовуються, крім санкцій за:

(1) порушення вимог до договорів довгострокового страхування життя чи договорів страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема страхування додаткової пенсії;

(2) відчуження майна, що перебуває у податковій заставі, без згоди контролюючого органу;

(3) порушення вимог законодавства в частині:

– обліку, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів;

– цільового використання пального, спирту етилового платниками податків;

– обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками;

– здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального;

– здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку;

– порушення нарахування, декларування та сплати податку на додану вартість, акцизного податку, рентної плати.

Протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню”.

Пункт 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України містив чітку вказівку на темпоральний критерій незастосування штрафних санкцій за вчинені порушення: з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину. Законодавець шляхом внесення змін до Податкового кодексу України запровадив мораторій на застосування штрафних санкцій, зокрема, за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в “Єдиному реєстрі податкових накладних” у відповідний період.

Кабінет Міністрів України установив карантин на підставі постанови від 11 березня 2020 року № 211 з 12 березня 2020 року. Постановою від 27 червня 2023 року № 651 “Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” Кабінет Міністрів України скасував 30 червня 2023 року з 24 години 00 хвилин на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

До завершення карантину Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” в Україні був введений воєнний стан, який на підставі Указів Президента України “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні” продовжувався та досі триває.

З метою реалізації необхідних заходів щодо підтримки військових і правоохоронних підрозділів у відбитті збройного нападу російської федерації та забезпечення прав і обов`язків платників податків Верховна Рада України прийняла Закон України від 3 березня 2022 року № 2118-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо особливостей оподаткування та подання звітності у період дії воєнного стану”, який набрав чинності 7 березня 2022 року (далі – Закон № 2118-IX). Законом № 2118-IX підрозділ 10 розділу Податкового кодексу України був доповнений пунктом 69, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у цьому пункті.

На підставі підпунктів 69.1, 69.9 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України в разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, зокрема щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, встановленої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, – то в такому випадку платники податків звільняються від визначеної цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом трьох місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні. Для платників та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Законом від 24 березня 2022 року № 2142-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо вдосконалення законодавства на період дії воєнного стану” було внесено зміни до підпункту 69 пункту 69 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України, а саме: слова “трьох місяців” замінено словами “шести місяців”.

Пункт 69 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України не встановив нових особливостей відповідальності за недотримання таких обов`язків, аніж тих, що були закріплені раніше пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Наведене вказує, що на правовідносини (зокрема, щодо настання відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних), які виникли до набрання чинності Закону № 2118-IX, поширювали дію положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ, згідно з якими штрафні санкції не застосовувалися за порушення податкового законодавства (зокрема, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних), вчинені протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19).

Обидві зазначені норми регулюють ті самі правовідносини, а саме – порядок та умови звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Норми пункту 69 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України встановлювали, що звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних надається платникам лише за умови подальшої реєстрації таких накладних упродовж шести місяців з дня припинення воєнного стану. Положення пункту 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України закріплювали безумовне звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в “Єдиному реєстрі податкових накладних” у період з 1 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.

Зважаючи на тотожність диспозицій наведених норм Податкового кодексу України (предмету – правопорушень, на які спрямована дія цих норм), які є різними за своєю гіпотезою (умов, за яких ці норми підлягають застосуванню), пункт 52-1 підрозділу 10 розділу підлягає застосуванню під час “ковідного” мораторію, а пункт 69.1 підрозділу 10 розділу має діяти після запровадження воєнного стану. Паралельне існування обставин, за яких підлягають застосуванню обидві розглядувані норми, не виключає необхідність застосування кожної з них. Оскільки зазначені приписи мають кожен свої умови застосування, вони не конкурують між собою. Тому, пізніший час прийняття пункту 69.1 підрозділу 10 розділу не може заперечувати необхідність застосування пункту 52-1 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України, якщо наявні відповідні умови (“ковідний” мораторій).

