Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №380/7968/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 рокусправа № 380/7968/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Сидор Н.Т., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:

- визнати протиправним наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 24 грудня 2024 року про визнання солдата ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину;

- скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 24 грудня 2024 року про визнання солдата ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину;

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікування та у відпустці у зв`язку із тяжким пораненням за період з 03.10.2024 по 01.01.2025 внаслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплати ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з розрахунку 100000,00 грн. за час перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці у зв`язку із тяжким пораненням за період з 03.10.2024 по 01.01.2025 внаслідок отримання травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що 24 серпня 2024 року солдат ОСОБА_1 під час виконання обов`язків військової служби, під час захисту Батьківщини, внаслідок застосування противником дрона-камікадзе по позиції «Динамо» НОМЕР_2 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_1 внаслідок вибуху та ураження осколками, отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівого плеча та вогнепальне осколкове поранення м`яких тканин правої гомілки. Втім, військовою частиною НОМЕР_1 не було здійснено матеріальних нарахувань ОСОБА_1 за час перебування на стаціонарному лікуванні з 03 жовтня 2024 року по 28 листопада 2024 року та за час перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за період з 28 листопада 2024 року по 08 січня 2025 року. Наголошує на тому, що отримана ним травма відноситься до тяжких, а його неприбуття до військової частини з лікувального закладу було обумовлене необхідністю подальшого лікування. Відтак, звертається до суду з цим позовом.

Щодо процесуальних дій, вчинених у зв`язку із розглядом цієї справи, суд зазначає наступне.

Ухвалою судді від 25.04.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечує. Вказує, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1824 ОД від 24.12.2024 ОСОБА_1 самовільно залишив розташування військової частини в період з 29.11.2024 по 08.12.2024. У зв`язку з цим щомісячна премія та додаткова винагорода за листопад-грудень 2024 року йому не нараховувались та не виплачувались.

В спростування наведених відповідачем тверджень представник позивача подав відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 16.01.2025 витребувати у військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ): копію довідки ВЛК №322 від 02.10.2024, а також відомості щодо перебування позивача у відпустці на підставі такої довідки; докази виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за 01.01.2025.

Ухвалою суду від 03.02.2026 витребувано у ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) копію довідки ВЛК №322 від 02.10.2024.

Ухвалою суду від 13.02.2026 витребувано у військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) копію рапорту позивача №3033 від 14.03.2025.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .

10.03.2025 (зареєстровано у в/ч НОМЕР_1 14.03.2025) позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 із рапортом, у якому просив, зокрема, здійснити перерахунок та подальшу виплату додаткової винагороди оператору-розвіднику ОСОБА_1 з серпня 2024 року по січень 2025 року відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 за час перебування на стаціонарному лікування та перебування у відпустці для лікування після поранення у зв`язку з отриманням тяжкого поранення.

Розглянувши рапорт позивача, військова частина НОМЕР_1 повідомила наступне:

« ОСОБА_1 з розрахунку 100 000,00 грн додаткова винагорода виплачена за період перебування в лікувальному закладі та відпустки для лікування:

- за період 01.08.2024-25.08.2024 у вересні 2024 року;

- за період 26.08.2024-06.09.2024 та за період 23.09.2024-30.09.2024 у жовтні 2024 року;

- за період 01.10.2024-03.10.2024 у листопаді 2024 року;

- за період 01.01.2025-04.01.2025 та 06.01.2025-08.01.2025 у березні 2025 року.

У довідка ВЛК №322 від 02.10.2024 зазначено, що травма відноситься до «легких». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (зі змінами) в частині виплат додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікування в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

При цьому, відповідно до Окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 №912/з/29 було визначено, що виплата додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн на місяць (пропорційно) у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, військовослужбовцям, які перебувають на стаціонарному лікування в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних) здійснюється на підставі Довідки про обставини травми, а військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення – на підставі висновку військово-лікарської комісії, при цьому:

«Керівник військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки».

Зважаючи на зазначене, виплата додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень на місяць пропорційно по дням на час відпустки для лікування у випадку, коли травма класифікована як «легка» не здійснюється.

Згідно наказу Міністерства оборони України (далі МОУ) №260 «Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення». Також згідно наказу МОУ №260 «до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, які самовільно залишили військову частини, місця служби (дезертирували), - за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь час самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника)».

