Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №580/13190/25 — Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2026 року справа № 580/13190/25

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Кульчицького С.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових категорій,яке оформлено протоколом № 44 від 17.10.2025 «Про Позбавлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи. Видане посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.10.2006 року вилучити»;

- зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради видати дублікат посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17 жовтня 2025 року на засіданні комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових категорій було прийнято рішення позбавити ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи. Видане посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.10.2006 року вилучити. Дане рішення було оформлено протоколом № 44 від 17.10.2025. Вважаючи протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових категорій, яке було оформлено протоколом № 44 від 17.10.2025, я змушений звернутися з даною позовною заявою до суду.

Ухвалою суду від 02.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач 19.12.2025, подав до суду відзив в якому вказав, що 17.10.2025 на Комісії розглянуто заяву Позивача щодо заміни раніше виданого посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з його непридатністю та прийнято рішення, а саме: позбавити ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та повідомити про це усі зацікавлені органи. Видане раніше ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення серії НОМЕР_1 вилучити. Під час розгляду заяви Позивача та прийняття рішення Комісія керувалась нормами законодавства, а також врахувала роз`яснення Міністерстава у справах ветеранів України. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон) в редакції, чинній на час отримання Позивачем посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (02.10.2006), до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесено військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією нслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами. Згідно з наданою Позивачем довідкою до акта огляду МСЕК серія 5 ЧК від 18.07.2006 про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності, причина інвалідності пов`язана з виконанням обов`язків військової служби. Порядок № 302, у редакції чинній на час отримання позивачем посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (02.10.2006) визначав, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації (пункт 2). Крім того, Порядком № 302 було начено, що «Посвідчення інваліда війни» видаються на підставі одного з таких документів: «Удостоверение инвалида Отечественной войны», « ІНФОРМАЦІЯ_2 », для малолітніх вязнів – «Удостоверение» і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці (пп. б пункту 12). Отже, оскільки на Комісії було встановлено, що ОСОБА_1 не має «Удостоверение инвалида о праве на льготы», посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 від 02.10.2006 видано позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірно.

Позивач 23.12.2025 подав до суду додаткові пояснення в яких вказав, що 02.10.2006 року, йому, ІНФОРМАЦІЯ_3 було надано статус особи з інвалідністю II групи в наслідок війни безтерміново та добавлено сторінку в посвідчення інваліда війни. Даний факт підтверджується і органом, що надав мені статус особи з інвалідністю II групи в наслідок війни безтерміново. Так ІНФОРМАЦІЯ_4 (є правонаступником ІНФОРМАЦІЯ_5 ) у відповідь на запит відповідача по даній справі Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради зазначає: «документ «Удостоверение инвалида о праве на льготы» не був підставою видачі ОСОБА_1 посвідчення серії € НОМЕР_2 » натомість ІНФОРМАЦІЯ_1 було видане посвідчення інваліда війни серії НОМЕР_1 на підставі довідки до акту оргляду МСКУ серії 5 ЧК № 092680, в які зазначено, що ОСОБА_1 Черкаською обласною МСЕК № 3 встановлено другу інвалідності по причині травми пов`язаної з виконання обов`язків військової служби. (Додаток 1). Також зазначає, що 08.12.2025 року пенсійним фондом України йому було видано пенсійне посвідчення № НОМЕР_3 від 26.11.2025 року де зазначено вид пенсії по інвалідності. Друга група. ІНВАЛІДНІСТЬ В НАСЛІДОК ВІЙНИ. (Додаток 2). Таким чином пенсійним фонд України також визнає та зазначає, що ОСОБА_1 надана ДРУГА ГРУПА ІНВАЛІДНІСТІ В НАСЛІДОК ВІЙНИ. Таким чином повністю правомірно та на законних підставах 02 жовтня 2006 року ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу було встановлено статус особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стаття 7 пункт 1 безтерміново.

Позивач 30.12.2025 подав до суду відповідь на відзив в якому вказав, що Департамент соціальної політики Черкаської міської ради вийшов за межі своїх повноважень щодо позбавлення позбавлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи, оскільки це не передбачено Законом, а тим більше що статус особи з інвалідністю 2 групи надано МСЕК безстроково тобто не ходить до повноважень Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради.

