Постанова від 09 березня 2026 р. у справі №210/318/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 210/318/26

Провадження № 2-а/210/21/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 березня 2026 року Металургійний районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючого судді Літвіненко Н. А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №R299210 від 14.01.2026 р. про притягнення до адміністративної відповідальності по справі за адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні судді перебуває вищевказана позовна заява в якій позивач просить суд скасувати оскаржувану постанову від 14.01.2026 р. №R299210 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності закрити.

Свої вимоги мотивує тим, що постановою №R299210 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 14.01.2026 року, винесеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 на позивача було накладено адміністративний штраф у розмірі 17000 гривень за нібито скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП.

Обґрунтовуючи необхідність притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач посилається на те, що за результатами з`ясування обставин справи встановлено, що позивач, ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці.

На думку відповідача, позивач допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. На думку відповідача позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП і на позивача накладено штраф у розмірі 17000 гривень

Виносячи Постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, відповідач не з`ясував, чи є у позивача можливість за станом здоров`я бути мобілізованим та виконувати обов`язки військовослужбовця.

З доданих позивачем документів вбачається, що позивач перебуває на обліку у «Національному інституті раку» з діагнозом : Д160 Доброякісне новоутворення лопатки та довгих кісток верхньої кінцівки, енхондрома лівої плечової кістки. Основний діагноз виставлений в «Національному інституті раку»: доброякісне утворення енхондрома в плечовій кістці та довгих кісток верхньої кінцівки. Рекомендована консультація хірурга-онколога.

25.12.2025р. позивачу була проведена часткова резекція проксимального сегменту лівої плечової кістки з екскохлеацією пухлини та алопластикою у Національному інституті раку.

Окрім цього захворювання позивач страждає на пароксизмальну тахікардію, має синдром WRW.

07.02.2025р. віськово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 позивачу було поставлено діагноз: легка розумова відсталість, ст. легкої дебільності з вираженими стійкими емоційно-вольовими порушеннями, WRW СН-0 транскатетерна дисфункція додаткового шляху, комбінована контрактура лівого плечового суглоба.

Позивач зазначає, що йому важко обслуговувати себе, проживає один, батьків та родичів не має, є інвалідом 3-ї групи, тому служити не має можливості за станом здоров`я.

14 січні 2026 року позивача визвали до ТЦК, зателефонувавши. Позивач прийшов, а позивачу пред`явили претензії з приводу того, що він не з`являвся за викликом в липні.

Пояснив, що був в липні 2025 року в Національному інституті раку, де проходить курс лікування. Позивача слухати не захотіли, а змусили підписати лист, він підписав лист не читаючи.

Вважає, що така поведінка представників ТЦК та СП суттєво порушила його конституційні права.

В постанові від 14.01.2026 року вказано, що «за результатами обставин справи встановлено, що позивач не прибув до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці, але повістку не отримував, тому адміністративне правопорушення не скоював.

В оскаржуваній постанові від 14.01.2026 р. не вказана дата скоєного мною правопорушення, що підтверджує безпідставність притягнення мене до адміністративної відповідальності.

Матеріали адміністративної справи не містять даних отримання ним повістки, відмови від її отримання, застереження про відмову від отримання повістки, акту про вручення повістки чи відеодоказів такого вручення. Таким чином у матеріалах справи відсутні докази того, що у позивача виник обов`язок з`явитися до відповідача у строк ним зазначений і що позивач ухилявся від виконання цього обов`язку.

За вказаних обставин позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

За приписами ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Фактично повістка позивачу не вручалась, але влітку 2025 року позивача викликали до ТЦК для відновлення даних, він надавав документи, які попросили у нього. Повісток надалі не отримував, а 14.01.2026 року його викликали до ТЦК та вручили постанову про притягнення до адміністративної відповідальності. З оскаржуваної постанови не вбачається, коли було скоєно правопорушення. Позивач завжди з`являвся до ТЦК для оновлення даних. Повістки на надавались, термін прибуття не повідомлявся.

Позивач зазначає, що згідно до ч. 1 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладене не пізніше, як через 2 місяці з дня вчинення правопорушення. Відповідач виніс постанову про адміністративне правопорушення 14.01.2026 р., а позивача викликали до ТЦК влітку НОМЕР_1 р.

Так, позивач, посилаючись на порушення КУпАП просить суд скасувати оскаржувану постанову.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

Відповідачем, на адресу суду, було направлено відзив на адміністративний позов в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі обґрунтовуючи свій відзив тим, що військовозобов`язаним до винесення постанови не було надано достовірних доказів неналежного вручення рекомендованого повідомлення №0610261015008 представниками поштового відділення №50027.

Звертає увагу суду, що обставина, про те що кореспонденція залишилась не врученою позивачу з причин, які не залежать від відправника, не звільняє позивача від обов`язку по дотриманню вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Доказів надання оператором поштового зв`язку "Укрпошта" послуг поштового зв`язку неналежної якості при направленні зазначеної кореспонденції позивачем суду не надано, а правовідносини, які виникають між оператором поштового зв`язку і адресатом знаходяться поза межами предмета спору у цій справі.