Згідно наказу командира військової частини (по стройовій частині) №320 від 24.12.2024 військовослужбовець ОСОБА_1 вважається таким, що самовільно залишив частину з 29.11.2024. Згідно наказу командира військової частини (по стройовій частині) №320 від 24.12.20024 військовослужбовець ОСОБА_1 вважається таким, що повернувся після самовільного залишення частини з 13.12.2024. Зважаючи на зазначене відсутня можливість здійснити виплати додаткової винагороди за листопад-грудень 2024 року».

Позивач вважає протиправними наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 24.12.2024, а також бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати додаткової винагороди за період з 03.10.2024 по 01.01.2025, тому звернувся до суду із цим позовом.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять:

посадовий оклад, оклад за військовим званням;

щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону №2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-Х на території України ведений воєнний стан через акт відкритої агресії з боку російської федерації та проведенням активних бойових дій, який триває й наразі.

Відповідно до п.2,3 Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про ведення воєнного стану в України» військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Кабінет Міністрів України 28.02.2022 на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року №69 «Про загальну мобілізацію» прийняв постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова №168).

Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Відповідно до п. 1-1 Постанови №168 передбачено, що:

військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. У разі виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території противника військовослужбовцям додатково виплачується одноразова винагорода в розмірі 70000 гривень за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання таких завдань;

військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони;

військовослужбовцям, які здійснюють бойові (спеціальні) завдання у період здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.

Абзацом 1 пункту 1-2 Постанови №168 передбачено, що виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з абз. 3, 3 пункту 1-2 Постанови №168 відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З аналізу наведеної правової норми висновується, що додаткова винагорода підлягає виплаті, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а також військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З матеріалів справи встановлено, що позивач 24.08.2024 отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини. Вказаний факт відповідачем не заперечується.

Починаючи з 25.08.2024 позивач періодично перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманою травмою та отримував додаткову винагороду, передбачену Постановою №168.

Довідкою ВЛК від 02.10.2024 №322 визначено, що позивач потребує відпустки для лікування у зв`язку з травмою на 30 календарних днів.

Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 04.10.2024 №249 вважати таким, що вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою солдата ОСОБА_1 , призваного по мобілізації, розвідника-оператора розвідувального взводу НОМЕР_2 стрілецького батальйону, у АДРЕСА_3 на 30 днів з 05 жовтня по 03 листопада 2024 року.

Втім, як вказує відповідач, за період відпустки позивачу не нараховано та не виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за вказаний період, оскільки травма позивача довідкою від 02.10.2024 №322 класифікована як легка.

Дійсно, згідно з відомостями довідки ВЛК від 02.10.2024 №322 травма позивача відноситься до легких.

Водночас, у матеріалах справи міститься також довідка ВЛК від 06.12.2024 №10635, якою травму позивача віднесено до тяжкої. Зазначена довідка слугувала підставою для надання позивачу відпустки для лікування та виплати додаткової винагороди.

Проаналізувавши дані таких довідок, з огляду на відсутність відомостей щодо отримання позивачем додаткових травм у період після формування довідки від 02.10.2024 №322 до формування довідки від 06.12.2024 №10635, суд висновує, що позивач набув права на отримання додаткової винагороди за час перебування у відпустці на підставі довідки ВЛК від 02.10.2024 №322.

Також позивачу не виплачено додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, за листопад-грудень 2024 року у зв`язку з визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 24.12.2024.

Позивач, в свою чергу, вважає такий наказ протиправним.

З цього приводу суд враховує наступне.

11.12.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 від 11.12.2024 №2519Д прийнято наказ «Про призначення службового розслідування для уточнення причин та умов, які сприяли несвоєчасному прибуттю з лікувального закладу солдата ОСОБА_1 ».

Актом службового розслідування №54571 підтверджено факт нез`явлення вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 розвідником-оператором розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону військової часини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_1 з 29.11.2024 по 08.12.2024, в умовах воєнного стану.

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №320 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину, та знято зі всіх видів забезпечення.

В обґрунтування протиправності наказу від 24.12.2024 №320 позивач вказує, що до 28.11.2024 перебував на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни». Згідно з поданням на ВЛК від 29.11.2024 позивач потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів.

Відтак, після вибуття з комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» позивач відправився для проходження ВЛК, за результатами якої було сформовано висновок, оформлений довідкою від 06.12.2024 №10635.

Позивач наголошує на тому, що про вказані обставини він повідомив уповноважених осіб військової частини НОМЕР_1 .

Судом з матеріалів справи встановлено, що згідно з випискою №4426/978 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у період з 19.11.2024 по 28.11.2024.

Пацієнта виписано з відділення до нейрохірурга в/ч НОМЕР_5 з метою подальшого вирішення тактики лікування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 направлено командиру військової частини НОМЕР_1 подання та ВЛК, у якому зазначено, що позивач потребує відпустки для лікування у зв`язку з хворобою на 30 календарних днів, а також рапорт позивача, у якому він просить надати йому таку відпустку.

Водночас, сам позивач після вибуття з комунального закладу «Дніпропетровський обласний госпіталь ветеранів війни» в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 АДРЕСА_4 не прибув.

З цього приводу суд зазначає, що подання на ВЛК, на яке покликається позивач, не є підставою для надання йому відповідної відпустки для лікування, а є лише направленням на проходження ВЛК для отримання постанови, якою, зокрема, може бути вирішено питання необхідності надання військовослужбовцю відпустки чи продовження стаціонарного лікування.

Позивач, після вибуття з лікувального закладу, повинен був повернутись до військової частини НОМЕР_1 та в установленому порядку пройти військово-лікарську комісію, про що його згідно з матеріалами службового розслідування, було повідомлено.

Однак, позивач такий обов`язок не виконав та своєчасно з лікувального закладу в пункт дислокації військової частини НОМЕР_1 не повернувся, у зв`язку з чим наказом від 24.12.2024 №320 визнаний таким, що самовільно залишив військову частину.

Підстав для визнання такого наказу протиправним та його скасування судом не встановлено. Покликання позивача на порушення Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України не спростовують вищенаведених висновків суду.

Відтак, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №320 від 24.12.2024 про визнання солдата ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину, задоволенню не підлягають.

Також позивач покликається на те, що на підставі довідки ВЛК від 06.12.2024 №10635 перебував у відпустці для лікування після тяжкого поранення, однак додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, за такий період не виплачено.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджено наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі Порядок №260).

Абзацами 9-10 п. 15 розділу І Порядку №260 передбачено, що військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Згідно з п. 15 Порядку №260 до наказів про виплату додаткової винагороди не включаються військовослужбовці, зазначені у пункті 2 цього розділу, які самовільно залишили військові частини, місця служби (дезертирували),- за місяць, у якому здійснено порушення, та за весь період самовільного залишення військової частини або місця служби (дезертирства), включаючи місяць повернення, оголошеного наказом командира (начальника).

Як вже зазначалось, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2024 №320 солдата ОСОБА_1 визнано таким, що самовільно залишив військову частину, та знято зі всіх видів забезпечення з 29.11.2024.

Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 09.12.2024 №307 вважається таким, що прибув і приступив до виконання службових обов`язків з військово-медичного клінічного центру Західного регіону 09.12.2024 солдата ОСОБА_1 , призваного по мобілізації, розвідника-оператора розвідувального взводу 1 стрілецького батальйону; вважати таким, що вибув у відпустку для лікування у зв`язку з хворобою солдата ОСОБА_1 , призваного по мобілізації, розвідника-оператора розвідувального взводу НОМЕР_2 стрілецького батальйону, у АДРЕСА_3 на 30 днів з 10.12.2024 по 08.01.2025.

Таким чином, з огляду на самовільне залишення позивачем військової частини (несвоєчасне прибуття з лікувального закладу) у період з 29.11.2024 по 08.12.2024, підстави для виплати додаткової винагороди у листопаді та грудні 2024 року відсутні, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також задоволенню не підлягають вимоги позивача за 01.01.2025, оскільки згідно з твердження відповідача, підтвердженими долученими доказами, додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, за це день позивачу виплачена.

Водночас, як вже зазначалось, позивач набув права на отримання додаткової винагороди за період перебування у відпустці для лікування на з 05.10.2024 по 31.10.2024 (підстави для виплати винагороди за період відпустки з 01.11.2024 по 03.11.2024 немає у зв`язку з самовільним залишенням позивачем військової частини у листопаді 2024 року).

Однак, звернення позивача з рапортом від 14.03.2025 до військової частини НОМЕР_1 щодо виплати такої винагороди залишилось без задоволення.

Таким чином, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у спосіб: визнати протиправною відмову відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168, у розмірі 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2024 по 31.10.2024 та зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою №168, у розмірі 100 000,00 на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2024 по 31.10.2024.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1, 12 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак підстав для розподілу судового збору немає.

Керуючись ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2024 по 31.10.2024.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі 100 000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії за період з 05.10.2024 по 31.10.2024.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Розподіл судового збору не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач – військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

СуддяСидор Наталія Теодозіївна