Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №361/4586/21 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2026 року Київ № 361/4586/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого суді Горобцової Я.В., розглянувши у місті Києві в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якій позивач просить суд:

- своїм рішенням та виконавчим листом забезпечити виконання постанови Конституційного Суду України щодо п`ятикратного нарахування ОСОБА_1 , виходячи з мінімальної заробітної плати, пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимог чинного законодавства відповідачем здійснюється обчислення пенсії позивача, виходячи з п`яти мінімальних пенсій, а у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат, як про це вказано у рішенні Конституційного Суду України від 26.04.2019.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.06.2021 позовну заяву передано до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 06.08.2021 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.09.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволені позовних вимог. Свою позицію обґрунтовує тим, що пенсію позиву розраховано на підставі наявних у матеріалах пенсійної справи документів у відповідності до вимог чинного законодавства.

Крім того, зазначає, що у пенсійній справі ОСОБА_1 відсутні будь-які документи, що підтверджують його перебування на військовій службі під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Також вказує, що пенсія за ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислюється, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, а не у п`ятикратному її розмірі.

Позивачем подано відповідь на відзив відповідача, де останній не погодився з позицією та доводами відповідача, підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Крім того, надав пояснення, в яких покликався на невірне трактування відповідачем законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

ОСОБА_1 є громадянином, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Київською обласною державною адміністрацією 11.07.1997. Крім того, згідно вкладки № НОМЕР_2 від 25.06.1998 позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Із змісту копії посвідчення серії НОМЕР_3 , виданого 04.10.2013, вбачається, що позивач є особою інвалідом другої групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Крім того, матеріали справи свідчать, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію по другій групі інвалідності у розмірі відшкодування фактичних збитків внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 14.02.2011 у справі №2-2-а-424/11, зокрема, зобов`язано Управління Пенсійного Фонду України в м. Броварах Київської області провести 19.07.2010 перерахунок та виплату розміру державної і додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54 ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 75 % мінімальної пенсії за віком та восьми мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат. На виконання цього рішення суду згідно розпорядження Броварського об`єднаного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.10.2016 ОСОБА_1 здійснено перерахунок пенсії.

З матеріалів пенсійної справи позивача також вбачається, що у жовтні 2013 року останній звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії для виплати надбавки як особі з інвалідністю внаслідок війни, за наслідками чого розпорядженням від 11.10.2013 пенсію було перераховано.

На підставі рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.02.2021 №932500121700 ОСОБА_1 було проведено перерахунок пенсії, із змісту якого вбачається, що розмір пенсії останнього станом на 01.03.2021 склав: - 2 830,40 грн - пенсія згідно ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210; - 707,60 грн - підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи, згідно ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; - 379,60 грн - щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі згідно Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210; - 50,00 грн - цільова допомога згідно Закону України «Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни»; - 5 319,65 грн - державна адресна допомога інваліду війни II групи (до 525% від 1 769 грн) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 №656 «Про встановлення щомісячної державної адресної допомоги до пенсії особам з інвалідністю внаслідок війни та учасникам бойових дій».

Не погоджуючись з такою позицією відповідача щодо визначеного розміру пенсії, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення врегульовані Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон; тут і надалі у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 59 Закону у редакції, яка застосовується з 01.10.2017, військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов`язків військової служби (службових обов`язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.

Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Тобто, у порівнянні з попередньою редакцією статті 59 Закону з 01.10.2017 було розширено перелік категорій осіб, на які вказана норма розповсюджується, а саме на осіб, які брали участь в інших ядерних аваріях та випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї. При цьому, незмінною залишилася умова щодо проходження такими особами дійсної строкової служби у відповідний період.

Отже, положення ч. 3 ст. 59 Закону передбачають, що її дія (право на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою) поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.

Таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч. 3 ст. 59 Закону не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. У

згаданому рішенні Конституційного Суду України наголошується, що закріплений у Конституції України обов`язок громадян України потребує поваги, а статус військовослужбовців будь-яких категорій обумовлюється військовою службою, інститут якої надає їм спеціальний статус.

Вирішуючи порушені у конституційних скаргах питання, Конституційний Суд України зазначив, що аналіз положень ст. ст. 16, 17 Конституції України дає підстави для висновку, що особи, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.

За Конституцією України посилений соціальний захист вказаних категорій осіб вимагає від держави виконання обов`язку визначати такий обсяг їх соціального забезпечення, який гарантуватиме їм гідні умови життя, а також повне відшкодування заподіяної шкоди. Конституційний Суд України звернув увагу, що держава може встановлювати певні відмінності щодо рівня соціального захисту вказаних категорій осіб, однак визначені законом відмінності не повинні: допускати жодних невиправданих винятків із конституційного принципу рівності, містити ознак дискримінації при реалізації зазначеними особами права на соціальний захист та порушувати сутність права на соціальний захист, а обґрунтування механізму нарахування соціальних виплат має відбуватись із урахуванням критеріїв пропорційності та справедливості.

Отже, на думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.

Згідно ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З урахуванням наведеного правового регулювання суд приходить до висновку, що чинними після 25.04.2019 є положення ч. 3 ст. 59 Закону, згідно яких особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є особами з інвалідністю внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру за правилами ч. 3 ст. 59 Закону з 25.04.2019.

