Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №300/9354/25 — Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" березня 2026 р. справа № 300/9354/25

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання відмови протиправною та зобов`язання до вчинення дій,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Вань Ірина Радиславівна (далі, також – представник позивача, адвокат Вань І.Р.), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (далі, також – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася в суд з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі, також – відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_2 ) в якій просила:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_1 оформлену повідомленням №370 від 19.12.2025 року про надання відстрочки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" як особі, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину за рішенням суду;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву про надання позивачу відстрочки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" як особі, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину за рішенням суду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" від 21.10.1993 №3543-XII (далі, також – Закон №3543-XII) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані – жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України. Адвокат Вань І.Р. наголошує, що у ОСОБА_1 є неповнолітня дитина - син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , (далі, також – син позивача, ОСОБА_2 ), якого позивач виховую сам. Факт самостійного виховання позивачем дитини і те, що мати дитини не приймає участі у їх вихованні підтверджується рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області, що постановлене у справі №350/1867/24. Однак, за доводами адвоката Вань І.Р., комісією ІНФОРМАЦІЯ_5 , за результатом розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, прийнято рішення від 19.12.2025 (далі, також – оскаржуване рішення), яким у наданні відстрочки відмовлено. Причини відмови, які зазначені у оскаржуваному рішенні: відповідно до рішення Рожнятівського районного суду від 16.10.2025, матір - ОСОБА_3 (далі, також – ОСОБА_3 ) не позбавлено батьківських прав відносно дітей.

Вважаючи протиправними відмову відповідача ОСОБА_1 оформлену повідомленням №370 від 19.12.2025 про надання відстрочки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" як особі, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину за рішенням суду, позивач, через уповноваженого представника, звернувся до суду з цією позовною заявою.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.01.2026 відкрив провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), згідно із правилами, встановленими статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, також – КАС України) (а.с.39-40).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який 28.01.2026, надійшов через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (а.с.44-71). ІНФОРМАЦІЯ_2 вказує, що під час розгляду заяви на відстрочку, відповідачем встановлено, що позивач має двох дітей: повнолітню дочку та неповнолітнього сина. Відповідач звертає увагу, що згідно з рішенням Рожнятівського районного суду від 16 жовтня 2025 року ОСОБА_3 не позбавлена батьківських прав, попереджена про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (далі, також – ОСОБА_4 ) та сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 . Підставою для відмови позивачу у відстрочці від призову на військову службу під час мобілізації стало те, матір ОСОБА_3 не позбавлена батьківських прав. ІНФОРМАЦІЯ_2 наголошує, що за наявності умов факту самостійного виховання та утримання дитини одним з батьків, суд може встановити відповідний факт, що впливає на права особи, як військовозобов`язаного.

З огляду на викладене, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов та докази, наявні в матеріалах цієї адміністративної справи, встановив такі обставини.

Згідно з свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.04.2011 ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.27).

Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16.10.2025 у справі №350/1867/24 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба в справах дітей Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, орган опіки і піклування Городенківської міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 . Попереджено ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.10-22; https://reyestr.court.gov.ua/Review/131211240).

ОСОБА_1 11.12.2025 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_9 із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII (а.с.65).

ІНФОРМАЦІЯ_10 повідомленням від 19.12.2025 №370, повідомив ОСОБА_1 , про те, що останньому відмовлено у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, причина відмови: відповідно до рішення Рожнятівського районного суду від 16.10.2025 матір ОСОБА_3 не позбавлена батьківських прав відносно дітей (а.с.9).

Вважаючи протиправною відмову відповідача ОСОБА_1 оформлену повідомленням №370 від 19.12.2025 про надання відстрочки відповідно до пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку" як особі, яка самостійно виховує та утримує неповнолітню дитину за рішенням суду, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні цієї справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі, також - Закон №2232-XII).

Статтею 1 Закону №2232-XII визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 1 статті 2 Закону №2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VІІІ (далі, також - Закон №389-VІІІ) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Аналогічне визначення воєнного стану міститься і у статті 1 Закону України "Про оборону України" від 06.12.1991 за №1932-XII (далі, також - Закон №1932-XII).

Також, статтею 1 Закону №1932-XII передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Так, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває по теперішній час.

Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію, яка проводиться на всій території України.

Суд враховує, що правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів визначає Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII .

Підстави звільнення від призову на військову службу під час мобілізації передбачені статтею 23 Закону № 3543-XII.