Обсяг прав та обов`язків особи в конкретній ситуації в результаті паралельного застосування обох норм має визначатися в такий спосіб, за якого особа не втрачає жодної з переваг, які надаються такій особі кожною із законодавчих норм. Якщо одна норма встановлює часткове звільнення від обов`язку, а інша – повне, то норма щодо повного звільнення поглинає своєю дією ту норму, яка за тих самих обставин закріплює лише часткове зменшення відповідного обов`язку. Якщо норма у конкретній ситуації встановлює менший обсяг прав, а інша, яка підлягає одночасному застосуванню, – більший обсяг, то особі має бути надано більший обсяг прав. Лише за таких обставин особі буде забезпечено обґрунтовані очікування на застосування відповідних наслідків у відповідній життєвій ситуації.

Потім Верховна Рада України прийняла Закон України від 12 травня 2022 року № 2260-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану” (далі – Закон № 2260-IX). У зв`язку із набранням чинності 27 травня 2022 року Закону № 2260-IX підпункт 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України було викладено у такій редакції:

“У разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні.

Платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати податкові обов`язки щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових накладних, розрахунків коригування, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків, граничний термін виконання яких припадає на період починаючи з 24 лютого 2022 року до дня набрання чинності Законом України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану” за умови реєстрації такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування в “Єдиному реєстрі податкових накладних” до 15 липня 2022 року, подання податкової звітності до 20 липня 2022 року та сплати податків та зборів у строк не пізніше 31 липня 2022 року.

Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику”.

Отже, з набранням чинності Законом № 2260-IX встановлене підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України звільнення від відповідальності стало узалежнено від підтвердження у визначеному законодавством порядку можливості чи неможливості виконання платником обов`язку, зокрема, щодо реєстрації у відповідному реєстрі податкових накладних.

Закон № 2260-IX доповнив підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України положеннями, відповідно до яких у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників застосовується відповідальність згідно з цим Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, визначених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 цього Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. Не застосовуються вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). По суті, з 27 травня 2022 року припинили дію норми зупинення строків щодо реєстрації податкових накладних, введені на підставі Закону № 2118-IX у зв`язку із запровадженням воєнного стану, щодо осіб, які мають можливість такі обов`язки щодо реєстрації.

Законом № 2260-IX було внесено зміни також до підпункту 69.9 пункту 69 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України. Відповідно до нової редакції цієї норми для платників податків та контролюючих органів зупинявся перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім дотримання строків реєстрації податкових накладних, розрахунків коригування до них в “Єдиному реєстрі податкових накладних”, подання звітності, зокрема визначеної пунктом 46.2 статті 46 цього Кодексу, сплати податків та зборів платниками податків.

З 27 травня 2022 року пункт 69 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України був доповнений підпунктом 69.1-1. Згідно з цими новими положеннями платники податку на додану вартість зобов`язані забезпечити у строки, встановлені підпунктом 69.1 цього пункту, реєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування в “Єдиному реєстрі податкових накладних”, граничний термін реєстрації яких припадає на періоди, зазначені у підпункті 69.1 цього пункту, та уточнити (привести у відповідність) податковий кредит, задекларований платниками на підставі наявних у платника первинних (розрахункових) документів, з урахуванням даних податкових накладних та/або розрахунків коригування, зареєстрованих в “Єдиному реєстрі податкових накладних”.

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо сприяння відновленню енергетичної інфраструктури України”, який набрав чинності 03 січня 2023 року (далі – Закон № 2836-IX), підпункт 69.1 викладено в новій редакції. Відповідно до абзаців третього – п`ятого цього пункту платники податків, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо:

реєстрації в “Єдиному реєстрі податкових накладних” такими платниками податкових накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року;

реєстрації в “Єдиному реєстрі податкових накладних” зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 20 липня 2022 року.

Вирішуючи питання застосування відповідальності за порушення строків реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в “Єдиному реєстрі податкових накладних” (вчинене в період з 07 березня 2022 року по 27 травня 2022 року), необхідно враховувати положення підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 та пункту 56.12. статті 56 Податкового кодексу України.