При цьому суд звертає увагу, що для виникнення права на обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою незмінною залишилась умова щодо наявності в особи статусу військовослужбовця, на яких і розповсюджується норма ст. 59 Закону.

Згідно ст. 10 Закону учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. У примітці до вказаної статті зазначено, що до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Зазначеною нормою регламентовано, що учасниками ліквідації наслідків Чорнобильській АЕС є, зокрема, військовослужбовці безвідносно до того, який вид військової служби останні проходили на час залучення у роботах з ліквідації наслідків аварії.

Разом з тим, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних належних доказів щодо призову позивача, як військовозобов`язаного, на військові збори, або проходження ним військової служби у період його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Перебування ОСОБА_1 на посадах лікаря, вантажника та будівельника та відрядження останнього до міста Чорнобиля і міста Прип`яті з 05.08.1986 по 28.08.1986, участі у роботах з ліквідації наслідків аварії з 16.09.1987 по 31.12.1987, з 01.01.1988 по 28.12.1988, з 20.04.1989 по 16.08.1989 підтверджує лише участь його у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, однак наявні у матеріалах справи документи не містять відомостей про те, що така участь здійснювалася під час проходження військової служби.

З огляду на викладені обставини та зважаючи на нормативне регулювання спірних правовідносин суд приходить до висновку, що оскільки позивач приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не у статусі військовослужбовця, відсутні підстави для перерахунку його пенсії відповідно до ч. З ст. 59 Закону.

Окремо суд вважає за необхідне звернути увагу на тому, що пенсія за ч. 3 ст. 59 Закону має виплачуватися у розмірі п`яти мінімальних заробітних плат станом на 1 січня відповідного року, оскільки приписи ч. 3 ст. 59 Закону закріплюють лише те, що пенсія обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, однак не містять положень про те, що саме пенсія встановлюється у такому розмірі.

Поряд з цим судом враховується, що норми ч. 3 ст. 59 Закону з 01.01.2022 викладені наступним чином: «При обчисленні пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 цього Закону особам із числа військовослужбовців, у тому числі військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали безпосередню участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт під час проходження військової служби (військових зборів), внаслідок чого стали особами з інвалідністю, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа за бажанням особи, яка звернулася за пенсією, заробітна плата визначається виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.».

У розрізі наведеного суд вважає за необхідне зазначити, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210 затверджений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до п. 9-1 указаного Порядку за бажанням осіб із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, визначених статтею 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», стосовно яких установлено причинний зв`язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, внаслідок чого стали особами з інвалідністю, пенсії по інвалідності, а також пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за осіб з їх числа розраховуються виходячи із заробітної плати, визначеної з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, та обчислюються за формулою:

П = Зс х Кзс х (Кв/100%), де П - розмір пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески за 2014-й, 2015-й та 2016 роки, збільшена (збільшений) на відповідні коефіцієнти збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої (якого) сплачено страхові внески, який враховується для обчислення пенсії, визначені починаючи з 2019 року згідно з Порядком проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 лютого 2019 р. № 124 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 19, ст. 663);

Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час обчислення пенсії;

Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках). Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

Кзс = Зп (мін) х 5 / ЗС1, де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Якщо на день призначення/перерахунку пенсії відсутні дані про середню заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року, для обчислення пенсії за формулою, визначеною цим пунктом, враховується середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення / перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, з наступним перерахунком пенсії після отримання даних про середню заробітну плату (дохід) в середньому на одну застраховану особу в Україні в цілому, з якої (якого) сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року. Якщо при цьому середньомісячний коефіцієнт заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення/перерахунку пенсії у відповідному році, є меншим від середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення / перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року, пенсія обчислюється з урахуванням середньомісячного коефіцієнта заробітної плати (доходу), який використовувався під час призначення / перерахунку пенсії в році, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається, зокрема, для призначення пенсій по інвалідності - як відсоток втрати працездатності, встановлений медико-соціальною експертною комісією. У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

У рішенні Верховного Суду від 20.05.2020 (справа №520/12609/19), яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.04.2021, викладені наступні правові висновки: «Положення частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» поширюються на осіб, які отримують пенсію по інвалідності та брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Перерахунок пенсії здійснюється за заявою особи та з урахуванням формули, передбаченої п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року№ 1210».

Отже, як було підкреслено вище, всупереч доводів позивача, приписи ч. 3 ст. 59 Закону закріплюють лише, що пенсія обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, однак не містять положень про те, що саме пенсія встановлюється у такому розмірі. Аналогічна за змістом позиція висловлена Верховним Судом й у постанові від 07.09.2022 у справі № 520/9760/19.

Крім цього, у контексті оцінки решти доводів позовної заяви, звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Решта доводів позивача щодо наведених доказів, ґрунтуються виключно на власному трактуванні відповідних положень законодавства і обставин та не викликають обґрунтованих сумнівів у суду щодо допустимості і достовірності таких доводів, а тому, з огляду на позицію ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, 18.07.2006 , суд не вважає за необхідне надавати детальну відповідь на решту таких аргументів.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, у справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Інші доводи сторін не спростовують викладеного та не доводять протилежного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 14, 77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Я.В. Горобцова

Горобцова Я.В.