Суд: Черкаський окружний адміністративний суд
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: звільнення з публічної служби, з них
Дата: 08 березня 2026 р.
Справа: №580/11180/24
Суддя: Анжеліка БАБИЧ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2026 року справа № 580/11180/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду правилами загального позовного письмового провадження адміністративну справу за позовом Дяченка О.В. від імені ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
04.11.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) (далі – позивач) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) (далі – відповідач) про:
визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 13.07.2021 до 31.12.2021 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021;
зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 13.07.2021 до 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01.01.2022 до 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022;
зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 01.01.2022 до 31.12.2022, грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01.01.2023 до 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 01.01.2023 до 31.12.2023, грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01.01.2024 до 04.10.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, одноразової допомоги при звільнення за 11 календарних років, грошової компенсації за невикористані 21 добу щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки, грошової компенсації за невикористані 140 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2024 роки, грошової компенсації за невикористані 40 діб щорічної додаткової відпустки, як батьку двох і більше дітей за 2021 - 2024 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 01.01.2024 до 04.10.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, одноразової допомоги при звільнення за 11 календарних років, грошової компенсації за невикористані 21 добу щорічної основної відпустки за 2022 - 2024 роки, грошової компенсації за невикористані 140 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2015 - 2024 роки, грошової компенсації за невикористані 40 діб щорічної додаткової відпустки, як батьку двох і більше дітей за 2021 - 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Обґрунтовуючи зазначив, що проходив військову службу у відповідача з 13.07.2021 до 04.10.2024 та з 04.10.2024 звільнений з військової служби у зв`язку з сімейними обставинами. У період проходження служби йому виплачено грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2024 роки, виходячи з місячного грошового забезпечення. Вважає, що у період з 13.07.2021 до 04.10.2024 грошове забезпечення відповідач виплатив у заниженому розмірі, оскільки застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам чинного законодавства.
Ознайомившись із матеріалами позову, виявлено недоліки позовної заяви, які перешкоджають відкриттю провадження у справі. У зв`язку з цим ухвалою суду від 18 листопада 2024 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою від 25.11.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження в частині позовних вимог про:
визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення та виплати йому грошового забезпечення з 01.08.2024 до 04.10.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, одноразової допомоги при звільнення за 11 календарних років, грошової компенсації за невикористані 21 добу щорічної основної відпустки за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані 140 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані 40 діб щорічної додаткової відпустки, як батьку двох і більше дітей за 2024 рік без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023;
зобов`язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, а саме: посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, щомісячної премії, інших надбавок та доплат позивача з 01.08.2024 до 04.10.2024, грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік, одноразової допомоги при звільнення за 11 календарних років, грошової компенсації за невикористані 21 добу щорічної основної відпустки за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані 140 діб щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2024 рік, грошової компенсації за невикористані 40 діб щорічної додаткової відпустки, як батьку двох і більше дітей за 2024 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
В частині позовних вимог щодо іншого періоду позовну заяву повернув.
Ухвалою від 06 січня 2025 року суд зупинив провадження у справі №580/11180/24 до часу повернення матеріалів судової справи до Черкаського окружного адміністративного суду. Постановою від 06.05.2025 Шостий апеляційний адміністративний суд вказану вище ухвалу суду від 25.11.2024 в частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог періоду з 13.07.2021 до 19.07.2022 скасував, а справу у цій частині направив для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанову мотивовано тим, що висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку звернення до суду є помилковим.
Вказана справа передана для продовження розгляду судді Бабич А.М.
Ухвалою від 22 травня 2025 року суд прийняв до розгляду адміністративну справу №580/11180/24 та відкрив провадження в частині позовних вимог щодо періоду з 13.07.2021 до 19.07.2022, продовжив її розгляд правилами спрощеного провадження з урахуванням вказаного періоду позовних вимог, а також поновив провадження в адміністративній справі та продовжив її судовий розгляд.
25.06.2025 від Верховного Суду до суду надійшла ухвала вх. №32606/25, якою витребував матеріали адміністративної справи №580/11180/24 у зв`язку з надходженням від позивача касаційної скарги на ухвалу суду від 25.11.2024 та постанову апеляційної інстанції від 06.05.2025. Тому суд ухвалою від 27.06.2025 зупинив провадження у справі до часу повернення матеріалів судової справи №580/11180/24 до Черкаського окружного адміністративного суду.
22.12.2025 на адресу суду надійшов супровідний лист від Верховного Суду разом з матеріалами справи №580/11180/24.
Постановою Верховний Суд від 12.12.2025 ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі №580/11180/24 скасував у частині повернення позовних вимог про перерахунок грошового забезпечення та інших похідних платежів за період з 20.07.2022 до 31.07.2024.