Позивач 01.12.2025 року прибув до ТЦК та СП, де в його присутності здійснено складання протоколу про адміністративне правопорушення та за його особистою згодою призначено розгляд на 12:00 годин 03.12.2025 року з ознайомленням під особистий підпис.

03.12.2025 року позивач на розгляд справи не прибув, клопотання про перенесення розгляду справи не подавав, тому було прийнято рішення щодо перенесення розгляду справи.

14.01.2026 року військовозобов`язаний прибув на розгляд справи, тому на підставі наявних матеріалів в адміністративній справі було здійснено розгляд в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , кабінеті № 17 будівлі № 1 за адресою: АДРЕСА_1 в присутності начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковника ОСОБА_2 .

За результатами розгляду адміністративної справи начальником ТЦК та СП було оголошено рішення в вигляді постанови № R299210 від 14.01.2026 року.

Виходячи з вище викладеного, на підставі наявних в матеріалах судової справи документів можливо дійти висновку, що вина Позивача є доведеною та підтверджена належними доказами. Звертаємо увагу, що адреса: АДРЕСА_2 є адресою повідомленою позивачем, отже фактично направлення повістки відбулося за належною адресою. Про зміну місця реєстрації чи проживання позивач в 7 денний термін ТЦК та СП не повідомляв. Позивачем не надано жодного достовірного доказу протиправності винесеної постанови чи порушення вимог статей КУпАП. Викладені доводи в позовній заяві є надуманими та недостовірними, які не підлягають задоволенню. Доказів неналежного вручення чи недотримання порядку вручення поштового відправлення працівниками АТ «Укрпошта», до позовної заяви не надано. Протокол повністю відповідає вимогам статті 256 КУпАП та не є підставою для скасування постанови.

Щодо строку притягнення до адміністративної відповідальності зазначаємо, що відповідно до статті 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення. Позивача було притягнуто 14.01.2026 року в строк визначений статтею 38 КУпАП.

ІНФОРМАЦІЯ_4 вважає позовні вимоги Позивача необґрунтованими та безпідставними, а позовну заяву такою, яка задоволенню не підлягає.

Позивач не скористався правом подачі відповіді на відзив на позовну заяву.

Оскільки ч. 1 ст. 286 КАС України встановлено стислі строки розгляду адміністративної справи з приводу рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності (десять днів з дня відкриття провадження у справі), а згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи, судом визнано за можливе провести розгляд справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Відповідно до «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є: виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань: розглядають справи про адміністративні правопорушення та накладають адміністративні стягнення відповідно до статті 235 Кодексу України про адміністративні правопорушення (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

В особливий період (період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій, який діє з 17.03.2014 року) та під час проведення загальної мобілізації статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Одним з головних обов`язків встановлених для військовозобов`язаних під час проведення загальної мобілізації є обов`язок з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (абзац 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк (частина 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Також стаття 22 Закону чітко встановлює обов`язок для військовозобов`язаних з`явитись саме на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.

Порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки визначений «Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 р. № 560 (далі – Постанова КМУ №560), який визначає процедуру оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Пунктом 21 Постанови КМУ 560 визначено, що за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов`язані зобов`язані з`являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 27 Постанови КМУ 560 визначено, що під час мобілізації громадяни викликаються з метою: 1) до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки або їх відділів: взяття на військовий облік; проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби; уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних, комплектування та соціальної підтримки); резервістів (територіального центру призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби;

Виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки.

Пунктом 30 Постанови КМУ 560 встановлено, що повістка може формуватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів або оформлюватися на бланку, який заповнюється представником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

У разі формування повістки за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу накладає на повістку кваліфікований електронний підпис у день її формування.

Пунктом 30-1 Постанови КМУ 560 встановлено, що кожна повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді QR-коду (далі - QR-код).

QR-код містить інформацію, зазначену в пункті 29 цього Порядку, а також реєстраційний номер поштового відправлення у разі відправлення повістки засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням.

Повістка, сформована за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, може бути роздрукована. У такому разі її паперова форма повинна містити придатний для зчитування QR-код з відповідною інформацією.

Пунктом 30-2 Постанови КМУ 560 встановлено, що повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, можуть централізовано друкуватися і надсилатися військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Пунктом 30-3 Постанови КМУ 560 встановлено, що у разі надсилання повістки, сформованої за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення, на такому відправленні повинні зазначатися штриховий кодовий ідентифікатор оператора поштового зв`язку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності), адреса громадянина, якому надсилається повістка.

Пунктом 34 Постанови КМУ 560 встановлено, що повістка про виклик резервіста або військовозобов`язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв`язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адреси місця проживання.