Згідно з приписами пункту 4 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, жінки та чоловіки, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Згідно з частинами 7 та 8 статті 23 Закону №3543-XII перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджений Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі, також – Порядок №560).

За змістом пунктів 56 та 56 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:

голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);

члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Відповідно до пункту 58 Порядку №560, за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Приписами пункту 59 Порядку №560 встановлено, що відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Згідно з пунктом 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Так, у відповідності до додатку 5 до Порядку №560, для підтвердження права на відстрочку за пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", військовозобов`язані подають наступні документи: свідоцтво про народження дитини (дітей) із зазначенням батьківства військовозобов`язаного та один із документів: свідоцтво про смерть одного з батьків або рішення суду про оголошення одного із батьків померлим, або рішення суду про позбавлення одного з батьків батьківських прав, або рішення суду про визнання одного із батьків безвісти відсутнім, або витяг із Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, або вирок суду, за яким особа відбуває покарання у місцях позбавлення волі, або документи, які підтверджують, що особа самостійно виховує та утримує дитину (рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України).

З аналізу приведених вище положень вбачається, що задля отримання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період з підстав, визначених пунктом 4 частини 1 статтею 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особа має подати визначений у пункті 4 додатку 5 до Порядку №560 перелік документів.

Як встановлено судом із матеріалів справи та не заперечується сторонами, позивач, разом з заявою про надання відстрочки подав, зокрема, такі документи: копію паспорта позивача, Витяг з місця реєстрації, копія рішення суду у справі №350/1867/24, копія рішення суду у справі №350/1326/17, копії свідоцтв про народження дітей, копія висновку органу опіки та піклування, затвердженого рішенням виконавчого комітету Городенківської міської ради (а.с.65).

Суд дослідивши зміст наданих позивачем документів та повідомлення відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII, дійшов висновку, що така відмова прийнята на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходячи з наступного.

Доводячи наявність підстав для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" позивач зазначає, що має сина віком до 18 років і самостійно його виховує та утримує.

Водночас, за приписами статей 150 та 155 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з частиною 1 статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" від 26.04.2001 № 2402-III виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Факт відсутності участі батька або матері у вихованні дитини може бути підтверджений судом.

Так, позивач у заяві від 11.12.2025 вказав, що рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області встановлено такі обставини: "На даний час неповнолітня ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_11 навчається в Київському ліцеї безпекового спрямування та національно-патріотичного виховання імені Ярослава Кондратьева Національної академії внутрішніх справ.

Неповнолітній ОСОБА_2 29.03.2011 навчається у 8-В класі Городенківського ліцею №1 ім. Івана Данилюка.

У відповідь на запит служби у справах дітей міської ради від 31.03.2025 року №172/03-24 служба у справах дітей Рожнятівської селищної ради в листі від 02.04.2025 року №01-12/19-40 повідомила, що ОСОБА_3 , з 2019 року в с. Сваричів не проживає. За інформацією сусідів та старости с. Сваричів - Михайла Рибчака, жінка виїхала за межі України більше 5 років тому." (а.с.64-65).

При цьому суд зазначає, що рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 16.11.2024 у справі №350/1867/24 не стосувалося встановлення факту самостійного виховання дитини.

Вищезазначеним рішенням суд постановив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи: Служба в справах дітей Чернелицької селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, орган опіки і піклування Городенківської міської ради Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав відносно дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , попередити ОСОБА_3 про необхідність змінити ставлення до виконання своїх обов`язків щодо виховання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.10-22; https://reyestr.court.gov.ua/Review/131211240).

Таким чином, у спірному випадку, рішення суду про встановлення факту самостійного виховання позивачем дитини відсутнє.

За наведених обставин, позивачем не надано відповідачу належного документу, який дає право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 4 частини першої статті 23 Закону №3543-XII, визначеного пунктом 4 додатку 5 до Порядку №560, а тому суд зазначає, що спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню, як наслідок, відсутні підстави для задоволення позову про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спірних правовідносин не змінюють.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

У силу статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, з урахуванням зазначеного вище по тексту судового рішення, суд, на підставі наданих доказів та системного аналізу положень законодавства України, дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Враховуючи висновок суду про відмову в задоволенні позову, в силу вимог статті 139 КАС України витрати позивача, пов`язані з розглядом даної справи, розподілу не підлягають.

На підставі статті 1291 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер – НОМЕР_2 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ – НОМЕР_3 .

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.