Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №260/4333/25 — Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

10 березня 2026 року м. Ужгород№ 260/4333/25

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванчулинця Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач) в особі представника – адвоката Мелай Євгенія Михайловича (далі – представник позивача) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - відповідач), яким просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо поновлення пенсії ОСОБА_1 ;

2) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з дня зупинення такої виплати – з 25.03.2024 року, з урахуванням проведених платежів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 25 березня 2024 року позивачу призначено пенсію за віком. Листом від 02.08.2024 року №0700-0306-8/48311, ОСОБА_1 повідомлено про припинення виплати пенсії. Зі стажу було вилучено періоди роботи з лютого 1980 року по липень 1998 року через те, що в наказі на звільнення прізвище позивача не відповідає прізвищу в особових рахунках по зарплаті.

З даними діями відповідача позивач не погоджується, тому звернувся з даним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2025 року, ця адміністративна справа була розподілена судді Рейті С.І.

06 червня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Згідно з ч. 13 ст. 31 Кодексу адміністративного судочинства України, справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим самим суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, які унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, визначених цим Кодексом.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_2 з посади у відставку розпорядженням керівника апарату Закарпатського окружного адміністративного суду №37 від 01.01.2026 ця адміністративна справа передана для призначення повторного автоматизованого розподілу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.01.2026 року, дану адміністративну справу передано на розгляд судді Іванчулинцю Д.В.

07 січня 2026 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду прийнято адміністративну справу до провадження.

23 червня 2025 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позивачу з 25.03.2024 за принципом екстериторіальності та в порядку єдиної черги було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», при цьому враховано 23 роки 1 місяць 23 дні страхового стажу. Разом з тим під час перевірки довідки про стаж роботи та заробітну плату №41 від 30.05.2024, виданої районною спілкою споживчих товариств, за період роботи позивачки у Виноградівській райзаготконторі, Великоком`ятському госпрозрахунковому торговому об`єднанні та Райсількоопзаготпромі Виноградівської райспоживспілки були виявлені розбіжності у зазначенні її прізвища та ініціалів у первинних документах. Зокрема, у відомостях з нарахування заробітної плати вона зазначена як « ОСОБА_3 » та « ОСОБА_4 », а у наказі про звільнення « ОСОБА_1 », що не відповідає паспортним даним. Також встановлено відсутність документів про правонаступництво відповідних підприємств та документів щодо передачі їх архівних матеріалів.

У зв`язку з цим, за результатами перегляду страховий стаж позивача було зменшено до 12 років 1 місяця 23 днів. Відповідач зазначив, що відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії у 2024 році необхідно мати не менше 21 року страхового стажу, тому за відсутності необхідного стажу було прийнято рішення про припинення виплати пенсії. Крім того, відповідач звернув увагу, що рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 10.12.2024 про встановлення факту належності трудової книжки позивачці набуло законної сили лише 16.01.2025, а відтак, на думку відповідача, немає жодних підстав для поновлення виплати пенсії з 25.03.2024 року.

26 червня 2025 року позивач скористалася своїм правом, та через свого представника, через підсистему «Електронний суд»« подавала відповідь на відзив у якому не погоджується з доводами відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , є пенсіонеркою за віком, якій на підставі заяви №2031 від 03.06.2024 рішенням від 10.06.2024 призначено пенсію за віком з 25.03.2024 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_2 від 16.07.2024.

При призначенні пенсії їй було враховано 23 роки 1 місяць 23 дні страхового стажу.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області від 02.08.2024 №0700-0306-8/48311 позивачу повідомлено про припинення виплати пенсії з дня її призначення, 25.03.2024 року, у зв`язку з виявленими розбіжностями у документах, що підтверджують страховий стаж.

З метою підтвердження свого трудового стажу ОСОБА_1 звернулася до Виноградівського районного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту належності трудової книжки, за результатами розгляду якої рішенням від 10.12.2024 у справі №299/7542/24 встановлено, що трудова книжка серії НОМЕР_3 належить їй та підтверджує її трудовий стаж. Зазначене рішення набуло законної сили 16.01.2025.

Після набрання рішенням суду законної сили ОСОБА_1 зверталася до органів Пенсійного фонду із заявами щодо поновлення виплати пенсії, зокрема через вебпортал Пенсійного фонду України та безпосередньо до Головного управління ПФУ у Закарпатській області.

Листом від 06.03.2025 року №802-604/Ж-02/8-0700/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зазначило, що заяви за вх.№604/Ж-0700-25 та вх.№650/Ж-0700-25 від 11.02.2025 року були розглянуті у встановлені строки відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Водночас заявнику повідомлено, що для призначення або перерахунку пенсії необхідно подати заяву встановленого зразка та всі необхідні документи особисто до сервісного центру Пенсійного фонду або через вебпортал електронних послуг із використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та Порядку подання і оформлення документів №22-1. Також зазначено, що рішення за заявою приймається не пізніше 10 днів з дня надходження документів, а у разі незгоди з діями чи рішенням органу заявник має право оскаржити їх у вищому органі або безпосередньо до суду.

