Рішення від 09 березня 2026 р. у справі №636/8690/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 636/8690/25

Провадження № 2/643/2469/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2026 Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді Мельникової І.Д.,

за участю секретаря Шалі А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ТОВ «ФК» Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в розмірі 172 800,00 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу 10 000 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 31.07.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4853212 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 27000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 31.07.2024 року по 25.07.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 27000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до реквізитів Договору № 4853212 від 31.07.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «26254».

31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Рішенням єдиного учасника №251124/1 від 25.11.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4853212 від 31.07.2024 року загальною сумою 172 800,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 27000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 98820 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 116 календарних днів 46 980,00 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2025 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

31.07.2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4853212 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.

На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: Відповідно до п. 1.2. тип кредиту – кредит, сума кредиту складає 27000 грн.

Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 31.07.2024 року по 25.07.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.

Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 27000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до реквізитів Договору № 4853212 від 31.07.2024 року, укладеного між сторонами, Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «26254».

31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

Рішенням єдиного учасника №251124/1 від 25.11.2024 ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» змінило назву на ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал».

Відповідач має заборгованість перед Позивачем за Договором № 4853212 від 31.07.2024 року загальною сумою 172 800,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 27000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 98820 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 116 календарних днів 46 980,00 грн.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1ст. 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ч. 1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, що визначено положеннями ст. 599 ЦК України.

У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Як було встановлено судом, відповідач ОСОБА_1 31.07.2024 підписала Договір про надання споживчого кредиту №4853212, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «26254»,що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

У вказаному договорі сторонами були погоджені всі істотні умови, зокрема було визначено строк кредитування 360 днів, та погоджено, що стандартна процентна ставка, яка становить 1,50% в день, застосовується у межах строку кредиту.

ОСОБА_1 31.07.2024 на свою платіжну картку отримала кредит в сумі 27000,00 гривень, що підтверджується відповіддю з АТ "Приват Банк".

31.03.2025 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 31/03/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до Відповідача.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у встановленому договором порядку та строки, відповідач має заборгованість в розмірі

172 800,00 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту – 27000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 98820 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 116 календарних днів 46 980,00 грн.

Стосовно розміру заборгованості за процентами по кредитному договору суд зазначає наступне.

Статтею 58 Конституції України визначено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року, доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 2,5% від суми кредиту за кожен день, з 22 квітня 2024 року по 19 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день, з 20 серпня 2024 року - розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день.

Відповідно до п.п. 1.4.1 кредитного договору 4853212 від 31.07.2024 процентна ставка становить 1,50% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.

Відтак, у період з 31.07.2024 по 19 серпня 2024 року розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1,5% від суми кредиту за кожен день. Таким чином, виходячи з того, що процентна ставка на день за користування кредитними коштами становить 405 гривень (27000 : 100 х 1,5 = 405), за вказаний період (20 днів) розмір заборгованості становить суму в розмірі 8100 гривень (405 х 20 = 8100).

У період з 20 серпня 2024 по 31.03.2025 до дати договору про відступлення прав вимоги розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день. Таким чином, виходячи з того, що процентна ставка на день за користування кредитними коштами становить 270 гривень (27000 : 100 х 1 = 270), за вказаний період (224 днів) розмір заборгованості становить суму в розмірі 60480 гривень (270 х 224 = 60480).

У свою чергу, починаючи з 01.04.2025 по 25.07.2025 розмір процентної ставки за користування кредитом не може перевищувати 1% від суми кредиту за кожен день. Отже, виходячи з того, що процентна ставка на день за користування кредитними коштами становить 270 гривень (27000 : 100 х 1 = 270), за вказаний період (116 дні) розмір заборгованості становитиме суму в розмірі 31320 гривень (270 х 116 = 31320).

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» в частині стягнення з відповідача процентів за користування кредитними коштами підлягають частковому задоволенню в сумі 99900 гривень за відсотками, та підлягає також стягненню 27000 грн. заборгованість за кредитом, а всього 126900 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024, укладений з адвокатом Столітнім М.М. акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 10/12-2024 від 10.12.2024 відповідно до якого загальна сума витрат складає 10000 грн., рахунок на оплату від 12.08.2025.

Зідно Договору про надання правової допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 вбачається, що Клієнт здійснює оплату за надані послуги згідно Акту про надання правничої допомоги потягом 30 календарних днів з моменту набуття рішення суду по справі законної сили.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, зокрема, постановами Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 923/560/17, від 10 листопада 2021 у справі № 329/766/18, від 01 вересня 2021 у справі №178/1522/18.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат, їхню пропорційність до предмета спору, а також виходить з критеріїв їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

Отже, суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.

Дослідивши матеріали справи та зміст поданих позивачем документів, суд вважає, що наведений адвокатом обсяг послуг з їх вартістю 10000,00 грн. є не співмірним із складністю справи та затраченим часом на надання таких послуг. Заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру.

З урахуванням вимог розумності та справедливості, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу за розгляд справи в суді в розмірі 5000 грн.

Згідно із ч. 1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо застосування положень частин десять, одинадцять ст. 265 ЦПК України, то суд враховує наступні висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22.

Частині десятій статті 238 ГПК України, частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону «Про виконавче провадження», якими конкретизується порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за механізмом (формулою) визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, визначено: якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.

Системний аналіз наведених норм свідчить, що положення частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України закріплюють механізм, який позбавляє кредитора необхідності звернення до суду з позовом щодо нарахування та стягнення, зокрема, відсотків за наступні періоди невиконання зобов`язання після того, як був розглянутий по суті і задоволений його позов про стягнення боргу, відсотків за невиконання того самого зобов`язання між тими ж сторонами.

Застосування частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.

Тобто можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог у рішенні суду). Якщо суд не застосував відсотки в рішенні, то не може бути і зазначено про їх нарахування до моменту виконання рішення. І навпаки - якщо суд їх застосує, то у рішенні може зазначатися про нарахування відсотків до моменту виконання рішення.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.

За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій статті 238 ГПК України, частинах десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов`язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.

Стягнення процентів річних та суми інфляційних втрат визначено частиною другою статті 625 ЦК України, тобто не ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення даного позову судом за результатом розгляду справи та не зазначені в мотивувальній частині рішення.

Отже, підстави для застосування положень частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,13,141,259,263-265, ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» суму заборгованості в розмірі 126900 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в рахунок сплаченого судового збору 1768,35 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 , іпн НОМЕР_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» в рахунок витрат на правничу допомогу 5000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя -І.Д. Мельникова