Принцип презумпції правомірності рішень платника закріплений в підпункті 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України, згідно з яким, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

На цьому принципі засноване закріплене в пункті 56.21 статті 56 Податкового кодексу України правило. Так, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення ухвалюють на користь платника податків.

Таким чином, платник звільняється від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в період дії мораторію, запровадженого пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України, з 1 березня 2020 року по 26 травня 2022 року.

Податкове правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних в “Єдиному реєстрі податкових накладних” є триваючим, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної. Припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної. Тому, коли податкова накладна/розрахунок коригування складена (-ий) в період дії мораторію, а зареєстрована (-ий) після скасування дії мораторію (тобто після 26 травня 2022 року), відповідальність за порушення строків реєстрації накладних застосовується за період, у якому перестали існувати підстави для звільнення від відповідальності.

Пунктом 69.1 підрозділу 10 розділу Податкового кодексу України (з урахуванням змін, внесених Законом України від 13 грудня 2022 року № 2836-IX) установлено, що платники, які мають можливість своєчасно виконувати обов`язки, звільняються від відповідальності за несвоєчасне виконання таких обов`язків щодо: реєстрації в “Єдиному реєстрі податкових накладних” такими платниками накладних та розрахунків коригування, дата складання яких припадає на період з 1 лютого по 31 травня 2022 року, за умови забезпечення їх реєстрації не пізніше 15 липня 2022 року.

Отже, якщо податкові накладні/розрахунки коригування складені платником в період з 01 лютого по 31 травня 2022 року, а зареєстровані в “Єдиному реєстрі податкових накладних” з порушенням строку після 15 липня 2022 року, у контролюючого органу є підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України. У період дії воєнного стану правовідносини щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в “Єдиному реєстрі податкових накладних” регламентовані нормами Податкового кодексу України з урахуванням особливостей, визначених в пункті 69 підрозділу 10 розділу цього кодексу.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що податкові накладні/розрахунки коригування складені позивачем за лютий 2022, березень 2022, квітень 2022, травень 2022, червень 2022, липень 2022, серпень 2022, вересень 2022, жовтень 2022, листопад 2022, грудень 2022 і січень 2023 з порушенням строків реєстрації накладних, а тому у контролюючого органу були підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-IX “Про внесення змін до розділу “Прикінцеві положення” Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування” (набрав чинності 08 лютого 2023 року) підрозділ 2 розділу Податкового кодексу України доповнений пунктами 89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в “Єдиному реєстрі податкових накладних” податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу Податкового кодексу України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у “Єдиному реєстрі податкових накладних” здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, – до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, – до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

На підставі пункту 90 підрозділу 2 розділу Податкового кодексу України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для пункту 89 цього розділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в “Єдиному реєстрі податкових накладних”, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, – у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права – закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин (включаючи відносини між державою і громадянами), породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє дійсне становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Закон № 2876-IX не містить прямої вказівки про надання зворотної дії в часі, а отже, його дія не поширюється на період до набрання ним чинності. Відповідальність, установлена пунктом 90 підрозділу 2 розділу Податкового кодексу України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, закріпленого для пункту 89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в “Єдиному реєстрі податкових накладних” є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної.

Отже, колегія суддів вважає, що не можна поширювати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (оскільки податкові накладні були складені та зареєстровані з порушенням строку, визначеного пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, до внесення змін Законом № 2876-IX).

Таким чином, зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом № 2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (08 лютого 2023 року).

Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 30.01.2024р. по справі № 280/4484/23.

Отже, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач порушив граничні терміни реєстрації податкових накладних, чого він належними доказами не спростовував.

Колегія суддів дослідивши розрахунок штрафу за порушення термінів реєстрації податкових накладних в ЄРПН, дійшла висновку, що кількість днів прострочення граничних строків реєстрації податкових накладних визначена відповідачем коректно. Спірним податковим повідомленням-рішенням до позивача застосовано штрафні санкції в належних розмірах.

Щодо аргументів апеляційної скарги позивача, що підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України передбачено, що у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок щодо реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, платники податків звільняються від передбаченої цим Кодексом відповідальності з обов`язковим виконанням таких обов`язків протягом шести місяців після припинення або скасування воєнного стану в Україні, колегія суддів зазначає наступне.