Листом від 11.04.2025 року №1486-1271/ж-02/8-0700/25 Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повідомило позивача, що звернення від 17.03.2025 року, за вх.№1271/Ж-0700-25, подане через вебпортал, залишено без розгляду відповідно до статті 8 Закону України «Про звернення громадян», оскільки раніше листом від 06.03.2025 №802-604/Ж-02/8-0700/25 заявнику вже були надані вичерпні роз`яснення з порушеного питання. Також зазначено, що відповідно до статті 16 цього Закону заявник має право оскаржити дії чи рішення органу до вищого органу або безпосередньо до суду.

09.05.2025 позивач звернулася до сервісного центру Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області у м. Виноградові, де подала заяву про призначення/перерахунок пенсії, за результатами чого рішенням від 16.05.2025 №072250011064 їй було призначено пенсію за віком з 09.05.2025. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непоновлення пенсійних виплат з моменту їх припинення протиправною, а також зважаючи на те, що рішення про призначення пенсії від 10.06.2024 не було скасоване, позивач звернулася до суду за захистом свого права на соціальний захист.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Відповідно до ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 років, а у випадку відсутності стажу – після досягнення 63 років – від 21 до 31 років стажу.

Згідно з положеннями статті 1 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин 3, 4 статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, страховий стаж, який безпосередньо пов`язаний зі сплатою страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зараховується, починаючи з 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року стаж обчислювався періодом роботи (трудовий стаж). Таким чином до 1 січня 2004 року трудовий стаж (періоди офіційної роботи, які підтверджуються записами в трудовій книжці) автоматично зараховується як страховий стаж.

Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2022 року в справі №580/4885/20.

У спірний період роботи позивача діяли норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), відповідно до частини 1 статті 56 якого, до стажу роботи зараховується робота, що виконувалась на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставах інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку, підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ та організацій або їх правонаступників, в яких має бути вказано період роботи, що зараховується до спеціального стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, первинні документи за час виконання роботи.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Рішенням у справі 299/7542/24, від 10.12.2024 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено повністю та встановлено факт, що трудова книжка серії НОМЕР_3 , заповнена 21 листопада 1978 року на « ОСОБА_4 », ІНФОРМАЦІЯ_1 - належить заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та підтверджує її трудовий стаж, в тому числі, а не виключно:

- з лютого 1980 року по жовтень 1987 року у Виноградівській Райзаготконторі;

- з жовтня 1987 року по липень 1988 року Великоком`ятському госпрозрахунковому торговому об`єднанні Виноградівської райспоживспілки;

- з 01.01.1988 року по 01.08.1988 року у Великоком`ятському споживчому товаристві Виноградівської райспоживспілки:

- з 01.08.1988 року по 06.07.1998 року у Райсількоопзаготпромі Виноградівської райспоживспілки на посаді заготівельника, що також підтверджується довідкою №41, яка видана Виноградівською районною спілкою споживчих товариств (РАЙСПОЖИВСПІЛКОЮ) від 30.05.2024 року на підставі даних записів у особових рахунках по зарплаті та книгах наказів по кадрах (особовому складу), де вона зазначена як: « ОСОБА_3 ». « ОСОБА_4 ». « ОСОБА_1 ».

16 січня 2025 року рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області № 299/7542/24 набуло законної сили.

Водночас, суд вказує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Протоколом/розпорядження щодо призначення/перерахунку пенсії від 16.05.2025 року встановлено, що позивачу, згідно рішення №072250011064 від 16.050.2025 року, встановлено пенсію за віком, де вказано, що датою звернення є 09.05.2025 року.

Відтак, суд приходить до висновку про протиправність не поновлення виплати позивачу пенсії за віком з моменту її припинення, з 25.03.2024 року.

Крім того, суд зазначає, що, відповідно до п. 2 ч. 1ст. 49 Закону №1058-IV, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07.10.2009 №25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Однак, відповідачем не доведено факту недостовірності даних документів на підставі яких призначено пенсію позивачу, відтак, на думку суду, відповідач без законних підстав припинив виплату пенсії позивачу. Таким чином, бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 є протиправним, а тому його необхідно зобов`язати відповідача поновити виплату пенсії з дня зупинення, з 25.03.2024 року, з урахуванням проведених платежів.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, оскільки позов задоволено, на користь позивача належить стягнути понесені нею витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.5, 19, 77, 139, 243, 246 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України щодо поновлення пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області поновити виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з дня зупинення такої виплати, з 25.03.2024 року, з урахуванням проведених платежів.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063) судовий збір в сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяД.В. Іванчулинець