Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №380/21560/25 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2026 рокусправа № 380/21560/25

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та прийняти рішення у порядку та у строки, визначені законодавством України, і з урахуванням висновків суду викладених у рішенні за результатом розгляду даної справи.

Ухвалою від 03.11.2025 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що звернувся до відповідача з заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Однак, згідно з повідомленням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 12.09.2025 № 7221/в за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 протоколом № 91 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Причини відмови: відсутні відомості в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян щодо особи з інвалідністю. Вказує, що як видно із опису вкладених документів, позивач надіслав до ІНФОРМАЦІЯ_3 під № 14 повний витяг з актового запису про народження матері.

Відповідач подав відзив на позовну заяву від 10.11.2025, у якому зазначає, що при здійсненні перевірки родинних зв`язків військовозобов`язаного ОСОБА_1 та особи з інвалідністю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб встановлено, що у реєстрі актів цивільного стану громадян відсутні відомості стосовно особи ОСОБА_2 (відсутні будь-які ідентифікуючі дані відносно матері). Голова комісії ІНФОРМАЦІЯ_3 майор ОСОБА_3 , на адресу заявника скерував повідомлення про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У даному повідомленні зазначено причини відмови: відсутні відомості в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про особу з інвалідністю. Дане повідомлення за вихідним номером № 7221/в від 12.09.2025 скеровано на за адресою АДРЕСА_1 . Отже, позивачу необхідно звернутися із відповідною заявою до відділу ДРАЦС для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки такі відомості відсутні. Просить відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача подав відповідь на відзив від 12.11.2025 (вх. № 90680), у якій зазначає, що відповідач покладає на позивача відповідальність за неповноту державного електронного реєстру, який формувався на основі історичних паперових архівів органами Міністерства юстиції. Вказує, що згідно з офіційним листом Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції — відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Львові (вих. № В-53/33.20-23 від 12.11.2025), орган ДРАЦС роз`яснив, що форма актового запису, яка діяла на момент реєстрації, не містить графи для запису дати, місяця та року народження матері. Відтак констатовано, що внести зміни до затвердженого взірця актового запису про народження неможливо у зв`язку з відсутністю такої графи.

Представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив від 18.11.2025 (вх. № 91127), у якому вказує, що при здійсненні перевірки даних за допомогою Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо відомостей про батьків дитини, є графи, щодо дат народження батьків дитини (копія додається). Отже, позивачу необхідно звернутися із відповідною заявою до відділу ДРАЦС для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а не внесення змін до свідоцтва про народження дитини. Враховуючи вищенаведене комісією Галицько-Франківського дотримано порядок та вимоги щодо розгляду заяви ОСОБА_1 б/н від 18.08.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 18.08.2025 щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Додатки до заяви: паспорт військовозобов`язаного громадянина, облікова картка платника податків військовозобов`язаного громадянина, військо-обліковий документ військовозобов`язаного громадянина, повний витяг з ДРАЦС про народження, свідоцтво про народження військовозобов`язаного громадянина, витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання військовозобов`язаного, свідоцтво про смерть батька військовозобов`язаного, паспорт особи, яка потребує догляду, облікова картка платника податків особи, яка потребує догляду, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, яка потребує догляду, свідоцтво про народження особи, яка потребує догляду, свідоцтво про шлюб особи, яка потребує догляду, повний витяг з ДРАЦС про народження особи, яка потребує догляду, витяг з ДРАЦС про реєстрацію шлюбу особи, яка потребує догляду, пояснювальна записка військовозобов`язаного громадянина, заява голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , нотаріальна заява особи, яка потребує догляду.

Вказану заяву з додатками позивач скерував засобами поштового зв`язку.

Комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 розглянула заяву ОСОБА_1 та протоколом № 91 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Причина відмови: відсутні відомості в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про особу з інвалідністю.

Вважаючи протиправним рішення відповідача за результатом заяви, позивач звернувся з позовом до суду.

Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України “Про військовий обов`язок і військову службу” від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ), частиною першою статті 1 якого передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Частиною третьою статті 1 Закону № 2232-ХІІ передбачено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частини сьомої статті 1 Закону № 2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

З 24.02.2022 відповідно до Закону України “Про правовий режим воєнного стану” в Україні введено режим воєнного стану, який діє й на час розгляду справи.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлює Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543-ХІІ, застосовується судом у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), який також визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 23 Закону № 3543-ХІІ не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі, які виховують дитину з інвалідністю віком до 18 років.

Частинами 7, 8 ст. 23 Закону № 3543-XII регламентовано, що перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

За змістом п. 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 (далі - порядок № 560), у якому, серед іншого, визначено процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до п. 56, 57 порядку № 560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

За правилами п. 58 порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п. 60 порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Відповідно до абзацу 13 пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці звільняються з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин на підставі під час дії воєнного стану необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

У додатку 5 до Порядку № 560 наведений перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

За підставами, визначеними п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-ХІІ, надаються такі документи, що підтверджують право на відстрочку: для батьків військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи або батьків дружини (чоловіка) військовозобов`язаного з числа осіб з інвалідністю I чи II групи - один із таких документів, що підтверджує інвалідність: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або пенсійне посвідчення чи посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю, в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики; заява за формою згідно з додатком 15 (у разі потреби) із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові (за наявності) особи, яку вона обирає для здійснення свого утримання; для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження); для військовозобов`язаного, який має одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження дружини (чоловіка) та свідоцтво про шлюб); для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Відповідно до абз. 4 п. 58-1 Порядку № 560 районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки або його відділ за місцем перебування на військовому обліку військовозобов`язаного, який відповідно до закону зобов`язаний утримувати осіб, зазначених у пункті 13 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, або здійснює постійний догляд за особами, зазначеними у пунктах 9 і 14 частини першої статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, під час прийняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації перевіряє перебування такого військовозобов`язаного на військовому обліку, родинні зв`язки військовозобов`язаного та особи, яку відповідно до законодавства зобов`язаний утримувати військовозобов`язаний або за якою здійснює постійний догляд, наявність інших осіб, місце проживання яких задекларовано/зареєстровано за адресою задекларованого/ зареєстрованого місця проживання військовозобов`язаного або особи, яка перебуває на утриманні або потребує постійного догляду, з використанням відомостей Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, Державного реєстру актів цивільного стану громадян, інших інформаційних систем, реєстрів та баз даних, у тому числі шляхом інформаційного обміну.