Відповідач 12.01.2026 подав до суду заперечення на відповідь на відзив в яких вказав, що згідно наданих роз`яснень Міністерства у справах ветеранів України від 04.11.2025 № 24237/1.3/3.1-25 ОСОБА_1 має право на посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни за умови, якщо йому видано посвідчення на підставі «Удостоверения инвалида о праве на льготы». В іншому випадку йому статус було надано всупереч законодавству. Також було рекомендовано звернутися з відповідним запитом до ІНФОРМАЦІЯ_6 , що і було зроблено департаментом. Відповідь на запит від ІНФОРМАЦІЯ_6 від 04.12.2025 №1021/8/3/11561 надійшла відповідачу 16.12.2025, тобто вже після прийняття спірного рішення. А твердження щодо приховування вказаної відповіді є не обґрунтованими та помилковими. Таким чином, вважають наведені позивачем пояснення, міркування та аргументи у відповіді на відзив такими, що підлягають відхиленню.

Позивач 30.01.2026 позивач подав пояснення на заперечення відповідача в яких вказав, що Департамент соціальної політики Черкаської міської ради не мав права зробити юридичне заключення, що йому статус було надано всупереч чинному законодавству, оскільки Департамент соціальної політики Черкаської міської ради не надавав ОСОБА_1 ні статусу особи із інвалідністю, ні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Тобто Департамент соціальної політики Черкаської міської ради вирішив позбавити позивача статусів, які мені взагалі не надавав.

Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI Перехідні положення Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Дослідивши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , звернувся до департаменту із заявою щодо заміни посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з його непридатністю. До заяви позивачем доєднано наступні документи: копії паспорту та картки платника податків; витяг з реєстру територіальної громади; довідка до акта огляду МСЕК серія 5 ЧК від 18.07.2006 про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності; посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни, виданого 02.10.2006 ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_1 ; довідки № 145 9 ВЛК МО України в/ч НОМЕР_4 від 27.05.2005 № 782; довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_5 від 30.08.2022 № 475; свідоцтво про хворобу № 434/471 від 24.04.2025; витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни від 03.10.2025 №20251003-00091580.

Наказом департаменту соціальної політики Черкаської міської ради від 17.09.2025 №107-10-01.1 затверджено у новому складі комісію з питань встановлення громадянам пільгових статусів (далі – Комісія) та затверджено у новій редакції Положення про комісію з питань встановлення громадянам пільгових статусів далі – Положення).

Коміся утворена для прозорості та об`єктивності прийняття рішень про встановлення громадянам статусів: особи з інвалідністю внаслідок війни, члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни, члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України, жертви нацистських переслідувань, дружини (чоловіка) померлої жертви нацистських переслідувань (пункт 3 Положення).

Комісія приймає рішення щодо позбавлення особи пільгового статусу у випадках, передбачених чинним законодавством (пункт 4 Положення).

17.10.2025 на Комісії розглянуто заяву Позивача щодо заміни раніше виданого посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з його непридатністю та прийнято рішення, а саме: позбавити ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та повідомити про це усі зацікавлені органи. Видане раніше ІНФОРМАЦІЯ_1 посвідчення серії НОМЕР_1 вилучити.

Під час розгляду заяви Позивача та прийняття рішення Комісія керувалась нормами законодавства, а також врахувала роз`яснення Міністерстава у справах ветеранів України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі – Закон) в редакції, чинній на час отримання Позивачем посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (02.10.2006), до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесено військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією нслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим

ураженням ядерними матеріалами.

Згідно з наданою Позивачем довідкою до акта огляду МСЕК серія 5 ЧК від 18.07.2006 про встановлення ОСОБА_1 другої групи інвалідності, причина інвалідності пов`язана з виконанням обов`язків військової служби.

Враховуючи викладене, департаментом було направлено запит до департаменту соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації про надання роз`яснення щодо правомірності повторної видачі (заміни) пільгового посвідчення позивачу.