У разі коли резервіст або військовозобов`язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов`язаним під час уточнення облікових даних.

У разі не уточнення протягом 60 днів резервістом або військовозобов`язаним своєї адреси місця проживання повістка може надсилатися на його адресу зареєстрованого/задекларованого місця проживання.

Централізований друк повісток, які сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, та направлення їх військовозобов`язаним та резервістам засобами поштового зв`язку здійснюються Міноборони або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі), на підставі відповідних договорів, укладених між Міноборони, призначеним оператором поштового зв`язку та/або державними підприємствами, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (в поліграфічній галузі).

Пунктом 41 Постанови КМУ 560 встановлено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: 2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Повістки, сформовані за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (у тому числі роздруковані), та повістки, оформлені на бланку, мають однакову юридичну силу.

Під час розгляду адміністративної справи було встановлено порушення вимог абзацу 1 частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у разі неприбуття громадянин зобов`язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.

Судом встановлено, що 14.01.2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 винесена постанова № R299210 про накладення штрафу на гр. ОСОБА_1 в розмірі 17 000 грн. за вчинення ним адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 КУпАП.

З даної постанови вбачається, що за результатами з?ясування обставин справи встановлено, що ОСОБА_3 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст.22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Надаючи оцінку доводам позивача, суд зазначає, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за нез`явлення за повісткою 26.06.2025 року о 14.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Повістка відправлена засобами поштового зв`язку за штрих кодом №0610261015008.

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштове відправлення за штрих кодом №0610261015008, тобто повістка, отримана позивачем 24.06.25 року, про що свідчить його особистий підпис.

Суд вважає, що дослідженими доказами підтверджено факт отримання позивачем повістки 24.06.2025 року, однак цей факт ним заперечується.

Оскаржувана постанова складена за фактом неявки ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 26.06.2025 р.

Відповідно до постанови № R299210 від 14.01.2026, неможливо з`ясувати коли було встановлено факт порушення законодавства військовозобов`язаним в зв`язку з тим, що в оскаржуваній постанові не містяться такі дані.

На переконання суду, у цій справі відповідачем був пропущений строк накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Так, статтею 38 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення за вказане правопорушення може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.

Суд зазначає, що момент складення протоколу про адміністративне правопорушення не завжди є тотожним моменту виявлення правопорушення. Так, складення протоколу про адміністративне правопорушення за своєю суттю є актом фіксації правопорушення, яке вже відбулось у минулому, та одночасно є висуненням обвинувачення у справі про адміністративне правопорушення, з чого розпочинається процедура притягнення особи до адміністративної відповідальності. Водночас, під виявленням правопорушенням слід розуміти наявність в уповноваженого суб`єкта достатніх відомостей про факт вчинення правопорушення.

У постанові Верховного Суду від 28.02.2019 в справі №149/2498/17 зазначено, що днем виявлення правопорушення слід вважати день, коли до уповноваженого органу надійшли будь-які відомості про можливе вчинення адміністративного правопорушення.

Щодо моменту вчинення правопорушення суд зазначає наступне.

26.06.2025 р. позивач не прибув за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Семиденний строк, коли ОСОБА_1 повинен був з`явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплив 03.07.2025 року.

Тобто, днем вчинення правопорушення є 03.07.2025 року.

На переконання суду, саме 03.07.2025 р. вказане правопорушення повинно було бути виявлене відповідачем, оскільки відповідачу мало бути відомо про факт неявки позивача до відповідача за врученою повісткою, та про неповідомлення позивачем поважних причин неявки.

Відповідно до вимог статті 38 КУпАП, відповідач мав притягнути позивача до адміністративної відповідальності протягом трьох місяців з дня виявлення правопорушення, тобто до 03.10.2025 року. Однак, постанова була складена лише 14.01.2026 року, тобто з порушенням визначеного статтею 38 КУпАП строку, і це залишилось поза увагою відповідача.

Будь-яких доказів неможливості складення протоколу відповідачем у передбачений статтею 38 КУпАП строк, суду не надано.

Вжиття відповідачем заходів із доставлення відповідача для складення протоколу не зупиняє строку, визначеного статтею 38 КУпАП, та не вимагається для складення протоколу, що може бути здійснено шляхом письмового запрошення особи для складення протоколу і повідомлення про дату і час розгляд справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що накладення адміністративного стягнення на позивача мало місце поза межами строку, передбаченого статтею 38 КУпАП, а тому позов слід задовольнити, справу про адміністративне правопорушення закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі вищевикладеного, та керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст.ст. 2, 3, 72, 76, 77, 229, 241-246, 286 КАС України, ст.ст. 210, 210-1, 223, 245, 251, 254, 255, 280, 283 КУпАП, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови №R299210 від 14.01.2026 р. про притягнення до адміністративної відповідальності по справі за адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП – задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковника ОСОБА_2 №R299210 від 14.01.2026 року про накладення штрафу на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Н. А. Літвіненко