У спірних правовідносинах позивач у серпні 2025 року звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" для догляду за матір`ю ОСОБА_2 яка є особою з інвалідністю ІІ групи.

Позивач на підтвердження наявності підстав для відстрочки подав зокрема такі документи: паспорт військовозобов`язаного громадянина, облікова картка платника податків військовозобов`язаного громадянина, військо-обліковий документ військовозобов`язаного громадянина, повний витяг з ДРАЦС про народження, свідоцтво про народження військовозобов`язаного громадянина, витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання військовозобов`язаного, свідоцтво про смерть батька військовозобов`язаного, паспорт особи, яка потребує догляду, облікова картка платника податків особи, яка потребує догляду, довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, витяг з реєстру територіальної громади про місце проживання особи, яка потребує догляду, свідоцтво про народження особи, яка потребує догляду, свідоцтво про шлюб особи, яка потребує догляду, повний витяг з ДРАЦС про народження особи, яка потребує догляду, витяг з ДРАЦС про реєстрацію шлюбу особи, яка потребує догляду, пояснювальна записка військовозобов`язаного громадянина, заява голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 , нотаріальна заява особи, яка потребує догляду.

Наведений перелік документів відповідає вимогам пунктів 57, 58, 60, 61 Порядку № 560 та підпункту 13 додатку 5 до Порядку № 560.

ІНФОРМАЦІЯ_5 за результатами розгляду заяви позивача ухвалила протокольне рішення № 91 про відмову у наданні позивачу відстрочки з причини: відсутні відомості в реєстрі актів цивільного стану громадян про особу з інвалідністю.

При цьому, суд звертає увагу, що позивач до заяви надав повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_2 .

Також, суд наголошує, що у разі виникнення сумнівів у достовірності наданих заявником документів, які підтверджують право на відстрочку від призову, відповідач має право самостійно звертатися із запитами до відповідних органів державної влади. Мета таких запитів - перевірка або спростування права позивача на відстрочку.

Водночас матеріали справи не містять інформації про те, що відповідач здійснив будь-які запити з цього приводу.

Відповідач не надав до суду доказів подання позивачем недостовірної інформації.

Суд наголошує, що відмова у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації повинна бути пропорційною та не створювати необґрунтованих перешкод для реалізації права особи на відстрочку.

Отже, відповідач не надав належної оцінки змісту заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу.

Позивач просить визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 в наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Однак у даному випадку відповідач за результатами розгляду заяви позивача комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 протоколом № 91 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Тому суд дійшов вісновку щодо задоволення даної позовної вимоги у спосіб визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформленої протоколом № 91 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

З метою відновлення порушеного права позивача, суд зобов`язує відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн суд враховує таке.

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до положень пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1- 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частинами 5, 6 статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм висновується, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Суд встановив, що 24.04.2025 між адвокатом Сидорак Н.Б. (адвокат) та ОСОБА_1 (клієнт) укладений договір про надання правової допомоги № 75/25.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 19.02.2026 сторони погодились, що надані послуги складаються з:

- консультації клієнта, узгодження правової позиції, укладення договору - 1000 гривень;

- підготовки позовної заяви 3000 гривень (3 години);

- підготовки процесуальних документів (клопотань, заяв) 1000 гривень;

Суд, вирішуючи питання про відшкодування судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладений у постанові 21.01.2021 № 280/2635/20, відповідно до якого КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Разом з тим, відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 № 3477- IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Водночас, для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, що позов позивача задоволено, а також має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено ст. 30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

На переконання суду, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, у розмірі 6000,00 гривень є досить завищеними.

Так, надані адвокатом послуги, що пов`язані із консультацією клієнта, узгодженням правової позиції, укладенням договору, підготовкою позовної заяви є подібними за своїм змістом та охоплюються єдиною метою, якою є підготовка до складання позовної заяви, а тому обсяг виконаної роботи є неспівмірним із складністю роботи, пов`язаної із наданням таких послуг.

Отже, більшість послуг, що надані на виконання умов згаданого договору, були пов`язані із підготовкою до складання позовної заяви, а тому деталізація таких (поділ на окремі частини) не свідчить про надання послуг у більшому обсязі.

Також, суд зазначає, що адміністративна справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, що свідчить про те, що справа належить до справ незначної складності, що також вказує на необґрунтовано завищену вартість наданих послуг.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що загальна сума витрат на професійну правничу допомогу, яку належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача становить 1000,00 грн.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Матеріали справи свідчать, що відповідні критерії відповідачем не дотримані, що зумовило звернення позивача за захистом порушених прав та інтересів до суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною відмови, зобов`язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлену протоколом № 91 про відмову ОСОБА_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

3. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.08.2025 про надання відстрочки від мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 1211,20 грн судових витрат.

5. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 (Одна тисяча) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 09.03.2026.

Суддя Кедик М.В.