У наданій на запит позивача відповіді зазначено, що відповідно до Положення про Міністерство у справах ветеранів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2018 № 1175 (зі змінами), головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері підтримки та реалізації інтересів ветеранів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, постраждалих учасників Революції Гідності, членів сімей таких осіб і членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України є Міністерство у справах ветеранів України (далі – Мінветеранів).

Основними завданнями Мінветеранів є формування і реалізація державної політики у сфері, зокрема надання, позбавлення статусу та видачі посвідчень ветеранам та членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни та членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону у редакції, що діяла до 11.01.1996, було передбачено надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни військовослужбовцям, які отримали інвалідність внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, при виконанні інших обов`язків військової служби.

Постановою Верховної Ради України від 11.01.1996 № 488/95-ВР введено в дію Закон України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», згідно з яким до осіб з інвалідністю внаслідок війни віднесено військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Порядок № 302, у редакції чинній на час отримання позивачем посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (02.10.2006) визначав, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації (пункт 2).

Крім того, Порядком № 302 було визначено, що «Посвідчення інваліда війни» видаються на підставі одного з таких документів: «Удостоверение инвалида Отечественной войны», «Удостоверение инвалида о праве на льготы», для малолітніх вязнів – «Удостоверение» і довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, довідки, видані органами Міноборони, МВС, МНС, СБ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, Мінпраці (пп. б пункту 12).

Посвідчення інвалідів війни, учасників війни та прирівняних до них осіб, видані відповідними органами СРСР, союзних республік, які існували на його території, україни та інших незалежних держав, що утворились на його території, за зразками, які діяли на 1 січня 1992 рік, залишаються на збереженні у ветеранів війни (пункт 13).

Не зважаючи на те, що з 11.01.1996 Закон не визначав підставою для надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни встановлення інвалідності, пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, «Удостоверение инвалида о праве на льготы» було підставою для видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни до моменту набрання чинності (26.01.2009) постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2009 №12 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 року № 302 та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», згідно з якою пункт 12 Порядку № 302 виключено.

Крім того, у роз`ясненні Міністерства у справах ветеранів України від 29.07.2025 № 15859/1.3/3.1-25 зазначено, що з 2009 року довідка МСЕК чи рішення експертної команди про встановлення інвалідності внаслідок ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, не може братися до уваги під час надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Разом з цим у роз`ясненні зазначено, що рішення щодо надання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення стосовно осіб, яким встановлено інвалідність внаслідок ушкодження здоров`я, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, потребують перегляду.

Отже, оскільки на Комісії було встановлено, що ОСОБА_1 не має «Удостоверение инвалида о праве на льготы», посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни серії НОМЕР_1 від 02.10.2006 видано позивачу ІНФОРМАЦІЯ_1 неправомірно.

З огляду на викладене вище, відповідач вважає, що рішення Комісії, яке оформлено протоколом № 44 від 17.10.2025 та яким позбавлено ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, прийнятим в межах повноважень та відповіно до вимого законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №3551-XII закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я та активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку, що право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-ХІІ законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні обов`язків військової служби, та наявністю обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в рішенні від 08 квітня 2014 року (реєстраційний номер в ЄДРСР 38475027).

Відповідно до абзацу 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 року № 1317 "Питання медико-соціальної експертизи" (далі - Постанова № 1317) медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 року № 1112 (Офіційний вісник України, 2004 р., № 35, ст. 2337), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

Відповідно до п. 12 Постанови № 1317 причинний зв`язок інвалідності колишніх військовослужбовців з перебуванням на фронті або з виконанням ними інших обов`язків військової служби встановлюється на підставі документів, виданих військово-лікувальними закладами, а також інших документів, що підтверджують факт отримання поранення (захворювання).

Таким чином, якщо особа отримала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, така особа належить до інвалідів війни та має право на отримання відповідного посвідчення.

Правила видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни врегульовані Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 року №302 зі змінами та доповненнями (далі - Положення №302).

Постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2018 року № 632, яка набрала чинності з 31.08.2018 року, було внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 «Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни» та від 2 січня 1995 р. № 1 «Про доповнення постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302».

Так, згідно приписів абзацу 2 пункту 7 Положення №302 (у редакції від 31.08.2018 року) "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Відповідно до пункту 10 Порядку № 302 "Посвідчення інваліда війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності. Інвалідам війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Аналіз наведених норм свідчить, що до інвалідів війни у розумінні п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII належать, зокрема, інваліди з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, причинний зв`язок яких пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби та встановлюється на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії.

Причинами інвалідності є, зокрема: поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язані з виконанням службових обов`язків; пов`язані з виконанням обов`язків військової служби або службових обов`язків з охорони громадського порядку, боротьби із злочинністю та ліквідацією наслідків надзвичайних ситуацій; захворювання, отримані під час проходження військової служби чи служби в органах внутрішніх справ, державної безпеки, інших військових формуваннях; одержані в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Держспецзв`язку.

Тобто, чинним законодавством регламентовано перелік причин інвалідності, які можуть бути зазначені у довідці МСЕК.

Відповідно до Довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серія 5ЧК № 092680 року, позивачу встановлена II група інвалідності, травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, інвалідність встановлена безстроково.

Відповідно до довідки від 27.05.2005 №782 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_4 позивач був визнаний обмежено придатний до військової служби, а віддалені наслідки перенесеної політравми (1990 рік), закритої черепномозкової травми, забій головного мозку, забій грудного та поперекового відділів хребта почали прогресувати у вигляді посттравматичного церебрального адгезивного арахноїдиту з розсіяною органічною мікросимптоматикою, помірно вираженим астено-вегетативним, целефалгічним та вестибуло-атактичним, невротичним синдромами були визнані ТРАВМОЮ пов`язаною із виконанням військової служби на підставі довідки про травму командира в\ч п\п НОМЕР_6 № 118\113 від 13.08.1990 року.

19 вересня 2005 року, позивач був направлений на МСЕК для визначення відсотків втрати працездатності та призначення групи інвалідності діагнозом віддалені наслідки перенесеної політравми (1990 рік), закритої черепно-мозкової травми, забій головного мозку, забій грудного та поперекового відділів хребта почали прогресувати у вигляді посттравматичного церебрального адгезивного арахноїдиту з розсіяною органічною мікросимптоматикою, помірно вираженим астено-вегетативним, целефалгічним та вестибуло-атактичним, невротичним синдромами.

В жовтні 2005 року мене було визнано особою з інвалідністю 3 групи у зв`язку із травмою пов`язаною із виконанням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 5 ЧК № 072254.

Відповідно до витягу з наказу № 223 від 28 жовтня 2005 року старшого прапорщика ОСОБА_1 звільнено з військової служби за станом здоров`я та направлено для зарахування на військовий облік у ІНФОРМАЦІЯ_8 .

В листопаді 2005 року ІНФОРМАЦІЯ_9 були направлені документи відносно старшого прапорщика запасу ОСОБА_1 для вирішення питання щодо призначення пенсії по інвалідності та видачі посвідчень ветерана військової служби і інваліда війни.

11 листопада 2005 року ІНФОРМАЦІЯ_1 було встановлено позивачу статус особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стаття 7 пункт 1, що підтверджується витягом з єдиного державного реєстру ветеранів війни № 20251003-00091580 від 03.10.2025 р.

В зв`язку із встановленням позивачу статусу особи з інвалідністю 3 групи внаслідок війни йому було видане відповідне посвідчення № НОМЕР_1 .

18 липня 2006 року позивачем було пройдено повторний огляд обласної МСЕК № 3 та встановлено йому безтермінову другу групу інвалідності зв`язку із травмою пов`язаною із виконанням військової служби, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серія 5 ЧК № 092680 від 18.07.2006 р.

Як вбачається з витягу з єдиного державного реєстру ветеранів війни №20251003-00091580 02 жовтня 2006 року ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу було встановлено статус особи з інвалідністю 2 групи внаслідок війни на підставі Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» стаття 7 пункт 1.

02.10.2006 року ОСОБА_1 було видане безтермінове посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни (серія НОМЕР_1 ).

Отже, вказані вище обставини підтверджують, що виявлена у позивача травма пов`язана з виконанням обов`язків військової служби, а тому суд вважає, що він має право на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни.

Саме поняття «обов`язків військової служби» невід`ємно пов`язане з пораненням, контузією, каліцтвом, захворюванням, одержаних під час захисту Батьківщини та виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), про що йдеться у ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII.

Згідно з пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту" визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час, виконували інші обов`язки військової служби та тилового забезпечення, пов`язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, працівників, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими законодавством України, в районі воєнних дій, на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубожів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Згідно змісту п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Тож, право на отримання статусу інваліда війни згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551-XII, законодавець пов`язує з тим, що інвалідність працівника сталася в період проходження служби при виконанні обов`язків військової служби, та наявністю обставин, що призвели до травмування чи захворювання.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України в рішенні від 08 квітня 2014 року (реєстраційний номер в ЄДРСР 38475027).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2021 за результатом розгляду справи № 540/9350/18-а зазначив:

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2021 за результатом розгляду справи № 540/9350/18-а зазначив:

"...Згідно з пунктом 2 частини другої статті 7 Закону № 3551 для визначення права на встановлення статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов`язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами... ".

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що, згідно довідки від 27.05.2005 військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_4 позивач був визнаний обмежено придатний до військової служби, а віддалені наслідки перенесеної політравми (1990 рік), закритої черепномозкової травми, забій головного мозку, забій грудного та поперекового відділів хребта почали прогресувати у вигляді посттравматичного церебрального адгезивного арахноїдиту з розсіяною органічною мікросимптоматикою, помірно вираженим астено-вегетативним, целефалгічним та вестибуло-атактичним, невротичним синдромами були визнані ТРАВМОЮ пов`язаною із виконанням військової служби на підставі довідки про травму командира в\ч п\п НОМЕР_6 № 118\113 від 13.08.1990 року.

З урахуванням наведеного, позивач відноситься до осіб з інвалідністю внаслідок війни, в силу приписів п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-XII, оскільки травму позивач одержав під час виконання службових обов`язків військовослужбовця, що підтверджується відповідною медичною документацію, достовірність та правильність висновків якої, не є предметом даного спору.

Також, згідно з абзацом 2 пункту 7 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім`ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.

Відповідно до пункту 10 Положення № 302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.

Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.

Тому, позивач, як особа з інвалідністю, яка встановлена безтерміново у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків, що підтверджено відповідною довідкою МСЕК, набув статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та, як наслідок, право на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.

Слід врахувати й те, що видача посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у відповідності до абз. 2 п. 7 Положення № 302, належить до повноважень Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, водночас, надані позивачем документи, за висновками суду, є достатніми для підтвердження позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення.

З огляду на викладене суд вважає, що дії відповідача щодо припинення статусу ОСОБА_1 , як особи з інвалідністю внаслідок війни є необґрунтованими та такими, що порушують його право на одержання вказаного статусу та пов`язаного з ним соціального захисту.

За таких обставин, суд вважає, що рішення Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради, оформлене протоколом №44 від 17.10.2025 року щодо позбавлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та вилучення посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.10.2006 є протиправним.

Оскільки судом встановлена протиправність рішення відповідача, суд вважає за необхідне зобов`язати Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про заміну посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з непридатністю раніше виданого та прийнти рішення з урахуванням висновків суду.

Суд вважає що саме такий спосіб захисту порушеного права в даному випадку є належним та достатнім.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах Проніна проти України (пункт 23) і Серявін та інші проти України (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів і інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі Бендерський проти України від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов належить до часткового задоволення.

Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України Про судовий збір, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 2, 8-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Департаменту соціальної політики Черкаської міської ради з питань встановлення громадянам пільгових категорій, яке оформлено протоколом № 44 від 17.10.2025 «Про позбавлення ОСОБА_1 статусу особи з інвалідністю внаслідок війни другої групи. Видане посвідчення серії НОМЕР_1 від 02.10.2006 року вилучити».

Зобов`язати Департамент соціальної політики Черкаської міської ради (адреса: бульвар Шевченка 307, м. Черкаси, Черкаська область, 18005, код ЄДРПОУ 37853109) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про заміну посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни у зв`язку з непридатністю раніше виданого та прийнти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