Справа для продовження розгляду передано судді Бабич А.М. Дотримуючись мотивів вказаного рішення суду касаційної інстанції, суд дійшов висновку поновити провадження у справі, відкрити провадження у частині з 20.07.2022 до 31.07.2024 та перейти зі спрощеного в загальне позовне провадження, про що постановив ухвалу від 30.12.2025 щодо призначення підготовчого засідання на 08.01.2026 о 12год.00хв. Вказану ухвалу доставлено в електронні кабінети сторін: позивачу 30.12.2025, відповідачу – 02.01.2026. Проте на судовий виклик у підготовче засідання сторони не прибули та не повідомили поважність причин. Тому суд постановив ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 14.01.2026 о 12год.00хв. Сторони отримали її в електронні кабінети 09.01.2026 та прибуття представників не забезпечили, про причини неможливості прибути суд не повідомили. Отже, таке неприбуття без поважних причин.
Вказане підготовче засідання відкладене ухвалою від 14.01.2026 на 20.01.2026 о 12год. 00хв. Сторони отримали її в електронний кабінет, але прибуття не забезпечили, доказів і заяв про розгляд справи без їх участі не надали, про поважність причин не повідомили.
Оскільки сторони у вказану дату, час та місце судового розгляду не з`явилися, клопотань про повний розгляд адміністративної справи або підготовчого провадження за їх відсутності, не надали, суд ухвалою від 20.01.2026 вирішив відкласти підготовче засідання у справі, призначивши його на 27.01.2026 о 14год. 00хв.
21.01.2026 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача вх.№3202/26, яким просив розглянути позовну заяву без участі позивача.
Ухвалою від 28.01.2026 оголошено перерву у справі, судове засідання призначено на 10.02.2026 об 11го. 00хв.
10.02.2026 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву, яким просив у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю. Вказує, що Кабінет Міністрів України не приймав жодного нормативного акту, який відновлював дію пункту 4 Постанови КМУ №704 у редакції від 29.12.2017. Тому у період з 29.01.2020 до даного часу розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб повинні розраховуватись виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Стверджує, що він як відповідач, який фінансується з державного бюджету та в період з 2018 по даний час отримує фінансування для виплати грошового забезпечення військовослужбовців виходячи з розміру 1762 гривні не може нести відповідальність за правову колізію, яка стала передумовою виникнення спірних правовідносин та була належним чином вирішена лише 20.05.2023. Позивач у спірні періоди в повному обсязі отримував грошове забезпечення за виконання своїх службових обов`язків.
Відповідно до протоколу судового засідання від 10.02.2026 №5878625 Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бабич А.М., секретаря судового засідання Міщенко Д.А. за участю представника відповідача Соколенка І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цю справу в підготовчому провадженні. Представник відповідача у судовому засіданні заявив клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні. Заслухавши доводи сторони, суд вирішив закрити підготовче провадження, перейти до розгляду справи по суті правилами письмового провадження. Зі вказаних мотивів суд ухвалою від 10.02.2026 закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті правилами письмового провадження.
Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 підтверджується, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_5 має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій.
Відповідно до наказу відповідача від 13.07.2021 №138 позивач визнаний такий, що справи та посаду прийняв, приступив до виконання обов`язків за посадою з посадовим окладом 5070,00грн на місяць, шпк «майор». Визначено такі складові його грошового забезпечення, як: премію у розмірі 35%, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% та надбавки за вислугу років.
Наказом від 04.10.2024 №295 позивач з 04.10.2024 виключений зі списків особового складу відповідача та всіх видів забезпечення. У цьому акті відповідача містяться відомості про:
виплату позивачу за старанність, розумну ініціативу, сумлінне виконання службових обов`язків та за особливий внесок у загальні результати служби премію від посадового окладу у розмірі 390% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65%;
виплату грошову компенсацію за 21 добу невикористаної щорічної основної відпустки за 2022-2024 роки;
виплату грошової компенсації за невикористані 40 днів додаткової відпустки, відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2024 роки;
виплату грошової компенсації за невикористані 40 днів додаткової відпустки, як батьку двох і більше дітей за 2021-2024 роки;
виплату грошової допомоги на оздоровлення за 2024 рік у сумі 34051,28грн;
виплату одноразову грошову вихідну допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 2013-2024 роки;
виплату грошову компенсацію за неотримане речове майно у сумі 40855,25грн.
З огляду на довідку від 22.11.2024 про нараховані щомісячні додаткові та одноразові додаткові види грошового забезпечення за період служби з 09.07.2021 до 04.10.2024 позивач отримував грошове забезпечення з урахуванням такого посадового окладу: у липні 2021 року з 3689,36грн, із серпня 2021 року до вересня 2024 року з 5070,00грн, із жовтня 2024 року з 654,19грн. Вказаною довідкою підтверджується виплата позивачу додаткової грошової винагороди, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Вважаючи, що розмір його грошового забезпечення зазнав заниження, позивач звернувся із цим позовом до суду.
Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються:
Конституцією України;
законами України: від 25 березня 1992 року №2232-XII “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – ЗУ №2232-XII), від 20 грудня 1991 року №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – ЗУ №2011-XII), від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі – Закон №2262-ХІІ);
постановою КМУ від 30 серпня 2017 року №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” у редакції, що діяла з 04.09.2019 до 03.11.2020 (далі – Постанова №704).
Абзац п`ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов`язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов`язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.
Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Відповідно до ст.9 ЗУ №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім`ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Фінансове забезпечення витрат, пов`язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.
Таким чином, з 29.01.2020 п.4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 6 грудня 2016 року №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 1 січня 2017 року.
Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:
з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону №1774-VIII не впливає.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов`язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.
Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік” установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
Законами України від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік” (далі - Закон №1082-IX), від 02.12.2021 №1928-ІХ “Про державний бюджет України на 2022 рік” (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 №2710-IX “Про Державний бюджет України на 2023 рік” (далі - Закон №2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2021-2023 роки для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.
Статтею 7 Закону №1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень.
Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня.
Статтею 7 Закону №2710-IX установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб - 2684 гривні.
Отже, вказаними вище Законами встановлено розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704” (далі – Постанова № 481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесено зміну до пункту 4 Постанови. № 704, викладено абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”.
Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік” у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб: з 1 січня 2018 року - 1762 гривні.
Отже, Постанова № 481 фактично відновила попередню редакцію, яка суперечить висновкам Верховного Суду у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18.
Зважаючи на вказане вище нормативне регулювання заявлених спірних правовідносин, нараховуючи та виплачуючи позивачу грошове забезпечення відповідач з 13.07.2021 до 19.05.2023, та інших щомісячних та інших додаткових видів грошового забезпечення із застосування показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 у розмірі 1762,00грн, замість показника календарного року, не відповідає закону та порушило право позивача на належний розмір грошового забезпечення.
Такий висновок обумовлений усталенням судової практики розгляду та вирішення адміністративних справ щодо зазначеного предмета спору Верховним Судом та Шостого апеляційного адміністративного суду у судових справах (наприклад: №580/675/22, №580/608/21, №580/745/21, №580/6656/21). Суд апеляційної інстанції висловив позицію:
“… станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови КМ України № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи було скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови - задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, тобто без використання показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 року.”.
Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21.
Так, у згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
“…(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.”
Постановою від 12 травня 2023 року №481 "Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704" скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб” та внесені зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (Офіційний вісник України, 2017 р., № 77, ст. 2374), виклавши абзац перший в такій редакції: “4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.”. Також установлено, що видатки, пов`язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з 12.05.2023 методика обчислення грошового забезпечення повторно змінена.
У вказаному контексті суд урахував висновки в постанові від 26 червня 2025 року, в якій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглянувши касаційну скаргу особи у справі №480/7154/24 зазначив про те, що з 20 травня 2023 року, після набрання чинності постановою №481, грошове забезпечення військовослужбовців обчислювалося на основі сталої величини 1762 грн, а не прожиткового мінімуму, як це було раніше передбачено пунктом 4 постанови №704.
Оскільки Постанова №481 набула чинності з 20.05.2023, відповідач у період з 13.07.2021 до 19.05.2023 діяв всупереч закону, не застосовуючи показник прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня відповідного року згідно з Законом про Державний бюджет на відповідний рік при обчисленні посадових окладів.
Тому суд дійшов висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення позовних вимог, констатувавши детальніше факт порушення: визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення з 13.07.2021 до 19.05.2023, у т.ч. щомісячних основних та всіх додаткових видів грошового забезпечення, допомог і компенсацій шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з Постановою КМУ №704 та зобов`язання вчинити такі дії з урахуванням вже виплачених сум коштів.
Отже, доводи позову частково обґрунтовані, а позовні вимоги підлягають задоволенню у вказаних вище частинах.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надав доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
ВИРІШИВ:
1. Задовольнити адміністративний позов ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 13.07.2021 до 19.05.2023, у т.ч. щомісячних основних та всіх додаткових видів грошового забезпечення, допомог і компенсацій шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”.
Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати грошове забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 13.07.2021 до 19.05.2023, у т.ч. щомісячних основних та всіх додаткових видів грошового забезпечення, допомог і компенсацій шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Державний бюджет України на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, та виплатити з урахуванням вже виплачених сум коштів.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати не підлягають розподілу.
3. Копію рішення направити сторонам.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Повний текст рішення виготовлений 09.03.2026.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua