Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №380/20147/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 рокусправа № 380/20147/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність (дії) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо невірного нарахування та недоплати індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Національній гвардії України (Військовій частині НОМЕР_1 ) період з 14.04.2016 по 28.02.2018 із встановленням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення - січень 2008 року у сумі 79572,70 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві грн 70 коп.);

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та доплату належної позивачеві індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Національній гвардії України (Військовій частині НОМЕР_1 ) період з 14.04.2016 по 28.02.2018 із встановленням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення місяця - січень 2008 року у сумі 79572,70 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві грн 70 коп.) шляхом зарахування на особистий картковий рахунок.

Ухвалою судді від 13.10.2025 позовна заява залишена без руху.

Ухвалою від 21.10.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 07.08.2024 у справі № 380/3425/24 визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу; зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) надало копію розрахунку нарахування та виплати індексації позивача ОСОБА_1 , відповідно до якої в період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року індексація грошового забезпечення позивача не нараховувалась та не виплачувалась. Таким чином Начальник західного територіального управління Національної гвардії України (Військової частини НОМЕР_1 ) в порушення вимог Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про індексацію грошових доходів населення" та п. 2 Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 під час проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 14 квітня 2016 по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, невірно нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення, що становить у сумі 79572,70 коп. (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві грн. 70 коп.)

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 15.10.2025 (вх. № 82335), у якому зазначає, що 23.09.2024 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист № 380/3425/24 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум. ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) направила інформацію на адресу Франківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові, а саме розрахунок індексації за період вказаний у рішенні Львівського окружного адміністративного суду за період з 14.04.2016 по 28.02.2018 з урахуванням січня 2008 року. У матеріалах справи знаходиться розрахунок індексації грошового за період з 14.04.2016 по 24.05.2020 на підставі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2020 у справі № 380/3425/24, з урахуванням січня 2008 року. Зауважує, що тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав відповідь на відзив від 17.10.2025 (вх. № 83225), у якій зазначає, що якщо в попередній справі підставою була первинна бездіяльність, то у цій — невиконання рішення суду, що є новим юридичним фактом, який виник пізніше й не міг бути предметом попереднього розгляду. Цей позов спрямований не на повторний перегляд справи, а на захист права на належне виконання судового рішення, гарантованого ст. 129-1 Конституції України.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з витягом з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 22.05.2020 № 121 (по стройовій частині), молодшого лейтенанта ОСОБА_2 з 24.05.2020 виключено зі списків особового складу частини та усіх видів забезпечення.

ОСОБА_2 вважає, що у період з 14.04.2016 по 22.05.2020 йому індексація грошового забезпечення не нараховувалася у встановленому законодавством порядку.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 07.08.2024 у справі № 380/3425/24 позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ - НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - задовольнив частково; визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу; зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум; у решті позовних вимог – відмовив.

На виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 380/3425/24 відповідач здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 24.05.2020. Згідно з яким загальний розмір індексації становить 79582,70 грн.

Вважаючи бездіяльність відповідача такою, що порушує право позивача на отримання індексації грошового забезпечення у належному розмірі, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Згідно з частинами 2, 3 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

При цьому, згідно ч. 1ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Так, за приписами статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Питання примусового виконання рішень врегульовані Законом України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ч. 1 ст. 18 Закону від 02.06.2016 року № 1404-VIII).

У частині першій статті 11 Закону України “Про виконавче провадження” йдеться про те, що державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

З аналізу вищезазначених законодавчих норм убачається, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом України “Про виконавче провадження”.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 р у справі № 686/23317/13-а.

Згідно з ст. 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, зокрема, до них належать: зобов`язання суб`єкта владних повноважень надати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення та інше.

Відповідно до ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Суд звертає увагу, що вищезазначені норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів стягувача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Такий порядок оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, прийнятого на виконання судового рішення, є більш оптимальним для особи, яка вважає що її права порушені, з огляду, зокрема, на частину п`яту статті 383 КАС України відповідно до якої, розгляд заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень здійснюється судом протягом 10 днів, з дня її отримання.

Відповідно до частини шостої вказаної статті, за наявності підстав для задоволення заяви, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону; у разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 07.08.2024 у справі № 380/3425/24 визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 військова частина НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу та зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 військова частина НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням січня 2008 року як місяця підвищення доходу, виплату здійснити з урахуванням виплачених сум.

При цьому позивач у відповіді на відзив вказує, що невиконання рішення суду, є новим юридичним фактом. Цей позов спрямований на захист права на належне виконання судового рішення, гарантованого ст. 129-1 Конституції України.

У даному випадку, з зібраних матеріалів у справі вбачається, що на виконання вказаного рішення відповідач здійснив розрахунок індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2016 по 24.05.2020, згідно з яким загальний розмір індексації становить 79582,70 грн.

Суд зазначає, що фактично позивачем у зв`язку з невиплатою суми індексації грошового забезпечення нарахованої на виконання рішення суду, подано позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та доплату належної позивачеві індексації грошового забезпечення під час проходження військової служби у Національній гвардії України військовій частині НОМЕР_1 період з 14.04.2016 по 28.02.2018 із встановленням місяця обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення місяця - січень 2008 року у сумі 79572,70 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят дві грн 70 коп.) шляхом зарахування на особистий картковий рахунок, в загальному порядку, а не в порядку, передбаченому ст. 383 КАС України, що вбачається з позовної заяви.

Набрання рішенням суду законної сили породжує такі правові наслідки: вирішується спір між сторонами, рішення суду стає загальнообов`язковим, є незмінним та остаточним та може бути виконано примусово.

Суд також враховує, що винесення судового рішення, яке передбачає оцінку судового рішення прийнятого в іншій справі, буде суперечити статті 129-1 Конституції України.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичного конфлікту та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 17.04.2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17 та від 15.04.2020 у справі № 367/1240/16-а.

Суд вказує, що спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

Таким чином, у спірних правовідносинах наявні обставини, з якими саме ст. 383 КАС України пов`язує виникнення підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення.

Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

Підсумовуючи вище наведене, суд зазначає, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі № 522/10140/17.

Крім того, слід зазначити вважає, що суд не має права зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення фактично про те ж саме, оскільки цим порушуються норми КАС України, яким передбачено вирішення цих питань в порядку статей 249 та 383 КАС України, тобто шляхом винесення судом окремої ухвали.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскільки позивачем по суті заявлено позовні вимоги щодо захисту своїх прав, які фактично стосуються питання належного виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі № 380/3425/24, то відповідно ним неправильно обраний спосіб захисту свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу, проте згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Викладене в сукупності зумовлює висновок суду про безпідставність позовних вимог, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 09.03.2026.

Суддя Кедик М.В.