Підпунктом 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України визначено, зокрема, що порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у цьому підпункті, та перелік документів на підтвердження затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

З метою тимчасового, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, підтвердження платниками податків можливості чи неможливості своєчасного виконання податкового обов`язку щодо дотримання термінів сплати податків та зборів, подання звітності, у тому числі звітності, передбаченої пунктом 46.2 статті 46 глави 2 розділу II Кодексу, реєстрації у відповідних реєстрах податкових або акцизних накладних, розрахунків коригування, подання електронних документів, що містять дані про фактичні залишки пального та обсяг обігу пального або спирту етилового тощо, Наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225 затверджений Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX “Перехідні положення” Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження (далі - Порядок № 225).

Цим Порядком визначено, зокрема, підстави неможливості виконання платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами податкових обов`язків (у тому числі обов`язків податкових агентів) та правила надання заяви та документів, що доводять неможливість виконання податкових обов`язків тощо.

Згідно Порядку №225 керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає вмотивоване рішення щодо можливості чи неможливості своєчасного виконання платником податків свого податкового обов`язку на підставі відповідної заяви платника податків.

Позивач впродовж розгляду справи не доводив наявність обставин звернення до податкового органу з відповідною заявою на виконання положень Порядку №225, будь-яких доказів на підтвердження існування таких обставин не надавав.

Посилання на сам факт запровадження воєнного стану в Україні не може безумовно вважатись поважною причиною для звільнення від відповідальності за порушення строків реєстрації податкових накладних, норми пункту 69 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачають звільнення від відповідальності, зокрема за порушення строків реєстрації податкових накладних, у разі відсутності у платника податків можливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок, і за умови підтвердження неможливості виконання платником податків обов`язків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Вказані висновки відповідають позиції Верховного Суду викладеній в постанові від 06.02.2024р. по справі № 160/10740/23.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.02.2025 у справі № 200/4768/23, яка в силу приписів с. 5 ст. 242 КАС України має враховуватись судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Щодо аргументів апеляційної скарги позивача на незаконне проведення перевірки, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України (у редакції до 01.01.2017) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Отже, враховуючи положення п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, в контексті спірних правовідносин, камеральною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу на підставі даних Єдиного реєстру податкових.

Таким чином, оскільки дата реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування є складовою частиною даних Єдиного реєстру податкових накладних, то питання своєчасності такої реєстрації може бути предметом камеральної перевірки, що свідчить про наявність законних підстав для проведення відповідачем камеральної перевірки щодо дотримання позивачем строків реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування.

Саме аналізуючи дані цього реєстру у ході проведення камеральної перевірки відповідач встановив несвоєчасну реєстрацію позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або розрахунків коригування при виникненні податкових зобов`язань.

Особливості камеральної перевірки полягають у тому, що для її проведення не потрібен наказ керівника податкового органу або інший спеціальний дозвіл чи направлення, не потрібно згоди платника податків, а також його присутності. Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, відповідальність за що передбачена статтями 120, 120-1, 120-2 ПК України. Предметом камеральної перевірки, навіть у розумінні підпункту 75.1.1 пункту 75.1статті 75 ПК України в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, охоплюються питання своєчасності реєстрації податкових накладних. Виявлення контролюючим органом цього порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

З 1 січня 2017 року підпункту 75.1.1 доповнено абзацом другим, яким визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Отже, оскільки станом на час проведення камеральної перевірки Податковим кодексом України прямо було передбачено право контролюючого органу проводити камеральні перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, тобто 1095 дня, доводи позивача щодо незаконності такої перевірки колегія суддів вважає необґрунтованими.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що Приватне акціонерне товариство “БЕТОНІКС” порушило терміни реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за що підлягало притягненню до фінансової відповідальності відповідно до положень пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, отже позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “БЕТОНІКС” задоволенню не підлягають.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 по справі № 520/34373/24 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «БЕТОНІКС» - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 по справі № 520/34373/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов