Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №400/10516/25 — Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 р. № 400/10516/25

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дерев`янко Л.Л., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 , АДРЕСА_2

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за спеціальні бойові чергування у період з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року (відповідно до рапорту командира 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2025 року), за спеціальні бойові чергування у період з 01 квітня 2025 року по 17 квітня 2025 року:

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за спеціальні бойові чергування у період з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року (відповідно до рапорту командира 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 01 квітня 2025 року); за спеціальні бойові чергування у період з 01 квітня 2025 року по 17 квітня 2025 року.

ІІ. Виклад позицій учасників справи

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що у період з 01.03.2025 по 31.03.2025 та у період з 01.04.2025 по 17.04.2025 здійснював спеціальні бойові чергування у складі військової частини НОМЕР_1 . 19.04.2025 року самовільно залишив місце служби у військовій частині НОМЕР_1 , за фактом якого правоохоронним органом внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 13.06.2025 позивача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення. Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20 червня 2025 року №173 ОСОБА_2 поновлений на військовій службі та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , його зараховано на всі види забезпечення. Позивач стверджує, що за викладених обставин відповідач протиправно не ви платив йому грошове забезпечення у період з 01.03.2025 по 17.04.2025, а саме за спеціальні бойові чергування у цей період. На переконання позивача, відповідач в порушення приведених вимог законодавства України, не здійснив виплату грошового забезпечення , на отримання якого він право, навіть за умови факту самовільного залишення військової частини, який мав місце пізніше періоду спеціальних бойових чергувань по захисту Батьківщини через збройну агресію рф.

Відповідач проти позову заперечив, у відзиві, який надійшов до суду 22.12.2025, зазначив, що відповідно до пункту 15, розділу XXXIV Порядку до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника). Оскільки додаткова грошова винагорода за березень 2025 року виплачується за результатами наказу командира військової частини НОМЕР_1 в квітні 2025, а ОСОБА_1 , фактично здійснив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 19.04.2025 тобто в квітні, то грошове забезпечення останньому було призупинено, у зв`язку та у відповідності до наведених норм чинного законодавства, а до наказів командира військової частини НОМЕР_1 про виплату додаткової винагороди за березень та квітень 2025 Позивач був не включений з законних те підстав. Відтак, відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

ІІІ. Рух справи

Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву позивача залишено без руху та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення цього строку.

14.10.2025 позивач подав заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування своєчасності звернення до суду позивач зазначив, що 26.06.2025 звернувся до відповідача з письмовим зверненням про нараховане грошове забезпечення, а тому саме з ця дата 26.06.2025, і є датою коли позивач звернувся про виплату всіх сум, що йому належали при звільнені.

Ухвалою від 20.10.2025 суд відкрив спрощене провадження у справі без виклику (повідомлення) учасників справи.

Суд дійшов висновку про доцільність вирішення питання стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою після оцінки обставин (фактів), якими обґрунтована заява позивача про поновлення строку звернення до суду в сукупності з доказами, наданими відповідачем та після з`ясування позиції останнього з даного питання.

Ухвалою від 20.10.2025 суд для встановлення обставин, пов`язаних з дотриманням позивачем строку звернення до суду, витребував у відповідача докази.

Вимоги ухвали відповідачем виконані 22.12.2025.

Справу розглянуто у письмовому провадженні.

IV. Фактичні обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 проходив військову службу за мобілізацією на посаді навідника взводу охорони 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат» у період з 02.08.2022 по 23.06.2025, що підтверджується військовим квитком серія НОМЕР_3 .

Відповідно до ухвали Інгульського районного суду м.Миколаєва від 13.06.2025 у справі № 489/4500/25 суд встановив, що 19.04.2025 позивач самовільно залишив місце служби у військовій частині НОМЕР_1 ; 16.05.2025 відносно ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань №62025150010003058 за ознаками злочину передбаченого ч.5 статті 407 КК України.

Ухвалою Інгульського районного суду м.Миколаєва від 13.06.2025 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та кримінальне провадження стосовно нього закрито. Зобов`язано ОСОБА_1 не пізніше 72 годин після набрання даною ухвалою законної сили прибути до військової частини НОМЕР_2 для продовження проходження військової служби. Зобов`язано командира військової частини НОМЕР_2 після набрання ухвалою законної сили невідкладно поновити ОСОБА_2 на військовій службі.

На виконання зазначеного рішення суду, наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20 червня 2025 року №173 ОСОБА_2 поновлений на військовій службі та зарахований у розпорядження командира військової частини НОМЕР_2 , його зараховано на всі види забезпечення.

23.06.2025 позивач з використанням засобів поштового зв`язку (рекомендоване відправлення № 5400700007002 ) звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням провести з ним остаточний розрахунок по виплатам усіх належних йому видів грошового забезпечення у період з 01.03.2025 по 17.04.2025, а саме: за спеціальні бойові чергування у період з 01.03.2025 по 31.03.2025 (відповідно до рапорту командира 141 роти охорони військової частини НОМЕР_1 від 01.04.2025); за спеціальні бойові чергування у період з 01.04.2025 по 17.04.2025.

Матеріалами справи не підтверджено, що відповідачем надано відповідь на вказану заяву.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не нарахування та невиплати у період з 01.03.2025 по 17.04.2025 додаткової винагороди, виплата якої передбачена для військовослужбовців постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

V. Джерела права

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Частинами 2-4 статті 2 Закону України № 2232-ХІІ передбачено, що проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Відповідно до визначень наведених у статтях 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Відповідно до статті 3 Дисциплінарного статуту ЗСУ, військова дисципліна досягається шляхом: виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов`язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з`єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Статтею 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації" в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі – Порядок №260).

Відповідно до п. 1. розділу XVI Порядку № 260 командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби.

Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов`язків (п.3. розділу XVI Порядку № 260).

Згідно з абз.1 п.5 розділу XVI Порядку № 260 військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнята постанова від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі Постанова №168).

Відповідно до п. 1 Постанови №168 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що Установити, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 21 постанови № 168 установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

В свою чергу пунктом 17 розділу І Порядку № 260, передбачено, що на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 року №168, Міністром оборони України прийнято Окреме доручення від 23.06.2022 року №912/а/29 (далі Окреме доручення) (застосовується з 01.06.2022 року).

Згідно пункту 5 Окремого доручення № 912/з/29, виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень здійснювати на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) (далі - військові частини) - особовому складу військової частини;

керівника вищого органу військового управління - командирам. (начальникам) військових частин.

В цих наказах про виплату додаткової винагороди виходячи з розміру 100 000 гривень за місяць обов`язково зазначати підстави для його видання з посиланням на бойовий наказ (бойове розпорядження) тощо (зразок наведено в додатку № 3 до цього доручення).

Відповідно до пункту 6 Окремого доручення № 912/з/29, накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

При цьому підпунктом 9.4 пункту 9 Окремого доручення № 912/з/29 визначено не включати до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень або 30 000 гривень військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини, місця служби або дезертирували - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства) включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Також, з метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ від 28.02.2022 №168, Наказом Міністерства оборони № 44 від 25.01.2023 до Порядку № 260 доповнено розділом XXXIV.

Пунктом 15 розділу XXXIV установлено, що до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн. та 30000 грн. не включати військовослужбовців, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували) - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

VI. Оцінка суду

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що 19.04.2025 позивач не з`явився на службу без поважних причин до військової частини НОМЕР_1 та незаконно перебував за її межами до 26.05.2025.

Ухвалою Інгульського районного суду м.Миколаєва від 13.06.2025 ОСОБА_1 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України на підставі ч. 5 ст. 401 КК України для продовження проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 та кримінальне провадження стосовно нього закрито. Водночас, звільнення позивача від кримінальної відповідальності не є самостійною підставою для застосування до нього наслідків, передбачених пунктом 15 розділу XXXIV Порядку № 260.

Суд звертає увагу, що предметом дослідження в цій справі не є встановлення наявності чи відсутності права позивача на додаткову винагороду за березень і квітень 2025 як такого.

З заяв по суті вбачається, що між сторонами існує спір щодо нарахування і виплати такої винагороди виключно через факт самовільного залишення позивачем військової частини.

Так, у відзиві відповідач зазначив, що саме в зв`язку з самовільним залишенням військової частини позивач не був включений до наказів командира військової частини НОМЕР_1 за березень-квітень 2025 про виплату додаткової винагороди.

Тобто, наявність інших обставин, які є підставою для виплати додаткової винагороди (бойові чергування, включення позивача до рапорту про виплату додаткової винагороди тощо), відповідачем не спростовано.

Отже, оцінюючи доводи сторін саме в цій площині, суд враховує, що, як вже зазначено вище, нормою пункту 15 розділу XXXIV Порядку № 260 заборонено включати до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 грн та 30000 грн військовослужбовців, які: самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували) - за місяць, у якому здійснено порушення.

Відтак, суд погоджується з відповідачем, що військова частина НОМЕР_1 не мала правових підстав для нарахування і виплаті позивачу додаткової винагороди за квітень 2025 року, оскільки 19.04.2025 позивач не з`явився на військову службу без поважних причин.

Натомість, суд вважає такою, що не ґрунтується на законі, відмову відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду за березень 2025 року.

Посилання відповідача на те, що видання наказу про виплату додаткової винагороди на березень 2025 року відбулось в квітні 2025 року, суд відхиляє як таке, що не має значення по суті спору, оскільки пункт 15 розділу XXXIV Порядку № 260 чітко пов`язує невиплату додаткової винагороди з місяцем, в якому військовослужбовець самовільно залишив частину.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМ України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за березень 2025 року.

VII. Висновки суду

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, суд не вирішує питання щодо його розподілу.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за спеціальні бойові чергування у період з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року.

3. Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за спеціальні бойові чергування у період з 01 березня 2025 року по 31 березня 2025 року.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Л.Л. Дерев`янко